С. Г. Пепеляев визначає об'єкт оподатковування як «...юридичні факти (дії, події, стану ), які акумулюють обов'язок суб'єкта заплатити податок». Стаття 6 Закону України «Про систему оподатковування» як об'єкт оподатковування виділяє прибуток ( доходи ), додану вартість продукції, вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митну або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб й інші об'єкти, певні законами України.

Види об'єктів оподатковування

ДоходОподатковування юридичних осіб обумовлюється використання такої категорії, як валовий доход , яким включає загальну суму доходів платника податку від всіх видів діяльності, отриманого ( нарахованого ) протягом звітного періоду в грошовий, матеріальної або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі , виняткової ( морський ) економічній зоні, так і за її межами. Як об'єкт оподатковування доход у податку з доходів фізичних осіб, де він розмежовується на загальний річний оподатковуваний доход і загальний місячним Останній припускає більше докладний перелік, що складається з 16 різновидів.

ПрибутокПри характеристиці даного виду об'єкта оподатковування слід мати на увазі, що він ставиться тільки до регулювання оподаткування юридичних осіб. Так, ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як об'єкт оподаткування вказує прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоректованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків і сум амортизаційних відрахувань.

Додана вартість.Зміст доданий ний вартості як об'єкта оподатковування зводиться до вартісної оцінці реалізації товарів, робіт, послуг. З аконодавець виділяє операції платника податків із продажу товарів (робіт, послуг), ввозу (пересиланню) товарів на митну територію України й вивозу (пересиланню) товарів

Примітно, що законодавець розмежовує продаж і реалізацію послуг (робіт). Під продажем розуміються будь-які операції, що здійснюються в відповідності з договорами купівлі-продажу, міни, поставки й іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари , незалежно від строків її надання, а також по безоплатному наданню товарів й операції . Під реалізацією послуг (робіт) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру по наданню права на користування й розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами , а також по наданню яких-небудь інших, чим товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції мі безоплатному наданню послуг (робіт).

Спеціальне використання природних ресурсів.Наявність даного виду об'єкта оподатковування в українському податковому законодавстві обумовлено сплатою зборок податкового характеру, зв'язаних зі спеціальним використанням природних ресурсів (плата за спеціальне лісових ресурсів, плата за спеціальне використання водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр). Об єктом плати за спеціальне використання лісових ресурсів є деревина; об'єктом за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, що використовується для власних потреб.

Майно.При цьому, тільки ті об єкти, що не передбачають вигоди від використання, оскільки це може призвести до подвійного оподаткування.

Т е м а 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОДАТКОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПОДАТКОВОГО МЕХАНІЗМУ

1. Поняття податкової пільги

2. Вид податкових пільг

3. Фоми податкових пільг

4. Порядок обчислення податків і зборів

5. Визначення сум податку

Пільга

— це звільнення (повне або часткове) платника по датків, що враховує його особливості, від сплати податку. І якщо платника може бути звільне но від сплати податку, то обов'язок з обліку і звітності в нього залишиться. Звільнення можливе в повному обсязі, якщо платника цілком звільнено від сплати, і в частковому, якщо скорочується податковий тиск за рахунок зменшення об'єкта (предмета і т. ін.) чи відстрочки сплати податку. Вони можуть стосува тися його як безпосередньо, характеризуючи його (інвалід пер шої чи другої групи, ветеран Великої Вітчизняної війни, підприємство з іноземними інвестиціями), так і конкретного виду діяльності, яким він займається (підприємство, що ви готовляє сільгосппродукцію; підприємства, що здійснюють фрахт судів, і т. ін.)

Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший — податкові закони, що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи га лузей. Другий— підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб'єктів і вирішальні більш вузькі цілі.

2.

Відрахування (вилучення) — вид пільги в галузі оподатку вання, яка полягає у виділенні окремих складових частин із загального об'єкта оподаткування з метою зменшення на їхню величину об'єкта при нарахуванні та сплаті податку.

Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надан ня пільг проектується на об'єкт оподаткування, що безпосеред ньо зменшується. Подібні зменшення об'єкта з метою оподат­ кування можна класифікувати:

а) за видами платників:

повні — надаються всім платникам;

часткові — надаються певним категоріям платників;

б) за термінами:

постійні — діють постійно протягом тривалого періоду часу;

тимчасові — діють протягом визначеного, заздалегідь обме женого періоду (підприємства з іноземними інвестиціями);

надзвичайні — надаються в зв'язку з появою певних рапто вих обставин;

в) за елементами об'єкта:

майнові — відрахування визначеної частини оподатковува ного майна;

прибуткові відрахування — застосовуються до частини до ходу платника залежно від виду діяльності.

2. Знижка — вид пільги в галузі оподаткування, що змен шує суму податку на певні величини. У такий спосіб реалізується зацікавленість суспільства у певній діяльності.

3.Неоподатковуваний мінімум об'єкта податку. Прив'я зуватися до абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції не має сенсу.

1. Вилучення з обкладання певних елементів об'єкта опо даткування. Найчастіше це частина доходу чи інших об'єктів податку, що спрямовується на цілі, в реалізації яких зацікав лена держава чи місцеві органи самоврядування: природоохоронні заходи, освоєння нових технологій.

Звільнення від сплати податку окремих осіб чи категорій платників. У такий спосіб законодавець відкриває великі можливості для одержання реальних доходів при зменшенні подат кових вилучень, оскільки часто кошти на утримання цих суб'єктів виділяються з бюджету, і цей канал трохи спрощує рух коштів від платників податків у бюджет, а потім у зворотно му напрямку, до осіб, які їх вимагають.

4. Зниження податкових ставок. Цей вид пільг відображає як державне, так і регіональне значення виду діяльності, що підпадає під знижену ставку.

5. Відрахування з податкового окладу передбачає насампе ред стягнення з податкового окладу, що здійснюється за певний розрахунковий період.

6. Цільові податкові пільги можуть включати різні форми відстрочки стягування податків. Як найбільш характерний приклад можна згадати механізм використання податкового кредиту.

7. Інші податкові пільги (податкові канікули тощо).

4 .

Обчислення податку являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з ви значення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів. Обов'язковість з обчислення податку покла дається на платника податків, на податкові органи або на по даткових агентів. Залежно від цього розрізняють:

1) окладні податки — обчислює безпосередньо податковий орган;

2) неокладні податки — обчислює самостійно платник по датків:

а) безпосередньо неокладні — обчислює сам платник по датків;

б) опосередковано неокладні — обчислює податковий агент;

3) змішані податки — обчислюють на різних етапах і плат ник податків, і податковий орган.

Існує два основних способи обчислення податку:

1. Кумулятивний — спосіб визначення об'єкта, за якого податкова база визначається наростаючим підсумком. На кон кретну дату визначається оподаткована база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. На кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір по датку, утриманого раніше.

Некумулятивний — спосіб визначення податкової бази вроздріб.

5.

Як правило, обчислення податку, визначення сум, що підля гають внесенню до бюджетів і цільових фондів, є обов'язком платників податків, що деталізується по кожному податку і збору спеціальним податковим законодавчим актом. Однак це не виключає участі податкового органу у визначенні сум по датку або збору. Здійснюється це у разі прямого делегування йому подібних обов'язків або в ситуаціях, коли платник подат ку ухиляється від обчислення і сплати податку. Якщо суму по даткового обов'язку обчислює контролюючий орган, платник податку не несе відповідальності за своєчасність та повноту на рахування такої суми, однак несе відповідальність за своєчас не та повне погашення нарахованого податкового обов'язку і має право на оскарження цієї суми.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку, якщо:

а) платник податків не подає у встановлений термін подат кову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових декла­ раціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відпо відальною за нарахування окремого податку або збору (обов'яз кового платежу), є контролюючий орган.

Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків через немож ливість встановити фактичне місцезнаходження підприємства або його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізич ної особи або ухилення платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'я зань через відсутність у платника податків податкового обліку пбо визначених законодавством первинних документів, суму податкових зобов'язань платника податків може бути визна чено за непрямим методом.

Нарахування податкового зобов'язання з використанням не прямого методу можуть здійснювати виключно податкові орга ни. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути ос- кпржені платником податків у загальному порядку.

Тема 5. ПОДАТКОВІ ОРГАНИ

1. Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізова них фондів держави

2. Система податкових органів

3. Поняття і зміст податкового контролю

1. Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізова­ них фондів держави

— це державні органи або органи місцевого самоврядування, що у межах своєї компетенції забезпечують надходження коштів до централізованих фондів держави .

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, діють такі структури:

1)податкові органи;

2) митні органи;

3) органи Пенсійного фонду України;

4) органи Фонду соціального страхування з тимчасової втра ти працездатності;

5) органи Фонду соціального страхування від нещасних ви падків на виробництві та професійних захворювань;

6) органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль ного страхування України на випадок безробіття;

7) Міністерство внутрішніх справ;

8) органи судової влади;

9) органи, що здійснюють реєстрацію актів громадянського стану ;

10) органи, що здійснюють реєстрацію механічних транс портних засобів;

11) органи місцевого самоврядування.