9.1 Управлінський контроль: форми і засоби реалізації

9.2 Основи економічного аналізу господарської діяльності міжнародних компаній у системі управлінського контролю

9.3 Методика аналізу господарської діяльності міжнародних компаній

9.4 Показники економічного аналізу діяльності міжнародних компаній

9.1 Управлінський контроль: форми і засоби реалізації

Управлінський контроль – одна з важливих функцій управління, що забезпечує зворотній зв′язок між початковими завданнями і кінцевими результатами діяльності будь-яких систем, в тому числі і соціально-економічних. Саме ця функція дозволяє реалізувати в повній мірі всі інші функції управління: планування, організацію, мотивацію, регулювання і координацію. На функцію контролю покладено забезпечення достовірної оцінки реальної ситуації, що створює передумови для внесення коректив у заплановані показники розвитку фірм.

До функцій контролю відносять:

· збір, опрацювання й аналіз інформації про фактичні результати господарської діяльності всіх підрозділів фірми,

· порівняння їх із плановими показниками, виявлення відхилень, аналіз причин цих відхилень;

· розробка заходів, необхідних для досягнення запланованих цілей;

· розробка стандартної системи звітності, перевірка цієї звітності і її аналіз як за результатами господарської діяльності фірми в цілому, так і кожного окремого підрозділу

Тому контроль розглядається не тільки як фіксування відхилень, але і як аналіз причин відхилень та виявлення можливих тенденцій розвитку.

Форми контролю.В основному виокремлюють дві форми: фінансовий і адміністративний.

Фінансовий контроль здійснюється шляхом одержання від кожного господарського підрозділу фінансової звітності по найважливіших економічних показниках діяльності у стандартній формі, що ідентичні місцевим і закордонним дочірним компаніям. Число позицій і терміни представлення звітності можуть бути різноманітними. Як правило, більш детальна звітність доцільна для значних дочірних фірмам і компаніям, що знаходяться на найважливіших ринках. Вона лягає в основу порівняння фактичних показників із планованими. При цьому в центрі уваги знаходяться такі показники, як рівень прибутку, витрати виробництва і їхнє відношення до чистого продажу, ефективність капіталовкладень, забезпечення власними засобами, фінансовий стан (платоспроможність і ліквідність) та ін.

Організаційя фінансового контролю: здійснюється підрозділами на різних рівнях управління. У вищій ланці управління він реалізується через апарат контролера (центральна служба). Контроль за діяльністю виробничих відділень і дочірніх компаній здійснюється через їхню бухгалтерію, фінансову службу, систему планування, функції яких полягають у наступному:

· зібранні і обробці інформації, що характеризує фактичні (в основному фінансові) результати діяльності за визначений минулий період;

· встановленні відхилень від планових показників і, особливо, від показників щодо прибутку і витрат;

· аналізі ступіня виконання планів і причин відхилення.

Підвищення ролі функції контролю в управлінні фірмами тісно пов'язано з використанням автоматизованих інформаційних систем і електронно-обчислювальної техніки, що дозволяє оперативно і точно передавати за призначенням інформацію, робити її обробку й аналіз, виявляти відхилення від намічених показників і в зв'язку з цим приймати термінові рішення.

Великий вплив на посилення контролю в глобальному масштабі обумовлює використання сучасних засобів транспорту і зв'язку. Так, сучасне авіасполучення дозволяє здійснювати з метою контролю регулярні поїздки представників вищої ланки управління і центральних служб до закордонних дочірніх компаній. Багато великих фірм мають внутрішньофірмові системи зв'язку, що дозволяє здійснювати повсякденний контроль за будь-якою оперативною діяльністю закордонної дочірньої компанії.

Оперативний контроль (адміністративний) проводиться в системіцентралізованого контролю. Система централізованого контролю дозволяє підтримувати визначене сполучення централізації і децентралізації в управлінні, оскільки передбачає передачу контролю за оперативною діяльністю низових ланок (виробничих відділень, дочірніх компаній, заводів) керівникам відповідних підрозділів. На цьому рівні здійснюється:

· контроль за відповідністю господарських результатів показникам, що заплановані у поточному бюджеті;

· порівняння обсягу фактичних і планованих обсягів продажу;

· аналіз зміни частки фірми на ринку як у цілому, так і по окремих продуктах і сегментам ринку, стан портфеля замовлень.

Саме такий контроль зазвичай називають оперативним контролем (а також адміністративним,або тактичним) на відміну від загального, стратегічного контролю.

Різниця між оперативним і загальним контролем полягає в тому, що перший контроль дозволяє систематично відслідковувати забезпечення виконання наміченої поточним плануванням виробничої програми, а другий – управлінський контроль – спрямовується на рішення стратегічних задач і досягнення намічених цілей шляхом найбільш ефективного використання наявних ресурсів і тісно пов'язаний із перспективним плануванням. Тому загальний управлінський контроль потребує централізації, а оперативний контроль – децентралізації.