Гострий холангіт починається раптовою остудою з швидким підвищенням температури тіла до фібрильних цифр, нудотою, що нерідко закінчується блювотою, відчуттям розпирання, тяжкості, потім виникають болі в правій підхрящевій ділянці. Стан хворого швидко погіршується, наростає загальна слабкість, температура змінюється за інтермітуючий типом; остуда інколи супроводжується рясним потовиділенням. Субіктеричність, рідше жовтяниця, з'являються пізніше або часто зовсім відсутня.
При поверхневій пальпації живота - місцева резистентність черевної стінки в правій підхрящевій ділянці, рідше (в тяжких випадках) можливий м'язевий захист. При глибокій пальпації -збільшення печінки, нижній край її болючий.
При дослідженні крові, як правило, помірний лейкоцитоз з невеликим зсувом формули вліво. Спостерігається прогресуюче підвищення ШОЕ; часто -уробілінурія.
Хронічний холангіт
Розрізняють три головні форми хронічного холангіту: латентну, рецидивуючу і тривалого перебігу з септичним компонентом.
Клініка хронічного холангіта багато в чому нагадує клініку хронічного холециститу. Відмічається звичайно тупа,часто розпираючого характеру біль в правій підхрящевій ділянці, нерідко пов'язана з порушеннями режиму харчування, тривалою роботою у нахиленому положенні тіла, різкими рухами. Біль нерідко поширюється в праву половину спини,лопатку, дещо рідше - в ділянку серця.
Клініка
Скарги на постійні або нападоподібні болі характеру з локалізацією у верхніх відділах живота та з ірадіацією в ліву лопатку, в ліву частину шиї чи вниз — у ліву клубову ділянку. Іноді болі можуть носити оперізуючий характер, розповсюджуючись з надчеревної ділянки вздовж лівого краю ребер до хребта. Болі не залежать від прийому їжі.
Хворі скаржаться на поганий апетит, відразу до жирної їжі, відрижку, нудоту, блювання, здуття живота, проноси (іноді закріпи), схуднення. Температура тіла найчастіше субфебрильна, іноді спостерігається жовтяничне забарвлення шкіряного покриву та склер, що зумовлено стисненням загального жовчного протоку збільшеною головкою підшлункової залози.
При глибокій пальпації живота відмічається болісність у ділянці проекції підшлукової залози, а у виснажених хворих з тонкою черевною стінкою іноді вдається промацати залозу у вигляді щільного тяжу, що передає пульсацію черевної аорти. Виявляються також зони підвищеної шкіряної чутливості (Захар'їна - Геда) у ділянці VIII-X сегментів зліва.
При досліджені крові у тяжких випадках захворювання відмічається нейтрофільний лейкоцитоз й прискорення ШОЄ.
Концентрація ферментів підшлункової залози у крові й сечі в період загострення захворювання збільшується, а при атрофічному процесі в залозі залишається нормальним і навіть зниженим. Концентрація ферментів у панкреатичному соці при важкому враженні залози знижена.
Іноді відмічається нестійка гіперглікемія, глюкозурія та порушення графіки цукрової кривої у пробах з навантаженням глюкозою.
Характерною ознакою хронічного панкреатиту є виділення рясного кашеподібного сіруватого й смердючого "жирного" калу (стеаторея), що пов'язано з недостатністю зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, яка розвивається при запущеному патологічному процесі.
При рентгенологічному дослідженні дванадцятипалої кишки в умовах штучної гіпотонії (дуоденографія) відмічається розширення й деформація її петлі, що зумовлено збільшенням головки підшлункової залози.
Жовчнокам'яна хвороба
При жовчнокам'яну хворобу йде мова тоді, коли підозрюється наявність каміння в жовчному міхурі чи у жовчних протоках. В основі захворювання лежить порушення холестеринового обміну з гіперхолестеринемією й підвищенням концентрації холестерину у жовчі. Основні елементи, які утворюють каміння - холестерин, білірубін й кальцій - знаходяться у жовчі у стані нестійкого колоїдного розчину, що зумовлено наявністю жовчних кислот.
При запаленні жовчного міхура багатий білками ексудат порушує колоїдний та хімічний склад жовчі, внаслідок чого відбувається випадіння білірубіну, холестерину та кальцію й утворення каміння. Застій жовчі у жовчному міхурі створює передумови до утворення каміння. Істотні фактори, що призводять до порушення нейрогуморальної регуляції скорочувальної функції жовчного міхура й протоків (дискінезія), це: анатомічні зміни жовчних протоків (перегини, спайки, рубці), різноманітні причини, які порушують випорожнення жовчного міхура, скажімо, підвищення внутрішньочеревного тиску, опущення внутрішніх органів, стійкі закрепи, малорухливий спосіб життя, рідкі прийоми їжі та інше.
За складом каміння при жовчнокам'яній хворобі поділяють на три основні групи. Пігментне каміння складається з білірубіну й вапна -зустрічається часто. Вапняне каміння складається з вуглекислого кальцію -зустрічається рідко. Змішане холестерино-вапняно-пігментне каміння зустрічається найчастіше.
Клініка
Найхарактерніший симптом для жовчноміхурової хвороби є приступи болю у правому підребер'ї - так звані жовчні чи печінкові колики. Приступи коликів викликають каміння при їх переіщенні у жовчному міхурі чи жовчному протоці (при спастичних скороченнях жовчного міхура й протоків). Розвиток нападу жовчних коликів можуть провокувати довготривалі нервові та фізчні напруження, тряска їзда, численний прийом жирної їжі. Жовчні коліки виникають раптово. На початку нападу болі мають дифузний характер й охоплюють все праве підребер'я, а далі концентруються у ділянці жовчного міхура чи надчеревній ділянці. Болі дуже сильні, ріжучі, роздираючі й бувають настільки жорстокими, що потребують застосування різних протибольових засобів. Хворі стогнуть, кидаються у ліжку, не знаходять зручного положення. Болі мають характерну ірадіацію вгору, вправо і назад, у праве плече, шию, щелепу й під праву лопатку. Іноді болі ірадіюють у ділянку серця, провокуючи напад стенокардії. Больовий напад може продовжуватись від декількох хвилин до декількох годин і навіть днів. Жовчні колики супроводжуються нудотою і повтоним блюванням.
Дата: 2016-10-02, просмотров: 228.