Міжнародна фінансова політика і її типи та інструменти.

Міжнародна фінансова політика представлена сукупністю заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів. Юридично вона оформлюється в нормах і принципах міжнародного фінансового права.

Міжнародну фінансову політику за характером заходів і рекомендацій можна поділити на довгострокову і поточну.

Складовими поточної міжнародної фінансової політики є: валютна політика, податкова політика, кредитна політика.

Слід вміти дати характеристику дисконтній політиці, девізній політиці, валютній інтервенції, девальвації, ревальвації.

Політику валютних обмежень вперше запровадили під час Першої світової війни Австро-Угорщина, Німеччина та ін. країни.

Валютне обмеження – це сукупність заходів і правових норм, спрямованих на обмеження операцій з валютними цінностями.

Диверсифікація валютних резервів дає змогу зменшити ризики можливих збитків, пов’язаних зі зміною курсу резервних валют.

 

Курси і крос-курси валют.

Ціну грошових одиниць (валюти) однієї країни, виражеру в грошових одиницях іншої країни, називають валютним курсом. Гіпотетично є п’ять систем валютних курсів: вільне («чисте») плавання, фіксовані курси, цільові зони, гібридна система валютних курсів.

Одним із найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку, є поняття реального і номінального валютного курсу.

Фактори, що впливають на величину валютного курсу поділяються на структурні і кон’юктурні.

На сьогодні у світі є система плаваючих обмінних курсів валют (визначається попитом і пропозицією) з певним обмеженням.

Співвідношення (обмінні курси) між валютами, торги щодо яких не проводяться, визначаються розрахунковим шляхом на основі їхніх курсів щодо третьої валюти. Розрахункові курси валют, одержані таким чином, називають крос-курсами.

Валютне регулювання.

Даючи відповідь на дане питання необхідно наголосити що найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору і дій власників валюти.

Невід’ємним атрибутом валютного ринку є наявність функціональних елементів його регулювання.

Основним споживачем валютного ринку, який по суті, визначає попит на його основний товар – валютні ресурси, є світові транснаціональні банки. На них припадає близько 90% усього валютного обігу.

Слід вивчити де розташовані найбільші валютні центри.

Механізм функціонального валютного регулювання має два рівні: міжнародний (у т.ч. регіональний) і національний.

Функції регулювання міжнародних відносин покладені світовою спільнотою на Міжнародний валютний фонд (МВФ)

Важливою ланкою в системі валютних відносин у є Світовий банк – міжнародний інвестиційний інститут, заснований одночасно з МВФ у Бреттон-Вудсі у 1944 р. (попередня назва Світового банку – Міжнародний банк реконструкції і розвитку)

Механізм валютного регулювання на національному рівні становить систему контролю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни.

 

 

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте економічну сутність міжнародних фінансів.

2. Які грошові відносини утворюють систему міжнародних фінансів ?

3. Дайте класифікацію та характеристику суб’єктів міжнародних фінансови відносин.

4. Які функції виконують міжнародні фінанси. Дайте їм характеристику.

5. Які напрямки міжнародної фінансової політики ви знаєте ?

6. Охарактеризуйте методи валютної політики.

7. На що спрямована податкова та кредитна політика держави. ?

8. Розкрийте механізм дисконтної політики. На що вона впливає ?

9. Що таке валютна інтервенція ?

10. Що передбачає політика валютних обмежень ?

11. Що таке девальвація та ревальвація валюти ?

 

Обговорення рефератів

1. Еволюція світової валютної системи.

2. Європейська валютна система.

3. Національна валютна система.

 

Рекомендована література

Основна:

1. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси: Навч. Посіб. – Львів «Новий світ – 2000», 2006

2. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. 4-е видання. – К.: ЦУЛ, 2009. ст. 288-298.

3. Фінанси: Підручник / За заг. Ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова / К.: Знання, 2008, ст. 435-464.

4. Фінанси: Навч. Посіб. / За заг. Ред. Оспіщева В.І., О.П. Близнюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспіщев та ін. / К.: Знання, 2006, ст. 330-349.

Додаткова:

1. Маринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002, 311 с.

2. Загорський В.С., Вовчак О.Д. Фінанси: Навч. Посіб. / В.С. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р Черс – К.: Знання, 2006.

3. Кириленко О.П. Фінанси (теорія та вітчизняна практика) Навч. Посіб. – Тернопіль: Астон, 2002.

 

Практичні завдання

І. Ключовий термін

Проаналізуйте термін «міжнародні фінанси», поданий різними авторами, та агрументуйте вибір найповнішого і найточнішого визначення:

а) міжнародні фінанси – сукупність перерозподільних відносин, що виникають у зв’язку з формуванням і використанням на світовому або міжнародному рівнях фондів фінансових ресурсів (Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К.: Центр навч. Літ., 2004, с. 312);

б) міжнародні фінанси – сукупність обмінно-перерозподільних відносин, які виникають у зв’язку з рухом вартості між окремими країнами та у процесі формування та використання на світовому та регіональному рівнях центральних грошових фондів (Опарін В.М. Фінанси: Навч. Посіб. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2001. – 240 с.);

в) міжнародні фінанси – це сукупність грошових відносин (торговельних, валютних, інвестиційних) між резидентами певної країни і резидентами іноземних держав (Козак Ю.Г. Міжнародні фінанси в питаннях та відповідях: Навч. Посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2003. – 294 с.)

г) міжнародні фінанси – фонди фінансових ресурсів, що утворюються на основі розвитку міжнародних економічних (ринкових) відносин і використовуються для забезпечення безперервності й рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення суспільних потреб, які мають міжнародне значення (Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 494 с.)

 

Дата: 2016-10-02, просмотров: 20.