Платіжне доручення— розрахунковій документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про спи­сання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахуван­ня на рахунок отримувача.

з*

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформ­лення платіжного доручення не враховується.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товар­ними і нетоварними платежами:

— за фактично відвантажену / продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

— у порядку попередньої оплати;

— для завершення розрахунків за актами звірки взаємної за­боргованості підприємств;

— для перерахування підприємствами сум, які належать фізи­чним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

— для сплати податків і зборів/страхових внесків (обов'язко­вих платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;

— в інших випадках відповідно до укладених договорів та/або законодавства України.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень. Платіжна вимога-доручення— розрахунковий документ, який складається з двох частин:

— верхньої — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

— нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перера­хування її на рахунок отримувача.

Платіжні вимоги доручення можуть застосовуватися в розра­хунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протя­гом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Застосування платіжних вимог

Платіжна вимога— розрахунковий документ, що містить вимогу стягувана в разі бсзспірного списання до банку, що об­слуговує платника, здійснити без погодження з платником пере­каз визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отри­мувача.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтам в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не ме­нше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що "його обслуго­вує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протя­гом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом ЗО календарних днів з дати їх складання.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не мен­ше ніж два примірника платіжної вимоги на примусове списання коштів (один з яких перший). Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру пла­тіжних вимог. Перший примірник платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Якщо стягувач сам надсилає до банку платника платіжну ви­могу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стя­гувача, повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Перший примірник реєст­ру платіжних вимог із написом про одержання примірників пла­тіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягу­вача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на ра­хунку платника.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк вико­нує платіжну вимогу в межах залишку коштів.

Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

Розрахунковий чек— розрахунковий документ, містить ні­чим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекоутримувачу зазначеної в чеку суми коштів.

Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розра­хунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розра-

хунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані по­слуги).

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» відповід­них балансових рахунків у банку-емітенті.

Чекову книжку на ім'я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.

Строки дії чекової книжки — один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекоутримувачу протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Приймаючи чек до оплати, чекоутримувач перевіряє:

— відповідність його встановленому зразку;

— правильність заповнення;

— відсутність виправлень;

— відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

— строк дії;

— достатність залишку ліміту за чековою книжкою для опла­ти чека;

— наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця.

Після зазначеної перевірки чекоутримувач відриває чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чекоутримувач здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстру розрахункових чеків — якщо рахунки чекодавця і чекоутримувача відкриті в одному банку, і чотирьох примірниках — як­що рахунки чекодавця і чекоутримувача відкриті в різних банках.

Якщо чекодавець і чекоутримувач обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів че­ків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зарахо­вує їх на рахунок чекоутримувача.

У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекоутримувача приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до бан-ку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекоутримувача за­раховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента.

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо:
____ чек або реєстр чеків заповнено з порушенням або є виправ­лення, замість підпису стоїть факсиміле;

— чек виписаний чекодавцем на* суму, більшу, ніж заброньо­вана на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками».

Розрахунки за акредитивами

Акредитив— договір, що містить зобов'язання банка-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акреди­тива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або до­ручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента за­яву про відкриття акредитива не менше ніж у трьох примірниках.

Акредитив є відкритим після того, як здійснено бухгалтерські записи на рахунках та надіслано повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива.

Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара мають збігатися.

Банк-емітент, зробивши перевірку виконання всіх умов акре­дитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунку «Розрахунки за акредитивами» і перераховує їх на рахунок бенефіціара.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом банк-емітент зберігає в документах дня банку, а другий (з потрібними відмітками банку про дату одержання та виконання) — видає за­явнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, за­кривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредити­ві, або після отримання акредитива.

2.3.3. Облік коштів на рахунках в банках у бухгалтерії підприємства

На підставі первинних документів банк проводить списання або зарахування коштів на поточний та інші рахунки клієнта.

Для контролю за наявністю та рухом грошових коштів на ра­хунках в установі банку банк видає підприємству виписку.

Виписка банку— це особовий рахунок підприємства, склада­ється в двох примірниках. Один залишається в банку, другий з копі­ями первинних документів, на підставі яких банк здійснював опера­ції за рахунком, видається підприємству. Після одержання з банку

виписки головний бухгалтер повинен перевірити відповідність запи­сів у ній та документах. Виявивши помилку, бухгалтерія підприємс­тва у письмовій формі повідомляє про це відповідні установи банку.

При обробці виписки слід пам'ятати те, що вона будується з позиції банку. Банк відображає в ній кредиторську заборгова­ність перед підприємством, тобто при надходженні коштів на ра­хунок клієнта кредиторська заборгованість буде збільшуватись, при списані (перерахуванні) коштів кредиторська заборгованість банка перед клієнтом буде зменшуватись. Тому у виписці банку надходження грошових коштів буде відображатись справа, пере­рахування зліва, сальдо буде показано теж в правій частині. На підприємстві ці операції проводяться навпаки, тобто надходжен­ня коштів — за дебетом, а їх списання за кредитом.

При бухгалтерський обробці виписок за кожною господарсь­кою операцією поряд з відповідною сумою проставляють корес­пондуючи рахунки.

Для обліку наявності та руху грошових коштів в національній валюті, що знаходяться на поточному рахунку в банку призначе­но рахунок 31 «Рахунки в банках», субрахунок 311 «Поточні ра­хунки в національній валюті».

Облік операцій за рахунком 31 «Рахунки в банках» в розрізі субрахунків ведуть в журналі-ордері № 2 с-г. та відомості. Запи­си в журналі-ордері та відомості здійснюють у міру надходження виписок банку після їх перевірки з документами. У виписках і перевірених документах проти кожної суми зазначають номер кореспондуючого рахунку. Суми з кожної опрацьованої виписки записують у журнал-ордер та відомість підсумками з деталізаці­єю сум за кореспондуючими рахунками.

В кінці звітного періоду в журналі-ордері № 2 с-г. та відомості підраховують підсумки оборотів в кореспонденції з іншими раху­нками і визначають залишок на перше число наступного місяця, що повинен відповідати наведеному у виписці банку за останній день місяця. Обороти за кредитом субрахунку 311 «Поточні раху­нки в банку в національній валюті» журналу-ордера № 2 с-г. пере­носять в Головну книгу. Одночасно суми, що складають цей обо­рот, записують за дебетом відповідних кореспондуючих рахунків у Головній книзі в розділ «Обороти за дебетом».

Послідовність записів з обліку коштів на рахунках в банках та їх взаємозвірки при використанні журнально-ордерної форми об­ліку представлена в додатках 4 та 5.

Кореспонденція рахунків за цими операціями приведена в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ НА ПОТОЧНОМУ РАХУНКУ

Закінчення таблиця 2.2