Етіологія

Розрізняють такі етіологічні форми цирозу печінки: інфекційна (спричинена вірусним гепатитом, паразитарними захворюваннями печінки, інфекцією жовчних шляхів); токсична та токсико - алергічна (спричинена інтоксикацією медикаментами, промисловими та харчовими отрутами, алкоголем та аліментарною недостатністю: білків, вітамінів, ліпотропних факторів, гемохроматозом, алергією); біліарна (в основі - холестаз різної етіології); циркуляторна (хронічний венозний застій).

Клініка

Скарги на болі в підложечній ділянці або в ділянці печінки, інколи на розлиті по всьому животу болі. Болі носять тупний ниючий характер, вони посилюються після прийому їжі, особливо жирної, надмірного споживання рідини, фізичної роботи. Диспепсичні явища: зниження апетиту до повної анорексії, нудота, блювота, здуття живота, порушення випорожнення.

Характерними проявами цирозу печінки є зниження працездатності, загальна слабкість, швидка втомлюванність, безсоння, гарячка частіше хвилеподібного або неперервного типу.

Часто спостерігається геморагічний синдром: кровотечі з носа, ясен, маткові кровотечі, масивні кровотечі з розширених вен стравоходу. При загальному огляді: виснаження, інколи навіть атрофія м'язів, особливо верхнього плечового поясу; жовтяниця, що часами носить характер механічної; "малі" ознаки цирозу печінки: судинні зірочки, розташовані як правило на обличчі, руках, шиї, верхній частині тулуба; еритема долоней - "печінкові долоні", червоні блискучі губи, червона слизова оболонка роту, червоний "лакований" язик; гінекомастія, зменшення оволосіння обличчя у чоловіків, облисіння; ксантоматозні бляшки на шкірі, пальці часто мають вигляд "барабанних" паличок з гіперемією шкіри біля нігтьових заглибин.

Огляд живота. Найхарактернішою ознакою цирозу є асцит. Розширюються підшкірні вени, що стають помітними через потоншену шкіру передньої черевної стінки. Колатеральна венозна сітка може бути помітною і на шкірі грудей. Рідше зустрічаються розширені гемороїдальні вени. Печінка - збільшена з гострим нижнім краєм, нерівною поверхнею, щільна. Селезінка - зібльшена.

Лабораторні методи дослідження. Зміни крові в період активності процесу: лейкопенія, тромбоцитопенія, збільшення ШОЕ, анемія. Збільшення білірубіну сироватки крові, особливо, зв'язаного. Зміни білкових фракцій крові: зниження сироваткового альбуміну, гіпрегамаглобулінемія, зниження альбумін-глобулінового коефіцієнта, підвищення вмісту холестерину, зниження активності холінестерази сироватки; підвищення активності лужної фосфатази та трансаміназ; зниження протромбінового індексу, збільшення антитромбінової активності плазмі, зниження загальної зсідальної активності плазми. Аналіз сечі: збільшення уробіліну; при жовтяниці реєструється білірубін. В калі - зменшення кількості стеркобіліну.

Cтупені тяжкості цирозу печінки (критерії Чайльда-П‘ю)

Цифрові еквіваленти показників сумуються, сума балів дає змогу віднести хворого до одного з класів (А, В або С):

– Клас А (5–6 балів), «компенсований цироз»

– Клас В (7–9 балів), «субкомпенсований цироз»

– Клас С (10 і більше балів), «некомпенсований цироз».

Рентгенологічне дослідження дозволяє ідентифікувати розширення вен старвоходу. Лапароскопнія та біопсія печінки допомагає встановити наявність морфологічних ознак, характерних для кожного з варіантів цирозу печінки. Порушення видільної функції печінки визначається за допомогою радіоізотопного методу дослідження.

Під жовтяницею розуміють зафарбовування шкіри і слизових оболонок внаслідок нагромадження в крові та в тканинах надмірної кількості білірубіну. Жовтяниця може зумовлюватися: 1) надмірним руйнуванням еритроцитів і підвищенням утворення білірубіну - гемолітична жовтяниця; 2) порушенням захоплення гепатоцитами вільного білірубіна і зв'язування його з глюкуроновою кислотою - паренхиматозна жовтяниця; 3) наявністю перешкод до виділення білірубіну з жовчю в кишківник і зворотнього всмоктування зв'язаного білірубіну в кров - механічна жовтяниця.

Гемолітична жовтяниця. Виникає внаслідок надмірного руйнування еритроцитів (гемоліз) в клітинах ретикулоендотеліальної системи (селезінка, печінка, кістковий мозок). Внаслідок цих процесів утворюється надмірна кількість вільного білірубіну з гемоглобіну, що нагромаджується в крові. При огляді шкіри спостерігається лимонно-жовтий відтінок (свербіння шкіри немає). Пальпується збільшена селезінка (спленомегалія). Збільшення кількості ретикулоцитів свідчить про підвищення активності кісткомозкової функції кровоутворення. В сечі немає білірубіну (сеча значно пігментована внаслідок значного підвищення виділення уробіліногену). Кал набуває насиченого темного кольору внаслідок підвищення вмісту в ньому стеркобіліногену.

Паренхиматозна жовтяниця. Виникає внаслідок пошкодження гепатоцитів, які захоплюють білірубін з крові та зв'язують його з глюкуроновою кислотою, а потім виділяють його в жовчні шляхи у вигляді білірубінглюкороніду. Ці процеси приводять до нагромадження в сироватці крові зв'язаного і вільного білірубіну. В сечі - визначається зв'язаний білірубін і жовчні кислоти.