Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Призначати внутрішньом'язово, внутрішньовенно повільно або у вигляді внутрішньовенної інфузії. Кратність введення та дози індивідуальні залежно від показань та терапевтичного ефекту. При інфузійному введенні препарат розводити 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % глюкози. При внутрішньовенній ін'єкції швидкість введення зазвичай не має перевищувати 150 мг/хв (0,6 мл/хв), за винятком лікування аритмій та еклампсії вагітних. Приготовлені інфузійні розчини необхідно використати одразу після приготування (зберіганню не підлягають).
Гіпомагніємія. При помірно вираженій гіпомагніємії (0,5-0,7 ммоль/л) дорослим вводити по 4 мл (1 г магнію сульфату) внутрішньом'язово кожні 6 годин.
При тяжкій гіпомагніємії(<0,5 ммоль/л) при внутрішньом'язовому введенні сумарну дозу підвищити до 1 мл/кг (250 мг/кг) і вводити частинами протягом 4 годин. У вигляді внутрішньовенної інфузії при тяжкій гіпомагніємії 20 мл препарату (5 г магнію сульфату) додати до 1 л 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % глюкози і вводити протягом не менше 3 годин. Максимальна добова доза при внутрішньовенному введенні становить 72 мл (18 г). При необхідності інфузію повторити протягом кількох діб.
Артеріальна гіпертензія.При артеріальній гіпертензії I-II стадії вводити щодня внутрішньом'язово по 5-10-20 мл. Курс лікування – 15-20 ін'єкцій, при цьому разом зі зниженням рівня артеріального тиску може спостерігатися зменшення вираженості стенокардії.
Гіпертонічний криз.Вводити по 10-20 мл внутрішньом'язово або внутрішньовенно струмінно повільно.
Аритмії серця.Для купування аритмій вводити внутрішньовенно 4-8 мл (1-2 г магнію сульфату) протягом 5-10 хвилин, при необхідності ін'єкцію повторити (сумарне введення до 4 г магнію сульфату). Можливе введення спочатку у дозі навантаження 8 мл протягом не менше 5 хвилин з подальшою інфузією 20 мл препарату, розведеного розчином 0,9 % натрію хлориду або 5 % глюкози, протягом не менше 6 годин, або спочатку 8 мл протягом не менше 30 хвилин з подальшою інфузією протягом не менше 12 годин.
Ішемічний інсульт.По 10-20 мл внутрішньовенно протягом 5-7 діб.
Судомний синдром.Дорослим призначати 5-10-20 мл внутрішньом'язово. Дітям вводити внутрішньом'язово з розрахунку 0,08-0,16 мл/кг маси тіла (20-40 мг/кг).
Токсикоз вагітних.По 10-20 мл 1-2 рази на добу внутрішньом'язово (можна поєднувати з одночасним прийомом нейролептиків). При прееклампсії або еклампсії вводити внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Спочатку одноразово внутрішньом'язово вводити по 10 мл у кожну сідницю, або внутрішньовенно 16 мл (4 г магнію сульфату) протягом 3-4 хвилин. Далі продовжувати вводити внутрішньом'язово 16-20 мл (4-5 г) кожні 4 години або внутрішньовенно краплино 4-8 мл/годину (1-2 г/годину) при постійному контролі сухожильних рефлексів та функції дихання. Терапію продовжувати до припинення нападу. Максимальна добова доза – 40 г магнію сульфату, при порушенні функції нирок – 20 г/48 годин.
Знеболювання пологів.По 5-10-20 мл внутрішньом'язово, у разі потреби комбінувати магнію сульфат з аналгетиками. Затримка сечовиведення.При затримці сечовиведення та свинцевій коліці вводити внутрішньом'язово 5-10 мл препарату або внутрішньовенно 5-10 мл розведеного у 5 разів 25 % розчину магнію сульфату (призначати також у вигляді клізми).
Як антидот.При інтоксикації ртуттю, миш'яком, тетраетилсвинцем вводити внутрішньовенно по 5-10 мл розведеного у 2,5-5 разів 25 % розчину магнію сульфату. При отруєнні розчинними солями барію вводити 4-8 мл внутрішньовенно або промити шлунок 1 % розчином магнію сульфату.
Новонароджені.При внутрішньочерепній гіпертензії та тяжкій асфіксії у новонароджених вводити внутрішньом'язово, починаючи з дози 0,2 мл/кг маси тіла на добу, підвищуючи дозу на 3-4-ту добу до 0,8 мл/кг маси тіла на добу протягом 3-8 діб у комплексній терапії. Для ліквідації дефіциту магнію у новонароджених призначати по 0,5-0,8 мл/кг 1 раз на добу протягом 5-8 днів.
Побічні реакції.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності, припливи/відчуття жару, подовження інтервалу РQ та розширення комплексу QRS на ЕКГ, аритмія, кома, зупинка серця. З боку органів дихання:задишка, пригнічення дихання.
З боку нервової системи:головний біль, запаморочення, загальна слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, втрата свідомості, пригнічення настрою, зниження сухожильних рефлексів, диплопія, тривога, порушення мовлення, тремор та оніміння кінцівок.
З боку опорно-рухового апарату:м'язова слабкість.
З боку травного тракту:нудота, блювання.
Алергічні реакції:анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, гіпертермічний синдром, озноб.
З боку шкіри:гіперемія, свербіж, висипання, кропив'янка, посилене потовиділення.
З боку сечовидільної системи:поліурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз:атонія матки.
Порушення обміну речовин, метаболізму:гіпокальціємія, гіпофосфатемія, гіперосмолярна дегідратація. Порушення у місці введення:гіперемія, набряк, біль.
Аналоги:Магния сульфат , Магния сульфат-Дарница.
59.Метоклопрамід
Фармакотерапевтична група. Стимулятори перистальтики. Код АТС А 03F А 01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.Метоклопрамід–Дарницяє специфічним блокатором дофамінових ( D-2) та серотонін ових (5-HT-3) рецепторів ЦНС, виявляє виражену проти блювотну дію (крім блювання психогенного та вестибулярного генезу), регулює тонус та моторику верхніх відділів травного тракту, головним чином шлунка та дванадцяти палої кишки, не впливаючи при цьомуна шлункову та панкреатичну секрецію. Крім цього, Метоклопрамід-Дарниця підвищує тиск запертя сфінктера стравоходу та знижує шлунковостравохіднийрефлюкс. Про кінетична дія Метоклопраміду-Дарниця знижується в дистальному напрямі травного каналу. Препарат нормалізує виділення жовчі, зменшує спазм сфінктера Одді, зменшує дискінезію жовчного міхура.
Фармакокінетика.Добре всмоктується із травного тракту, досягає максимального рівня в плазмі крові через 30-120 хв. і зберігає рівень можливого визначення до 4 год. після прийому внутрішньо. Піддається біо трансформації упечінці. 30% прийнятої дози виводиться нирками в незміненому вигляді. Період напів виведення– 4-6 год.
Показання для застосування. Нудота та блювання спричинені наркозом, променевою терапією, токсемією ( вірусна інфекція, хронічна уремія ), побічною дією ліків ( препаратів наперстянки, цитостатиків , антибіотиків та інших), порушенням дієти. Препарат проявляє дію при після операційній атонії шлунка, пригастро парезах різної етіології (ваготонія, діабет, гастрит, виразкова хвороба шлунка), при проведенні діагностичних обстежень (гастродуоденоскопія , бронхоскопія та інші). Метоклопрамід-Дарниця використовується в комплексному лікуванні виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, гастриту, дискінезіїжовчовидільних шляхів і кишечнику, при метеоризмі, гикавці, печії, рефлюкс-езофагіті, холелітіазі, постхолецистектомічній диспепсії тощо. Препарат ефективний при лікуванні диспепсії ( багаторазове блювання, нудота) у тяжких кардіологічних хворих (інфаркт міокарда, серцева недостатність), при уремії, цирозі печінки, мігрені, черепно-мозкових травмах, при блюванні вагітних.
Спосіб застосування та дози.Таблетки Метоклопраміду-Дарниця призначають внутрішньо, не розжовуючи, за 15 хв. до їди, з невеликою кількістю води. Дорослим- по 1 таблетці (10 мг) 3 рази на день. Максимальна разова доза - 20мг, максимальна добова доза - 60 мг. Дітям старше 6 років - по 1/2 таблетки (5мг) 3 рази на день; від 3 до 6 років призначають по 2 мг 2-3 рази на добу. Середня тривалість курсу лікування для дорослих 4-6 тижнів, для дітей лікування повинно бути по можливості короткочасним.
Побічна дія.Метоклопромід-Дарниця є відносно безпечним препаратом. У звичайних терапевтичних дозах побічна дія спостерігається рідко. При застосуванні препарату можлива сонливість, підвищена стомлюваність, головний біль, шум у вухах, сухість у роті, кропив”янка, гінекомастія, галакторея. Метоклопрамід-Дарниця ще більше затримує натрій і виділяє калій ухворих з набряками, оскільки спричиняє стимуляцію секреції альдостерону. Відмічені різні екстра пірамідальні розлади або явища, характерні для паркінсонізму (гіперкінетодистонічні явища).
Аналоги:Метоклопрамида гидрохлорид,Метоклопрамид-Дарница ,Метоклопрамид-Здоровье, Метукал-Здоровье ,Церукал.
Омепразол
Фармакотерапевтична група.Засоби для лікування пептичної виразки. Інгібітори“протонного насоса”. Код АТС А 02В С 01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Омепразол належить допроти виразкових анти секреторних препаратів. Він легко проникає у парієтальніклітини слизової оболонки шлунка, концентрується в них і активується при кислому значенні рН. Активний метаболіт – сульфенамід пригнічує Н+, К+-АТФ-азу секреторної мембрани парієтальних клітин (протонний насос), припиняючи вихід іонів водню у порожнину шлунка та блокуючи кінцеву стадію секреції соляної кислоти. Дозозалежно зменшує рівень базальної та стимульованої секрецій, загальний об’єм шлункової секреції і виділення пепсину. Ефективно пригнічує як нічну, так і денну продукцію соляної кислоти. Чинить бактерицидний ефект на Helicobacter pylori. Ерадикація Н. pyloriпри одночасному застосуванні омепразолу та антибіотиків дає змогу швидкокупірувати симптоми захворювання, досягти високого ступеня загоювання ураженої слизової та стійкої тривалої ремісії, зменшує ймовірність розвитку кровотечі зі шлунково-кишкового тракту. Прирефлюксному виразковому езофагіті нормалізація кислотної експозиції в стравоході та підтримування внутрішньо шлункового рН>4,0 протягом 24 годин із зменшенням руйнуючих властивостей вмісту шлунку (гальмування переходупепсиногена в пепсин) сприяє послабленню симптоматики і повному загоюванню ушкоджень стравоходу (рівень загоювання перебільшує 90%). Високоефективний при лікуванні тяжких і ускладнених форм ерозивного та виразкового езофагіту, резистентних до Н2- блокаторів гіста мінових рецепторів. Тривала підтримуюча терапія запобігає рецидивам рефлюксного езофагіту і зменшує ризик розвитку ускладнень. При гастроезофагеальній рефлюксній хворобі забезпечує ремісію протягом 1 року у 85% хворих.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко та досить повною мірою всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ШКТ), однакбіодоступність становить не більше
50 – 55% (ефект “першого проходження” крізь печінку). Зв'язування збілками плазми крові (альбумін та кислий альфа1-глікопротеїн) дуже високе – 95%. Після одноразового прийому 20 мг омепразолу пригнічення шлункової секреції настає протягом першої години, досягає максимуму через 2 години та продовжується близько 24 годин, виявлення ефекту залежить від дози. Здатністьпарієтальних клітин продукувати соляну кислоту відновлюється протягом 3 – 5днів після закінчення терапії. Препарат піддається біо трансформації в печінці з утворенням принаймні 6метаболітів, що характеризуються практичною відсутністю анти секреторної активності.
Е (18 – 23%). Період напів виведення дорівнює 0,5 – 1 година (при нормальній функції печінки) або
3 години (при хронічних захворюваннях печінки).
У пацієнтів похилого віку можливе деяке підвищення біодоступності і зменшення швидкості виведення.
Показання для застосування.
- Виразкова хвороба шлунка, дванадцяти палої кишки, ерозивно-виразковийезофагіт у фазі загострення;
- ерадикація Helicobacter pylori;
- патологічні гіперсекреторні стани (синдром Золлінгера-Еллісона, полі ендокринний аденоматоз, системний мастоцитоз, стресові виразки);
- ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцяти палої кишки, пов’язані з прийомом не стероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
-не виразкова диспепсія.
Спосіб застосування та дози.Приймають внутрішньо до їжі, не розжовуючи та не пошкоджуючи капсулу, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Дорослим та дітям старше 14 років Омепразол призначають:
- при виразковій хворобі шлунка, дванадцяти палої кишки тарефлюкс-езофагіті по 20 мг 1 раз на день, за необхідності дозу збільшують до 40мг (по 1 капсулі вранці та увечері). Тривалість курсу лікування при виразці дванадцяти палої кишки становить 2 – 4 тижні, а при виразці шлунка тарефлюкс-езофагіті, відповідно, 4 – 8 тижнів;
- при синдромі Золлінгера-Еллісона початкова доза становить 20 – 60мг/добу, за необхідності її підвищують до 120 мг/добу. Добову дозу 80 мг табільше слід призначати в розподіленій на
2 прийоми дозі протягом 2 – 8 тижнів;
- при пептичній виразці, що викликана Helicobacter pylori, дляерадикації Helicobacter pylori Омепразол призначають у комплексі з антибіотиками, метронідазолом, препаратами вісмуту та іншими лікарськими засобами;
- при резистентності до інших проти виразкових препаратів Омепразол слід призначати, починаючи з 40 мг на добу.
- при гастроентеропатіях, пов’язаних із прийомом не стероїднихпротизапальних засобів (НПЗЗ), призначають по 20 мг 1 раз на добу на протязі 4– 8 тижнів.
Побічна дія.При прийомі Омепразолу можливі:
- з боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, запор, більу животі, метеоризм, сухість у роті, відсутність апетиту;
- з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість (утому числі м'язова), порушення сну, сонливість, депресія, неспокій;
- з боку кістково-м’язової системи: у окремих випадках – артралгія, м’язова слабкість, міалгія;
- з боку системи кровотворення: у окремих випадках – анемія, еозинофілі я, тромбоцит опенія;
- алергічні реакції: шкірний висип.
Аналоги:Гасек,Диапразол лиофилизат ,Лорсек ,Лосек лиофилизат,Лосепразол ,Лосид,Озол лиофилизат,Омеалокс ,Омез инста,Омез,Омез лиофилизат,Омезин, Омелик, Оменакс,Омеп, Омепразид ,Омепразол 20 Ананта,Омепразол евро лиофилизат,Омепразол,Омепразол КРКА,Омепразол лиофилизат ,Омепразол-Ананта ,Омепразол-Вокате лиофилизат ,Омепразол-ДарницаОмепразол-Зентива,Омепразол-Лугал ,Омепразол-Тева,Омепразол-ФПО ,Омепул лиофилизат ,Омзол ,Опразол лиофилизат ,Опразол ,Ортанол ,Осид ,Протон ,Ультоп ,Хелицид .
Фамотидин
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальноїрефлюксної хвороби. Код АТС А 02В А 03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Пригнічує секрецію соляної кислоти, як базальну, так і стимульовану гістаміном, гастрином та, меншою мірою, ацетилхоліном. Одноразова доза, прийнята ввечорі, ефективно пригнічує секрецію шлункового соку.
Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується при прийманні внутрішньо. Пік концентрації у плазмі крові після одноразового застосування спостерігається через 1 - 3 год і дія триває залежно від дози протягом 12 - 24 год. Біодоступність – 43%. Приблизно 15 - 20% фамотидину зв’язується з альбумінами плазми крові. Частина метаболізується у печінці (30 - 35% - метаболіт 8-оксид), виводиться у незміненому вигляді з сечею (20 - 40% за рахунок клуб очковоїфільтрації та канальцевої секреції). Кліренс – приблизно 320 мл/хв. Періоднапів виведення становить приблизно 3 год (при застосуванні 20 мг), у хворих з кліренсом креатині ну нижче 30 мл/хв. Період напів виведення – 10 - 12 год.
Показання для застосування. Виразкова хвороба шлунка і дванадцяти палої кишки, захворювання, які характеризуються підвищеною секрецією соляної кислоти (синдром Золлінгера-Еллісона), рефлюкс-езофагіт; профілактика рецедивів виразки дванадцяти палої кишки, хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворюючоюфункцією шлунка в стадії загострення, не виразкова диспепсія.
Спосіб застосування та дози. Для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцяти палої кишки Фамотидин призначають по 20 мг 2 рази на добу (вранці іввечері) або по 40 мг 1 раз на добу перед сном. Тривалість лікування становить 4 - 8 тижнів. Якщо результати ендоскопічного обстеження наприкінці перших 4 тижнів лікування не показують покращання стану, терапію продовжують ще 4 тижні. Для запобігання рецидивів виразкової хвороби шлунка і дванадцяти палої кишки призначають по 20 мг ввечері перед сном. При синдроміЗоллінгера-Еллісона призначають у початковій дозі по 20 мг через кожні 6 год. Дозу слід коригувати залежно від стану хворого, курс лікування можна продовжити на основі клінічних результатів. У хворих з порушенням функції нирок (кліренс креатині ну нижче 30 мл/хв, концентрація креатині ну в сироватці більше 3 мг/100 мл) добову дозу зменшують до 20 мг. При рефлюкс-езофагіті призначають по 20 мг 4 рази на добу протягом 4 -8 тижнів; підтримуюча терапія – по 20 мг 1 раз на добу протягом 12 місяців. Для лікування хронічного гастриту з підвищеною кислотоутворюючоюфункцією шлунка призначають по 40 мг на добу протягом 2 - 4 тижнів. При не виразковій диспепсії призначають по 40 мг на добу протягом 2 - 4тижнів.
Побічна дія. Рідко спостерігаються запор або діарея, загальна слабкість, головний біль, сухість у роті, відсутність апетиту, шкірні висипання.
Аналоги:Гастротид,Квамател лиофилизат ,Квамател мини ,Квамател ,Ульфамид ,Фамозол Фамател-Здоровье форте, Фамодингексал,Фамосан ,Фамотидин,
Фамотидин-Дарница ,Фамотидин-Здоровье,,Фамотидин-Фармекс лиофилизат
Альмагель
Фармакотерапевтична група.Антациди. Комбіновані препарати та комплексні сполуки алюмінію, кальцію і магнію. Код АТХ А02А D01.
Фа рмакологічні властивості. Фармакодинаміка. Алмагель® – збалансована комбінація гідроксиду алюмінію та гідроксиду магнію. Препарат має антацидну дію при застосуванні рекомендованої разової дози (через 40-60 хвилин після їди) або добової дози протягом дня. Гідроксид алюмінію нейтралізує підвищену секрецію соляної кислоти і знижує активність пепсину у шлунку, утворюючи алюмінію хлорид, який під впливом лужного вмісту кишечнику перетворюється в лужні солі алюмінію. Вони мало всмоктуються і практично не змінюють концентрацію солей алюмінію в крові при нетривалому застосуванні Алмагелю® (15-20 днів). З іншого боку, гідроксид алюмінію знижує концентрацію фосфатів, зв’язуючи фосфатні іони в кишечнику і обмежуючи таким чином їх всмоктування. Алмагель® не спричиняє алкалозу та утворення CO2 у шлунку. Гідроксид магнію також нейтралізує соляну кислоту у шлунку, перетворюючись у хлорид магнію, який чинить незначну послаблюючу дію. Алмагель®, як і інші антациди, що містять алюміній, проявляють деяку цитопротективну дію на слизову оболонку шлунка, зумовлену стимулюванням синтезу простагландинів. Це підвищує її стійкість і захищає від некротичних запальних та ерозивно-геморагічних уражень внаслідок застосування подразнювальних і ульцерогенних агентів, таких як ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), етанол. З іншого боку, гідроксид алюмінію проявляє виражену в’яжучу і протизапальну дію на запалену слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки при застосуванні препарату за 10-15 хвилин до їди. Сорбітол має слабку вітрогонну і помірну жовчогінну дію, а також помірний послаблюючий ефект, що компенсує у більшості пацієнтів схильність до запорів під дією гідроксиду алюмінію.
Фармакокінетика. Солі алюмінію всмоктуються незначною мірою в кишечнику та виводяться з калом. При нормальній функції нирок сироватковий рівень алюмінію практично не змінюється. Іони магнію всмоктуються лише на 10 %, і їх концентрація в крові майже не змінюється. Тривалість дії залежить від швидкості випорожнення шлунка. При застосуванні натщесерце вона варіює від 20 до 60 хвилин. При застосуванні через 1 годину після їди антацидна дія може тривати до 3 годин.
Показання
Симптоматичне лікування захворювань травного тракту, які супроводжуються підвищеною кислотністю шлункового соку – езофагіти, грижа стравоходного отвору діафрагми, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), гострий і хронічний гастрит, гастродуоденіт, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, післярезекційний гастрит і гастроанастомозит при наявності гастроезофагеального рефлюксу (печії). Профілактично для зменшення подразнювальної та ульцерогенної дії деяких лікарських засобів на слизову оболонку стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки (наприклад кортикостероїдів, нестероїдних протизапальних засобів).
Особливості застосування
Не рекомендується застосування препарату хворим при дивертикульозі, при порушеннях кислотно-лужної рівноваги в організмі при наявності метаболічного алкалозу, при цирозі печінки, при тяжкій серцевій недостатності, при токсикозі вагітних, при ниркових порушеннях (через небезпеку розвитку гіпермагніємії та інтоксикації алюмінієм). Пацієнтам треба звернутися до лікаря у випадку зменшення маси тіла, виникнення утруднень при ковтанні або постійному відчутті дискомфорту у животі, розладах травлення, що з’явилися вперше, або при зміні перебігу існуючих порушень травлення. Алюмінію гідроксид може призвести до запору, а магнію гідроксид може зумовити гіпокінезію кишечнику. Застосування цього продукту у високих дозах може спричинити або ускладнити обструкцію кишечнику та кишкову непрохідність, особливо у пацієнтів з підвищеним ризиком таких ускладнень, наприклад, у пацієнтів з нирковою недостатністю або у пацієнтів літнього віку. Застосування антацидів, що містять алюміній, хворим літнього віку слід обмежувати. При тривалому застосуванні пацієнтами літнього віку можливе погіршення стану існуючих захворювань кісток і суглобів. При тривалому застосуванні препарату необхідно забезпечити надходження до організму достатньої кількості фосфору, оскільки алюмінію гідроксид зв'язується з фосфатами та знижує їх всмоктування з травного каналу. Підвищується виведення кальцію із сечею, що може призвести до порушень кальцієво-фосфатної рівноваги та створити умови для розвитку остеомаляції (симптоми – скарги на слабкість та біль у кістках). Гідроксид алюмінію може бути небезпечним при застосуванні пацієнтам, хворим на порфірію, які перебувають на гемодіалізі. При тривалому застосуванні (понад 14 днів) необхідний регулярний контроль лікаря і відстеження сироваткового рівня магнію та алюмінію при лікуванні хворих із нирковою недостатністю. У даної категорії пацієнтів необхідно також контролювати у динаміці показники стану нирок, розмір виразки, появу діареї. Під час лікування не рекомендується вживання алкоголю і кофеїну через зменшення дії препарату.
Допоміжні речовини
Препарат містить сорбітол, що дозволяє приймати його хворим на цукровий діабет, але не слід застосовувати хворим із вродженою непереносимістю фруктози, оскільки це може спричинити подразнення шлунка та діарею. Алмагель® містить парабени, які можуть спровокувати кропив’янку і дуже рідко – алергічні реакції миттєвого типу – спазм бронхів. Алмагель® містить етиловий спирт, у результаті чого можливе виникнення ускладнень у пацієнтів із захворюваннями печінки та мозку, у хворих на епілепсію та алкоголізм, у вагітних та дітей віком до 10 років.
Побічні реакції
З боку шлунково-кишкового тракту: можливі прояви запору, які зникають при зниженні дози, діарея; зміна кольору калових мас; нудота; блювання; спазми шлунка;
лабораторні показники: найчастіше у хворих із нирковою недостатністю та у випадку тривалого застосування або прийом високих доз препарату внаслідок гіпермагніємії, гіпералюмініємії розвивається інтоксикація алюмінієм і магнієм; гіпофосфатемія (проявами якої можуть бути втрата апетиту, м’язова слабкість, зменшення маси тіла); можливі гіпокальціємія, гіперкальціурія;
з боку нирок та сечовивідних шляхів: нефрокальциноз, порушення функції нирок;
з реакції гіперчутливості: алергічні реакції місцевого і загального типу, в тому числі свербіж, кропив’янка, ангіоневротичні та анафілактичні реакції, бронхоспазм;
з боку центральної нервової системи: при тривалому застосуванні препарату хворим з нирковою недостатністю і хворим, які знаходяться на діалізі, можливі прояви енцефалопатії, нейротоксичності (зміни настрою та розумової активності); деменція, порушення стану при хворобі Альцгеймера;
з боку опорно-рухового апарату: остеопороз; при тривалому прийомі високих доз препарату разом з дефіцитом фосфору в їжі можливе виникнення остеомаляції;
інші: зміна смакових відчуттів.
При тривалому застосуванні препарату хворим з нирковою недостатністю і хворим, які знаходяться на діалізі, можливі прояви відчуття спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексії, а також можливий розвиток мікроцитарної анемії.
Аналоги:Аджифлюкс,Алтаци,Алюмаг ,Стомалокс .
Панкреатин
Фармакотерапевтична група. Засоби замісної терапії, що застосовуються при розладах травлення, включаючи ферменти. Код АТС А 09А А 02.
Фармакологічні властивості.Ферментний препарат. Поповнює дефіцит ферментів підшлункової залози (ліпази, амілази та протеаз), які гідролізують відповідно рослинні та тваринні жири (до гліцерину і жирних кислот), полісахариди (до декстринів та моносахаридів) і білки (до дипептидів та амін окислот), сприяючи їх більш повному всмоктуванню у тонкому кишечнику. При захворюваннях підшлункової залози препарат компенсує недостатність її зовнішньо секреторної функції та сприяє покращанню процесу травлення.
Кислотостійка оболонка таблеток захищає ферменти від інактивації шлунковим соком. Тільки під дією нейтрального або слабко лужного середовища тонкого кишечнику відбувається розчинення оболонки та вивільнення ферментів. Травні ферменти, що входять до складу панкреатину, не всмоктуються, а діють тільки у порожнині кишечнику.
Максимальна ферментна активність препарату відзначається через 30-45 хв після перорального прийому.
Показання для застосування. Захворювання, які супроводжуються порушеннями процесу травлення у зв’язку з зовнішньо секреторною недостатністю підшлункової залози: хронічний панкреатит, муковісцидоз, а також при станах після резекції шлунка та тонкого кишечнику, що супроводжуються порушенням перетравлювання їжі, метеоризмом, діареєю (у складі комбінованої терапії), при функціональному прискоренні проходження їжі через кишечник, при захворюваннях кишечнику, органів гепатобіліарної системи, при погрішностях в дієті – вживанні важкоперетравлювальної рослинної, жирної та незвичної їжі (для покращання перетравлення їжі у пацієнтів з нормальною функцією шлунково-кишкового тракту чи при порушенні жувальної функції), підготовці до рентгенологічних або ультразвукових діагностичних досліджень. Синдром Ремхельда (гастрокардіальний синдром).
Спосіб застосування та дози. Препарат приймають внутрішньо, під час їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Доза підбирається індивідуально, залежно від ступеня недостатності функції підшлункової залози та складу дієти.
Зазвичай призначають по 2-4 таблетки (що відповідає 16000-32000 Ph. Eur. U. за лі політичною активністю) під час їди. Залежно від виду їжі та тяжкості розладу травлення доза може бути значно підвищена.
Добова доза для дорослих складає 6-18 таблеток, що відповідає 48000-150000 Ph. Eur. U. за лі політичною активністю. При повній недостатності функції підшлункової залози (наприклад, кістозно му фіброзі) доза повинна б
Побічні ефекти. Алергічні реакції; в окремих випадках у пацієнтів з муковісцидозом – стен озування нижніх відділів тонкого кишечнику, запор та непрохідність кишечнику. У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно порадитися з лікарем. При тривалому застосуванні високих доз препарату може розвинутись гіперурикозурія, гіперурикемія. При виникненні будь-яких небажаних проявів необхідно звернутися до лікаря.
Аналоги:Аджизим,Евробиол ,Зентазе,Иннозим,Креазим ,Креон ,Креончик,Мезим форте, Микразим ,Пангрол,Панензим ,Панзинорм ,Панзинорм форте ,Панзинорм форте-Н, Панкреазим, Панкреатин,Панкреатин форте,Панкреатин форте-Фармекс,Панкреатин-Здоровье ,
Панкреатин-Здоровье форте ,Панкреатин-Фармекс ,Панцитрат ,Пензитал,Ферментиум ,Фестал нео, Энзибене ,Энзистал П ,Эрмиталь.
Контрикал
Фармакотера певтична група. Інгібітори протеїназ.Код АТС B02A B01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Речовина полі пептидної природи, полівалентний інгібітор протеолітичних ферментів. Завдяки здатності ін активувати протеїн азиапротинін застосовують для лікування гострого панкреатиту. Апротинін інгібуєфібринолітичний фермент сироватки крові – плазмін, чинить гемостатичну дію прикоагулопатіях. Гальмуюча дія на калікреїн-кінінову систему дозволяє застосовувати апротинін для профілактики і лікування різних форм шоку -ендо токсичного, травматичного, гемолітичного.
Фармакокінетика. Період напів виведення становить 23 хвилини. Після введення в організм апротинін розподіляється в позаклітинному просторі, короткочасно накопи чується в печінці і виводиться із організму нирками протягом 48 годин. Розпад молекули апротиніну здійснюється за рахунок лизосомальноїактивності в нирках. Апротинін практично не проникає через ГЕБ, в обмежених кількостях проникає через плаценту. Немає данних, чи потрапляє препарат вгрудне молоко.
Показання для застосування.
Контрикал (R)10000 застосовують для лiкування гострого запалення пiдшлункової залози (панкреатиту), для профiлактикипiсляоперацiйного панкреатиту та жирової емболiї, а також для ранньоголiкування станiв шоку різного генезу (ендо токсичного, травматичного, опікового, геморагічного – у складі комплексної терапії).
Контрикал застосовується при кровотечах, зумовлених порушеним гемостазом у зв’язку з прискореним розчиненням згусткiв кровi(кровотечі внаслiдок порушення згортання кровi, обумовленого пiдвищенням їїфiбринолiтичної активностi, – пост травматичні, після операційні, до, після, підчас пологів).
Дата: 2019-07-24, просмотров: 220.