Податок з доходів фізичних осібстягується безпосередньо з доходів громадян. В економічно розвинутих країнах він відіграє суттєву роль у формуванні доходів бюджету. В Україні відсотко ва вага цього податку в обсязі доходів була не досить значна (10 % від суми податкових надходжень у 1994 р.), що було нас лідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. В останні роки бюджетне значення податку з доходів фізичних осіб у нашій державі постійно зростає, в той час як податок на прибуток підприємств — знижується. Так, у 2001 р. податок на доходи фізичних осіб становив 23,6 % від суми податкових надходжень, податок на прибуток — 22,6 %.

До переваг цьогоподатку відносять його соціальну справед ливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залеж ність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою про­гресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати по датковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилю вати для осіб з високими доходами. З фіскальної позиції цей податок є нестабільним джерелом формування доходів бюджету, оскільки циклічні коливання економіки істотно впливають на ба зу оподаткування цим податком — на доходи фізичних осіб. Крім того, розподіл податкових надходжень є нерівномірним по різних регіонах і залежить від розвитку промислового виробництва. Не доліком цього податку є також значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати по датку. Особливо це стосується оподаткування доходів від під приємницької діяльності.

З позиції регулюючого впливу на макроекономіку податок з доходів фізичних осіб відносять до одного з найефективніших «вбудованих стабілізаторів» економічного циклу, оскільки база оподаткування гнучко реагує на економічні піднесення та спади, а прогресивна шкала оподаткування підсилює ефект. Крім того, за допомогою цього податку можна впливати на загальні обсяги споживання.

З 1992 р. і до 2004 р. в Україні діяв Декрет Кабінету Міністрів, який регламентував стягнення прибуткового податку з громадян (попередня назва податку з доходів фізичних осіб). У 2003 р. був ухвалений новий закон щодо оподаткування доходів фізичних осіб, який вніс значні зміни в порядок нарахування і стягнення цього податку.

Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 р. відбу валась досить часто — іноді по кілька разів на рік. Це було обу мовлено як об'єктивними ( з розвитком ринкових відносин змі нюються форми одержання доходу), так і суб'єктивними чинниками ( насамперед політичними — намаганням за допомо гою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезп ечених верств населення). Для прикладу: у 1993 р. ставки міня лись тричі, причому з 1 грудня 1993 р. по 1 жовтня 1994 р. існувала найжорстокіша шкала оподаткування — максимальна ставка дорівнювала 90 %. Але, не дивлячись на збільшення ста вок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились — унаслі док ухилення від сплати за такими необґрунтованими з економіч ного погляду ставками. Досить довго (до 2004 р.) в Україні засто совувалась прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10 % та максимальною — 40 %. Розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу. З 2004 р. застосовуються пропорційні ставки, які не залежать від обсягу оподатковуваного доходу, а лише від виду доходу та статусу (резидент чи нерези дент) платника.

Далі розглянемо основні положення нового закону щодо опо даткування доходів фізичних осіб.

Платником податкує фізична особа (громадянин України, фізична особа без громадянства або громадянин іноземної дер жави). З метою оподаткування розрізняють — фізичні особи ре зиденти та нерезиденти. До резидентів відносять як громадян України, так і осіб без громадянства або громадян іноземної держави. Віднесення тієї чи іншої особи до резидента України з метою оподаткування залежить від багатьох чинників, таких як місце проживання та місце постійного проживання, місце роз ташування центру життєвих інтересів, місце реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, громадянство тощо. Усі інші громадяни, яких не відносять до резидентів, є нерезиден тами.

Виключені з платників податкунерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні привілеї та імунітет.

Якщо платник податку помирає або визнається судом помер лим чи зниклим без вісті, то податок за останній податковий пе ріод справляється з активів такого платника податку (нарахова них на його користь доходів) під час відкриття спадщини.

Залежно від статусу платника та виду доходу існують особли вості у визначенні об'єктаоподаткування.

Об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України та іноземні доходи. Об'єктом оподатку вання нерезидента є лише доходи з джерелом їх походження з України.

Під час нарахування доходів у вигляді валютних цінностей, така вартість перераховується в гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одер­ жання таких доходів.

Під час нарахування доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахуван ня, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К=100:(100-Сп),

де К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на мо мент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається, виходячи зі зви чайної ціни, збільшеної на суму:

податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке на рахування, є платником податку на додану вартість;

акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

Під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які справляються за рахунок доходу найманої особи. Особливим є порядок визначення об'єкту оподаткування в громадян — суб'єктів підприємницької діяльності, які із суми ва лових доходів виключають суму документально підтверджених витрат, які відносять до складу валових (категорія податку на прибуток підприємств).

Доходи платника, які включаються і які не включаються до за гального оподатковуваного доходу, є чітко визначеними в законі.

Так, до складу загального оподатковуваного доходу вклю чаються:

— доходи у вигляді заробітної плати та інші виплати та вина городи;

— доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;

— сума (вартість) подарунків;

— сума страхових внесків за договором добровільного стра хування, сплачена будь-якою особою-резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь (за винятком довгострокового страхування життя та недержавно го пенсійного страхування);

— сума страхових виплат, отриманих платником податку за до говорами довгострокового страхування життя та недержавного пен сійного страхування, у випадках та розмірах, визначених у законі;

— частина доходів від операцій з майном; —дохід від надання майна в оренду;

— дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді харчування, вартості використання житла та автомобільного транспорту, наданих платнику податкув безоплатне користування у випадках, встановлених у законі; суми фінансової допомоги та вартості безоплатно отриманих то варів (робіт, послуг) тощо;

— дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені;

— дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів;

— інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій із цінними паперами та корпоративними правами;

— дохід у вигляді вартості успадкованого майна;

— сума надміру витрачених коштів, отриманих платником по датку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

— кошти або майно, отримані платником податку як хабар, ви крадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно з законом.

Не включаються до складу загального оподатковуваного доходу:

— сума державної адресної допомоги, житлових та інших суб сидій або дотацій, які отримуються платником податку з бюдже тів та фондів загальнообов'язкового державного страхування;

— сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт;

— сума доходів, отриманих платником податку від розміщен ня ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші в державну лотерею;

— суми виплат чи відшкодувань, що здійснюються неприбут ковими організаціями та благодійними фондами України у вста новлених законом випадках;

— сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону;

— кошти або вартість майна, які надходять платнику податку внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу;

— аліменти, що виплачуються платнику податку;

— сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти в рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки плат ника податку — найманої особи, — якщо розмір такої компенса ції не перевищує суми місячного прожиткового рівня для праце здатної особи, помноженої на 1,4;

— кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допо мога на поховання;

— кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допо мога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після опо даткування такого працедавця податком на прибуток підпри ємств;

— вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України, які надаються платнику професійною спіл кою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку або за рахунок коштів відповідного фонду загально обов'язкового державного соціального страхування;

— сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, сту денту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, якщо її розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездат ної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн;

— інші доходи.

Податковий кредит. На відміну від попереднього порядку нарахування прибутко вого податку з громадян, новий порядок стягнення податку на доходи фізичних осіб передбачає право платника на податковий кредит. Податковий кредит — це сума (вартість) витрат, поне сених платником податку — резидентом — у зв'язку з придбан ням товарів (робіт, послуг) у резидентів (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких до зволяється зменшення суми його загального оподатковуваного доходу.

Платник податку має право на податковий кредит лише один раз на рік за наслідками звітного податкового року. Для його отримання платник має подати річну податкову декларацію до податкових органів, де зазначаються суми отриманого доходу та підстави для нарахування податкового кредиту з зазначенням конкретних сум.

До складу податкового кредиту включаються фактично поне сені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товар ною накладною, іншими розрахунковими документами або дого вором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та ви значають суму таких витрат. Зазначені документи не надси лаються податковому органу, а підлягають зберіганню платником податку.

Платник податку має право включити до складу податко вого кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

- частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку (після прийняття відповідного закону про іпотеку);

- суму коштів або вартість майна, переданих платником подат ку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутко вим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що пере­вищує 2 %, але не є більшим 5 % від суми його загального опода тковуваного доходу такого звітного року;

- суму коштів, сплачених платником податку на користь зак ладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (подружжя, батьки, ді ти), але не більше суми місячного прожиткового рівня для праце здатної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць на вчання протягом звітного податкового року;

- суму власних коштів платника податку, сплачених на ко ристь закладів охорони здоров'я за лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення в роз мірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'яз кового медичного страхування (після прийняття відповідного за кону про медичне страхування);

- суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержав ного пенсійного страхування (після прийняття закону про недер жавне пенсійне страхування) як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) під час страхування платника податку — суму місячного прожиткового рівня для працездатної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн;

б) під час страхування члена сім'ї платника податку першогоступеня споріднення — 50 % суми, визначеної в підпункті «а».

Якщо член сім'ї платника податку першого ступеня спорід нення самостійно застрахував такі самі ризики за окремим стра ховим договором, то платник податку не має права включати до складу свого податкового кредиту суму за страхування такого члена сім'ї;

- суми витрат платника податку зі штучного запліднення й оплати вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини.

Податковий кредит може бути нарахований виключно резиден том, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а його зага льна сума не може перевищувати суми загального оподатковува ного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Тобто, якщо платник податку одержує інші види доходу, відмінні від плати за найману працю — він не має права на отримання податкового кредиту. .