Пригадаємо , що з релігійної точки зору свідомістю (розумною безсмертною душею і свободою волі) обдарував людину Бог.

Поняття ідеальності свідомості. Творча роль свідомості

Свідомість у найзагальнішому вигляді можна визначити як суб'єктивний образ об’єктивного світу. Вона є пов’язаною із створенням і використанням ідеальних образів чого-небудь, ідеального плану діяльності. У буденній мові під ідеальним ми розуміємо щось піднесене, істинне, досконале, бездоганне. А у філософії? К . Маркс писав: «<…> найгірший архітектор від найкращої бджоли із самого початку відрізняється тим, що, перш ніж будувати чарунку з воску, він вже побудував її в своїй голові. У кінці процесу праці виходить результат, який вже на початку цього процесу був в уявленні людини, тобто ідеально» [31, с. 189]. Ідеальне – не будь-який суб’єктивний образ, а такий, який є співвіднесеним із майбутнім результатом діяльності людини. Практичному створенню або зміненню речі передує усвідомлення індивідом мети, потреби, плану, принципу, ідеальної моделі , образу майбутніх дій на основі пізнання даної речі або властивостей початкових для неї матеріалів. Згідно цій ідеальній моделі людина створюватиме або перетворюватиме річ ( буття взагалі ). Під ідеальними образами, найчастіше , й розуміють не тільки і не стільки уявні образи речей, які вже існують , скільки тих речей або дій , яких ще немає ніде , крім свідомості людини , і які людина хоче створити або здійснити вже не віртуально . Ідеальне – це образи, які належить опредметнити або духовно об’єктивувати.

Практично всі, хто аналізує поняття ідеального у філософській літературі, підкреслюють його конструктивність. Ідеальне – це не пасивне відображення, а конструктивний, творчий процес, здійснюваний людиною з ідеальними прообразами речей. Конструктивність ідеального допомагає людині ніби вийти за межі того, що вже існує, особливо, якщо мова йде про створення чого-небудь принципово нового і досконалішого.

Ідеальне – це не тільки образи і схеми майбутніх речей, процесів , подій , програми дій , моделі , але й вищі цінності , такі як добро, справедливість , краса, істина тощо , які людина прагне втілити у своїй діяльності .

Ідеальне передається за допомогою матеріальних засобів, але не є ними. Ідеальне не може існувати без суб’єкта і його свідомості, але не є ані суб’єктивною, ані об’єктивною реальністю, і тому мова йде про суб’єктивний образ, проте це, перш за все, образ майбутньої об’єктивної реальності і формується він на основі осмислення вже існуючої об’єктивної реальності: предметів матеріального світу, життєвого досвіду індивіда, сукупності соціокультурних чинників тощо.

Активність і творча роль свідомості виявляється не тільки через її ідеальність або через здібність до прогнозування і оцінювання . Свідомість – це ще самосвідомість , тобто аналіз , оцінка себе самого, своїх думок, відчуттів , інтересів , мотивів , цілей поведінки , свого місця в колективі тощо . Людина здатна виокремлювати себе з об’єктів світу, замислюватися над сенсом свого життя . Пригадаємо Сократа, який так активно закликав до самопізнання . Тому свідомість – це умова самовдосконалення людини .

Розвиток ЕОМ і активне розширення сфер їхнього застосування вже в XX столітті поставили перед ученими низку важливих філософських проблем, зокрема проблему розвитку систем штучного інтелекту, особливостей і можливостей моделювання функцій головного мозку. Людський мозок – дуже складна система, яка формувалася протягом тривалого періоду біологічного і соціального розвитку. ЕОМ самі по собі належать до неорганічної форми руху матерії; навіть якщо в них використовується біологічна форма руху матерії (наприклад, при використанні біочіпів), вона є підпорядкованою неорганічній формі. «Самонавчальні» машини, наприклад, є такими лише тому, що людина створила для них відповідні програми. Навряд чи коли-небудь системи штучного інтелекту адекватно відображатимуть (або повністю замінять) усе багатство людської психіки (навіть розумової діяльності) і тим самим отримають повну самостійність. Вони так і залишаться лише знаряддями праці людини, які звільняють її від рутини і стимулюють розвиток її творчих здібностей. Проте небезпека існує. Я маю на увазі не тільки шкоду для здоров’я людини (навантаження на мозок, зорова напруга тощо), але й небезпеку появи не прогнозованих і неконтрольованих наслідків у роботі систем штучного інтелекту, яким людина «доручає» ухвалювати найважливіші рішення замість себе, а також багато інших проблем (раджу прочитати твори Станіслава Лема). Учені, що створюють нову техніку, несуть велику моральну відповідальність перед людством за результати своєї діяльності.