З початком війни серед політиків Наддніпрянської України стався розкол:

• діячі Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) виступили у підтримку Росії, прагнучи за її допомогою об’єднати Україну і домогтися автономії;

• лідери Товариства українських поступовців (ТУП) зайняли нейтральну позицію;

• діячі Союзу визволення України (засновано 4 серпня 1914 р. у Львові Д. Донцовим, Д. Дорошенком) виступили у підтримку Німеччини та її союзників, намагаючись за їхньою допомогою відділити Україну від Росії й утворити самостійну державу під протекторатом Німеччини та Австро-Угорщини.

Представники політичних партій Західної України утворили Головну українську раду (1 серпня 1914 р, Львів, голова Кость Левицький), яка закликала українців воювати на боці Австро-Угорщини за визволення України від Росії. З ініціативи ГУР у серпні — вересні 1914 р. у м. Стрий на Львівщині було сформовано легіон Українських січових стрільців (УСС), до складу якого увійшли представники молодіжних воєнізованих організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт» (2,5 тис. чол.). Січові стрільці взяли активну участь у Першій світовій війні, відзначившись у боях за Ужоцький перевал (вересень 1914 р.), гору Маківка (квітень — травень 1915 р.), гору Лисоня (вересень 1916 р.) в Карпатах. Потрапивши в оточення під Бережанами, полк УСС припинив існування.

Перша світова війна призвела до падіння Російської й Австро-Угорської

імперій, що створило умови для боротьби українського народу за неза-

лежність.

Тема: Українська революція (1917–1918 рр.)

План.

Початок української революції.

Проголошення автономії та незалежності України. Універсали Центральної

Ради.

Початок української революції.

Після повалення самодержавства і зречення престолу імператора Миколи ІІ під час Лютневої революції в Петрограді (27 лютого 1917 р.) в Росії встановилося двовладдя: поряд з Тимчасовим урядом, сформованим з представників буржуазних партій кадетів і октябристів, діяли Ради робітничих і солдатських депутатів, провідну роль у яких відігравали російські меншовики, есери, більшовики. Під впливом Лютневої революції в Україні розгорнулася національно-демократична революція, яку очолила Українська Центральна Рада, створена 4 (17) березня 1917 р. у Києві представниками українських політичних партій (ТУП, УСДРП, УПСР, УНП), наукових, культурно-просвітницьких, військових та студентських організацій.

Лідерами ЦР стали:

• Михайло Грушевський (голова ЦР);

• Володимир Винниченко (голова Генерального секретаріату);

• Сергій Єфремов (Генеральний секретар міжнаціональних справ);

• Симон Петлюра (Генеральний секретар військових справ).

Діяльність ЦР була зосереджена на вирішенні національного питання, однак єдиної думки про майбутній статус України не було:

• «самостійники» на чолі з М. Міхновським виступали за проголошення незалежності України;

• «автономісти» (М. Грушевський, В. Винниченко) виступали за автономію України у складі федеративної Росії.

Вимогу ЦР до Тимчасового уряду про надання Україні автономії у складі Росії підтримали учасники Українського національного конгресу (6–8 квітня 1917 р., Київ) та І Всеукраїнського військового з’їзду (5–8 травня 1917 р., Київ).

Проголошення автономії та незалежності України. Універсали Центральної

Ради.

Етапи складного і суперечливого шляху України до державної незалежності знаменували собою чотири універсали Центральної Ради. 10 червня 1917 р. на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді ЦР проти волі Тимчасового уряду видала І Універсал, в якому проголосила автономію України у складі федеративної Росії. 15 червня 1917 р. Виконавчий Комітет ЦР утворив першій український уряд – Генеральний секретаріат, головою якого було обрано В. Винниченка.

3 липня 1917 р. ЦР проголосила ІІ Універсал, в якому заявила про свою згоду очікувати законодавчого утвердження автономії України Всеросійськими Установчими зборами, вибори до яких мали відбутися наприкінці 1917 р.

7 (20) листопада 1917 р. після Жовтневого перевороту в Петрограді ЦР оприлюднила ІІІ Універсал, в якому проголошувалася Українська Народна Республіка (УНР) в межах 9 губерній (Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Херсонської, Таврійської (без Криму)) як автономна частина Росії. ІІІ Універсал вперше визначив практичну програму перебудови українського суспільства на демократичних засадах, яка передбачала ліквідацію поміщицького землеволодіння і передачу земель селянам без викупу; встановлення державного контролю над виробництвом; запровадження 8-годинного робочого дня; забезпечення демократичних прав і свобод; визнання рівноправності національних меншин.

9 (22) січня 1918 р., коли більшовицькі війська знаходилися на підступах до Києва, ЦР прийняла ІV Універсал про повну незалежність УНР та розрив усіх зв’язків з Радянською Росією. Проте домогтися цього ЦР не вдалося. 16 січня 1918 р. у бою під Крутами загинули студенти, гімназисти, військові курсанти на чолі з сотником Омельченком, які виступили на захист ЦР. 26 січня 1918 р. більшовицькі війська під командуванням М. Муравйова зайняли Київ. У грудні 1917 — лютому 1918 р. ЦР втратила контроль над більшою частиною України.