Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
При поверхневій пальпації визначається напруження передньої черевної стінки, особливо у ділянці правого підребер'я, а також різка болючість у цій ділянці. Нерідко вдається визначити больові точки й ділянки шкіряної гіперстезії відповідно зонам Захар'їна-Геда:
У ділянці проекції жовчного міхура
У ділянці епігастрія (надчерев'я)
У підшлунково-жовчно-міхуровій точці
У плечевій зоні
В точці початкового кута
В паравертебральних точках зправа в VIII й XI грудного хребця
Позитивний френікус симптом
При аналізі крові виявляють підвищення рівню холестерину. При дуоденальному зондуванні (на фоні нападу не проводять) іноді визначаються дрібні камінчики (мікроліти) й велика кількість кришталиків холестерину. Контрастне рентгенологічне дослідження (холецисто чи холеграфія і ехографія) виявляє каміння в жовчному міхурі та жовчних протоках.
Ускладнення
При закупорці жовчного міхура розвивається водянка (hydrops vesicae fellae). Якщо приєднується інфекція, розвивається емпієма жовчного міхура. При повній закупорці каменем отвору жовчного міхура, він може поступово зморщуватись, стінка його склерозуватися. До ускладнень також відноситься перфорація жовчного міхура з розвитком жовчного перитоніту.
Гострі гепатити - це анатомічні та функціональні ураження всіх структур печінки, що виникли за порівняно короткий строк.
Етіологія: інфекційні хвороби, інтоксикації промисловими отрутами, реакція на окремі медикаменти, отруєння грибами, переливання несумісної крові, опіки, реакції на введення вакцин та сироводок, променеве ураження.
Клініка - залежить від етіологічного фактору.
Скарги: поганий апетит, відраза до їжі, тяжкість, незначний біль в правому підребіррі, порушення функції кишківника, катаральні явища, артральгії, загальна слабкість, стомлюванність, головний біль, підвищення температури, іноді алергічні прояви з боку шкіри. При огляді спостеріється жовтуватий колір шкірних покровів та видимих слизистих оболонок, висипки на шкірі. Пальпаторно - спостерігається підвищена чутливість печінки, іноді її збільшення та болючість, збільшення селезінки.
Хронічний гепатит - поліетіологічне хронічне запальне захворювання печінки (спостерігається не менше 6 місяців), що супроводжується різним ступенем фіброзу печінки переважно із збереженням долькової структури органу.
Етіологія. Найчастіше до розвитку хронічного гепатиту призводять такі фактори:
Перенесені гострі вірусні, інфекційні та паразитарні ураження печінки, в тому складі гострі вірусні гепатити В,С та D.
2. Токсичні та токсико-алергінчі впливи, зокрема, алкоголь,
медикаменти
3. Захворювання інших органів шлунково-кишкового тракту, системи
крові, органів кровообігу
Впливи іонізуючого випромінювання
Хоча хронічні гепатити вважаються поліетіологічними захворюваннями, однак частка вірусних хронічних гепатитів становить 70-80% всіх випадків захворювання.
Патогенез.
Серед механізмів розвитку найчастіших уражень печінки вірусного генезу головними вважають два механізми - вірусної реплікації та імунної відповіді організму.
Хронічний вірусний гепатит В
Вірус гепатиту В позбавлений безпосереднього цитопатогенного впливу на гепатоцити. Основною мішенню імунної агресії є при цьому низка антигенів, серед них - HbcAg , HbeAg та печінкові аутоантигени, проти якпих направлена цитотоксичність Т-лімфоцитів та антитіло-залежна клітинна цитотоксичність. Доведено, що реплікація віруса може здійснюватися те лише в печінці, але й в мононуклеарних клітинах, статевих та слинних залозах, щитовидній залозі. Таким чином, ці органи та системи стають мішенями імунологічної агрегесії. Активність та прогресування патологічного процеса за гепатитів пов'язані з реплікативною фазою розвитку хронічної вірусної інфекції. При "переході" віруса в інтегральну фазу розвитку активність запального процесу стихає. Подібіні механізми розвитку мають і інші хронічні гепатити вірусного генезу.
Розвиток аутімунного гепатиту пов'язано з пригніченням Т-супресорної популяції лімфоцитів та появою в крові антитіл до ядер, мітохондрій, гладеньких м'язів та до специфічного ліпопротеїду гепатоцитів. Останні стимулюють цитоліз гепатоцитів лімфоцитами-кіллерами печінки.
Розвиток хронічного гепатиту пов'язаний також з порушенням кровопостачання печінки, що, в свою чергу зумовлено формуванням вогнищ некрозу та регенерації, що веде до змін системи кровоплину в органі. Це лежить в основі прогресування хронічного гепатиту та цирозу печінки по типу ланцюгової реакції: некроз - регенерація - перебудова судинного русла - ішемія паренхіми - некроз і т. д.
Класифікація
Залежно від етіологічного чинника (за Лос-Анжелівською класифікацією гепатитів, 1994) хронічні гепатити поділяють на: 1) хронічний вірусний гепатит В, гепатити С та D (дельта), а також на хронічний вірусний гепатит без визначеної етіології; 2) медикаментозно-індукований хронічний гепатит; 3) хронічний вірсуний гепатит невстановленої етіології (криптогенний); 4) аутоімунний гепатит (не пов'язаний з вірусною інфекцією).
Клініка
Скарги на біль в ділянці печінки, які часто посилюються при споживанні гострих, смажених, жирних страв, а також після прийому алкоголю і виконання фізичної роботи в нахиленому положенні чи іншої активності з різкими рухами. Болі носять розпираючий, тягнучий характер. Відмічаються диспептичні явища (гіркота в роті, порушення апетиту, нудота, рідше блювота, зміни випорожнень). В багатьох випадках знижується працездатність, з'являється дратівливість, іноді головний біль, рідше свербіння шкіри, кропивниця. При огляді хворих в окремих випадках відмічається жовтуватість шкіри, часто субектерічність склер та слизових оболонок м'якого піднебіння. При прогресуванні захворювання вгодованість хворих помітно зменшується; шкіра в результаті вторинного авітамінозу стає сухою, лущиться. При пальпації печінка збільшена, щільної консистенції, в міру болюча. Край печінки на початку захворювання закруглений, потім - загострюється, консистенція стає щільнішою, а болючість може зменшитися і навіть щезнути. Нерідко (до 12% ) пальпується безболісна, гладка, помірно ущільнена селезінка, що виступає на 1 - 2 см з-під реберної дуги. Функціональне дослідження печінки: підвищення рівня білірубіну, зниження альбумінів, наростання гамма-глобулінів, позитивні білковоосаджуючі проби, підвищення трансаміназної активності крові, підвищення концентрації альдолази, лужної фосфатази, зниження активності холінестерази. Значне підвищення вмісту сироваткового заліза та зниження протромбінового індексу, затримка екскреції бромсульфаміна. Має значення морфологічне обстеження печінки, отримане за допомогою біопсії, а також лапароскопічне обстеження та сканування печінки.
Дата: 2016-10-02, просмотров: 226.