Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Препарат и заменители отсутствуют в представленных аптеках, в продаже присутствуют следующие групповые аналоги, применение которых должно быть обязательно лично согласовано с лечащим врачом:Паглюферал,Паглюферал,Паглюферал,Сейзар
Карбамазепін
Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні засоби. Похідні карбоксаміду.
Код АТС N03 F01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Епілепсія.
Складні або прості парціальні судомні напади (із втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї.
Генералізовані тоніко-клонічні судомні напади. Змішані форми судомних нападів.
Застосовується як моно терапія, так і у складі комбінованої терапії при:
гострих маніакальних станах і як підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення;
синдромі алкогольної абстиненції;
ідіопатичній невралгії трійчастого нерва і невралгії трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типовій і нетиповій); ідіопатичній невралгії язикоглоткового нерва;
діабетичній нейропатії з больовим синдромом;
нецукровому діабеті центрального генезу. Поліурії і полідипсії нейрогормональної природи.
Спосіб застосування та дози. Приймати препарат можна під час або після їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини (не грейпфрутовим соком).
Анти конвульсивна терапія.
У тих випадках, коли це можливо, Карбамазепін-ФС слід призначати у вигляді моно терапії.
Лікування розпочинають із застосування невеликої добової дози, яку в подальшому повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту.
Для підбору оптимальної дози препарату бути доцільним визначення рівня активної речовини в плазмі крові.
У тому випадку, коли Карбамазепін-ФС додають вже до існуючої проти епілептичної терапії, це слід робити поступово, при цьому дози препаратів, що застосовуються, не змінюють або, за необхідності, коригують.
Дорослі і діти старше 15 років. Розпочинати терапію слід з дози 200 мг 1-2 рази на добу, поступово збільшуючи дозу до досягнення індивідуальної оптимальної дози. Деяким хворим може знадобитися доза Карбамазепіну-ФС, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг/добу (максимальна добова доза).
Діти віком 4 роки і старше. Лікування можна розпочинати із застосування 100 мг/добу; дозу підвищують поступово – кожного тижня на 100 мг.
Діти віком від 2 до 4 років. Рекомендується розпочинати лікування із застосування дози 20 – 60 мг/добу і підвищувати дозу на 20 – 60 мг через день.
Підтримуючі дози: 10 – 20 мг/кг маси тіла на добу (у декілька прийомів).
Діти віком від 2 до 5 років - 200 – 400 мг/добу.
Діти віком від 6 до 10 років - 400 – 600 мг/добу.
Діти віком від 11 до 15 років - 600 – 1000 мг/добу.
Гострі маніакальні стани і підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів
Дозування становить від 400 до 1600 мг/добу. Загалом терапію проводять у дозі 400 - 600 мг/добу за 2 - 3 прийоми.
При лікуванні гострих маніакальних станів дозу Карбамазепіну-ФС слід підвищувати досить швидко. У разі підтримуючої терапії біполярних розладів з метою забезпечення оптимальної переносності рекомендується поступове збільшення дози на незначну величину.
Невралгія трійчастого нерва
Початкова доза Карбамазепіну-ФС становить 200 - 400 мг/добу. Її повільно підвищують до зникнення больових відчуттів (звичайно до дози 200 мг 3 - 4 рази на добу). Потім дозу поступово знижують до мінімальної підтримуючої. Рекомендована початкова доза для пацієнтів літнього віку становить по 100 мг 2 рази на добу.
Діабетична нейропатія з больовим синдромом
Середня доза Карбамазепіну-ФС становить 200 мг 2 - 4 рази на добу.
Нецукровий діабет центрального генезу
Середня доза для дорослих становить 200 мг 2 - 3 рази на добу. У дітей доза препарату повинна бути зменшена відповідно до віку і маси тіла дитини.
Алкогольний абстинент ний синдром
Середня доза становить 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших 4 - 5 днів дозу можна підвищити (наприклад, до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинають комбінацією Карбамазепіну-ФС з седативно-снодійними препаратами (наприклад, з клометіазолом, хлордіазепоксидом). Після завершення гострої фази лікування Карбамазепіном-ФС можна продовжувати у вигляді моно терапії.
Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю
Пацієнти зі зниженою клуб очковою фільтрацією і такі, що знаходяться на діалізі, повинні застосовувати 75 % середньої дози.
Пацієнти літнього віку та пацієнти з анорексією
Початкова доза Карбамазепіну-ФС становить 100 мг 2 рази на добу.
Побічні реакції. Певні типи небажаних реакцій, наприклад, з боку центральної нервової системи (ЦНС) (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, загальна слабкість, диплопія), травної системи (нудота, блювання) або алергічні шкірні реакції, виникають часто або нечасто, особливо на початку лікування Карбамазепіном-ФС, при застосуванні надто великої початкової дози препарату або при лікуванні хворих літнього віку.
Дозозалежні побічні реакції звичайно минають протягом декількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі крові. У таких випадках рекомендується контролю вати рівень активної речовини в плазмі крові.
З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість; часто - головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад, затуманення зору); іноді - аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, “пурхаючий” тремор, дистонія, тик); ністагм; рідко - орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія або нерозбірлива мова), хореоатетоїдні розлади, периферичний неврит, парестезії, м’язова слабкість та симптоми парезу. Роль карбамазепіну як препарату, що спричиняє або сприяє розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, особливо коли він призначається спільно з нейролептиками, залишається нез’ясованою.
З боку психічної сфери: рідко - галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, неспокій, агресивна поведінка, збудження, дезорієнтація; дуже рідко - активація психозу.
З боку шкіри: дуже часто - алергічні шкірні реакції, кропив’янка, яка може бути значно вираженою; іноді - ексфоліативний дерматит, еритродермія; рідко - вовчакоподібний синдром, свербіж; дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фото чутливість, мультиформна та вузлувата еритема, порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, пітливість, випадання волосся. Є окремі повідомлення про випадки гірсутизму при прийманні препаратів карбамазепіну, однак причинно-наслідковий зв’язок цього ускладнення з карбамазепіном залишається нез’ясований.
З боку системи кровотворення: дуже часто - лейкопенія; часто - тромбоцит опенія, еозинофілі я; рідко - лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти; дуже рідко - агранулоцит оз, а пластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, гостра переміжна порфірія, ретикулоцитоз і, можливо, гемолітична анемія.
З боку печінки: дуже часто - підвищення рівня гамма-глутамілтрансфер ази (внаслідок індукції цього ферменту у печінці), що звичайно не має клінічного значення; часто -підвищення рівня лужної фосфатази; іноді - підвищення рівня трансаміназ; рідко - гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів, жовтяниця; дуже рідко - гранулематозний гепатит.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання; часто - сухість у роті; іноді - діарея або запор, біль у животі; дуже рідко - глосит, стоматит, панкреатит.
Реакції гіпер чутливості: рідко - мультиорганна гіпер чутливість уповільненого типу з пропасницею, шкірними висипами, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією і зміненими показниками функції печінки (вказані прояви зустрічаються у різних комбінаціях). Можуть також залучатися інші органи (наприклад, легені, надниркова, підшлункова залози, міокард, товста кишка); дуже рідко - асептичний менінгіт з міоклонусом і периферичною еозинофілією; анафілактична реакція, ангіо невротичний набряк.
При виникненні вказаних вище реакцій гіпер чутливості застосування препарату необхідно припинити.
5.Синонимы : Стазепин, Тегретол, Финлепсин и др.
Нітразепам
Фармакотерапевтична група: N05CD02 - снодійні та седативні засоби, похідні бензодіазепіну.
Основна фармакотерапевтична дія: центральна міорелаксуюча, анксіолітична і протисудомна дія; снодійний засіб групи бензодіазепінів; взаємодіє зі специфічними бензодіазепіновими рецепторами ГАМК-бензодіазепін-хлоріонофорного комплексу, активує його, підвищує чутливість до медіатора, сприяє відкриттю іонного каналу і посилює гальмуючий вплив ГАМК на центральну нервову систему; знижує збудливість клітин у підкоркових ділянках головного мозку (лімбічна система, таламус, гіпоталамус), мозжечку, корі головного мозку та інших відділах ЦНС; основний механізм снодійної дії – пригнічення клітин ретикулярної формації стовбура головного мозку; зменшує вплив емоційних, вегетативних і моторних подразників, що порушують механізм засинання; під впливом препарату збільшується глибина і тривалість сну; сон і пробудження відбуваються фізіологічно.
Показання для застосування ЛЗ: розлади сну БНФ у дорослих.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози підбирають індивідуально, при цьому дотримуються основного правила – призначати якнайменші ефективні дози препарату протягом найкоротшого періоду; розлади сну у дорослих -увечері приблизно за півгодини перед сном дорослі приймають разову дозу, яка становить 2,5 - 5 мг БНФ, МДД – 10 мг БНФ; пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим, а також людям з органічними ураженнями головного мозку, порушеннями дихальної, СС, печінкової або ниркової функцій - низькі дози, тобто по 2,5 мг на ніч БНФ, МДД – 5 мг БНФ; лікування рекомендується закінчувати поступовим зменшенням дози препарату; тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 4 тижнів з урахуванням періоду поступової відміни препарату; продовження лікування понад цей термін можливе лише після повторної ретельної оцінки клінічної картини.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: денна втомлюваність, сонливість, знесилення, запаморочення, порушення ходи і рухів (атаксія), уповільнення психомоторних реакцій, порушення концентраційної здатності та погіршення пам’яті (антероградна амнезія); вранці, після прийому засобу, напередодні ввечері, - виражена залишкова втомлюваність і порушення концентрації та уваги; м’язова слабкість, головний біль, сплутаність свідомості, сухість у роті, нудота, блювання, запор і незначне зниження АТ; свербіж і висипи на шкірі; підвищення апетиту; послаблення статевого потягу, у жінок порушення менструального циклу; послаблене дихання (пригнічення дихання) може виникати у хворих на стеноз (обструкцію) дихальних шляхів і ушкодження головного мозку; галюцинації і "парадоксальні" реакції (підвищена агресивність, г. стани збудження, відчуття страху, думки про самогубство, спазми різних груп м’язів, тяжке засинання, недостатня тривалість нічного сну); при раптовому припиненні тривалого щоденного лікування препаратом, через приблизно 2 - 5 днів після останнього прийому, - порушення сну і кошмарні сновидіння, загострення відчуття страху (іноді аж до панічного), емоційної напруженості, збудження і внутрішнього неспокою.
Аналоги :
ПРЕПАРАТЫ, СОДЕРЖАЩИЕ НИТРАЗЕПАМ (NITRAZEPAM)
• НИТРАЗЕПАМ (NITRAZEPAM) таб. 5 мг: 20 шт.
• РАДЕДОРМ® 5 (RADEDORM 5) таб. 5 мг: 20 шт.
• НИТРОСАН (NITROSUN) таб. 10 мг: 100 шт.
• НИТРОСАН (NITROSUN) таб. 5 мг: 100 шт.
• ЭУНОКТИН (EUNOCTIN) таб. 10 мг: 10 шт.
• НИТРАЗЕПАМ (NITRAZEPAM) таб. 5 мг: 20 шт.
Фенобарбітал
Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні засоби. Код АТС N03A A02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Фенобарбітал – це барбітуратподовженого впливу, антиепілептикум вираженої дії. Депресант центральної нервової системи, зв’язуючись у мозку з барбітурат-рецепторами, знижує збудженість нейронів. Барбітурат-рецептори є і на нейронах периферичної нервової системи, але фенобарбітал відносно нейронів мозку виявляє більшуафінність. Зменшує потребу в кисні. Підвищує судомний поріг, затримує поширення судом. Справляє снодійну та седативну дію.
Фармакокінетика. Добре всмоктується у кишечнику, максимальна концентрація у сироватці спостерігається через 1 – 6 годин після прийому таблетки. Тривалість дії перевищує 6 годин. Терапевтичний рівень у сироватці - 15 – 40 мкг/мл, токсичний рівень у сироватці більш як 40 мкг/мл. Збілками зв’язується 20 – 45 %. Метаболізується в печінці, 12 – 35 % виводиться в незміненому вигляді з сечею. Час напівелімінації для дорослих – 2 – 5 діб, для дітей – 40 – 70 годин.
Показання для застосування.
Епілепсія: парціальні та генералізованітонічно-клонічні (grand mal) напади; нічні прояви епілепсії; епілептичнаенцефалопатія, в першу чергу при появі ознак збудженості (анти конвульсивна +седативна дія); пост травматичні стани, у період одужання; після нейрохірургічних втручань; тимчасові ознаки епілепсії (елдамсія, залишкові напади).
Захворювання та стани, коли вдень також треба приймати заспокійливі засоби (наприклад, при олігофренії, енцефалопатії зознаками збудженості, імпульсивності; при припиненні прийому лікарських засобів, що не містять фенобарбітал, до яких організм уже звик, та у період збудженості при забороні вживати алкоголь, а також у випадку звільнення від наркотичної залежності в дитячому віці.
Хвороба Паркінсона.
Запобігання ембріональній жовтусі, яка формується при материнській гіпербілірубіновій анемії внаслідок синдрому Крайслера-НайараІІ типу.
Спосіб застосування та дози. Внутрішньо. При епілепсії: у разі проведення тривалої терапії доза встановлюється індивідуально, з урахуванням прийому інших проти епілептичних засобів. Максимальний рівень фенобарбіталу в сироватці спостерігається на 4 – 7-й день.
Денну норму можна прийняти за один раз.
Рекомендується денна доза для дорослих 50 – 200 мг.
Денна доза не повинна перевищувати 600 мг.
Дітям – 3 – 6 мг/кг на добу.
Судоми у дитячому віці: доза насичення - 15 – 20мг/мл, підтримуюча доза - 3 – 4 мг/мл, (20 мікрограм/мл для підтримки рівня вплазмі).
Як снодійний засіб: дорослим – 100 – 200 мг (1 – 2таблетки) за півгодини до сну.
Як седативний засіб: дорослим – 50 – 150 мг на добу (від половини до півтори таблетки), дітям – 3 – 5 мг/кг на добу за 2 – 3прийоми.
Хворим з нирковою недостатністю дозу необхідно зменшити.
Після гемодіалізу та перитонеального діалізу для підтримки рівня в плазмі дози треба підвищити.
Для дітей 7 – 9 років разова доза – 0,05 г, а добова– 0,1 г; 10 – 14 років – 0,075 г та 0,15 г за 30 – 40 хвилин перед їжею. Для молодших дітей застосовується Фенобарбітал 0,015 мг. Лікування - тривале. Термін лікування визначаться залежно від клінічного ефекту та перебігу захворювання. Припиняти прийом препарату при епілепсії треба поступово.
Побічна дія. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, висип.
З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, незначна сонливість, запаморочення, збудженість, депресивне дихання, дискінезія, атаксія, аддикція.
Біль: артралгієподібні, невралгієподібні, міалгієподібні.
Інше: ністагм, недостатність фолієвої кислоти, мегалобластнаанемія, пурпура, порушення згортання крові, гіпотензія, остеомаляція, гіпокаліємія, порфірія.
Алергічні реакції.
Симптоми у разі припинення прийому препарату можуть бути тяжкими, а іноді фатальними. Перші слабкі симптоми виявляються через 8 –12 годин після прийому останньої дози: відчуття страху, мимовільне скороченням’язів, тремтіння рук, слабкість, запаморочення, нудота, блювання, безсоння, ортостатична гіпотонія. Через 16 годин після припинення прийому можуть виникнути судоми, делірій. Зменшення симптомів настає через 15 діб після припинення прийому.
Лабораторні дослідження показали можливість порушення ДНК.
Лікування: детоксикацій на та симптоматична терапія, підтримка життєво важливих функцій організму. Специфічного антидоту немає.
Дата: 2019-07-24, просмотров: 236.