Формування індустріального суспільства супроводжувалося переглядом існуючих культурно-естетичних цінностей та пошуком нових стилів, форм, жанрів у літературі, архітектурі, живопису, музиці.

• У зв’язку зі зростанням потреби в письменних людях збільшилася кількість навчальних закладів, однак освіта залишалася недосяжною для більшості населення.

• Великий внесок у розвиток науки зробили історики Михайло Грушевський («Ілюстрована історія України», «Історія України-Русі») і Олександра Єфименко («Історія українського народу»); філологи Борис Грінченко (видав «Словник української мови») й Агатангел Кримський (вивчав походження та історію української мови); етнограф Федір Вовк (доводив, що українці — окремий слов’янський народ); епідеміолог Данило Заболотний (визначив методи боротьби з чумою, холерою); інженери Леонід Лутугін (заклав основи досліджень у гірничій справі), Михайло Курако (розробив проект доменної печі), Дмитро Григорович (сконструював першій у світі гідролітак), Ігор Сікорський (сконструював першій багатомоторний літак), Петро Нестеров (обґрунтував теорію вищого пілотажу і продемонстрував на практиці «мертву петлю»), Левко Мацієвич (запропонував побудувати авіаносець).

• Література була представлена творчістю Івана Франка (поема «Мойсей»), Михайла Коцюбинського (повість «Fata morgana»), Володимира Винниченка (збірка «Краса і сила», роман «Чесність із собою»), Олександра Олеся (поетична збірка «З журбою радість обнялась...»), Василя Стефаника (збірка новел «Камінний хрест»).

• Діячами театрального мистецтва були драматурги, актори й режисери брати Тобілевичі, відомі під псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського та Панаса Саксаганського, котрий створив у Полтаві першій український стаціонарний професійний театр (1906 р.).

• Видатним композитором був Микола Лисенко (опери «Енеїда», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба»), за ініціативою якого було відкрито вищу музично-драматичну школу в Києві (1904 р.) та музичний інститут у Львові (1905 р.).

• Майстрами живопису були художники Микола Самокиш (альбоми «Українська старовина», «Війна 1904–1905 рр.»), Киріак Костанді (картини «В люди», «Старенькі»), Казимир Малевич (картини «На косовиці», «Чорний квадрат»).

• Виразником національного стилю в архітектурі став Василь Кричевський (будинок Полтавського губернського земства, Канівський музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка»). Архітектор В. Фельдман і художник-баталіст Ф. Рубо було створили панораму «Оборона Севастополя» (1905 р.), присвячену подіям Кримської війни.

Незважаючи на національне гноблення з боку Російської та Австро-Угорської імперій, українська культура здобувала світове визнання.

Тема: Україна в Першій світовій війні (1914–1918 рр.)

План.

1.Початок Першої світової війни. Бойові дії на території України.

2.Українські політичні партії та організації в роки Першої світової війни.

Початок Першої світової війни. Бойові дії на території України.

Напередодні Першої світової війни український народ не мав власної державності і територіальної цілісності. Україна входила до складу двох сусідніх імперій — Російської та Австро-Угорської, тому Україна стала об’єктом територіальних домагань з боку воюючих сторін — Троїстого Союзу (1882 р., Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) і Антанти (1907 р., Англія, Франція, Росія):

• Австро-Угорщина прагнула захопити Волинь і Поділля;

• Німеччина — Придніпров’я, Донбас, Крим;

• Росія — Східну Галичину, Північну Буковину, Закарпаття.

Крім того, Австро-Угорська і Російська імперії прагнули використати війну для придушення національно-визвольного руху українського народу.

В Австро-Угорщині після початку війни тисячі українців без суду і слідства опинилися у в’язницях і концтаборах. У Росії заборонялися українські періодичні видання, припинялася діяльність «Просвіт», переслідувалися громадські діячі та греко-католицькі священики.

Під час Першої світової війни (1 серпня 1914 – 11 листопада 1918 рр.) українці змушені були воювати один із одним: до російської армії було мобілізовано майже 4 млн. українців, а до австро-угорської – понад 300 тис. Основним театром воєнних дій стали західноукраїнські землі.

• У серпні — вересні 1914 р. російські війська під командуванням генерала О. Брусилова здійснили наступ (Галицька битва), у результаті якого зайняли Східну Галичину, Північну Буковину та вийшли до Карпатських перевалів. 22 березня 1915 р. російські війська після багатомісячної облоги взяли фортецю Перемишль.

• У травні — червні 1915 р. німецькі війська під командуванням генерала Макензена прорвали оборону російських військ (Горлицька операція) та захопили Галичину, Буковину, Волинь, Холмщину.

• У травні — серпні 1916 р. російські війська під командуванням генерала О. Брусилова перейшли в контрнаступ (Брусиловський прорив) і відвоювали Західну Волинь, Східну Галичину і Північну Буковину.

• У червні 1917 р. новий наступ російських військ завершився повним провалом і втратою Галичини і Буковини, після чого лінія фронту стабілізувалася до укладання Брест-Литовського мирного договору (27 січня 1918 р.).