Поняття «цінність» було введено у науку в середині XIX ст. Якщо звернутися до різних джерел слід зауважити, що поняття «цінності» нараховує близько 100 тлумачень у різних галузях.

Згодом, на основі всебічної та детальної розробки цього поняття, сформувалася спеціальна галузь філософського знання — теорія цінностей, або аксіологія (від гр. «axios» — «цінність»).

Процес перебудови свідомості людини, а, отже, і системи її цінностей і ціннісних орієнтацій, стереотипів мислення, звичок, які, за висловом Демокріта, є «другою природою людини», відбувається складніше, триваліше, ніж у інших сферах життєдіяльності. Кожний етап такої перебудови має свої особливості, які зумовлюються як об’єктивними так і суб’єктивними чинниками. Прогнозування розвитку суспільства навіть на незначний період неможливе без виявлення цих особливостей, їх осмислення і аналізу.

Ціннісні орієнтації –явище динамічне, оскільки кожне нове покоління засвоює цінності попереднього крізь призму власного сприйняття, додаючи власні цінності. Звичайно, процес зміни ціннісних орієнтацій безпосередньо пов’язаний із змінами в економічному, культурному, політичному та інших сферах життя суспільства певної країни.

Питання по системі цінностей та ціннісних орієнтацій є досить актуальним у сучасних умовах розвитку суспільства, оскільки воно не уніфіковане і має спиратися на поняття «цінності» та «ціннісні орієнтації».

Питання дослідження сутності самих понять «цінність», «ціннісні орієнтації» цікавилися наступні вчені: Д.О.Леонтьєв, В.О.Ядов, Б.С. Братус; І.С. Коном; К.А.Абульханова-Славська, Т.М.Титаренко, С.Д.Максименко, А. Вінер, Т. Ярошевський , В. Кузнєцова, І. Бичко, С. Рубінштейна, Є. Фромм .

Очевидно, що ціннісні орієнтації можуть не збігатися зі структурою цінностей, що функціонують у суспільній свідомості. Для окремої людини може бути вагомим та значущим зовсім не те, що є цінним і значущим з точки зору суспільних інтересів і сталих норм, цінністю орієнтованої суспільної свідомості. Ця обставина обумовлює різницю між ціннісними орієнтаціями особистості та орієнтаціями особистості на цінності, які поширені і панують у суспільстві.

Роль держави у розвитку соціокультурної сфери, в рамках якої формуються ціннісні орієнтації суспільства, вивчали мислителі різних історичних епох. Принципово новий підхід у вивченні соціокультурного розвитку суспільства було започатковано Питиримом Сорокіним, який ввів у науковий обіг поняття „соціокультура” та використовував його для аналізу підґрунтя формування ціннісних орієнтацій як домінуючого фактору розвитку суспільства.

У сучасних умовах зафіксовані докорінні зміни соціальних умов життєдіяльності суспільства, які обумовили перехід до нової системи ціннісних орієнтацій, характерних для дещо іншого суспільства з ринковою економікою у XXI ст.

У своєму дослідженні Питирим Сорокін обґрунтовано довів, що до ціннісних орієнтацій належать:

- культура, яка є одним з визначальних чинників нації, у межах якої існують певні традиції, мова, менталітет;

- освіта, яка відповідає за формування особистості, її виховання та передачу традицій, норм, надбань суспільства;

- соціальний захист, що попереджає соціальну напруженість у суспільстві та забезпечує соціальні ґарантії; молодіжна політика, у результаті якої створюються необхідні умови, надаються ґарантії для соціального становлення й розвитку молоді в суспільстві;

- інформаційна політика, що забезпечує певний характер інформаційних обмінів між окремими громадянами і соціальними групами.

Ще в СРСР було проведено низку досліджень процесів зміни ціннісних орієнтацій молоді 1960-х, 1970-х та 1980-х років.

У 1960-і роки особлива увага зверталась на вивчення системи ціннісних орієнтацій молоді, котра тільки но починала трудову діяльність; на працю, освіту та їх взаємозв’язок; вивчалися орієнтації на різні сторони способу життя (сім’я, дозвілля тощо). До речі, цікавий момент: цінність праці вважалась засобом здійснення життєвих планів і задоволенням інтересів особистості, вона була прямо пропорційна зростанню духовних і матеріальних потреб людини та обернено пропорційна можливості використовувати інші (нетрудові) засоби для їх задоволення.

Аналіз взаємодії ціннісних орієнтацій показав, що орієнтовані на сім’ю ставлять на перше місце освіту, а орієнтовані на освіту – сім’ю. Отже, чільне місце в орієнтаціях, життєвих планах молоді в 1960-ті роки посідали цінності освіти і сім’ї.

В 1963 – 1966 роках В. Лісовський провів дослідження серед ленінградської молоді. На запитання „Що вам в першу чергу необхідно, щоб бути щасливим?”, переважна частина (70 %) відповіла: „Мати цікаву, улюблену справу”, „Повага оточуючих”, „Кохати і бути коханим”.

Аналогічне дослідження проводилося 1977 року в Латвії. На запитання „Що вам в першу чергу необхідно, щоб бути щасливим?”, 55 % респондентів відповіли „Мати цікаву улюблену справу”, 54 % - „Кохати і бути коханим”, 43 % - „Мати хороше здоров’я”. Тільки 32 % вважали головним у житті „підвищення власного добробуту” .

Основним предметом досліджень молоді 1970-х і 1980-х років були цінності трудової діяльності. Так, молодь 1970-х віддавала перевагу змістовим характеристикам праці; далі йшли важливі цінності, пов’язані з можливістю задоволення потреб духовного зростання; на останньому ж місці опинилися характеристики становища спеціаліста (службове зростання тощо).

Отже, зберігаючи переважаючу орієнтацію на змістовність праці, молодь 1970-х років в більшій мірі, ніж попередня її когорта (1960-і роки), висунула на перший план колективістсько орієнтовані цінності.

У 1980-х роках серед цінностей у сфері праці на перший план виходять цінності професійного зростання, матеріального добробуту і суспільного визнання. Що стосується цінностей творчості, самоствердження, суспільної користі, то їх місце у системі ціннісних орієнтацій було малозначущим.

Як показав порівняльний аналіз досліджень, матеріальна забезпеченість як цінність з переходом від покоління до покоління здобувала все вищий ранг. Можливо, це пов’язано з тим, що радянське суспільство поступово втрачало статус «суспільства рівних можливостей», а тому молодь найбільше цінувала у професії можливість одержувати високі доходи, аніж її суспільну користь.

Молоде покоління останнього десятиріччя ХХ століття опинилося, так би мовити, у двоякій ситуації: з одного боку, це покоління ще виховувалось на «старих» засадах; а з іншого – в доросле життя воно вступало за нових умов, які вимагали відмови від багато чого засвоєного раніше. Так, в сучасних умовах не «спрацьовують» колективістські ідеали (все більше – індивідуалістичні); став непрестижним, не «модним» ряд професій, які поважалися раніше та вважалися суспільно корисними; змінилося ставлення до своєї батьківщини – якщо раніше жили за принципом «Я другой такой страны не знаю…», то зараз молодь бажає навчатися, працювати, а то й переїхати на постійне проживання до іншої країни.

Зрозуміло, що така ситуація склалася не випадково: разом із змінами кардинального характеру в нашій країні відбувалася «переоцінка цінностей». І якщо раніше існувала певна спадковість у передачі цінностей від старшого покоління до молодшого, то нині цей феномен не спостерігається. Вже порушився зв’язок «батьки – діти» в силу того, що цінності «батьків» втратили своє практичне значення, вони не успадковуються «дітьми». Як відзначає В. Лісовський, «молоде покоління опинилося в ситуації, коли воно, логікою історії покликане продовжувати розвиток на базі успадкованих матеріальних та духовних цінностей, змушене, перебуваючи в стадії становлення, брати участь у виробленні цих цінностей, частіше за все самостійно».

Відтак стає очевидним розрив між поколіннями сучасного суспільства. На підтвердження цього можна навести такі цифри: 68 % дітей та 72 % батьків визнали, що не розуміють одне одного.

В 1960 – 1970-ті роки серед занять молоді різними видами культурної діяльності були: на першому місці „відвідування кінотеатрів” (91,6 %), на другому – „читання газет і журналів” (85,2 %), на третьому – „слухання радіо” (82,8 %), на четвертому – „читання книжок” (66,8 %), а на п’ятому – „перегляд телепередач” Сьогодні ж електронні ЗМІ контролюють значну частину дозвілля молодіжної аудиторії та виступають важливим інструментом формування соціальних настановлень, ціннісних орієнтацій молоді Зараз для третини молоді перегляд телепередач є переважним заняттям у вільний час. Тим часом, за матеріалами міжрегіонального дослідження, проведеного наприкінці 1980-х років, перегляд телепередач і слухання радіопрограм посідало друге місце у структурі вільного часу. І якщо дорослі в середньому витрачають 10 – 12 годин на тиждень на перегляд телебачення, то молодь проводить біля телеекранів приблизно по 30 годин на тиждень. До речі, на першому місці було все ж таки спілкування з друзям і знайомими.

Які ж саме цінності характерні сучасній молоді?

Щодо цього цікавою є думка В. Лісовського: „Сьогоднішні молоді люди перебувають у двічі екстримальних умовах: зміни в соціально-економічному складі супроводжуються кризою ціннісної свідомості. Молоді доводиться самій вирішувати, що цінніше – збагачення будь- якими засобами чи набуття високої кваліфікації, що забезпечує можливість адаптуватися до нових умов; заперечення колишніх моральних норм чи гнучкість, пристосування до нової дійсності; повна свобода міжособистісних, міжстатевих взаємовідносин чи сім’я як запорука успішного існування”

Спираючись на дані деяких досліджень, спробуємо „намалювати” ціннісно-орієнтаційний портрет сучасної молоді.

За результатами дослідження, проведеного серед учнів Оржівського НВК « школа – колегіум» маємо такі переваги цінностей:

Життєві цінності

Житлові умови - 70,9; Цікава робота - 63,6; Власне здоров’я- 59,3; Здоров’я близьких і родичів - 57,3; Матеріальний добробут - 48,5; Інтимне життя - 48,2;Незалежність думок і вчинків - 35,6; Спілкування з друзями 28,5; Життя своєї сім’ї - 25,8; Ставлення оточуючих - 17,3; Стан природного середовища - 16,3; Умови для різнобічного розвитку своїх здібностей - 15,6; Харчування та одяг - 13,6; Навчання - 12,4; Умови відпочинку - 10,9;

Порівнюючи ці дослідження, можна зробити висновок, що переважають все – таки особистісні пріоритети, сім’я, друзі, житлові умови, робота, власне здоров’я. Це важлива тенденція, що характеризує зміни ціннісних орієнтацій молоді, – відверта перевага індивідуалізму, акцент на особистісно-сімейних інтересах; молодь поступово відмовляється від колективістського способу життя. Якщо раніше такі цінності, як „повага оточуючих”, „хороші стосунки в колективі”, „повага інших” посідали 2 – 3 місця в переліку цінностей, то нині – зовсім інша ситуація. Високо цінується тільки те, що безпосередньо пов’язане з індивідом (друзі, знайомі, сім’я), а не з колективом чи суспільством. Це свідчить, що знижується значимість суспільства в житті окремої людини та зростає індивідуалізм.

Відбуваються й певні зміни в системі цінностей щодо роботи. Для 92 % молоді важлива „висока оплата праці”, для 79 % – „цікава робота” і лише для 28 % – „суспільна корисність роботи” .Отже, більшість молоді вбачає сенс свого життя в матеріальному добробуті. Відбувся поворот від духовних, традиційно широко розповсюджених в радянському суспільстві цінностей, до матеріальних пріоритетів (гроші).

Зміни, що відбулися в ціннісних трудових орієнтаціях, показують необхідність формування нового механізму мотивації, який стимулював би творчу активність та ініціативу молоді, нові форми самореалізації в праці. Але такого механізму у нас поки що не існує. Ось чому молодь не знаходить інших стимулів до праці, окрім грошей. Але його не можна пов’язати з кількістю і якістю праці, з досягненням високого статусу. Більш того, коли зарплата стає головним критерієм оцінки праці, то це свідчить про морально нездорове суспільство, в якому праця перестала бути головним чинником процвітання більшості населення і країни в цілому.

Таким чином, якщо порівняти ціннісні орієнтації молоді 1960 – 1980-х років з цінностями, характерними для молодого покоління -90-х – 2000-х років, то можна зробити такі висновки:

- на сталих позиціях залишилася сім’я та робота, але відбуваються зміни в системі цінностей щодо роботи. Для 92 % молоді важлива така цінність, як «висока оплата праці», та лише 28 % означили таку, як «суспільна корисність роботи». Отже, якщо у 1970 – 1980 роках 65,9 % молоді головним у житті вважали роботу, що приносить користь суспільству, то нині для молоді важливішою стає «висока оплата праці» і втрачає позицію лідера робота, що приносить користь суспільству. Тобто, певним чином змінюється значення цінності роботи, зростають вимоги до рівня оплати праці, можливостей професійної кар’єри, самореалізації;

· набули важливої значущості коло друзів та вільний час, хобі, вечірки та відвідування кафе;

· певним чином зростає інтерес до політичного життя, хоча і політична, і громадська активність залишаються на досить низькому рівні;

· відбувається відчуження молоді від національної культури, незнання і небажання знати історію батьківщини, її мистецтво, літературу.

Як бачимо, що в Україні наявна тенденція до посилення егоїстичних мотивів у молодіжному середовищі ,морального задоволення , відчутна перевага матеріальних мотивів. Тривожною тенденцією є усунення на другий план колективістських цінностей (допомога іншим людям, сприяння розвитку суспільства тощо) .

Отже, про трансформацію в системі цінностей, пов’язану зі змінами в суспільстві, свідчить те, що для більшості молоді стійким «базисом» існування тепер може бути тільки особисте життя й індивідуалістські цінності. Але є й частина молоді, яка взагалі лишилась без морального і соціального фундаменту свого життя і ні в що не вірить. Її ідеал – комфорт, добробут, задоволення будь-якою ціною. В умовах соціально-економічної кризи ця частина молоді може розглядатися як «втрачене покоління». Але це – наслідок прийняття ціннісних орієнтацій, продиктованих реаліями нашого життя. Тому перед усіма соціальними інститутами постає важке завдання: визначити базові цінності, ідеали, норми, які слід покласти в основу формування духовного світу молодої людини, й шляхи, якими можна було б здійснити ці перетворення.

Тому доцільним є сьогодні подальше вивчення ціннісних орієнтацій, а саме духовних, для створення нових підходів у рамках державної політики виховання молоді. Усе це сприятиме розв’язанню багатьох молодіжних проблем сьогодні та проблем нашого суспільства в майбутньому, тому що життєві цінності молоді „сьогодення” визначатимуть спосіб життя «завтра».

Слободян В.О., заступник директора з виховної роботи

Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів №11