Правове регулювання обов'язкових податкових платежів визначається як особливостями компетенції органів держ влади й керування по їхньому встановленню так і чітким закріпленням всіх елементів, що характеризують податок як цільний зроблений механізм. Законодавчі акти по окремих податках і зборам відрізняються щодо стабільною, традиційною структурою.

Система елементів правового механізму податку

Обов язкові елементи – Основні і додаткові

Факультативні елементи

У групу основних елементів пра-иового механізму податку необхідно віднести:

а) платника податку;

б) об'єкт оподатковування;

в) ставку податку.

Додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного платежу, створюють завершену й повну систему податкового механізму, забезпечують логічний і раціональний режим його закріплення. Варто враховувати, що додаткові елементи так само обов'язкові, як й основні , і не мають факультативного характеру.

Таким чином, як додаткові елементи правового механізму податку виділяються:

а) предмет, база, одиниця оподатковування;

б) джерело сплати податку;

в) методи, строки й способи сплати податку;

г) особливості податкового режиму;

д) бюджет або фонд надходження податку (збору);

е) особливості податкової звітності.

Факультативні можуть бути присутнім при закріпленні правового механізму податку або відсутні , що абсолютно не впливає на досконалість і закінченість правового регулювання. Як приклад першого типу факультативності в правовому механізмі податку можуть служити податкові звільнення , пільги. Що стосується другого типу факультативності, то мова йде про особливу характеристику окремого податкового платежу. В окремих випадках специфіка податку вимагає виділення в його механізмі особливих елементів, характерних винятково для даного податку. Наприклад, ведення спеціальних кадастрів по майнових податках; специфічних реєстрів; бандерольний спосіб сплати й т.д.

Поняття платника податків

В основі принципу резидентства ( постійного місцеперебування) лежить поділ всіх платників на дві групи:

а) податкові резиденти — особи , які мають постійне місце проживання або місцезнаходження в даній державі й доходи яких підлягають оподатковуванню із всіх джерел (несучі повну податкову відповідальність);

б) податкові нерезиденти — особи , які не мають постійного місцеперебування в державі й у яких підлягають оподаткуванню лише доходи , отримані ними на даній території р ( несучі обмежену податкову відповідальність).

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів ) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, становити звітність про фінансово-господарську діяльності й забезпечувати її зберігання в строки , установлені законами;

2) представляти в державні податкові органи й деклара ції , бухгалтерську звітність й інші документи й відомості , пов'язані з вирахуванням і сплатою податків і зборів

3) у плачивать належні суми податків і зборів у встановленими законами термін;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, використовуваних для отриманих доходів або пов'язаних зі змістом об'єктів оподаткування

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право :

1) представляти державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги по оподатковуванню в порядку, установленому законами України;

2) одержувати й знайомити з актами перевірок, проведених податковими органами;

3) оскаржити у встановленому законом порядку рішення податкових органів

Податкові агенти

- це юридична або фізична особа , на яке в чинність акту податкового законодавства покладають обов'язки по утриманню із платника й перерахуванню податку або збору в бюджет. Якщо податковий агент діє на підставі угоди, рішення компетентного органа або загального закону, то в основі діяльності агента лежить норма податковий закон, що делегує йому особливі повноваження. Найчастіше агентами є національні підприємства, які мають договірні відносини з іноземними. Податковим агентом також є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, що використає найману працю інших фізичних осіб, відносно виплати заробітної плати (інших виплат і винагород) таким іншим фізичним особам.

Збирачі податківвиступають як уповноважені органи , які здійснюють прийом коштів від платників або їхніх агентів у рахунок сплати податків і зборів. До збирачів податків відносяться :

1) підприємства ( установи , організації), що втримують і перераховують у бюджет податки із сум, які виплачуються фізичним особам;

2) підприємства ( установи , організації), що втримують і перераховують у бюджет податки з доходів від акцій, й інших цінних паперів, що належать підприємству, від участь на паях в інших підприємствах;

3) підприємства ( установи , організації), що втримують і перераховують у бюджет податки з доходів , одержуваних іноземними юридичними особами.

Особливістю повноважень збирачів податків є те, що вони здійснюють прийом коштів у платників податків по волевиявленню останніх. Тоді як, наприклад, податкові агенти здійснюють утримання податків у платника податків незалежно від його волевиявлення. На відміну від податкових агентів збирачі податків не є джерелами виплати доходів платникам податків і не мають повноважень по втриманню податків. Однак їхньої функції по прийому платежів доповнюються функціями по здійсненню контролю за сплатою податків і зборів платниками. Таким чином, вони, як і податкові агенти, відіграють двояку роль: з одного боку, виконують фіскальні функції чи контролю платником податків, з іншого боку - підконтрольні податковим при виконанні своїх обов'язків по перерахуванню податків і зборів, що надійшли їм від платників.