Культура і духовне життя в Україні.

Національно-визвольний рух в Україні.

Суспільно-політичне життя і політична боротьба в Україні.

Період 1953–1964 рр. в історії СРСР і УРСР дістав назву «відлиги». Після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Ради Міністрів СРСР Й. Сталіна (5 березня 1953 р.) першим секретарем ЦК КПРС став М. Хрущов. Першими секретарями ЦК КПУ в період «хрущовської відлиги» були О. Кириченко (1953–1957 рр.), М. Підгорний (1957–1963 рр.), Шелест (1963–1972 рр.). Нове керівництво СРСР і УРСР взяло курс на сталінізацію — поступову відмову від крайніх прояв сталінського тоталірного режиму і лібералізацію суспільно-політичного життя.

Основним змістом десталінізації було:

• засудження культу особи Сталіна (у доповіді «Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки» на закритому засіданні ХХ з’їзду КПРС у лютому 1956 р. М. Хрущов навів факти зловживань і фальсифікації судових справ стосовно партійних, військових, наукових діячів);

• реабілітацію політичних в’язнів (у 1956–1959 рр. було виправдано 250 тис. чол., переважно посмертно, з таборів ГУЛАГу було звільнено близько 65,6 тис. чол.);

• реабілітацію репресованих народів (чеченцям, інгушам, балкарцям, калмикам було дозволено повернутися в рідні місця);

• розширення повноважень республік СРСР в економічному і культурному житті (під контроль Ради Міністрів УРСР, зокрема раднаргоспів, перейшло 97% підприємств);

• демократизацію суспільно-політичного життя (передбачалась обов’язкова ротація партійних чиновників, скоротилися штати управлінського апарату);

• послаблення ідеологічного контролю над суспільними науками, літературою, мистецтвом («шістдесятники» Л. Костенко, В. Симоненко, І. Дзюба, В. Мороз, В. Чорновіл сприяли піднесенню української культури).

Процеси десталінізації в Україні мали обмежений характер. Початі реорми не підкріплювалися глибинними демократичними перетвореннями, лишилися незмінною командно-адміністративна система і монополія ПРС у всіх сферах суспільного життя. Рішенням жовтневого пленуму 1964 р. М. Хрущова було знято з посади першого секретаря ЦК КПРС олови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Брежнєва, Головою Ради Міністрів СРСР призначено О. Косигіна.

2. Стан економіки України наприкінці 50-х — у першій половині 60-х рр.

У період «хрущовської відлиги» відбулися реформи промисловості та сільському господарстві, які повин були забезпечити вирішення головного економічного вдання СРСР — у стислий термін наздогнати і виперети економічно найрозвинутіші країни світу. Реформи промисловості та системі управління народним госпорством передбачали:

• розвиток науково-технічного прогресу;

• створення єдиного народногосподарського комплексу;

• переведення промислових підприємств на господарський рахунок;

• забезпечення господарської самостійності підприємств і матеріаль-

ного заохочення працівників;

• підвищення матеріального рівня життя народу.

У 1957 р. було ліквідовано галузеві міністерства, а замість них створено риторіальні органи управління промисловістю — ради народного госпорства (раднаргоспи). На території України було створено 11 економічих районів (Київський, Харківський, Львівський, Дніпропетровський, деський та ін.), які взяли під своє керівництво майже 10 тис. промислох підприємств. Запровадження системи раднаргоспів сприяло зміцненню ономічної самостійності УРСР і раціональному використанню матеріальих і трудових ресурсів. Однак половинчатість і непослідовність рефорування промисловості призвели до невиконання завдань VI п’ятирічки.

1965 р. раднаргоспи було ліквідовано, і промисловість було повернуто галузевого управління з центру.

Реформи і сільському господарстві передбачали:

• укріплення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів;

• підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

• зменшення податків на присадибне господарство;

• матеріальне заохочення робітників колгоспів і радгоспів.

У 1954 р. почалося освоєння цілинних і перелогових земель Казахстану Сибіру, однак виробництво цілинного зерна виявилося на 20% дорож, ніж у середньому по країні. У 1955 р. почався перехід до приоритетого вирощування кукурудзи, що призвело до зниження посівних площ під зерновими культурами і зниженню їхньої врожайності. У 1958 р. було прийнято рішення про реорганізацію МТС (машинно-тракторних станцій) у РТС (ремонтно-технічні станції) і про обов’язковий викуп колгоспами техніки, що призвело до зростання заборгованості колгоспів. Укрупнення, а потім розукрупнення колгоспів супроводжувалося ліквідацією так званих безперспективних сіл. Зменшення розміру присадибних ділянок колгоспників, заборона тримати худобу в приміській зоні сприяли зменшенню обсягу сільськогосподарської продукції і підвищенню цін на неї.

Незважаючи на реформи, стрімкого росту в сільському господарстві не сталося. У роки семирічки (1958–1965 рр.) обсяг валової сільськогосподарської продукції збільшився лише на 3% замість запланованих 70%.

СРСР був змушений ввозити зерно з-за кордону.