Препарат призначають внутрішньом’язово та внутрішньо венно. Дози та схеми лікування лікар встановлює індивідуально залежно від показань і стану пацієнта. При внутрішньом’язовому введенні вища разова доза становить 150 мг, добова – 600 мг. Зазвичай внутрішньом’язово вводять 1-5 мл 2,5 % розчину не більше 3 разів на добу. Курс лікування – кілька місяців, у високих дозах – до 1,5 місяців, потім переходять на лікування підтримуючими дозами, поступово знижуючи дозу на 25-75 мг на добу. При гострому психічному збудженні вводять внутрішньом’язово 100-150 мг (4-6 мл 2,5 % розчину) або внутрішньо венно 25-50 мг (1-2 мл 2,5 % розчину Аміназину розводять у 20 мл 5 % або 40 % розчину глюкози), за необхідності 100 мг (4 мл 2,5 % розчину – у 40 мл розчину глюкози). Вводять повільно. При внутрішньо венному введенні вища разова доза – 100 мг, добова – 250 мг.

При внутрішньом’язовому або внутрішньо венному введенні дітям віком старше 1 року разова доза становить 250-500 мкг/кг маси тіла; дітям віком старше 5 років (маса тіла до 23 кг) – 40 мг на добу, 5-12 років (маса тіла – 23-46 кг) – 75 мг на добу.

Ослабленим пацієнтам і хворим літнього віку призначають до 300 мг на добу внутрішньом’язово або до 150 мг на добу – внутрішньо венно.

Побічні реакції.

З боку центральної нервової системи: при тривалому застосуванні можливий розвиток нейролептичного синдрому: паркінсонізм, акатизія, психічна індиферентність та інші зміни психіки, запізніла реакція на зовнішні подразнення, нечіткість зору; рідко – дистонічні екстра пірамідні реакції, пізня дискінезія, нейролептична депресія, порушення терморегуляції, злоякісний нейролептичний синдром; у поодиноких випадках – судоми, безсоння, збудження.

З боку серцево-судинної системи: можливі артеріальна гіпотензія (особливо при внутрішньо венному введенні), тахікардія; дуже рідко – зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, депресія ST-сегменту, зміни зубців Т і U, аритмія).

З боку травного тракту:рідко – холестатична жовтяниця, нудота, блювання; дуже рідко – сухість у роті.

З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, агранулоцит оз.

З боку сечовидільної системи: рідко – утруднення сечовипускання; дуже рідко – пріапізм.

З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, імпотенція, гінекомастія, збільшення маси тіла; дуже рідко – галакторея.

Алергічні реакції: можливі шкірні висипання, свербіж; рідко – ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема; дуже рідко – ангіо невротичний набряк, бронхоспазм, кропив’янка, системний червоний вовчак.

Дерматологічні реакції: рідко – пігментація шкіри, фото сенсибілізація. При потраплянні розчинів на слизові оболонки, на шкіру та під шкіру – подразнення тканин: після внутрішньом’язового введення – нерідко поява болючих інфільтратів у місці введення; при внутрішньо венному введенні можливе ушкодження ендотелію судин. Для запобігання цим явищам розчини Аміназину розводять розчинами новокаїну, глюкози, 0,9 % розчину натрію хлориду.

З боку органа зору: при тривалому застосуванні у високих дозах можливе відкладення хлорпромазину у передніх структурах ока (рогівці та кришталику), що може прискорити процеси природного старіння кришталика.

Аналоги :Аминазин,Аминазин,Аминазин-Здоровье,Аминазин-Здоровье,Аминазин-Здоровье, Аминазин-Здоровье ,Аминазин-Здоровье ,Аминазин-Здоровье, Аминазин-Здоровье,Аминазин-Здоровье ,Хлорпромазина гидрохлорид.

Дроперидол

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС NO5A DO8.

Фармакологічні властивості. Нейролептичний засіб широкого спектра дії згрупи похідних бутирофенонів. Фармакологічна дія визначається антидофаміновимита

α₁-адренолітичними ефектами. Дроперидол виявляє виражену транквілізуючу і седативну дію.

Має також проти блювотну дію.

Справляючи помірну α₁-адренолітичну активність, викликає периферичну вазодилятацію.

Окрім зменшення опору периферичних судин, препарат може викликати пониження системного артеріального тиску, а також пониження тиску в легеневій артерії (особливо при значному його підвищенні). Препарат зменшує частоту виникнення аритмій адреналінового генезу, але не запобігає аритміям іншої етіології. Антихолінергічними та антигістамінними властивостями дроперидол неволодіє.

Фармакокінетика. При внутрішньом’язовому введенні всмоктуваннядроперидолу настає через 3-10 хвилин (в окремих випадках час досягнення максимального ефекту може збільшуватися до 30 хвилин). Транквілізуюча і седативна дія препарату триває зазвичай 2 - 4 год, проте тривалість дії на ЦНСможе досягати 12 год.

Максимальна концентрація Дроперидолу в плазмі після внутрішньо венного введення досягається протягом 15 хв. Зв’язування з білками плазми становить 85- 90%. Об’єм розподілу становить 99 - 168 літрів. Період напів виведення у середньому - 134 ± 13хв. Кліренс креатині ну становить 570 мл/хв. Метаболізується переважно в печінці, приблизно 75% Дроперидолу виділяється увигляді метаболітів через нирки, 11% – з калом, решта – у незміненому вигляді виділяється з сечею.

Показання для застосування.

Препарат вибору при різних хірургічних втручаннях в якостінейролептика. Нейролептаналгезія (звичайно разом з фентанілом) при великих ітривалих оперативних втручаннях зі значним ступенем ризику. Найкраще застосовувати особам похилого віку, при тяжкому загальному стані пацієнта, ухворих в стані шоку.