6.1. Визначення, визнання та характеристика запасів.

6.2. Оцінка надходження та вибуття запасів.

6.3. Первинний облік руху виробничих запасів.

6.4. Первинний облік руху продукції рослинництва.

6.5. Первинний облік руху продукції тваринництва.

6.6. Оцінка готової продукції.

6.7. Організація складського обліку.

6.8. Синтетичний і аналітичний облік виробничих за­пасів, готової продукції.

Використані джерела:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку ЗО «Біологічні активи», затверджене наказом Мініс­терства фінансів України від 18.11.2005 року № 790.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій під­приємств і організацій, затверджений наказом Мініс­терства фінансів України від 30.11.1999 року № 291.

4. Інструкція про застосування Плану рахунків бу­хгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, за­тверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291.

5. Облік сільськогосподарської діяльності: Навча­льний посібник / за ред. Жука В.М. — К.: Видавницт­во ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2007. — 368 с

6.1. Визначення, визнання та характеристика запасів

Визначення та визнання запасів, порядок їх оцінки і відобра­ження у звітності регламентовано Положенням (стандартом) бух­галтерського обліку 9 «Запаси».

П(С)БО 9 «Запаси»дає таке визначення запасів. Запаси — активи,які:

1) утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

2) утримуються для споживання під час виробництва продук­ції, виконання робіт та надання послуг, а також управління під­приємством;

3) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Згідно з ЩС)БО 9 «Запаси»до запасів відносяться:

• сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

• незавершене виробництво;

• готова продукція;

• товари;

• МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

• Поточні біологічні активи (якщо вони оцінюються за да­ним П(С)БО, а також сільськогосподарська продукція і про­дукція лісового господарствапісля її первісного визнання.

Але слід зауважити, що з прийняттям П(С)БО ЗО «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 р. № 790 молодняк тварин і тварини на від­годівлі вважаються поточними біологічними активами і обліко­вуються відповідно до норм цього П(С)БО.

Запаси (як і будь-які інші активи) визнаються активами (відо­бражаються у балансі як активи) при дотриманні двох умов:

1) якщо існує ймовірність, що підприємство отримає в майбу­тньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цих запасів;

2) якщо вартість запасів може бути достовірно визначена.

Якщо які-небудь запаси не можуть бути використані за при­значенням або реалізовані (вони морально застаріли, втратили необхідну якість чи з інших причин), такі запаси не повинні відо­бражатися у складі активів підприємства, а значить, підлягають списанню на операційні витрати звітного періоду.

6.2. Оцінка надходження та вибуття запасів

Запаси, що визнаються активами зараховуються на баланс за первісною вартістю, тобто вартістю на момент надходження (іс­торична собівартість).

Запаси можуть надходити на підприємство з різних джерел, серед яких:

1) купівля у постачальника або придбання підзвітною особою;

2) власного виробництва;

3) внески до статутного капіталу;

4) безоплатне одержання;

5) обмін запасів на подібні запаси;

6) обмін на неподібні запаси.

Оскільки на момент надходження запаси повинні бути оцінені за первісною вартістю, для кожного випадку надходження запа­сів необхідно знати, що є початковою вартістю і як її визначити (див. табл. 6.1.).

Справедлива вартість— сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплата зобов'язання у результаті операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Подібні активи— активи які мають однакове функціональне призначення.

Відпуск запасів у виробництво, продаж та інше вибуття здійс­нюється за одним із методів, що передбачені в П(С)БО № 9 «За­паси»:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

У П(С)БО 9 «Запаси» сказано, що для всіх одиниць запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використан­ня, застосовується тільки один із наведених методів. Таким чи­ном, підприємство при визначені своєї облікової політики може обрати, наприклад, для дорогих запасів метод ідентифікованої собівартості, а для решти запасів — метод середньозваженої со­бівартості або будь який інший. Інакше кажучи, на підприємстві можуть одночасно застосовуватися для різних запасів різні ме­тоди.

Але, обираючи методи обліку запасів, слід пам'ятати, що змі­на облікової політики повинна бути обґрунтованою і можлива лише у тому випадку, коли така зміна буде найбільш повно і до­стовірно відображати специфіку діяльності підприємства.

Метод ідентифікованої собівартостіможе застосовуватися у випадку виконання спецзамовлень і проектів, а також при неве­ликій номенклатурі товарів (на торговельних підприємствах). Цей метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Цей метод зручно застосовувати До дорогих товарів, наприклад автомобілів. Згідно з цим методом кожна одиниця товару повинна бути забезпечена табличкою із серійним номером.

Таблиця 6.1