1. Місце податку на землю в системі податків та зборів України.

3. Місце податку з власників транспортних засобів в системі податків і зборів в Україні.

ПЛАТА (ПОДАТОК) ЗА ЗЕМЛЮ

Земля (земельна ділянка) була одним з перших об'єктів опо даткування. В окремі періоди історичного розвитку земельний Податок був головним, мав найбільше фіскальне навантажен им.

У статті 5 Закону України «Про плату за землю» досить різниться категорії «суб'єкт» і «платник». Ця норма погребує істотного й принципового доопрацювання, законодавець, змішуючи ці поняття, фактично припускає публічне і приватно-правове регулювання.

Платники сплачують податок на землю з дня виникнення пра ва власності або права користування ділянкою, а у разі втрати платником цих прав податок сплачується за період фактичного перебування у нього ділянки в поточному році. Облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції і громадян) і нарахування земельного податку здійснюється щорічно за станом на 1 травня, інших платників — за станом на 1 лютого.

Право на земельну ділянку може належати кільком особам, тому, як характерну рису плати за землю, слід зазначити існу вання в цьому разі консолідованого платника.

Об'єктом платиза землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні, у тому числі й орендованої. При цьому законодавець виділяє три категорії земель: землі сільськогосподарського користування, землі населених пунктів і землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони тощо. Стат тя 79 Земельного кодексу України містить поняття земельної ділянки, як частини земної поверхні зі встановленими межа ми, певним місцем розташування і закріпленими щодо нього правами. Одиницею оподаткування відносно сільськогоспо дарських угідь є законодавчо закріплений один гектар орних земель, лугів, пасовищ, багаторічних насаджень.

Право власності на землю і право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання його власником або користувачем документа, що задовольняє це право і його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки ви никає після висновку договору оренди та його державної реє страції. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення його межі у натурі (на місцевості), одержання до кумента, що засвідчує право на нього (державного акта) і дер жавної реєстрації заборонено.

Ставки податку.Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю у формі земельного податку, а орендарі — у формі орен дної плати.

Стаття 1 Закону України «Про плату на землю» встановлює ставку податку як законодавчо визначений річний розмір пла ти за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки. Стат тя 4 цього закону уточнює таке визначення, вказуючи, що став ка земельного податку обчислюється в розрахунку на 1 квад ратний метр.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогоспо дарських земель встановлюються у відсотках до їх грошової оцінки. Що стосується інших земельних ділянок, то ставки по них диференціюють і затверджують відповідні місцеві ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального вико ристання і місця розташування ділянки, але не вище, ніж удвічі від середніх ставок з урахуванням коефіцієнтів, встанов лених Законом України «Про плату за землю».

Чинне законодавство передбачає застосування підвищених ставок податку у випадках:

— нецільового використання землі;

— перевищення норм відводу.

Пільги щодо податку.Законом передбачено такі пільги щодо плати за землю, як звільнення від сплати податку, а також його несправляння. За лежно від критеріїв, узятих за основу при поділі, пільги з цьо го податку можна поділити на три групи:

1. За територіальною ознакою — поширюються на окрему територію, що не обов'язково збігається з адміністративно- територіальною одиницею (зона радіоактивного забруднення в результаті Чорнобильської катастрофи; територія спеціальних економічних зон «Азов» і «Донецьк», територія пріоритетного розвитку в Житомирській області тощо). Законодавець висуває ряд додаткових умов, за наявністю яких платник має право на це пільгове оподаткування (наприклад, суб'єкт на цій території повинен здійснювати визначені інвестиційні проекти).

2. За видимою ознакою — щодо певних видів земельних ділянок (заповідники, національні природні парки, пам'ятки природи, дендрологічні і зоологічні парки; тощо).

3. За суб'єктною ознакою — залежно від суб'єкта податку застосовуються як до фізичних осіб (інваліди І і II груп, грома дяни, що виховують трьох і більше дітей, громадяни, що по страждали від Чорнобильської катастрофи тощо), так і до юри дичних осіб (органи державної влади й органи місцевого само врядування; зареєстровані релігійні і благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю тощо).

Крім того, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, орга ни місцевого самоврядування можуть встановлювати такі пільги:

— часткове звільнення від сплати податку;

— зменшення суми земельного податку, але в межах коштів, зарахованих на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюд жетів.

Обчислення і сплата податку.Обчислення податку на землю провадиться на підставі да них Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації пра ва власності, права користування землею і договорів оренди земельних ділянок, обліку кількості і якості земель, зонуван ня територій населених пунктів, економічної і грошової оцін ки земель.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку що річно за станом на 1 січня та до 1 лютого подають дані до відпо відної державної податкової інспекції. Нарахування плати за землю громадянам проводять державні податкові інспекції, та до 15 липня поточного року видають платнику платіжне по відомлення про сплату податку.

Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні ра хунки сільської, селищної або міської рад, відповідно, на тери торій, де розміщені земельні ділянки, при цьому 30 відсотків цих коштів централізуються на спеціальному бюджетному рахунку Державного комітету України з земельних ресурсів, 10 відсотків — на спеціальних бюджетних рахунках Автоном ної Республіки Крим і областей.

Закон України «Про плату за землю» крім регулювання по даткового механізму також визначає напрям використання коштів, що надійшли від плати за землю.

Кошти від плати за землю використовуються на фінансуван ня заходів щодо раціонального використання й охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат влас ників землі та землекористувачів, пов'язаних з господарюван ням на землях гіршої якості, ведення Земельного кадастру, здійснення землевпорядження і моніторингу земель, проведен ня земельної реформи і розвитку інфраструктури населених пунктів.