1. Відповідальність за порушення податкового законодавства в системі юридичної відповідальності

2. Підстава відповідальності за порушення податкового законодавства

3. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства

4. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства

5. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства

6. Поняття подвійного оподаткування

1 .

Виконання платниками податків та іншими суб'єктами по даткового обов'язку об'єктивно не може спиратися лише на високий рівень їх правової культури та усвідомлення суспіль ної значущості передбаченої нормами податкового права на лежної поведінки. У сучасних умовах для забезпечення необ хідного рівня податкових надходжень вирішального значення набуває застосування заходів державного примусу в податковій сфері. Останні мають такі специфічні ознаки:

1) здійснюються з метою забезпечення режиму законності у сфері оподаткування та дотримання правил сплати податкових платежів;

2) поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб;

3) їх застосування є результатом реалізації державно-владних повноважень посадовими особами спеціальних державних органів;

4) метою податкового примусу є спонукання платників по датків до виконання податкового обов'язку;

5) різнобічний характер цих заходів;

6) спрощений процесуальний порядок застосування подат кового примусу;

забезпечення законності при застосуванні заходів примусу, здійснення прокурорського нагляду, а також убезпечення можливості оскарження відповідних рішень.

Поряд із загальними ознаками юридичної відповідальності, податкова відповідальність характеризується низкою специ фічних рис:

- підставою податкової відповідальності є вчинення діяння, що містить усі ознаки складу податкового правопорушення;

- настання відповідальності врегульовано нормами подат кового права;

- відповідальність полягає у застосуванні до правопоруш ника податкових санкцій фінансового характеру (штрафів);

- законодавство передбачає особливий порядок притягнен ня до відповідальності;

- суб'єктами цієї відповідальності є платники податків та інші фіскально-зобов'язані особи.

2 .

Загальними ознаками, притаманними для всіх видів право порушень, у тому числі й для податкових, є такі:

1) суспільна небезпека (або шкідливість) діяння;

2) протиправність дій (бездіяльності);

3) винність;

4) карність.

Отже, порушення податкового законодавства — це проти правне (передбачене податковим законодавством), винке діян ня (дія чи бездіяльність) особи, пов'язана з невиконанням або неналежним виконанням податкового обов'язку, за яке перед бачена юридична відповідальність. При цьому слід враховува ти, що в цьому разі йдеться про податковий обов'язок у широ кому розумінні, що включає повний комплекс обов'язків щодо обчислення, сплати податків і зборів, ведення податкової звітності.

Об'єктомпорушення податкового законодавства слід вважа ти врегульовані нормами податкового права суспільні відноси ни, яким у результаті правопорушення завдається шкода. У ме жах цих відносин здійснюється реалізація податкового обов'яз ку платниками податків.

Залежно від особливостей об єкта виокремлюють два види податкових правопорушень:

а) правопорушення, що посягають на податкові відносини, пов'язані з безпосереднім здійсненням податкових стягнень і безпосередньо спричинюють фінансові втрати держави;

б) правопорушення, що посягають на відносини, які забезпечують додержання встановленого порядку управління у сфері оподаткування.

Запропонована класифікація має практичне підґрунтя: у разі неподання платником податків податкової декларації у визначений законодавством строк, він сплачує штраф незалеж но від фактичної сплати податку чи збору.

Об'єктивна сторонаправопорушення показує його зовнішнє вираження. Зміст об'єктивної сторони складають протиправне діяння, його суспільно шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням та його наслідками. Обов'язковою ознакою право порушення є протиправне діяння (дія або бездіяльність). Про типравна дія означає активну поведінку платника податків, ре зультатом якої стало порушення податково-правових норм.

Суб'єктамипорушення податкового законодавства визнають платників податків (юридичних та фізичних осіб), податкових агентів, а також банки, тобто лише тих учасників податкових правовідносин, які відповідно до законодавства виконують обо в'язок з нарахування, сплати, подання податкової звітності. Банки виконують обов'язок щодо своєчасного перерахування коштів до бюджетів і державних цільових фондів. Суб'єктами указаних правопорушень завжди виступають лише ті учасни ки податкових правовідносин, які представляють зобов'язану сторону в таких правовідносинах.

3.

Підставою адміністративної відповідальності за порушен ня податкового законодавства є вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про ад­ міністративні правопорушення адміністратив ним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка по сягає на громадський порядок, власність, права і свободи гро мадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Низку складів адміністративних правопорушень закріплено у п. 11 частини першої ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», за вчинення яких пе редбачено накладення адміністративних штрафів:

— на керівників та інших посадових осіб підприємств, ус танов, організацій, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків, передба чених законом, а також платіжних доручень на перерахуван ня належних до сплати податків, зборів (обов'язкових пла тежів), — від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протя гом року було піддано адміністративному стягненню за відпо відне правопорушення, — від десяти до п'ятнадцяти неоподат ковуваних мінімумів доходів громадян;

— на керівників та інших посадових осіб підприємств, ус танов, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні уста нови, які не виконують перелічених у пунктах 2—5 частини першої ст. 11 Закону України «Про державну податкову служ бу в Україні» вимог посадових осіб органів державної податко вої служби, — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а та кож на громадян—суб'єктів підприємницької діяльності, які ви плачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, перерахуванні по датку за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), у перекрученні даних, у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державних податкових інспекцій за встановле­ною формою відомостей про доходи громадян, — у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністратив­ному стягненню за одне з зазначених правопорушень, — у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному по данні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій пе рекручених даних, у відсутності обліку або неналежному ве денні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язко ву форму обліку, — від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— на громадян, які займаються підприємницькою діяльні стю, винних у протидіях посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяль ності та одержання доходів, — від десяти до двадцяти неопо датковуваних мінімумів доходів громадян;

— на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального доз%олу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, — від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— на громадян, які здійснюють продаж товарів без при дбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, — від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро мадян, а за ті самі дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з за­значених правопорушень, — від десяти до двадцяти неоподат ковуваних мінімумів доходів громадян.

4.

Законодавче закріплення можливості застосування штраф них санкцій до юридичних осіб за порушення податкового за конодавства зумовлює необхідність розгляду питання щодо правової природи цих санкцій.

У Конституції України (п. 22 частина перша ст. 92) встанов лено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Останнє положення, на наш погляд, має особливе значення з урахуванням частини першої ст. 61 Конституції України: «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відпові дальності одного виду за одне й те саме правопорушення». Отже, у підпункті 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюд жетами та державними цільовими фондами» законодавець без посередньо відокремлює штрафні санкції (штраф) від адміні стративної відповідальності, а штрафні санкції за порушення податкового законодавства в такому разі слід визнати заходом окремого виду юридичної відповідальності, а саме — фінансо вої відповідальності.

Фінансова відповідальність є формою реалізації державно-владного примусу, що виникає у разі порушення приписів фінан сово-правових норм і полягає у застосуванні спеціально уповно­важеними державними органами до правопорушника передба чених законом санкцій. Визнаючи фінансову відповідальність самостійним видом юридичної відповідальності, фахівці вказу ють на головну її особливість, яка полягає в тому, що крім штраф них санкцій вона передбачає і право відновлювальні санкції, які стимулюють виконання фізичними та юридичними особами обо­в'язків, передбачених фінансовим (податковим) законодавством, а також забезпечують компенсацію шкоди, завданої державі в результаті їх протиправної поведінки.

Механізм застосування штрафних санкцій до платників по датків за порушення правил оподаткування деталізовано в Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штраф них (фінансових санкцій) органами державної податкової служ би, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110.

Поряд зі штрафом, сплату пені також слід розглядати як захід фінансової відповідальності, а саме — як плату у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без ураху вання пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Таке за конодавче визначення пені закріплено у п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників по датків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Слід особливо підкреслити, що підставою її нарахування є саме порушення терміну погашення податкового зобов'язання.

5 .

Відповідно до частини першої ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад зло чину, передбаченого цим Кодексом. Стаття 212 КК передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Частина перша цієї статті встановлює кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку), вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, або осо бою, яка займається підприємницькою діяльністю без створен ня юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'я зана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Значним розміром коштів є сума податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

6.

Поняття «подвійне оподаткування»означає обкладання одного податкового об'єкта або окремого платника тим самим (чи аналогічними) податком за один податковий період.

Проблема подвійного оподаткування перебуває на своєрід ному стику категорій об'єкта оподаткування і платника. З од ного боку, виникає досить складна ситуація при визначенні оподатковуваної бази, оскільки її непросто виділити при різно манітті доходів як за межами держави, так і в її межах. З іншого боку, розмежування платників на резидентів і нерезидентів вимагає своєрідної системи обліку доходів і, відповідно, подат кових платежів.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про систему опо даткування» від 18 лютого 1997 року, що регулює усунення подвійного оподаткування, сума доходу, віддана за кордоном, зараховується до загальної суми доходу, що підлягає оподат ковуванню в Україні і враховується при визначенні розміру по датку. При цьому розмір зарахованих сум не може перевищу вати суму податку, що підлягає сплаті в Україні. У такому разі обов'язковим є письмове підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави про факт сплати податку і наяв ності міжнародних договорів про усунення подвійного оподат кування.

Подвійне оподаткування не обов'язково означає буквальне використання однакових податкових важелів, воно можливе й за часткового накладення одного об'єкта на інший, причому це може відбуватися як у межах однієї держави, так і у різних податкових системах. Важливо зазначити, що подвійне оподат кування стосується суперечностей, що складаються в однотип них податкових механізмах (наприклад, у системі прямих чи у межах непрямих податків), але не при оподаткуванні об'єктів різних за типом податків (прямих і непрямих).

Виділяють кілька видів подвійного оподаткування,серед яких найбільш поширені:

1. Внутрішнє — подвійне оподаткування в країнах, де той самий податок стягується на рівні різних адміністративно-територіальних одиниць. Воно може бути

— вертикальне — сплата однакового податку на місцевому і державному рівнях (у Швеції, наприклад, сплачують місце вий і державний прибутковий податки);

— горизонтальне — оподаткування на одному адміністра тивному рівні за рахунок розбіжностей у визначенні об'єкта оподаткування (у США при сплаті прибуткового податку в де яких штатах вважаються доходом тільки доходи громадян, отримані в межах цього штату; в інших — тільки доходи, от римані за межами штату; у третіх — усі види доходів).

2. Зовнішнє (міжнародне) — оподаткування, за якого зіштовхуються національні законодавства у визначенні об'єкта оподаткування чи платника, розглядаючи його як зобов'язану особу за аналогією з законодавством іншої держави.