Податок на прибуток підприємств є одним з видів прямого оподаткування — прибуткового — і оподатковує доходи юридич них осіб, на відміну від податку з доходів фізичних осіб, який стягується з громадян.

Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже вагоме фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено, перш за все, пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: у центра лізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету ста новили надходження від державних підприємств і досить незнач ну — податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. У нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між згаданим двома фондами, наслідком чого є поступове зменшення бюджет ного значення податку на прибуток підприємств і збільшення — податку на доходи фізичних осіб.

Податок на прибуток підприємств, крім вагомого фіскального значення, має ще й широкі можливості для регулювання і стиму лювання підприємницької діяльності. За допомогою цього подат ку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних то варів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної й інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподатку вання і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кре диту та податкових знижок.

Таким чином, до переваг податку на прибуток підприємств можна віднести значні можливості для регулюючого впливу на виробничу сферу. Крім того, пряма залежність суми податку від отриманого прибутку забезпечує соціальну справедливість цієї форми оподаткування.

До недоліків цього податку слід зарахувати досить складний порядок його визначення, що створює проблеми як для платни ків, так і для контролюючих органів, значні можливості стосовно ухилення від сплати. Крім того, прибуток у ринковій економі ці — це величина нестабільна, його розмір постійно коливається на різних фазах економічного циклу, а тому оподаткування при бутку, з одного боку, є «вбудованим стабілізатором» економічно го розвитку, тобто автоматичним пом'якшувачем циклічних ко ливань економіки, а з іншого — створює проблеми для форму вання бюджетних надходжень у періоди економічного спаду.

Платники та об'єкт оподаткування. Розглянемо діючий механізм стягнення податку на прибуток в Україні.

Платниками податку на прибутокє:

— з резидентів — суб'єкти і несуб'єкти господарської діяль ності (бюджетні установи, громадські організації тощо), а також їхні філії, які провадять діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Резиден ти — це юридичні особи, котрі створені та здійснюють свою діяль ність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території;

— з нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, які отриму ють доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або іму нітет. Нерезиденти — це особи з місцезнаходженням за межами України, котрі створені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. До нерезидентів належать також розташовані на території України представництва іноземних ор ганізацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності від повідно до законодавства України;

— постійні представництва нерезидентів, що отримують до ходи з джерел їх походження з України чи виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів. Постійне представництво нерезидента в Україні — це постійне місце діяль ності, через яке повністю або частково провадиться господарська діяльність нерезидента на території України.

Виключені з платників:

— Національний банк України та його установи (крім госп розрахункових, що оподатковуються в загальному порядку), який сплачує до бюджету суму перевищення валових доходів над ва ловими видатками;

— установи пенітенціарної системи та їхні підприємства, що використовують працю спецконтингенту.

Об'єктом оподаткуванняє прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітно го періоду на суму валових витрат платника податку і суму амор тизаційних відрахувань (рис. 6). Тобто для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно вираху вати відповідно суму скоригованого валового доходу, суму вало вих витрат і суму амортизаційних відрахувань. Розглянемо, як вони визначаються.

Валовий дохід— це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду як на території України, так і за її межами.

Для визначення скоригованого валовогодоходу з загальної суми валового доходу платника виключаються деякі доходи, тоб то відбувається коригування (зменшення) суми валового доходу для цілей оподаткування. Перелік доходів, що включаються і що не входять до складу скоригованого валового доходу, є чітко ви значеним у законі. Так, валовий дохід охоплює:

загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших опе рацій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними ціннос тями та цінними паперами;

- доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

- доходи у вигляді процентів, роялті від здійснення операцій лізингу;

- дивіденди, отримані від нерезидентів;

- доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у т. ч. у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, безоп латно наданих платнику податку товарів (робіт, послуг);

- суми невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових резервів;

- суми акцизного збору та рентних платежів;

- суми штрафів, неустойки чи пені, фактично одержані за рішен ням сторін договору або відповідних державних органів, суду тощо.

Не включаються до складу валового доходу:

- суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) під приємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство-отримувач не є плат­ ником податку на додану вартість;

- суми коштів або вартість майна, що надходять платнику по датку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;

- суми коштів або вартість майна, отримані платником подат ку за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, зазнаних таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів;

- суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у ме жах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

- дивіденди, отримані платником податку від резидентів;

- кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної тех нічної допомоги, яка надається іншими державами;

- суми одержаного платником податку емісійного доходу та інші надходження, прямо визначені нормами закону.

Розглянемо ще один елемент — суму валових витрат.

Валові витрати виробництва та обігу(далі — валові витра ти) — це сума будь-яких витрат платника податку на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У законі наведено перелік витрат, що включаються і що не входять до складу валових витрат. При цьому встановлення до даткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових не дозволяється.

Оскільки перелік витрат, що включаються і не включаються до складу валових витрат, є досить великим, наведемо основні з них. Так, до їх складу входять:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звіт ного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виро бництва, продажем продукції (робіт, послуг) й охороною праці;

- суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровіль но перераховані (передані) протягом звітного року до бюджетів або до неприбуткових організацій у розмірі, що становить не мен ше 2 та не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року ;

- суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податко вому періоді в розрахунку податкового зобов'язання;

- суми витрат, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду;

- суми, не віднесені до складу валових витрат минулих звіт них податкових періодів у зв'язку з відсутністю документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді;

- суми безнадійної заборгованості, а також суми заборговано сті, стосовно яких закінчився строк позовної давності;

- суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців у вигляді вступних, член ських та цільових внесків, але не більше 0,2 % фонду оплати пра ці платника податку в розрахунку за звітний рік.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

- потреби, не пов'язані з веденням основної діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, відпочинку, роздачу без платних подарунків, крім вищеназваних витрат, проведених з ре кламними цілями. Так, платник має право зарахувати до валових витрати на організацію презентацій, роздачу безплатних подарун ків з рекламними цілями в розмірі не більше 2 % від оподаткову ваного прибутку за попередній звітний рік;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб;

- придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію основ них фондів;

- сплату штрафів, неустойки чи пені за рішенням сторін дого вору або відповідних державних органів, суду;

- виплату емісійного доходу та виплату дивідендів;

- суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з прода жем товарів (робіт, послуг) або їхнім обміном за цінами, що ниж чі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам;

- будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунко вими, платіжними та іншими документами, передбаченими пра вилами ведення податкового обліку тощо.

Слід звернути увагу, що частину витрат визначено як витрати подвійного призначення.

Перелік пільгза податком на прибуток є не досить великим. Наведемо деякі з них. Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та установ громадських організацій інвалідів, майно яких є їхньою власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податково го) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце робо ти, є не меншою 50 % загальної чисельності працюючих, за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що належать до складу валових витрат виробництва (обігу).

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів ди тячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшен ня обсягів останнього та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

В особливому порядку оподатковуються підприємства, роз ташовані в спеціальних економічних зонах.

Суми податків на отриманий з іноземних джерел прибуток, що сплачені суб'єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Украї ні. При цьому розмір зарахованих сум протягом податкового пе ріоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку впродовж даного періоду.

Податок за звітний період сплачується його платником до від повідного бюджету протягом десяти календарних днів, наступ них за останнім днем для подання декларації. Податкову декла­ рацію про прибуток за звітний період платники податку подають до податкового органу протягом 40 днів, наступних за звітним кварталом. При цьому за звітний квартал, півріччя та три кварта ли платники податку подають спрощену декларацію, а за резуль татами звітного року — повну.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сіль ськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток протягом 60 днів після закінчення звітного року.

Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, включа ються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів із дня одержання пись мової заяви такого платника податку.