Поява мови теж вплинула на розвиток свідомості . Мова – це спосіб виразу думки , її збереження , її передачі іншим людям, її розвитку . Мова виконує роль механізму соціальної спадковості . Це засіб спілкування , управління поведінкою , пізнання і самопізнання . За допомогою мови думки і почуття окремої людини стають відкритими для інших людей. Ось і виходить , що завдяки мові людина сприймає світ не тільки своїми органами чуття і думає не тільки своїм мозком , але й органами чуття і мозком усіх людей. У людини виробляється інший механізм чуттєвого сприйняття , ніж у тварини .

Тварини спілкуються звуками, жестами, мімікою, за допомогою рухів тіла. Усі ці засоби сигналізації принципово відрізняються від людської членороздільної мови: «<...> вони слугують виразом суб'єктивного стану, який викликається голодом, спрагою, страхом тощо (частковий аналог цьому – вигуку в людській мові), або простою вказівкою (частковий аналог – вказівний жест людини), або закликом до сумісних дій або ж попередженням про небезпеку тощо (частковий аналог – вигуки, оклики, викрики і т. п.)» [37, с.149]. Міміко-жестикулярні та звукові засоби взаємного спілкування високорозвинутих тварин стали біологічною передумовою формування людської мови. Сучасний філософ О. Г. Спіркін указував на умовно-рефлекторний фізіологічний механізм утворення мови: звуки, які вимовлялися у різних ситуаціях та супроводжувалися жестами, поєднувалися у мозку із відповідними предметами і діями, а потім – з ідеальними явищами свідомості. Звук із виразу емоцій перетворився на засіб позначення образів предметів, їхніх властивостей і відношень. Спілкування тварин, ймовірно, визначається контекстом ситуації теперішнього часу, а людина, спілкуючись, використовуючи членороздільну мову, може відтворювати ситуації минулого, а також висловлюватися щодо майбутнього. Мова – діяльність, процес спілкування, який виражається за допомогою слів. Мова – це спосіб виразу думки, її збереження, її передачі іншим людям. Видатний український учений зі світовим ім’ям О . О . Потебня (XIX ст.) стверджував, що в мові від початку закладений творчий потенціал. Думка виявляється через мову, і власне говоріння є творчим процесом, в якому народжується щось нове: новий сенс, нове значення, звучання... Аналізуючи праці вченого, можна переконатися, що він уявляв мову, насамперед, як засіб формування думки: «<...> язык есть средство не выражать уже готовую мысль, а создавать её, <...> он не отражение сложившегося миросозерцания, а слагающая его деятельность» [34, с. 156]. Услід за В. Гумбольдтом О. О. Потебня підкреслював, що мова розвивається тільки в суспільстві: «<…> язык создаётся только совокупными усилиями многих, <...> общество предшествует началу языка» [34, с. 95].

Отже, свідомість виявляється і формується за допомогою мови . За допомогою мови людина виражає свої думки і почуття та може їх аналізувати , що допомагає краще зрозуміти себе, зміст своєї свідомості . У мові здійснюється здібність до абстрагування і узагальнення. Формування мови було пов’язане також із вдосконаленням здібності до аналізу і синтезу. Аналіз (від грецьк. «розкладання, розчленовування») – прийом мислення, який полягає в уявному розчленовуванні речі, процесу тощо на складові частини з метою їхнього самостійного вивчення. Синтез (від грецьк. «з’єднання, поєднання, складання») припускає уявне возз’єднання складових частин речі, процесу, які вивчаються, і дозволяє уявити їх у взаємозв’язку і взаємодії елементів, які їх створюють.

О. Г. Спіркін справедливо відзначає, що наші думки будуються відповідно до нашої мови і повинні їй відповідати. Але справедливим є й зворотне: ми організовуємо нашу мову відповідно до логіки нашої думки [36, с.374]. У цій відповідності, на думку О. Г. Спіркіна, у цій єдності мови і свідомості є визначальна сторона, і нею є свідомість: «<...> будучи отражением действительности, оно «лепит» формы и диктует законы своего языкового бытия» [36, с. 375]. Свідомість відображає дійсність, а мова її позначає і виражає. Але і мова впливає на свідомість: вона може частково модифікувати форму і стиль мислення. Наприклад, «стиль мышления в немецкой философской культуре иной, чем, скажем, во французской, что в известной мере зависит и от особенностей национальных языков этих народов» [36, с. 375]. Мова впливає на свідомість і в тому сенсі, що вона спрямовує рух емоційно забарвлених, неповторних, таких, що змінюються, думок по певних каналах загальних, визначених мовних форм [36, с. 375].

При мовленні неминуче виникає проблема розуміння: воно наступає, якщо в свідомості того, хто слухає виникають думки, відповідні думкам того, хто говорить. Усвідомлення чужих думок безпосередньо залежить від рівня розвитку духовної культури людини.

Мова – це знакова система. О. Г. Спіркін визначає знак як матеріальний предмет, процес, дію, які виконують у спілкуванні роль представника чогось іншого і використовуються для одержання, зберігання, перетворення і передачі інформації. Під значенням знаків розуміється та інформація, яка передається з їхньою допомогою. Значення – це відображена в матеріальній формі знаку об’єктивна реальність. Серед знаків, які не належать до мови, О. Г. Спіркін виділяє знаки-копії (фотографії, відбитки пальців, відбитки викопних рослин і тощо); знаки-ознаки (озноб – ознака хвороби, хмари, що насуваються, – ознака погіршення погоди тощо); знаки-сигнали (дзвінок, оплески тощо); знаки-символи (герб як символ державності); знаки-спілкування (вся сукупність природних і штучних мов) [36, с. 376].

Хоча мова і свідомість перебувають у єдності, вони не є тотожними. Та й увесь зміст нашої свідомості тільки за допомогою мови виразити неможливо. При осмисленні проблеми мови виникає ще одне питання: чи є можливим позамовне мислення? А. В. Ерахтін вважає, і з ним слід погодитися, що відповідь на це питання залежить від того, який зміст ми вкладаємо в поняття мови: «Якщо мається на увазі природна словесна мова людини, то відповідь буде позитивною, оскільки існують невербальні наочні форми мислення. Якщо ж поняття «мова» трактувати в широкому сенсі як специфічну знакову систему, матеріальний спосіб існування ідеальної думки, то відповідь буде негативною, оскільки мислення і мова в даному випадку є неподільними» [30, с. 48]. П. В . Алексєєв і О . В . Панін відзначають, що низка фактів, зокрема розумова діяльність сліпоглухонімих, говорить про існування невербального, несловесного мислення [23, с. 158-159].

Розвитку свідомості сприяло і колективне полювання , яке також вимагало усвідомлення узгодженості дій , планування , розподілу обов ’ язків , передбачення результатів , обміну інформацією .

Формування свідомості пов ’ язане також і з виникненням інших суспільних взаємовідносин , людського способу життя взагалі , що передбачало формування загальнозначущих звичаїв , заборон , норм поведінки .