Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Методологічна основа щодо розкриття змісту функцій управління міжнародної компанії грунтується на врахуванні наступних чинників:

· глобалізації економіки;

· гуманізації соціально-економічних систем;

· оптимізації витрат;

· максимізації прибутків;

· розвитку НТП,

а також

· складності структури міжнародних компаній;

· цілісності структури міжнародних компаній;

· ефективності процесів управління;

· міцності зв′язків між структурними елементами;

· узгодженості дій між окремими підрозділами міжнародних компаній;

· виваженості управлінських заходів;

· внутрішніх та зовнішніх протиріч.

Досягнення високої конкурентоспроможності міжнародних компаній визначаєься високою ефективністю внутрішнього та зовнішнього управлінння, що являє собою поєднання різноманітних функцій, кожна з який спрямована на розв′язання специфічних, різноманітних і складних задач всіх сфер їх діяльності.

Вирішення кола цих задач потребує чіткого алгоритму дій з боку суб′єктів управління, а саме:

· вибору і розробки ефективної стратегії дій;

· визначення конкретних цілей розвитку;

· встановлення їх пріоритетності, черговість і послідовністі досягнення;

· розробки кола господарських задач;

· встановлення основних напрямків і шляхів вирішення цих задач;

· вироблення системи заходів для вирішення намічених проблем;

· визначення обсягу необхідних ресурси і джерел їхнього забезпечення;

· встановлення контролю за виконанням поставлених задач.

Реалізація загальних задач управління потребує створення необхідних економічних, законодавчих, організаціних, соціальних і інших умов у сфері управління.

В міжнародних компаніях функції управління виконуються спеціальним апаратом (органами управління), що складається із підрозділів, що тісно взаємодіють між собою та мають свої закріплені за ними специфічні функції. Виконання цих функцій пов'язане із рішенням конкретних задач, що входять до сфери компетентності відповідного органа управління. і потребує визначення і використання виважекних та ефективних методів і засобів.

Функції апарату управління визначаються організаційно-технічним характером, що включає:

· збір, систематизацію, опрацювання й аналіз інформації;

· процедуру вироблення й прийняття рішень;

· процес доведення рішень до конкретних виконавців;

· організацію їхнього виконання;

· процес проведення контролю за виконанням рішень.

Проблема дослідження функцій управління міжнародниими компаніями в умовах глобалізації і динамічних змін національних економік визначається актуальністю, суперечливісю та трудомісткістю. Вона безпосередньо пов'язана з проблемами підвищення ефективності організації апарату управління, удосконалюванням усієї системи управління науково-технічною і виробничо-збутовою діяльністю міжнародних компаній. В той же час, це поребує таких економічнихі важелів й інструментів, що дозволять реалізувати функції управління в повній мірі.

Таким чином, ефективність діяльності міжнародних компаній визначається виваженим набором функцій управління, сукупністю взаємозалежних економічних важелів та інструментів, що являє собою єдиний економічний (господарський) механізм управління ТНК.

Визначною властивістю функцій управління діяльністю міжнародних компаній, а відповідно і методів їхньої реалізації, є їх динамічність та змінність. Функції управління постійно модифікуються і поглиблюються під впливом як внутрішніх закономірностей, так і під впливом вимог розвитку інших функцій, що обумовлюється впливом об'єктивних чинників.

Кожна з функцій як частина загальної системи управління удосконалюється в напрямку, що визначається загальними цілями, задачами функціонування і розвитком міжнародних компаній у відповідності до конкретних умов.

Маркетинг. Спочатку ціль маркетингу полягала тільки в забезпеченні збуту продукції, що вироблена підприємством. Тобто "маркетинг" пов'язується зі збором і аналізом усіх факторів, що включаються до сфери обігу товарів і послуг, починаючи від випуску цих товарів виробником і закінчуючи доведенням їх до споживача. Але в подальшому зміст цього поняття набуває принципово нового значення.

Планування. Внутрішньофірмове планування на сучасному етапі отримує принципово нове значення, що детермінується великими масштабами суспільного виробництва, яке розвивається і доповнюється функцією маркетингу. Особливо це стосується розширення горизонтів планування, яке включає не тільки оперативні задачі, але і задачі перспективного розвитку, що є новим в системі планування і відображає якісно новий зміст цієї функції.

Контроль. Безпосередньо пов'язаний із здійсненням функції планування та сприяє його більш повній реалізації. Тобто формального вивчення функцій управління ТНК недостатньо, що потребує виявлення й аналіз змін в процесі управління, які детерміновані глибинними процесами, які відбуваються у світовій економіці, і до яких, намагаються пристосуватися сучасні міжнародні компанії.

Для розкриття змісту і значення функцій управління застосовують різні підходи:

• комплексний;

• системний;

• синергетичний;

• процесний;

• глобалізаційний.

Комплексний підхід щодо вивчення функцій централізованого управління ТНК охоплює такі функції як внутрішньофірмове планування, організацію і контроль, які, взаємообумовлюють та взаємодоповнюють один одного.

Сучасний етап цивілізаційного розвитку із глобалізаційними процесами характеризується удосконаленням економічних методів управління, які є важливою частиною економічного механізму міжнародних компаній, що грунтуються на використанні системи маркетингу, планування та організації. Розвиток цих функцій потребує зростання тісного взаємозв′язку між ними і потребує вивчення організації управління міжнародними компаніями як на основі загальних критеріїв, так і з урахуванням аналізу тих змін, що відбуваються під час управлінської діяльності конкретних фірм, включаючи їхні особливості і характерніх риси.

Сьогоднішній етап управління міжнародними компаніями визначається підвищенням рівня централізації і припускає подальший розвиток таких функцій управління як маркетинг, внутрішньофірмове планування і контроль. Видозміна цих функцій впливає і на централізоване управління, яке набуває нових рис і властивостей. Централізоване управління обумовлюється необхідністю проведення в межах міжнародних компаній глобальної господарської політики, що передбачає, зокрема, розробку загальних задач і погодження дій всіх підрозділів з метою їх виконання. Тому процес реалізації зазначених вище функцій потребує тісного узгодження з функціями низових ланок управління, тобто виробничих відділень і дочірніх компаній, що забезпечує ефективну діяльність ТНК в глобалізаційному середовищі.

6.2 Внутрішньофірмове планування в міжнародних компаніях

6.2.1 Зміст, цілі та задачі внутрішньофірмового планування

Зміст внутрішньофірмового планування як функції управління міжнародними компаніями полягає в обгрунтованому визначенні основних напрямків і пропорцій розвитку виробництва з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і попиту ринку.

Сутність планування проявляється у:

§ конкретизації цілей розвитку усієї фірми і кожного підрозділу окремо на встановлений період;

§ визначенні господарських задач, засобів їх досягнення, термінів і послідовності реалізації;

§ виявленні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених задач.

Потреба в плануванні у сучасних міжнародних компаніях випливає з наступного:

§ величезних розмірів усуспільнення виробництва, здійснюваного в міжнародному масштабі;

§ спеціалізації і кооперування виробництва в рамках великих господарських комплексів промислових фірм;

§ наявності численних структурних підрозділів у рамках фірми;

§ тісних міжфірмових зв'язків із постачальниками сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, включених у єдиний технологічний процес, а також із вимогами науково-технічного прогресу – швидко враховувати й освоювати нові досягнення науки і техніки.

У цьому ж напрямку сприймається прагнення міжнародних компаній підпорядкувати собі ринок, підсилити свій вплив на формування споживчого ринкового попиту.

Перспективне планування призначене для визначення:

§ загальних стратегічних цілей і напрямків розвитку фірми,

§ необхідних для цього ресурсів;

§ етапів вирішення поставлених задачю

Поточні плани, що розроблюються на основі стратегічних планів орієнтовані на фактичне досягнення намічених цілей виходячи з конкретних умов і стану ринку на кожному даному етапі розвитку. Тому поточні плани доповнюють, розвивають і коректують перспективні напрямки розвитку з урахуванням конкретної обстановки.

 

6.2.2 Види планів

В залежності від змісту, цілей і задач можна виділити такі форми планування і види планів:

Форми планування в залежності від тривалості планового періоду:

§ перспективне планування (прогнозування);

§ середньострокове планування;

§ поточне (бюджетне, оперативне) планування.

Види планів:

1) у залежності від змісту господарської діяльності плани:

§ НДДКР;

§ виробництва;

§ збуту;

§ матеріально-технічного постачання;

§ фінансовий план;

2) у залежності від організаційної структури фірми – плани:

§ виробничого відділення;

§ дочірньої компанії.

Рівень і якість планування визначаються такими найважливішими умовами:

§ компетентністю керівництва фірми на всіх рівнях управління;

§ кваліфікацією спеціалістів, які працюють у функціональних підрозділах;

§ наявністю інформаційної бази і забезпеченістю комп'ютерною технікою.

Виділяють ряд характерних рис планування в залежності від цілей:

§ в американських компаніях – це об'єднання стратегій усіх підрозділів і розподіл ресурсів;

§ в англійських компаніях - орієнтація на розподіл ресурсів;

§ у японських компаніях - орієнтація на впровадження нововведень і підвищення якості рішень.

Планування припускає:

§ обгрунтований вибір цілей;

§ визначення політики;

§ розробку мір і заходів;

§ методи досягнення цілей;

§ забезпечення основи для прийняття наступних довгострокових рішень.

Планування закінчується перед початком дій з реалізації плану. Планування - це початковий етап управління, проте воно являє собою не єдиний акт, а процес, що продовжується до завершення планованого комплексу операцій.

Планування спрямоване на оптимальне використання можливостей фірми, у тому числі найкраще використання усіх видів ресурсів і запобігання помилкових дій, що можуть призвести до зниження ефективності діяльності фірми.

Планування містить у собі визначення: кінцевих і проміжних цілей; задач, рішення яких необхідне для досягнення цілей; необхідних ресурсів, їхніх джерел і засобів розподілу.

У залежності від спрямованості і характеру розв'язуваних задач розрізняють три види планування:

§ стратегічне, або перспективне;

§ середньострокове;

§ тактичне, або поточне (бюджетне).

Стратегічне планування полягає в основному у визначенні головних цілей діяльності фірми й орієнтовано на визначення кінцевих результатів, що намічаються з урахуванням засобів досягнення поставлених цілей і забезпечення необхідними ресурсами. При цьому розробляються також нові можливості фірми, наприклад:

§ розширення виробничих потужностей шляхом будівництва нових підприємств або придбання устаткування;

§ зміна профілю підприємства або радикальна зміна технології.

Стратегічне планування охоплює період у 10 – 15 років, має віддалені наслідки, впливає на функціонування всієї системи управління і грунтується на величезних ресурсах.

Середньстрокове планування. Охоплює здебільшого п′ятирічний період, що відповідає відповідному періоду відновлення виробничого апарату та асортименту продукції. В середньострокових планах формулюються:

§ основні задачі на вказаний період;

§ стратегія збуту;

§ фінансова стратегія;

§ кадрова політика;

§ обсяг та структура необхідних ресурсів;

§ форми матеріально-технічного постачання з урахуванням внутрішньофірмової спеціалізації та кооперації виробництва.

Середньострокові плани передбачають розробку послідовності заходів, що направлені на досягнення цілей поставлених довгостроковою програмою розвитку МК.

Середньострокові плани включають зазвичай кількісні показники і в основному розробляються у виробничих підрозділах.

Поточне планування полягає у визначенні проміжних цілей на шляху досягнення стратегічних цілей і задач. При цьому детально розробляються засоби вирішення задач, використання ресурсів, запровадження нової технології.

В основному оперативні плани розробляються на рік як для всієї ТНК в цілому, так і для її окремих підрозділів у міжнародному масштабі.Зокрема, програми маркетингу, плани НДДКР, плани виробництва, плани матеріально-техніного постачання.

Основною ланкою оперативних планів є календарні плани, що містять детальну конкретизацію цілей і задач середньострокового та довгострокового планування. В них відображаються витрати на рекострукцію навяних потужностей, заміну основних фондів, будівництво нових підприємств, навчання робочої сили.

Реалізація оперативних планів відбувається завдяки системі бюджетів або фінансових планів, які складаються на рік по кожному структурному підрозділу – центру прибутку, а потім – консолідуються в єдиний бюджет, або фінансовий план міжнародних компаній.

Бюджет формується на основі прогнозу збуту і являє собою вираження оперативного плану в грошових одиницях. Він пов′язує опративний і фінансовий плани з пердбаченням кінцевого результату діяльності, а саме розмір і норму прибутку.

Складають бюджеті різні служби та спеціальні сектори, а особливі комітети, які складаються із вищих посадових осіб, розглядають уже готові бюджети. Президент міжнародної компанії затверджує бюджет і несе відповідальність за ефективність методів його розробки.

Бюджет міжнародної компанії охоплює всі сторони її діяльності та слугує засобом координації роботи всіх ланок управління.

6.2.3 Стратегічне планування в міжнародній компанії

Вихід компанії на міжнародні ринки приводить до збільшення числа зовнішніх факторів її діяльності, що характеризуються значною невизначеністю. До їх числа можна віднести: ресурси, асортимент продукції, обсяги виробництва, ринки збуту, методи дистриб′юціі. Динамічний характер цих чинників підсилює зазаначену нестабільність і вимагає проведення постійного перегляду цільових настанов в системі стратегічного планування міжнародною компанією. Саме це і актуалізує підвищення ефективності процесу стратегічного планування в міжнародних компаніях..

Стратегічне планування компанії включає процеси визначення її цілей і розробку стратегій їх реалізації.

В загальному визначенні цей процес являє собою сукупність взаємозалежних процедур реалізація яких потребує спеціальних управлінських структур з чітко визначеними правилами їхнього функціонування й відповідного персоналу, доконалої інформаційної бази. На основі взаємодії цих елементів створюється система стратегічного планування компанії, результатом функціонування якої виступають виважені стратегічні рішення.