Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскаль ної позиції, оскільки споживання є більш сталою величиною, на відміну від доходів чи прибутку. Широка база оподаткування, яка охоплює не тільки товари, але й роботи та послуги, забезпе чує надійність і стабільність бюджетних надходжень, оскільки зміна в уподобаннях споживачів не відображається на зменшенні доходів бюджету (що є проблемою для податків на споживання з обмеженим переліком оподатковуваних товарів). Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю сплати остан нього, а крім того, забезпечують нейтральний вплив на проце си ринкового ціноутворення. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розпо діл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. До того ж відсутній кумулятивний ефект у ціноут воренні, коли податок нараховується на податок. Від податку на додану вартість набагато важче ухилитись у порівнянні з прибутковими податками, оскільки база оподаткування підра­ ховується набагато простіше, а його стягнення на всіх етапах руху товару чи послуг вводить «механізм автоматичного кон тролю» за правильністю нарахування суми податку на поперед ній стадії реалізації.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення, а також відволікання оборотних коштів підприємств.

Об'єктом оподаткування ПДВ є додана вартість. Додана вар тість є часткою повної вартості товару чи послуги, це та її части на, яка створюється даним платником. Обчислити її обсяг можна двома методами : перший — від повної вартості відрахувати вар тість сировини, матеріалів та послуг виробничого характеру (са ме цей метод застосовується в Україні); другий — скласти вели чини заробітної плати, прибутку, непрямих податків та деякі інші. Оподаткування доданої вартості створює умови для рівно мірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх ета­ пах їхнього виробництва і реалізації.

Платниками податкуна додану вартість є як юридичні особи (резиденти та нерезиденти, суб'єкти підприємницької діяльності та особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності), так і фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності й особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності — у тому разі, якщо вони ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню).

При цьому особа є платником ПДВ, якщо обсяг здійснюваних нею оподатковуваних операцій із продажу товарів (робіт, послуг) досягнув протягом будь-якого періоду за останні дванадцять ка­лендарних місяців 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (це положення не розповсюджується на осіб, що здійс нюють на митній території України підприємницьку діяльність із торгівлі за готівкові кошти, які є платниками ПДВ без залежності від обсягу оподатковуваних операцій). Така особа зобов'язана за реєструватися як платник ПДВ у податкових органах за своїм міс цезнаходженням. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) до органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, в якому був досягнутий зазначений обсяг оподат­ковуваних операцій. Особи, котрі мають намір здійснювати тор гівлю за готівкою, повинні подати реєстраційну заяву не пізніше ніж за десять календарних днів до початку ведення підприємни­ цької діяльності. Орган державної податкової служби зо бов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику свідоцтво про реєстрацію його як платника податку.

Виключені з переліку платників фізичні особи, що здійсню ють торгівлю за готівкові кошти на умовах сплати ринкового збору; юридичні, які вибрали ставку в розмірі 10%, та фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю і сплачують єдиний податок із суб'єктів малого підприємництва.

Основна ставказа податком на додану вартість стано вить 20 %. Крім того, існує нульова ставкаПДВ, уведення якої передбачає створення пільгових умов для деяких видів товарів. Іс­нування лише однієї ставки за податком на додану вартість, з од ного боку, має позитивний вплив, оскільки спрощує механізм стя гнення податку та нейтрально діє на ринкове ціноутворення. З іншого боку, негативним є вплив на вирішення соціальних проб лем, оскільки предмети першої необхідності оподатковуються за універсальною ставкою, що збільшує податковий тягар для мало забезпечених верств населення. Саме тому в більшості розвину тих країн існують кілька ставок за ПДВ, і саме на товари першої необхідності їхній розмір є нижчий за основну ставку, не дивля чись на те, що експерти та науковці вважають існування єдиної ставки доцільнішим.

У законі чітко визначений перелік операцій платника, які на лежать і які не належать до об'єкта оподаткування ПДВ (тобто підлягають або не підлягають оподаткуванню ПДВ). До таких об'єктіввідносятьоперації платників податків із:

1) продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України;

2) ввезення товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України;

3) вивезення товарів за межі митної території України та на дання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами мит ної території України.

Досить великим є перелік операцій, що виключаються з об'єк та оподаткування ПДВ. Розглянемо основні з них. Не є об'єктом оподаткуванняоперації з:

— випуску, розміщення та продажу за кошти визначених ви дів цінних паперів, обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарної, реєстраторської і розрахунково-клірингової діяль ності з цінних паперів;

— надання послуг із страхування і перестрахування, соціаль ного та пенсійного страхування;

— обігу валютних цінностей;

— виплати грошових виграшів і винагород;

— випуску державних лотерей;

— надання послуг, що здійснюються фінансово-кредитними установами та органами державної влади;

— виплат дивідендів та роялті;

— передачі основних фондів у формі внеску до статутних фон дів юридичних осіб;

— послуг у сфері позашкільної освіти тощо.

База оподаткування — це оборот у вартісному виразі, до якого застосовується ставка для визначення суми ПДВ. Слід звернути увагу, що всі інші непрямі податки (наприклад акциз ний збір, мито), котрі були включені в ціни товарів, є базою оподаткування ПДВ. Для різних видів операцій установлюєть ся неоднаковий порядок визначення бази оподаткування, що зумовлене, зокрема, намаганням мінімізувати ухилення від цього податку. Так, якщо під час продажу товарів за кошти між неза лежними особами базою оподаткування виступає фактично отримана сума продавцем, то в процесі бартерної операції чи в разі продажу пов'язаним особам фактично отримана сума мо же бути збільшена податковими органами, якщо вони вважа ють, що ціна реалізації була нижча за звичайні ціни за такими товарами.

Розглянемо, як визначається база оподаткування в найбільш поширених випадках.

1. База оподаткування операцій із продажу товарів (робіт, по слуг) за кошти непов'язаним особамвизначається, виходячи з договірної вартості перших, визначеної за вільними або регульо ваними цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів, за винятком податку на додану вар тість. Таким чином, усі інші непрямі податки збільшують базу оподаткування ПДВ.

2. У разі здійснення:

— бартерних операцій;

— операцій збезоплатної передачі товарів (робіт, послуг);

— натуральних виплату рахунок оплати праці фізичним особам;

— передачі товарів (робіт, послуг) для невиробничого викорис тання або пов 'язаній із продавцем особі чи суб'єкту підприємни цької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, — база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

3. До бази оподаткування імпортних товарів включаються митна вартість цих товарів та всі інші непрямі податки. Визначе на вартість перераховується в українські гривні за валютним (об­мінним) курсом Національного банку України, що діяв на день оформлення митної декларації. Слід звернути увагу, що митні органи мають право самостійно визначати митну вартість імпор­тованих товарів у випадках і за методикою, визначених Митним кодексом України.

Базою оподаткування робіт та послуг, що виконуються не резидентами на митній території України є їхня договірна вартість.

4. Якщо платник займається роздрібною комісійною торгівлею, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника.

5. У разі використання вексельної форми розрахунку за това ри, роботи, послуги, базою оподаткування є сума, зазначена у век селі без урахування дисконтів, а за процентними векселями — збільшена на суму процентів, нарахованих на суму номіналу та кого векселя.

Вартість зворотної тари до бази оподаткування не включається.

Якщо після продажу товарів, робіт, послуг здійснюється пере гляд цін або повернення проданих товарів, податок на додану вар тість перераховується, виходячи зі зміненої бази оподаткування як у продавця таких товарів, так і в покупця.

Акцизний збір.

Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він вклю чається в ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покуп цем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специ фічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диферен ційованими за окремими групами товарів ставками.

Акцизний збір був уведений на Україні в 1992 р. Його запро вадження переслідувало мету збільшити доходи бюджету за ра хунок оподаткування високорентабельних товарів не першої не­ обхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

На відміну від податку на додану вартість, акцизним збором оподатковуються виключно товари та не оподатковуються робо ти і послуги. Об'єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, у той час як ПДВ нараховується тільки на її час тину— додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, а ПДВ стягується за універсальною. Акцизний збір менше впливає на загальний рівень цін у країні, оскільки пе релік підакцизних товарів є досить незначним. З цієї ж причини і його фіскальне значення набагато нижче ніж у ПДВ. Однак, він має великий вплив на структуру споживання. Адже нерівномірне і досить значне підвищення цін у процесі стягнення акцизного збору зменшує обсяг споживання в кількісному виразі. Цю влас­тивість держава використовує, зокрема, для обмеження спожи вання алкогольних і тютюнових виробів. Акцизний збір сплачується лише один раз, у той час як ПДВ — на всіх етапах руху товарів. З позиції соціальної справедливості акцизний збір має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом'якшує регре сивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між основ ним загалом.

Платниками акцизного зборує всі суб'єкти підприємниць кої діяльності, які виробляють або імпортують підакцизні товари, а також фізичні особи, котрі ввозять (пересилають) підакцизні речі на митну територію України. Розглянемо порядок визначен ня платників більш детально.

Платниками акцизного збору відповідно до чинного законо давства в Україні є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їхні відокремлені підрозділи — виробники підакцизних товарів на митній те риторії України, у тому числі з давальницької сировини;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних то варів на митній території України безпосередньо або через їхні постійні представництва;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності та юридичніособи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, котрі імпортують на митну територію України підакцизні товари;

г) фізичні особи — резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі або предмети на митну територію України, а також фізичні особи, котрі одержують такі підакцизні речі(предмети), переслані з-за митного кордону України у вигляді поштових відправлень чи несупроводжувального багажу, в об сягах або вартістю, що перевищують норми безмитного прове зений.

Об'єктом оподаткування акцизним зборомє:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних това рів, у тому числі з давальницької сировини, способом їх:

— продажу;

— бартерного обміну;

— безплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою;

— передачі для власного споживання та для своїх працівників;

— промислової переробки (крім оборотів з передачі для вироб ництва підакцизних товарів);

б) товари, які імпортуються на митну територію України, у то му числі:

— у межах бартерних операцій;

— без оплати їхньої вартості чи з частковою оплатою. Перелікпідакцизних товарів, як правило, включає в себе предмети не першої необхідності та високорентабельні товари, споживання яких держава намагається обмежити. Так, в Україні до них належать: алкогольні й тютюнові вироби, транспортні за соби, нафтопродукти.

Існують два види ставокза акцизним збором: тверді (у фіксованому виразі на одиницю товарів у кількісному виразі, наприклад, в євро за тис. кг за бензином, у гривнях — за алкогольними і тютюновими виробами) та процентні.

Відповідно до існування різних видів ставок за АЗ є і два не однакових порядки визначення суми акцизного збору..