Інструкція до леводопи попереджає про загрозу здоров'ю пацієнта при різкому припиненні курсу лікування препаратом. У цьому випадку розвивається симптоматика, схожа з тією, яку викликає злоякісний нейролептичний синдром (у тому числі і підвищення температури, психічні відхилення, підвищення рівня активності КФК в сироватці крові). У випадках, коли не можна уникнути скорочення дози Леводопа або скасування курсу лікування, потрібен постійний контроль стану пацієнта (особливо в тих випадках, коли лікування супроводжується ще й прийомом препаратів антіпсіхіческого дії). Якщо потрібен переклад на комбіновану терапію, що включає в комплексі леводопи та інгібітор периферичної допа-декарбоксилази, прийом препарату повинен бути скасований за 12 годин до призначення інгібітора периферичної допа-декарбоксилази. Засіб не може бути призначено для позбавлення від екстрапірамідних реакцій.

При прийомі Леводопа не рекомендований прийом багатою білками їжі, оскільки вона сприяє зниженню рівня абсорбції препарату. Під час всього курсу лікування необхідний постійний контроль за показниками крові і роботою різних систем органів. Потрібно бути обережним при водінні автотранспортних засобів і у випадках, коли пацієнт зайнятий на потенційно небезпечних роботах.

Аналоги :

Допикар,Допикар ,Дуодопа,Карбидопа и леводопа-Тева, Левокарбгексал ,Левоком ретард Асино,  Левоком,Наком.

Морфіну гідрохлорид

Фармакотерапевтична група. Аналгетики. Опіоїди. Природні алкалоїди опію. Морфін.

Код АТС N02A A01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Опіоїдний аналгетик. Має виражений аналгетичний ефект. Механізм дії зумовлений стимуляцією різних підвидів опіоїдних рецепторов центральної нервової системи (дельта-, мю- ікапа-). Збудження дельта-рецепторів зумовлює аналгезію; мю-рецепторів -супраспінальну аналгезію, ейфорію, фізичну залежність, пригнічення дихання, збудження центрів блукаючого нерва; капа-рецепторів - спінальну аналгезію, седативний ефект, міоз. Пригнічує міжнейронну передачу больових імпульсів у центральній частині аферентного шляху, знижує емоційну оцінку болю, викликає ейфорію, яка сприяє формуванню залежності (фізичної і психічної). Знижуючи збудливість больових центрів, чинить протишокову дію. У високих дозах має седативну активність, викликає снодійний ефект. Гальмує умовні рефлекси, знижує сумаційну здатність центральної нервової системи, потенціює дію депримуючих засобів. Зменшує збудливість центру терморегуляції, стимулює виділення вазопресину. На судинний тонус практично не впливає. Пригнічує дихальний центр, знижує збудливістькашльового центру, збуджує центри блукаючого нерва, викликаючи появу брадикардії, стимулює нейрони окорухових нервів, звужує зіницю (міоз). Може стимулювати хеморецептори тригерних зон довгастого мозку і індукувати нудоту таблювання. Пригнічує блювальний центр, тому застосування морфіну у повторних дозах і блювальних засобів, що вводять після морфіну, не викликають блювання. Підвищує тонус гладенької мускулатури внутрішніх органів: сфінктерів Одді, сечового міхура, антральної частини шлунка, кишечнику, жовчовиводних шляхів, бронхів. Послаблює перистальтику, уповільнює рух харчових мас, сприяє розвитку запору.

Аналгетичний ефект розвивається через 5-15 хв, після підшкірного і внутрішньом’язового введення, триває 4-5 годин.

Фармакокінетика. При підшкірному і внутрішньом’язовому введенні швидко всмоктується в системний кровотік. Більша частина дози метаболізується з утворенням глюкуронідів і сульфатів. Проникає крізь гістогематичні бар’єри, утому числі гематоенцефалічний, плацентарний (може викликати пригнічення дихального центру плода), надходить в грудне молоко. Період напів виведення становить 2-3 години. Виводиться у вигляді метаболітів переважно нирками – 90%, решта – із жовчю, невеликі кількості виділяються усіма залозами внутрішньої секреції. При порушенні функції печінки і нирок, а також у пацієнтів похилого віку можливе збільшення періоду напів виведення.

Показання для застосування. Больовий синдром сильної інтенсивності, у т. ч. при злоякісних новоутвореннях, інфаркті міокарда, тяжких травмах, підготовці до операції та у після операційному періоді.

Спосіб застосування та дози. Режим дозування індивідуальний. Як правило, дорослим вводять підшкірно і внутрішньом’язово по 1 мл (10 мг морфіну), внутрішньо венно повільно – по 0,5-1 мл (5-10 мг морфіну).

Максимальні дози для дорослих при підшкірному введенні: разова – 2 мл (20 мг морфіну), добова – 5 мл (50 мг морфіну).

Дітям старше 2 років підшкірно залежно від віку: у дітей віком 2 роки разова доза становить 0,1 мл (1 мг морфіну), добова – 0,2 мл (2 мг морфіну);3-4 років: разова доза - 0,15 мл (1,5 мг), добова – 0,3 мл (3 мг); 5-6 років: разова доза – 0,25 мл (2,5 мг), добова – 0,75 мл (7,5 мг); 7-9 років: разова доза – 0,3 мл (3 мг), добова – 1 мл (10 мг); 10-14 років: разова доза 0,3-0,5мл (3-5 мг), добова – 1-1,5 мл (10-15 мг).

Побічна дія. З боку серцево-судинної системи: брадикардія.

З боку дихальної системи: пригнічення дихання.

З боку нервової системи: седативна або збуджувальна дія (особливо у пацієнтів літнього віку), делірій, галюцинації, підвищення внутрішньо черепного тиску з імовірністю подальшого порушення мозкового кровообігу.

З боку травної системи: нудота, блювання, запори, холестаз в головній жовчній протоці.

З боку сечовидільної системи: порушення відтоку сечі або погіршення цього стану при аденомі передміхурової залози і стенозі уретри.

Інші: алергічні реакції.