7*

4.8. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків

Матеріальний збиток може бути заподіяний як шляхом умис­ного розкрадання матеріальних цінностей, грошових коштів, так і в наслідок недбалого ставлення відповідальних працівників до вимог дотримання правил зберігання сировини, матеріалів, про­дуктів тощо.

Виявлення випадків заподіяння збитку на підприємствах су­проводжується проведенням інвентаризації майна в місцях його зберігання.

Матеріальні цінності, яких не вистачає, оцінюють за фактич­ною собівартістю і списують:

Дебет 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» — Кредит 20 «Виробничі запаси», 21 «Поточні біологічні активи», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 26 «Готова про­дукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», ЗО «Каса».

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) цінностей, який підлягає відшкодуванню визначається згідно з «Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим По­становою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встанов­лення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісяч­но визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на доба­влену вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз = [(Бв-А)-Іінф + ПДВ + Азб], (4.3)

де Рз — розмір збитків (у гривнях);

Бв — балансова вартість на момент встановлення факту роз­крадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);

А — амортизаційні відрахування (у гривнях);

Іінф. — загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом індексів інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість (у гривнях);

Азб — розмір акцизного збору (у гривнях).

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінче­но, визначається виходячи із собівартості її виробництва з нара­хуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю про­дукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректи­фікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використову­ється для виготовлення вин, шампанського, коньяків оброблених, спирту коньячного, соків спиртових, зброджено-спиртових та спиртових настоїв визначається виходячи з оптової ціни підпри-ємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановле­ними ставками) та податку на додану вартість. До визначеної та­ким чином ціни застосовується коефіцієнт 3.

Вартість плодово-ягідних соків, консервованих з використан­ням сірчаного ангідриду або безокисного натрію, визначається виходячи з оптових цін підприємства-виробника і податку на до­дану вартість із застосуванням коефіцієнта 2.

У разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визнача­ється за закупівельними цінами, які склалися на момент відшко­дування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5.

Облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено ве­деться на субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завда­них збитків».

Підприємство за операціями за відшкодуванням завданого збитку не може мати прибуток. Тому різниця між сумою, що під­лягає відшкодуванню відповідальною особою та їх фактичною вартістю і сумою ПДВ вноситься до бюджету.

Таблиця 4.8