На сучасний момент пакети акцій промислових підприємств, що знаходяться в розпоряженні банківських інститутів, збільшилися до значних розмірів, що дає їм можливість установлювати контроль, пов'язаний із правом власності на акціонерний капітал значних корпорацій, а також спричинювати безпосередній вплив на політику корпорацій, не обмежуючись тільки проведенням консультативної діяльності, в основному в області податкового маневрування. Во главі кута ставиться питання детальне вивчення перспектив реалізації проекту, графіків будівництва, введення виробничих потужностей, можливостей конкуруючих компаній.

Незважаючи на те, що комерційні банки є головними інституціональними власниками акцій, вони не володіють значним числом акцій, куплених за свій рахунок, а в основному розпоряджаються ними в ролі довірених осіб.

Основними джерелами поповнення траст-активів комерційних банків є приватні пенсійні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії.

Фінансовий контроль (повний або частковий) у даному випадку є основною формою контролю над значними нефінансовими корпораціями. На сьогоднішній день саме цей вид контролю став найпоширенішим, і тенденція до його розширення продовжує посилюватися.

Взаємне володіння акціями учасників ФПГ

Взаємне володіння акціями учасників ФПГ є одним з варіантів холдингового утворення, але представленому у роззосередженому вигляді. Учасники групи, що володіють перехрестними акціями будь-якого учасника, виступають відносно нього у ролі групового холдингу. Відношення між учасниками групи будуються не на ієрархічній основі, оскільки відсутні институціоналізації холдингу: всі учасники групи теоретично виступають одночасно в двох іпостасях – суб'єкту й об'єкту управління, хоча реально акцент може бути зрушений один або інший бік. Внаслідок цього стратегічні рішення будуть прийматися не всіма учасниками групи, а свого роду її елітою.

З одного боку, це призводить до формування унікальної системи взаємного контролю, що має кільцеподібний вид: кожна фірма – член об'єднання має невеличкі, недостатні для одностороннього контролю пакети акцій всіх інших фірм; а разом вони мають у своєму розпорядженні контрольні пакети акцій кожного зі своїх членів. З іншої сторони перехресне володіння акціями запобігає захопленню члена об'єднання іншими фірмами (іноземними фірмами-конкурентами).

Даний вид регулювання діяльності ФПГ являє собою горизонтальне об'єднання головних фірм найбільших промислових комплексів. До складу учасників також можуть входити банки, торгові фірми, страхові і трастовые компанії.

Характерна риса даного об'єднання полягає в тому, що учасники створюють під своєю егідою спільні компанії і розробляють спільні інвестиційні проекти для проникнення в нові сфери, забезпечуючи тим самим ріст підприємницької активності підконтрольних структур. Це дозволяє, об′єднувати фінансові й інші ресурси, розділяючи тягар ризику, готувати прориви в нових напрямках тоді, коли назріває в них потреба.

Керівним органом у даному випадку виступає нарада президентів головних фірм, що одночасно є і нарадою головних акціонерів (тобто юридичних осіб). У якості засобу підтримки і регулювання діяльності фінансово-промислових груп дана форма одержала найбільше поширення в Японії. Середня частка перехресного володіння акціями усередині груп Міцубісі, Міцуі, Суміто склала 28,93%; груп Фуйе, Дай-іті Канге і Санва - 16,36%; у середньому для шести головних ФПГ - 22,65%.

Види ФПГ

ФПГ можуть бути об'єднаннями "горизонтального", "вертикального" типу або "конгломератами".

Вертикально організовані ФПГ являють собою об'єднання підприємств під єдиним контролем, що здійснюють різні стадії виробництва того або іншого товару, тобто функціонуючі за принципом замкнутого технологічного ланцюжка – від видобутку сировини до випуску готової продукції, доведення її до споживача через власну транспортну і збутову мережу.

Створення вертикально інтегрованих груп викликано прагненням ефективно впливати на ринок за допомогою контролю над виробничо-розподільним циклом з одного центру.

Горизонтально організовані ФПГ – це об'єднані під єдиним контролем два і більш підприємства, що мають повний технологічний цикл одночасно в декількох галузях.

Водночас, досвід головних країн свідчить: виникнення горизонтальних ФПГ є відповіддю на шквальний розвиток нових галузей виробництва, спробою зміцнити свої позиції на ринку в результаті впровадження в нові сфери діяльності і включення сучасних видів виробництв до складу сформованих ФПГ.

Активізація диверсификационных процесів у промисловості послабляє монополізм за рахунок міжгалузевого перетікання капіталу, подолання вузької спеціалізації виробництва, посилення реальної і потенційної конкуренції. Вторгнення на монополізований ринок будь-якої нової фірми або навіть погрози вторгнення самі по собі можуть підсилити конкуренцію і зробити зменшення тиску на ціни.

Якщо на той або інший галузевий ринок виходить диверсифікована фірма, то:

1. Вона в порівнянні із новоствореною корпорацією має більш багаті джерела фінансування, як зовнішні, так і внутрішні, і тому легко може здійснити навіть "капиталоємне" вторгнення, подолавши вхідні бар'єри в галузь.

2. Диверсифікована фірма легше витримує демпінгову цінову гру, що схильна затіяти фірма-абориген у надії розорити і витиснути прибульця.

3. Знаходячись під погрозою вторгнення потужного диверсифікованого конкурента, фірми-аборигени не будуть підвищувати ціни і галузевий прибуток, що зменшить ступінь монополізації навіть при високій концентрації виробництва.

Звідси можна зробити висновок про сприятливий вплив диверсифікації на межфірмові відносини і галузеві ринки.

Водночас необхідно враховувати тойт факт, що диверсифікація, як інвестиційна стратегія, спрямована на зменшення ризику і на ріст фірми, а не на максимізацію прибутку, внаслідок того, що капітальні вкладення направляються в розширення виробництва.

Процеси диверсификации викликали до життяФПГ конгломератного типу, утворені на основі об'єднання різноманітних технологічно не пов'язаних між собою підприємств, що знаходяться на різних стадіях виробництва у різноманітних галузях.

Дані об'єднання являють собою формування, орієнтовані на розвиток і максимизацию прибутків. У цьому випадку відбувається об'єднання цілі мережі різнорідних підприємств, що не мають ні технологічної, ні цільової єдності, із фінансовим контролем зі сторони управляючої або головної компанії. Конгломератам властива значна децентралізація управління. Їхні відділення користуються більшою свободою й автономією у визначенні всіх аспектів своєї діяльності, що аналогічно структурним підрозділам інших ФПГ.

Головними засобами управління в них виступають методи непрямого регулювання діяльності підрозділів, фінансово-економічні важелі, що використовуються управляючою компанією. Основним структурним фінансовим блоком конгломератної ФПГ дуже часто виступає холдингова компанія разом із банками й іншими кредитно-фінансовими інститутами. Диверсифікована структура конгломератів надає їм велику усталеність у конкурентній боротьбі і зменшує ризик збитків від кон'юнктурних, структурних і циклічних коливань. Головною сферою інтересів стають передові галузі, пов'язані з виробництвом і використанням наукоємної продукції, технологічних новинок, надскладної техніки.

Таким чином, як форма інтеграції промислового і банківського капіталу ФПГ характеризуються множиною шляхів виникнення і форм існування. Вони спроможні функціонувати не тільки у виді холдингової компанії, але і без створення особливої адміністративно-управлінської структури. Їхніх учасників можуть об'єднувати не тільки система взаємного володіння акціями, але й угоди про використання патентів, переплетення директоратів і т.ін. Склад і структура кожної конкретної групи визначаються індивідуально, на основі урахування стану виробництва і ринку. Отже, під фінансово-промисловою групою розумють організаційно-господарську форму об'єднання промислових підприємств (концернів, здебільшого олігополістичного типу) із торговими і фінансовими інститутами в багатогалузевий фінансово - індустріально - торговий комплекс на основі встановлення між його частинами відношень економічної і фінансової взаємозалежності, поділу праці і його координації, із метою технологічної й економічної інтеграції для здійснення скоординованої господарської діяльності і реалізації інвестиційних і інших проектів і програм, спрямованих на підвищення конкурентноздатності, розширення ринків збуту і послуг, підвищення ефективності виробництва.

5.9 Транснаціональні фінансово-промислові об′єднання

Сьогодні ФПГ є не тільки опорою економіки розвинутих країн. Перетворившись у найбільші транснаціональні групи, вони усе активніше діють на міжнародній арені. Біля чверті світового виробництва, у тому числі переважна частина наукоємного, контролюється шістьма сотнями транснаціональних ФПГ.

Транснаціональні ФПГ перетворили світове господарство в міжнародне виробництво, забезпечили розвиток НТП у всіх напрямках: від підвищення технічного рівня, якості продукції й ефективності виробництва до удосконалювання форм менеджменту і керування підприємствами. Через свої дочірні підприємства і філії в сотнях країн світу вони діють по єдиній науково-виробничій і фінансовій стратегії, сформованої в їх "мозкових трестах” мають величезний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечує динамичний розвиток. Так у 1994 році загальний обсяг продаж транснаціональних ФПГ склав 4,8 млрд. долл., а їхнє число (не рахуючи 200 тис. закордонних філій) у сотнях країн світу нині перевищує 37 тисяч. На частку 100 найбільших міжнародних ФПГ (крім чинних у банковско-финансовой сфері) вже в 1992 році припадало біля 3,4 трлн. долл. загального капіталу. Біля 40% фірм розміщені за межами країн, у яких засновані материнські компанії. Усього в транснаціональних ФПГ зайнято біля 73 млн. чоловік.

У цілому вони контролюють одну третину промислового виробництва, більш половини зовнішньої торгівлі, приблизно 4/5 патентів і ліцензій на новітню техніку, технології і ноу-хау.

Аналогічна картина в банківській сфері: із 300 найбільших банків біля 100 - транснаціональні. Приблизно 2/3 операцій вони ведуть у своїх державах і біля 1/3 - за межею, в основному в індустріально розвитих країнах.

Саме ФПГ і ТНК у найкоротші історичні терміни побудували Європейський Союз, дали потужний поштовх розвитку "нових індустріальних країн" – азіатських "тигрів".

В економіці не буває універсальних правил і рішень, придатних для всіх країн і епох. І звісно ж, неможливо скопіювати закордонний досвід з огляду на специфічні соціально-економічні особливості конкретної країни. Але в той же час досвід створення і розвиток великих фінансово-промислових об'єднань має величезне значення і дозволяє зробити ряд висновків.

1. Економіку переважної більшості високорозвинених країн складають великі, сильно інтегровані фінансово-виробничі групи. Отже, прагнення до об'єднання банківського і промислового капіталу носить стійкий і закономірний характер. Виникнення і зміцнення ФПГ викликане потребою в широкомасштабних наукових дослідженнях і розробках, у використанні складних технічних і технологічних комплексів, у розширенні виробничої кооперації, а також прагненні ефективно протистояти різким коливанням ділової кон'юнктури. Тому функціонування ФПГ є вираженням прогресу сучасного суспільного виробництва й одночасно умовою його подальшого розвитку.

2. ФПГ являють собою самодостатні, універсальні багатогалузеві комплекси, що включають до своєї організаційної структури банки, торгові фірми, страхові і трастові компанії, а також широкий набір виробничих підприємств, що представляють іноді повний спектр галузей народного господарства. Рушійною силою утворення ФПГ, з одного боку, є прагнення забезпечити гарантований доступ до фінансово-кредитних і матеріально-технічних ресурсів, а з іншого боку – найбільш надійне і прибуткове розміщення капіталу. Тому, поряд з інтеграцією банківського і промислового капіталу, був задіяний і торговий. Це дозволяє говорити не просто про утворення ФПГ, а про утворення фінансово-індустріально-торгового комплексу, ціллю якого є ефективний вплив на ринок за допомогою контролю над виробничо-розподільним циклом.

3. Процес самоорганізації банківського і промислового капіталу в сильно інтегровані ФПГ зачепив в більш-менш гострій формі усі без винятку індустріально розвинуті країни. На сьогодні у світі накопичений великий досвід створення і розвитку ФПГ. Водночас, говорити про строго вироблені підходи щодо створення ФПГ, про раз і назавжди усталені організаційно-правові форми їхньої взаємодії не відповідає дійсності. Злиття банків і промислових підприємств відбувається найрізноманітнішими засобами і не має закінчених форм.

Під впливом концентрації і централізації промислового і банківського капіталів, зрушень у співвідношенні сил окремих монополії і держави відбувається розвиток старих і поява нових форм об'єднання банківських і промислових монополій. Особливого значення набувають їх довгострокові стійкі зв'язки. Об'єднання промислового і банківського капіталу не означає, що має місце одночасне об'єднання всіх промислових підприємств з усіма банками. У дійсності об'єднуються визначені промислові і банківські монополії. Розвиток економічних відношень одних підприємств із банківськими структурами може супроводжуватися ослабленням їхніх зв'язків з іншими, що являє собою закономірну міграцію капіталу в найбільш перспективні галузі економіки при поглибленій диверсифікації виробництва. Проте головною тенденцією в цьому процесі є посилення економічних відношень банків із промисловістю.

Таким чином, створення ФПГ – це не організаційно-правовий процес оформлення взаємодії фінансових і промислових компаній, а формування зв'язків на протязі тривалого часу, за допомогою системи участі (у тому числі перехресного володіння акціями), довгострокових кредитних зобов'язань і інших форм залежності промислових, торгових, фінансових фірм і організацій.

4. Розходження в економічному положенні країн, пріоритети державної політики, національні й історичні особливості, але, у першу чергу, відношення держави до ФПГ багато в чому обумовили як засоби їхньго створення й організації діяльності, так і подальші перспективи розвитку. Міжнародний досвід свідчить про можливість ефективного функціонування великих і навіть супервеликих ФПГ, у тому числі з безпосереднім державним управлінням.

5. Виникнення ФПГ виявилося не тільки закономірним кроком у розвитку організаційно-правових форм сучасного суспільного виробництва, але і необхідним етапом реорганізації промислової структури, багаторазово посиленою ступенем відкритості економіки, а також тією ключовою роллю, що грає серед пріоритетів структурної політики інтеграція у світових господарських зв'язках на основі динамічних конкурентних переваг, особливо втілених у наявних високих технологіях. Майбутнє світової економіки пов'язано з розвитком "універсальних" ФПГ, кожна з яких охоплює повний спектр промислових галузей. Інтенсивний процес, що відбувається нині щодо інтернаціоналізації діяльності ФПГ і їхніх складових частин буде продовжуватися.

Згодом групи проникнуть в усі країни світу і перетворяться в "планетарні", заповнивши своїми структурами весь можливий економічний простір. Теперішні ФПГ варто розглядати як транснаціональні об'єднання з єдиним центром управління.