(у жінок ці показники на 25-30% нижчі)

В останні роки для оцінки кислотоутворюючої функції шлунку використовується метод інтрагастральної рН-метрії за допомогою дво-трьохоливного зонду. В оливи зонда вмонтовані сурм'яно-каломельні електроди, які реєструють концентрацію вільних водневих іонів в різних відділах шлунку і в цибулині дванадцятипалої кишки. Кислотоутворююча функція шлунку вважається нормальною, якщо на протязі годинного дослідження в базальну фазу секреції рН в тілі шлунка складає 1,6 - 2,0, в стимульовану -1,1-1,2.

Необхідно пам'ятати, що інформація, отримана за допомогою беззондових методів, носить лише орієнтовний характер.

В діагностиці хронічного гастриту вирішальне значення має фіброгастроскопія з прицільною біопсією. За даними гастроскопії, прийнято розрізняти наступні морфологічні форми гастриту: поверхневий, гіпертрофічний та ерозивний.

Зміни рельєфу слизової, що визначаються ренттенологічно при звичайних формах хронічного гастриту мають обмежене діагностичне значення. Рельєф шлунку характеризується значною мінливістю, яка зв'язана з аутопластичністю слизової оболонки. Таким його змінам як потовщення та витончення складок, зміна їх кількості, напрямку, треба надавати більше діагностичне значення, якщо вони стійкі, довго зберігаються, спостерігаються при повторному дослідженні.

Лікування хворих хронічним гастритом повинно бути комплексним і диференційованим, в залежності від форми захворювання, фази клінічного перебігу, функціонального стану шлунку.

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки – хронічне рецидивуюче захворювання, схильне до прогресування, із залученням в патологічний процес інших органів системи травлення і розвитком ускладнень, загрожуючих життю хворого.

Основним симптомом в клінічній картині загострення виразкової хвороби є біль. По відношенню до часу, який пройшов після прийому їжі, прийнято розрізняти ранні, пізні і "голодні" болі. Виділяють також нічні болі, що закономірно виникають в один і той же час доби.

Ранні болі з'являються протягом 30 хв – 1 години після їжі, поступово зростають за своєю інтенсивністю, тривають 1,5-2 години та зникають по мірі евакуації шлункового вмісту у дванадцятипалу кишку. Інколи при ураженні кардіального та субкардіального відділів шлунку болючі відчуття виникають одразу після прийняття їжі.

Пізні болі виникають через 1,5-2 години після прийому їжі, а інколи через великий проміжок часу, поступово підсилюючись по мірі евакуації вмісту шлунку (виразки пілоричного відділу шлунку та цибулини дванадцятипалої кишки).

"Голодні" болі також більш властиві хворим з дуоденальними та пілоричними виразками, з'являються через значний проміжок часу (6-7 годин) після їжі та зникають після наступного прийому їжі. Близькими до "голодних" є нічні болі, які спостерігаються у хворих в період з 11 вечора до 3 годин ранку.

Така ритмічність появи болючих відчуттів у хворих визначається в основному характером секреції соляної кислоти, зв'язування її буферними компонентами їжі і часом евакуації шлункового вмісту.

Характер та інтенсивність больового синдрому у хворих виразковою хворобою можуть бути різні. В літературі описані різноманітні відтінки больових відчуттів: ниючі, тупі, пекучі, приступоподібні, "ріжучі", "свердлячі" і т.д. Болі носять наростаючий характер, досягають максимальної інтенсивності, інколи змушуючи хворого займати вимушене положення (з підтягнутими до живота зігнутими ногами, на животі, сидячи в ліжку і т.д.), і в подальшому поступово затихають.

При локалізації виразкового процесу в кардіальному і субкардіальному відділах шлунку болі відчуваються частіше всього в області мечоподібного відростка, при пілоричних і дуоденальних виразках - в епігастральній області справа від серединної лінії.

Загострення виразкової хвороби носять, як правило, сезонний характер, виникаючи переважно весною чи восени.

Велику роль в розпізнаванні виразкової хвороби відіграє також і правильне трактування диспепсичних розладів, які часто зустрічаються у таких хворих. Нудота як єдиний симптом рідко зустрічається у хворих на виразкову хворобу, однак блювання у поєднанні з нудотою виявляється у таких пацієнтів досить часто (у 46-75 хворих). Блювання у хворих виразковою хворобою виникає на висоті болів і приносить значне полегшення, тому хворі нерідко самі штучно викликають блювання, щоб усунути болісні відчуття.

Частим симптомом загострення виразкової хвороби являється печія (пекуче почуття в епігастральній ділянці та за грудиною), що зустрічається за даними різних авторів у 30-80% хворих.

У 50-65% хворих на виразкову хворобу спостерігається кисла відрижка, яка нерідко поєднується із зригуванням і салівацією. Ці симптоми частіше зустрічаються у хворих з локалізацією виразкового дефекту в кардіальному та субкардіальному відділах шлунку, а також при супутніх грижах стравохідного отвору і рефлюкс-езофагіті.