Доза препарату визначається індивідуально. Для встановлення дози слід враховувати такі фактори: вік, масу тіла, застосування інших лікарських засобів, планований тип хірургічного втручання та анестезії.

Необхідно спостерігати за важливими життєвими показниками.

Людям похилого віку або ослабленим хворим, а також тим, у яких ванамнезі відзначена змінена реакція на нейролептики, для досягнення терапевтичного ефекту може бути достатня половина звичайної початкової дози .

Дорослим:

для підготовки до операцій: препарат у дозі 2,5 - 5 мг (1 - 2 мл) вводять внутрішньом’язово або повільно внутрішньо венно за 30 - 60 хв до початку хірургічного втручання;

у після операційному періоді Дроперидол для профілактики нудоти іблювання застосовують внутрішньом’язово або повільно внутрішньо венно в дозі 2,5- 5 мг (1 - 2 мл).

Застосування Дроперидолу в комплексній терапії для загальної анестезії.

Уведення в наркоз: 2,5 мг на 10 кг маси тіла (1 мл на 10 кг маси тіла) Дроперидолу вводять, як правило, внутрішньо венно. В деяких випадках у конкретних хворих можлива корекція дози (у бік зменшення). Припустима максимальна доза становить 25 мг.

Підтримуюча доза (у разі необхідності): 1,25 – 2,5 мг (0,5 – 1 мл) вводять, як правило, внутрішньо венно. Уведення можна повторювати залежно від тривалості хірургічного втручання.

Враховуючи α₁-адреноблокуючу дію Дроперидолу, що призводить до збільшення об’єму судинного русла, необхідно забезпечити підтримання адекватного об’єму циркулюючої крові.

Застосування препарату в комплексній терапії для місцевої анестезії:2,5 – 5 мг (1 – 2 мл) Дроперидолу вводять внутрішньом’язово, або поступововнутрішньо венно (якщо є необхідність у більш швидкому і вираженому впливі наЦНС).

Дітям:

для підготовки до операції і для уведення в анестезію Дроперидол вводять в дозі 0,1 мг/кг маси тіла. Максимальна доза, повторення уведення залежить від маси тіла дитини та від тривалості операції.

Побічна дія.

З боку ЦНС.

Экстрапірамідні порушення (частіше при великих дозах препарату), які усуваються застосуванням протипаркінсонічних препаратів антихолінергічного типу. Зрідка спостерігаються парадоксальні реакції, такі як галюцинації, неспокій, збудженість.

Кардіоваскулярні побічні реакції.

Пониження артеріального тиску слабкого або середнього ступенявираженості, зрідка рефлекторна тахікардія При застосуванні Дроперидолу у великих дозах дуже рідко відмічається подовження періоду QT на ЕКГ, вентрикулярна аритмія або раптова смерть. Як вжезазначалось, такі ускладнення проявлялися при введенні великих доз препарату або при підвищеній реакції хворих на Дроперидол.

Інші побічні явища:

Зрідка спостерігалися порушення регуляції температури тіла, анафілактичні реакції, в тому числі з висипанням на шкірі або ангіоневротичнимнабряком.

Дроперидол аналоги, синонимы и препараты группы :Рисперидон,Сульпирид,Кутипин,Сенорм,Сенорм (Таблетки),Бетамакс,Азапин.

Діазепам

 Фармакотерапвтична група. Анксіолітик.Групи бензодіазепіну. Код АТСN05ВА 01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Має анксіолітичну, седативну, снодійну, проти судомну та центральну м’язорозслаблю вальну дію. Знімає емоційне напруження і зменшує відчуття тривоги. У перші декілька днів лікування терапевтичний ефект діазепаму підсилюється за рахунок кумуляції препарату, зумовленої його повільною екскрецією з організму.

Фармакокінетика. Середня максимальна концентрація у крові досягається через 1-2 години після введення 10 мг діазепаму і становить приблизно 0,2мкг/мл. Початкові рівні діазепаму в крові швидко зменшуються протягом перших 6годин, а потім (протягом наступних 18 годин) - поступово. Період напів виведення з крові становить 20-70 годин. Біо трансформація відбувається у печінці з утворенням активних метаболітів. Головний метаболіт - N-десметилдіазепамвиявляється у крові через 24-36 годин після введення початкової і повторних доз. Препарат та його основні метаболіти виводяться, головним чином, із сечею.

Показання для застосування. Неврози з особливо вираженими проявами страху, тривоги, напруження, безсоння (у разі гострих нервово-психічних стресів). Психопатичні реакції з вираженими емоційними проявами, спастичні паралічі, епілепсія. Синдром абстиненції при алкоголізмі, алкогольний делірій.

Спосіб застосування та дози. Внутрішньо венно (краплинно або струминно) тавнутрішньом’язово препарат вводять дорослим при захворюваннях, що супроводжуються психомоторним збудженням, судомами, при купіруванніепілептичного статусу, лікуванні гострих тривожних станів у середній разовій дозі 10 мг (2 мл 0,5 % розчину), середня добова доза – 30 мг. Максимальна доза: разова - 30 мг, добова - 70 мг. Седативний ефект спостерігається вже через декілька хвилин після внутрішньо венного та через 30-40 хвилин - післявнутрішньом’язового введення, терапевтична дія – через 3-10 днів. Післякупірування гострих проявів хвороби переходять на застосування лікарських форм, призначених для прийому внутрішньо. При фебрильних судомах дітям віком 1 – 6років – по 2-5 мг на добу, дітям віком 6-14 років – по 5-10 мг на добувнутришньовенно повільно.

При епілептичному статусі препарат вводять внутрішньо венно, повільно, удозі від 10 до 40 мг. Можливо, якщо необхідно, повторювати внутрішньо венне або внутрішньом’язове введення кожні 3-4 години (3-4 рази).

Побічна дія.

Сонливість, загальмованість, запаморочення, м’язова слабкість, шкірні алергічні реакції, лікарська залежність.

Аналоги :Диазепекс,Реланиум,Сибазон IC,Сибазон та ін.

Феназепам

Фармакотерапевтична група. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну. Код АТС N05BA25.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Феназепам – психотропний засіб групи похідних бензодіазепіну, що має анксіолітичну, проти судомну, міорелаксуючу та снодійну дію. Феназепампосилює дію снодійних, наркотичних і проти судомних препаратів, етилового спирту.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зшлунково-кишкового тракту, час досягнення максмальної концентрації феназепаму вкрові - від 1 до 2 годин, період напів виведення з організму - від 6 до 10годин, екскреція препарату в основному здійснюється нирками.

Показання для застосування. Препарат призначають при різних невротичних, неврозоподібних, психопатичних, психопатоподібних захворюваннях, які супроводжуються тривогою, страхом, підвищеною дратівливістю, напруженістю, емоційною лабільністю, при реактивних психозах, іпохондро-сенестопатичномусиндромі, вегетативних дисфункціях і розладах нічного сну. Профілактика станів страху та емоційного напруження.

Як проти судомний засіб препарат застосовують для купіруванняепілептичного статусу та серійних нападах різної етіології та для лікування хворих на епілепсію. В неврологічній практиці Феназепам застосовують для лікування гіперкінезів і тиків, ригідності м’язів.

Спосіб застосування та дози. Таблетки Феназепам приймають внутрішньо, не розжовуючи. Разова доза Феназепаму для дорослих звичайно становить 0,5 - 1 мг, а при порушеннях сну – 0,25 - 0,5 мг, за 20 - 30 хв до сну. Для лікування невротичних, психопатичних, неврозоподібних і психопатоподібних станів початкова доза становить 0,5 - 1 г, 2 - 3 рази на день. Через 2 - 4 дні з урахуванням ефективності та переносимості препарату доза може бути збільшена до 4 - 6 мг на добу, ранкова та денна доза становить 0,5 - 0,1 мг, на ніч - 2,5мг. При значно вираженій ажитації, страхові, тривозі лікування починають з дози 3 мг на добу, швидко нарощуючи дозу до отримання терапевтичного ефекту. При лікуванні епілепсії доза на прийом становить 2 - 10 мг на добу. Для лікування алкогольної абстиненції Феназепам призначають у дозі 2,5- 5 мг на добу.

У неврологічній практиці при захворюваннях з підвищеним тонусом м’язів препарат призначають по 2 - 3 мг, 1 - 2 рази на день. Середня добова доза Феназепаму становить 1,5 - 5 мг, її поділяють на 3або 2 прийоми, звичайно по 0,5 - 1 мг вранці та вдень і до 2,5 мг - на ніч. Максимальна добова доза - 10 мг. Тривалість курсу лікування при призначенні внутрішньо - до 2 місяців.

Побічна дія. Інколи спостерігаються сонливість, м’язоваслабкість, можливі запаморочення, нудота, атаксія, порушення координації руху, порушення менструального циклу та зниження статевого потягу. Частота і характер побічної дії залежать від індивідуальної чутливості, дози та тривалості лікування. Як антагоніст міорелаксантної дії Феназепаму рекомендується стрихнін азотнокислий (ін’єкції по 1 мл 0,1% розчину 2 - 3 рази на день) або розчин коразолу (ін’єкції по 1 мл 10% розчину 1 - 2 рази на день). При зменшенні дозиабо припиненні прийому Феназепаму побічні ефекти минають.