Матерія розкриває себе через свої атрибути, тобто через невід’ємні властивості. Речі і процеси навколишнього світу і в нас самих перебувають у взаємозв ’ язку і впливають один на одного, тому вони взаємно перетворюються , змінюються (у цьому сенсі можна сказати , що будь-яка річ є процесом ). Під рухом розуміється , перш за все, змінення в наслідок взаємодії ( зміни – сутність руху ). Він є невіддільним від матеріального носія . Рух є універсальним, об’єктивним; уся існуюча реальність перебуває в русі. Тому матерію можна визначити як усе різноманіття речей, що перебувають у всезагальній взаємодії, зміненні, перетворенні, тобто у всезагальному русі. Рух це спосіб існування матерії ( до речі, як і духовного, тобто нематеріального, але про це мова піде у наступних темах ). Інакше як у русі матерія існувати не може.

Певні рівні організації матерії перебувають у певних формах руху . Форма руху матерії – це рух , пов ’ язаний із певним матеріальним носієм ( зміни завжди є оформленими ). Серйозна наукова спроба класифікувати форми руху належить Ф. Енгельсу. Він підкреслював, що рух «обнимает собой все происходящие во вселенной изменения и процессы, начиная от простого перемещения и кончая мышлением» [45, с. 50]. Матерію як таку і рух як такий ніхто ще не відчував (оскільки це поняття); ми маємо справу тільки з різними реально існуючими речовинами і формами руху, зауважував учений. Разом із тим, матерію і рух можна пізнати лише шляхом вивчення окремих речовин і окремих форм руху [45, с. 203]. Узагальнивши відомі основні відкриття в природознавстві, Енгельс виокремив наступні основні форми руху, розташувавши їх у міру їхнього ускладнення – від простих до вищих: механічна (просте переміщення мас, яке розглядалося як фундамент фізичних процесів); фізична (електрика, магнетизм тощо); хімічна (складні взаємодії атомів); біологічна (існування і розвиток живих організмів); соціальна (вся сукупність явищ і процесів суспільного життя) форми. Звичайно, з урахуванням сьогоднішнього стану розвитку природознавства, до змісту цих форм мають бути внесені зміни.

Ф. Енгельс також підкреслював існування взаємозв ’ язку , переходів між формами руху матерії. Розвиненіші форми руху виникають на базі нижчих форм, причому вищі форми є якісно специфічними, та їх неможливо ототожнити з нижчими (або визначити через нижчі) . Так, наприклад, неможливо пояснити біологічну форму як якийсь взаємозв’язок (тим більше, суму) фізичних і хімічних процесів. Редукція (від лат. reductio – «посунути назад») складних форм руху до простіших також може називатися механіцизмом. Причому мова йде не тільки про спрощення до механічної форми, як це було в механістичній картині світу, але й про спрощення біологічної форми до фізичної або хімічної, соціальної – до біологічної.

Отже , форми руху матерії , по-перше , здатні перетворюватися на інші форми , тобто підкорятися всезагальним законам. Рух як такий реалізує себе через зміну , перетворення конкретних форм руху матерії . По-друге , кожна форма руху здатна зберігатися , тобто підкорятися своїм особливим законам ( або відтворюватися за своїми особливими закона ми ). Це – спокій , який розуміється з філософської точки зору як рух у певній формі , що зберігається, відтворюється . На жаль, у літературі філософське розуміння спокою часто підміняється фізичним.

У понятті «форма руху матерії» відображено суперечливу сутність руху, яка розуміється як єдність несталості (форма руху) і сталості (форма руху).

Розвиток – це такий рух , при якому виникає щось абсолютно нове ( неважливо , в прогресивному або регресивному напрямі ). Не весь рух є розвитком, оскільки розвиток – не будь-яка зміна. (Проте існує інший погляд, згідно з яким розвиток все ж таки можна назвати рухом, але з погляду його суперечності, закономірності, способу вирішення протиріч. Це внутрішня діалектична сутність руху, його внутрішня логіка.)

Простір і час – це форми існування матерії . Категорії простору і часу виступають як гранично загальні абстракції, в яких відображено структурну організованість і мінливість буття.