В гонитві за свободою людство забуло Божі заповіді.

Нині переважна більшість політиків та економістів постійно твердять про економіч­ну та фінансову кризу, про її причини та нас­лідки для суспільства. І лише дуже небагато аналітиків кажуть про те, що першоджерелом будь-якої кризи в суспільстві — фінансової чи управлінської — є криза моралі, глибока криза духовності. Саме це спіткало нашу планету. Люди перестали орі­єнтуватися на головні цінності, на яких базу­ється розвиток будь-якого суспільства, кож­ного міста й села, кожної родини, а почали займатися винятково накопиченням і тим, щоб споживати, споживати і споживати.

На жаль, ця тенденція простежується і в Україні. Нас спіткала доля багатьох країн з молодою демократією, де в гонитві за свобо­дою слова, свободою думки глибинні духовні цінності, християнські засади, які завжди бу­ли притаманні нашому народові, не стали визначальними, безальтернативними, а лише розглядаються як один із поглядів на життя. Світогляд людей, підхід до життя хибні, вони здебільшого зорієнтовані на другорядні цін­ності, на зовнішні умови життя. У нас втра­чено авторитет сім'ї як такої, щороку зростає кількість розлучень, нав'язуються цінності одностатевих шлюбів тощо. Окрім цього, страшна статистика стосовно наркоманії, кількості абортів, суїцидів серед молоді та людей середнього віку. Ми міцно утримуємо пальму першості в Європі із захворюваності на СНІД. Такі сумні статистичні дані свідчать насамперед про глибоку морально-духовну кризу, яка нині спостерігається в українському суспільстві, про те, що наші діти зростають, не маючи моральних та суспільно значимих орієнтирів. Як наслідок, експерти констатують, що Україна посіла за показниками дитячого алкоголізму перше місце у світі. І ще одна сумна новина: в серпні-вересні за результатами аналітичних дос­ліджень Україна стала одним із лідерів кра­їн—виробників та розповсюджувачів дитячої порнографії в Інтернеті.

Ми маємо на державному рівні встановити чіткий законодавчий заслін всьому тому негативу, який іде до нас і з Заходу, і зі Сходу, поставити заслін усьому бруду в Інтернеті та телевізійному просторі, протидіяти дитячому алкоголізму, наркоманії, тютюнокурінню, суїцидам серед молоді, божевільній кількості абортів, особливо серед молодих дівчат і жінок; маємо активно працювати над законопроектами, щосприятимуть як моральному, так і фізичному здоров'ю людей, молодого покоління, нормальному, гармонійному розвитку українського народу.

Діти, що зростають без нагляду, не мають належного виховання, - це основа для подальших хвороб суспільства.

Стан розвитку будь-якого суспільства вимірюється ієрархією його цінностей. Від пріоритетів у ціннісному світогляді молодої людини залежить майбутнє України. Від того, наскільки її свідомість вільна від ідеологічних міфів і соціальних ілюзій, яким змістом наповнені ціннісні орієнтації, стає вартісним процес соціалізації.

Оскільки соціалізація - це процес можливостей співіснування в соціумі, то важливою її умовою є соціальні цінності. Вони відіграють вирішальну роль у культурному засвоєнні дійсності. Це певні значення вищого порядку, окультурена система відчуттів, емоцій, найважливіший елемент культури, який звеличує людину, формує її духовні орієнтири, надає життєдіяльності певний сенс. Завдяки цінностям особистість відчуває себе цілісно в оточуючому її світі, в ритмі. Світ цінностей - це, насамперед, світ культури, сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості, оцінок тощо. У житті цінності виступають у ролі інструментів соціального регулювання, тією проміжною ланкою, яка пов'язує інтереси, потреби, світогляд людини з її конкретними ідеями, поведінкою.

Зв'язок між цінностями та поведінкою здійснюється за допомогою ціннісних орієнтацій, які людина обирає на основі норм серед різноманітних способів дії. Ціннісні орієнтації - показник міри соціалізації. Тому існує проблема співвідношення ціннісних орієнтацій і характеру діяльності в процесі соціалізації.

Формування ціннісних орієнтацій у школі має спиратись на триєдину формулу: єдності учіння (інтелектуальний розвиток), виховання почуттів (моральне виховання) і виховання вчинку (формування навичок діяльності). Поєднання двох перших компонентів із діяльністю відбувається не механічно. Знання містить у собі величезний фонд людського досвіду, вивчення якого сприяє прогнозуванню вчинків, діяльності, а також їх результату. Освітній процес цілком пов'язаний із життєдіяльністю особи на всіх етапах становлення і розвитку. В різні періоди актуалізуються його етапи. Щодо учнівської молоді - це учіння (оволодіння основами людського та наукового досвіду, розвиток логічного та критичного мислення , т.ін.). Це також певний стимулятор, бо завдяки освіті ставляться та досягаються нові цілі. Учіння не просто об'єктивно поєднується з діяльністю, але й суб'єктивно належить до практичного і духовного життя. Таким чином, освітній процес, що є основою соціалізації у школі, має сприяти розвитку людини як культурно-історичного суб'єкта. Якщо діяльність забезпечує "істинне буття", то освіта "спосіб буття". Сам предмет діяльності потребує збагачення індивідуального досвіду інших.

В умовах пізнавально-перетворювальної діяльності, характерної вже для старшого шкільного віку, людина здатна до дії, до усвідомлення своєї свободи творити світ, ставити мету, обирати способи поведінки і спілкуватися з оточуючими, взаємозбагачуючи досвід діяльності. її структура має двоєдину природу: суб'єкт пізнає і перетворює себе не тільки у світі предметів, а й у світі людей. Останнє виносить на перший план гуманістичні цінності, які лежать в основі гуманітарної соціалізації. Навчально-виховна діяльність, зміст освіти мають спиратися на цінності, які сприяють всебічному розвитку людини.

Визначаючи духовність як специфічну людську якість, що характеризується усвідомленням єдності буття і зумовлює прагнення людини до гармонії внутрішнього та зовнішнього світу, усвідомлюємо, що духовність спрямовує особистість на пізнання і самопізнання, творче самовдосконалення та гуманістичну поведінку.

Іншими словами, духовний розвиток є процесом розширення свідомості людини.

Що зумовлює прагнення людини до гармонії, які етапи розширення свідомості є найважливішими?

Відомо, що існує п’ять етапів (рівнів) процесу розширення свідомості людини і відповідної зміни її ціннісних орієнтацій – від егоцентризму до самовіддачі, здатності надавати допомогу тим, хто її потребує:

5 – рівень універсальних та буттєвих цінностей (духовної, розширеної свідомості);

4 – рівень загальнолюдських цінностей;

3 – рівень суспільних, громадських, національних цінностей;

2 – рівень сімейних (родинних) цінностей;

1 – рівень егоцентричних цінностей, самоствердження.

Зрозуміло, що егоцентризм і самоствердження є наслідком первинного інстинкту самозбереження, самовиживання. Якщо людина залишається на першому рівні свідомості протягом усього подальшого життя, її прийнято називати егоїстичною.

При переході на другий рівень зростає значення турботи про найближчих людей – батьків, рідних. Для другого рівня свідомості пріоритетні цінності та потреби – це цінності і потреби власної сім’ї.

Подальше розширення світогляду людини сприяє розумінню того факту, що особисте життя її сім’ї тісно пов’язане з життям суспільства, нації, народу, рідного краю.

Усе це має спонукати педагогів до проведення відповідної діагностичної та корекційно-розвивальної роботи.

Для організації діагностичної роботи серед старшокласників можна використати методики «Здійснення бажань», вивчення рівня моральних якостей учнів у процесі виховної роботи з ними, тести на визначення ціннісних орієнтацій, які мають теоретично обґрунтований ціннісний фундамент: спираються на еталонну ціннісну шкалу рівнів розширення свідомості, відповідно, зміни ціннісних орієнтацій.

Варто в закладі запровадити на основі розроблених педагогами авторські програми курсів «Основи етики», «Основи сімейного життя», «Культура спілкування», «Основи християнської етики і моралі», метою яких буде:

• ознайомлення старшокласників із духовним надбанням людства, підвищення рівня їх психологічної культури, досягнення єдності інформативних і вольових сфер свідомості ( єдності знань, переконань дій) як основи моральної поведінки;

• сприяння розвитку здатності до самоконтролю, критичного аналізу своїх думок і вчинків, об'єктив­ності в самооцінюванні, свідомого вибору моральної позиції;

• формування відчуття власної гідності і особистої відповідальності, терпимості до особистості, роз­витку моральних якостей: чесності, скромності, доброти, співчуття тощо;

• надання можливості для духовної самореалізації у творчій суспільно корисній діяльності.

У складанні програми курсів варто враховувати фактор зміни соціального сере­довища, нестабільності со­ціальних відносин, у яких відбувається становлення людини.

Значно підвищується вплив на старшокласників також використання на корекційно-розвивальних заняттях активних методів психологічного впливу, цікавого, переконливого матеріалу.

Знання психологічних особливо­стей учнів при рішенні конкретних психологічних методів сприяє ефективній діяльності вчителя у вихованні громадянина і патріота.

Для того, щоб результати діагно­стики допомогли вчителеві в організації навчально-виховного процесу, варто пов'язати їх із загальни­ми і конкретними завданнями навчально-виховного процесу.

Реалізація такого підходу до вивчення особистості учнів має проходити у відповідності з наступними вимогами:

1. Вивчення повинно бути спрямоване на виконання особли­востей процесу психічного розвит­ку учнів.

2. Діагностика сформованості громадянських і патріотичних яко­стей і почуттів учнів проводиться шляхом зіставлення їх із результа­тами попередніх діагностик з ме­тою виявлення характеру й вели­чини його просування в розвитку.

3. Дослідження повинно здійснюватися протягом усіх років на­вчання дитини в школі.

4. Діагностика має виявляти не лише актуальний рівень розвитку, але і «зону найближчого розвит­ку» (Л.Виготський).

5. Вивчення повинно бути спрямоване на вирішення певно­го педагогічного завдання щодо сформованості громадянських і патріотичних якостей та почуттів виконувати виховальну, конт­рольно-коректувальну і прогнос­тичну функцію і визначатися зав­даннями діагностики.

Щоразу, коли ми розглядаємо питання духовності, виховання системи цінностей особистості, - маємо керуватися мудрими порадами педагога – гуманіста Василя Сухомлинського, який навчав:

“Як вогню, бій­тесь байдужості, мій друже. Чим більше створили мо­лоді руки для людей, тим чистіше, благородніше серце. Воно відчуває радощі й болі людей, лихо й турботи суспільства; погляд юного громадя­нина на навколишній світ стає допит­ливим і прискіпливим, натура — не­спокійною турботливою, благород­ство серця ніколи не уживається із злом, з байдужим ставленням до гро­мадських інтересів, з приниженням людської гідності. Воно, юне серце, бунтує, протестує, обурюється. Воно штовхає людину на благородні, кра­сиві, хоч інколи, може, й різкі, необач­ні вчинки.

Не зв'язуйте благородні юнацькі пориви шорами логічних роз­думів і умовиводів. Усе це прийде з ча­сом — зріла мудрість, розсудливість, уміння сім раз відміряти і раз відріза­ти. Але палкий трепет юного серця, обуреного злом, готового перетвори­ти зло в порох, ніколи не прийде, якщо юнацтво не візьме його з тієї тривож­ної, неспокійної пори, коли здійсню­ється велике відкриття світу — склад­не і небезболісне пізнання добра й зла серцем”.

Отже, духовну повноту і насиченість життя може дати тільки широка різнобічна освіта, допитливе пізнання світу, активне і радісне бажання оволодівання знаннями і духовними цінностями , які накопичило для нас людство.

Література

Сухомлинський В.О. Духовно-моральне виховання дітей та молоді:загальні тенденції й індивідуальний пошук / О.В.Сухомлинська.- К.,2006

Сухомлинський В.О. Оберігайте чистоту душевних поривань юнацтва / Сільська школа.- 2005.- №2.-с.1

Унгурян П.І. Заради духовності, моральності та здоров’я країни- Голос України.-2009.-№210.-с.6