Звільнення території України від німецько-фашистських загарбників поставило перед керівництвом УРСР завдання відбудови зруйнованої економіки республіки. Україна постраждала під час Другої світової війни більше, ніж інші країни Європи (матеріальні втрати — 1,2 трлн. крб., дські втрати — 8 млн. чол.), тому масштаби відбудовчих робіт були дуже ликими.

У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердила п’ятирічний план будови і розвитку народного господарства на 1946–1950 рр. Він переачав менш ніж за 5 років відбудувати зруйновані райони країни, відвити і навіть перевищити довоєнний рівень промислового і сільськосподарського розвитку.

• Відбудова здійснювалась централізовано за чітким державним планом. Пріоритетом вважалась відбудова важкої промисловості (80% капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства.

• Вагома роль належала адміністративно-командній системі, яка давала змогу за короткий час мобілізувати і зосередити значні матеріальні і людські ресурси на певному об’єкті.

• Відбудові допомагала ідеологія, яка знаходила свій вияв у соціальних змаганнях, рухах передовиків і новаторів.

• Відбудовчий процес було ускладнено голодом 1946–1947 рр., який забрав понад 1 млн. людських життів.

У цілому за роки ІV п’ятирічки Україна досягла довоєнного рівня розвитку народного господарства і знову посіла місце паливно-металургійної бази СРСР, що постачала близько 50% чавуну і залізної руди, 30% палива, сталі та прокату. Успіхи відбудови дозволили у 1947 р. скасувати карткову систему і провести грошову реформу, яка знецінила особисті заощадження громадян.

Однак відбудова велася з використанням відсталих технологій, застарілого обладнання, що потребувало надто великих затрат енергії й металу на виготовлення продукції. Україна не зуміла скористатися результатами науково-технічної революції, яка почалася в країнах Заходу наприкінці Другої світової війни. «Холодна війна» зробила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги за планом Маршалла, тому Україна могла розраховувати лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу.

3. Радянізація західних областей України.

У другій половині 40-х — на початку 50-х рр. відновилася радянізація західноукраїнських земель, суть якої полягала в уніфікації соціально-економічного, політичного і культурного життя Західної України у відповідності з нормами, виробленими радянським режимом у Наддніпрянській Україні.

• Індустріалізація передбачала відбудову і реконструкцію традиційних (нафтової, деревообробної, побутової) та розвиток нових (машинобудівної, хімічної, електротехнічної) галузей промисловості й сприяла зростанню промислового виробництва на 230%.

• Колективізація призвела до об’єднання 93% селянських господарств у колгоспи.

• «Культурна революція» сприяла ліквідації неписьменності та зростанню кількості шкіл, технікумів, ВНЗ.

Радянізація проходила в умовах запеклої боротьби. Органи НКВС застосовували масові репресії, жертвами яких стали 500 тис. чоловік; депортації в східні райони СРСР, у ході яких було виселено понад 200 тис. чоловік; у 1946 р. було заборонено Українську греко-католицьку церкву. ОУН (С. Бандера) — УПА (Р. Шухевич) активізували збройну боротьбу проти офіцерів МВС — МДБ, партійних робітників і тих, хто підозрювався у співпраці з радянською владою, у ході якої загинуло понад 30 тис. цивільних громадян і військовослужбовців. У 1950 р. в бою під Львовом загинув командир УПА Р. Шухевич, однак збройне підпілля продовжувало організовану боротьбу до 1954 р.

4. Культура України в період відбудови.

Розвиток культури в повоєнні роки мав суперечливий характер. Сталінська система намагалася загнати науку, літературу, мистецтво у жорстокі ідеологічні межі з метою встановлення контролю над духовним розвитком радянського суспільства. Незважаючи на несприятливі умови, українська культура мала значні досягнення.

• Розвиток освіти був складовою частиною процесу повоєнної відбудови: було відновлено довоєнну мережу шкіл, технікумів, ВНЗ, здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти (1953 р.), запроваджено вечірні й професійні заочні школи та курси для дорослих.

• Українські вчені досягли значних успіхів у дослідженнях з наук, наближених до воєнного та суміжного з ним виробництва: було запущено перший в СРСР атомний реактор (1946 р.), створено першу в Європі малу електронно-обчислювальну машину «МЕОМ» (1948–1951 рр., С. Лебедєв), розроблено метод автоматичного зварювання металу під флюсом (1949 р., Є. Патон).

• Українські письменники О. Гончар (трилогія «Прапороносці»), М. Стельмах (роман «Велика рідня»), В. Некрасов (роман «В окопах Сталінграда»), В. Сосюра («Вітчизна») писали про війну й повоєнне лихоліття.

• У кіномистецтві переважали революційно-патріотичні твори («Молода гвардія» режисера С. Герасимова).

Наступ сталінізму на культуру («жданівщина» за ім’ям секретаря ЦК КП(б) О. Жданова) виявився у звинуваченні української інтелігенції космополітизмі» і «низькопоклонстві перед Заходом», переслідуванвчених (генетики І. Поляков, М. Гришко, С. Делоне), письменни (О. Вишня «Мисливські усмішки», В. Сосюра «Любить Україну», Яновський «Жива вода»), композиторів (К. Данькевич, опера «Богдан Хмельницький») і завдала величезного удару по розвитку українкої культури.

Тема:Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)

План.

1. Суспільно-політичне життя і політична боротьба в Україні.