Ускладнення характеру і масштабів діяльності найбільших промислових фірм посилюється тенденція до використання ними складних організаційних структур управління. Найбільш типовими є:

• організаційна продуктова структура ;
• організаційна регіональна структура;
• змішана структура, включаючи холдинг.

Організаційна продуктова структура. Припускає створення в структурі міжнародної компанії самостійних господарських підрозділів – виробничих відділень, орієнтованих на виробництво і збут конкретних видів продуктів. Передбачається спеціалізація виробничих відділень у материнській компанії за окремими видами або групами продуктів і передача їм повноважень щодо управління виробничими і збутовими дочірніми компаніями.

Виробничі відділення як вітчизняних, так і закордонних дочірніх компаній мають однакові методи управління, зберігають відповідальність за прибутки, підлягають фінансовому контролю і звітності з боку виробничого відділення. Координація діяльності між вітчизняними і закордонними підприємствами здійснюється функціональним відділом виробничого відділення, або координатором по продукту, або координатором по міжнародним операциям.

Функціональні служби виробничих відділень одночасно підтримують тісні контакти з відповідними центральними службами, отримують від них вказівки щодо всіх питань проведення єдиної політики і координації діяльності в рамках міжнародної компанії в цілому.

Виробниче відділення виступає як центр прибутку, а тому воно здійснює не тільки фінансовий, але й оперативний контроль за діяльністю підконтрольних підприємств. Цей контроль здійснюється шляхом спільних дтректоратів, або таких, що переплітаються, і доповнюється поїздками керівника виробничого відділення на конкретні дочірні підприємства.

Організаційній структурі управління по продукту віддають перевагу широко диверсифіковані компанії, при наявності власних особливостей практично в кожної з них. Ці особливості випливають із:

· ступеня диверсификации продукції, що випускається,

· характера спеціалізації кожного виробничого відділення і кожної дочірньої компанії;

· числа закордонних компаній;

· характеру їхньої діяльності і функцій, що виконуються;

· характер випускаємої продукції, ступінь її технологічної складності й унікальності.

Переваги організаційної продуктової структури:

· сприяє поглибленню спеціалізації між дочірніми підприємствами однієї компанії з урахуванням переваг, одержуваних від міжнародного поділу праці;

· сприяє росту внутрішньокорпоративних постачань

· створює можливість за рахунок трансфертних цін занижувати суми податків;

· полегшує поділ ринків між дочірніми компаніями;

· дозволяє концентрувати наукові дослідження і розробки щодо продукту в єдиному центрі і забезпечувати централізоване постачання технологією всіх підконтрольних дочірніх компаній,

· надає можливість орієнтувати виробництво на випуск продукції, що користується найбільшим попитом.

Недоліки організаційної продуктової структури:

· труднощі використання знань і досвіду менеджерів в межах однієї країни або регіону;

· ускладнення координації діяльності підприємств різних виробничих відділень однієї фірми з питань планування та довгострокових інвестицій на ринку однієї країни.

Організаційна структура за регіональним принципом. Управлінська відповідальність за діяльність міжнародної компанії на внутрішньому і на зовнішньому ринку розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом і характером своєї діяльності можуть виступати як виробничі відділення і бути центрами прибутку, а можуть організовуватися у формі дочірніх компаній і бути центрами прибутку і центрами відповідальності. В обох випадках регіональні підрозділи здійснюють координацію дочірних збутових і виробничих підприємств за всіма видами продукції на якій спеціалізується міжнародна компаня.

Підрозділ очолює віце-президент, який підпорядковується вищій адміністрації і здійснює свою діяльність у тісному контакті з усіма центральними службами. У деяких компаніях регіональні керуючі мають у своєму підпорядкуванні керуючих по окремих країнах. Регіональні підрозділи здійснюють фінансовий контроль за діяльністю кожної дочірньої компанії, а також контролюють складання поточного бюджету і відають питаннями планування.

Регіональна структура управління в чистому вигляді зустрічається в даний час у невеликій чисельності компаній. Здебільшого це фірми із слабкою диверсифікацією та переваженням у виробничій структурі одного-двох однорідних продуктів. Для таких фірм головною задачею є наближення до кожного конкретного ринку, пристосування до його національних особливостей і потреб кінцевих споживачів

Регіональну структуру управління використовують компанії, що випускають продукцію обмеженої номенклатури й орієнтовані на широкі ринки збуту і конкретного споживача.

Недоліком цієї структури управління є:

· ускладнення передачі технічної інформації закордонним дочірнім компаніям та координації діяльності по країні і за продуктом;

· можливість дублювання лінійної і функціональної відповідальності, особливо в регіональних відділеннях.

Змішана структура управління. Характеризується сполученням різноманітних типів організаційних структур управління. Для західноєвропейських міжнародних компаній найбільш притаманне поєднання галузевого і регіонального принципів при побудові їх організаційної структури; а для американських корпорацій більш типовим є сполучення управління за продуктом зі спеціалізованим органом управління – міжнародним відділенням або дочірньою компанією.

Саме змішана структура управління має найбільше поширення. Сполучення галузевого і регіонального принципів організації структури управління по-різному реалізується в кожній конкретній міжнародній компанії в залежності від характеру її виробничої діяльності і специфіки реалізації продукту.

Значна частина компаній використовують головним принципом організації структури управління – галузевий, а регіональний – в якості допоміжного або додаткового. Управління за регіональним принципом здійснюється різними методами, а саме, через:

• регіональні представництва
• регіональні бюро, регіональне управління збутовими компаніями;
• управління в одній країні або групі країн.