Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
План
Особливості розвитку Західної України у післявоєнні роки.
Спроби лібералізації політичного режиму в СРСР в середині 50-х - середині 60-х років.
Реформи М.Хрущова, їх вплив на Україну.
Економічні реформи середини 60-х років, їх наслідки для України.
Проблеми і негативні явища в економіці України в 70-ті - першій половині 80-х рр.
Перебудова.
Питання 1. Особливості розвитку Західної України у післявоєнні роки.
1. Відновлення народного господарства і економічний розвиток західних областей України почалися ще в ході війни (вже в 1945 р. промисловість краю досягла 50% рівня випуску продукції 1940 р.).
2. Використання досвіду радянського будівництва, здобутого у східних регіонах України.
3. Більш високі темпи індустріалізації, ніж в цілому по країні на базі значних матеріальних і людських ресурсів виділених СРСР (вже в 1947 р. західні області УРСР досягли довоєнного рівня, а в 1950 р. промисловість Західної України випустила майже в 2 рази більше продукції, ніж в 1939 році; зі східних регіонів та інших радянських республік приїхали для відновлення і розвитку господарства 20 тис. робітників і 2 тис. інженерно-технічних працівників).
4. Промисловість Західної України відрізнялася високим рівнем технічного оснащення (завдяки цьому продукція мала попит в радянських республіках і експортувалася в 60 країн світу).
5. Форсована і примусова колективізація сільського господарства (у 1946 р. налічувалося 158, а в середині 1950 р. – близько 7 тис. колгоспів).
6. Підвищення матеріального і культурного рівня трудящих (вперше в історії західних областей введений 8-годинний робочий день, а для ряду професій – шестигодинний). Ліквідовано безробіття, росли доходи громадян.
7. Інтенсивний розвиток народної освіти в 1939 р. працювало 135 шкіл, а 70% населення не вміло писати, а в 1945 р. налічувалося вже 6,5 тис. шкіл, 21 ВНЗ, 3 університети).
8. Соціалістичне будівництво проходило в умовах ворожого відношення греко-католицької церкви і озброєних партизанських і терористичних дій з боку ОУН УПА (в результаті репресій НКВС були депортовані в східні райони СРСР більше 200 тис. чоловік).
Наслідки радянізації Західної України:
1. Об'єднання українців в межах однієї соціалістичної держави.
2. Рішення українсько-польського питання.
3. Остаточне відділення від західних політичних і культурних цінностей (за О.Субтельним).
4. Заборона діяльності греко-католицькій церкві, ліквідація організації ОУН і УПА.
5. Індустріальна і соціальна модернізація регіону (на початку 50-х років Західна Україна досягла довоєнного рівня розвитку).
Питання 2. Спроби лібералізації політичного режиму в СРСР в середині 50-х - середині 60-х років.
1. Часткова десталінізація (спроба переходу від тоталітарної до авторитарної форми правління, засудження культу особи).
2. Призупинена кампанія проти націоналізму, дещо сповільнився процес русифікації, підвищувалася роль українського чинника в різних сферах громадського життя (широка хвиля призначень на керівні посади місцевих кадрів: на 1 червня 1954 р. в ЦК КПУ було 72% у Верховній Раді УРСР – 75% а серед керівників великих підприємств – 51% українців).
3. Початок часткової реабілітації жертв сталінських репресій (до 1957 р. було звільнено близько 65 тис. депортованих членів сімей, пов'язаних з діяльністю українських націоналістів; при цьому не дочекалися офіційної реабілітації такі репресовані народи як німці, кримські татари та ін.).
4. Розширення прав УРСР в економічній, фінансовій і юридичній сферах (з союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька десятків підприємств і організацій; бюджет республіки виріс з 18 млрд. до 43,7 млрд. карбованців. Отримано право на вирішення питань адміністративно-територіального поділу, прийняття цивільного, кримінального і процесуального кодексів, права в питаннях поточного і перспективного планування, матеріально-технічного забезпечення, будівництва, розподілу капіталовкладень).
5. Активізація української дипломатії, можливість контактів з іншими державами (у 1953 р. республіка була членом 14, а у кінці 1955 р. 29 міжнародних організацій; у 4 рази збільшилася кількість офіційних делегацій в Україну, розвивався міжнародний туризм).
6. Перебудова державного управління (скорочення структурних підрозділів і чисельності адміністративно-управлінського апарату, розширення складу і прав місцевих органів влади, компетенції місцевих Рад в питаннях планування).
Питання 3. Реформи М.С.Хрущова, їх вплив на Україну.
Реформи М.С.Хрущова, їх вплив на Україну.
1. Необхідність демонтажу сталінської командно-адміністративної системи. Необхідність демократизації усіх сфер громадського життя. Вимоги покінчити з репресіями, порушеннями законності.
2. Потреба корінного вдосконалення технології промислового виробництва, прискорення НТП, подолання розриву у відставанні від провідних західних держав. Необхідність інтеграції у світове господарство.
3. Подолання кризових явищ в економіці СРСР: зниження темпів зростання виробництва найважливіших видів промислової продукції; після колективізації і війни село все ще залишалося напівзруйнованим, а колгоспники практично безправними. Положення, що погіршується, в сільському господарстві країни.
4. З'явилася реальна можливість виходу з "холодної війни", відвертання нової світової термоядерної війни.
5. Була реальна можливість і необхідність переходу до ринкових відносин, взяти на озброєння усе краще з вітчизняного і зарубіжного досвіду, безболісно перейти до ринку.
У промисловості:
- прагнучи до поєднання централізованого планового керівництва з самостійністю республік, країв, областей введений територіальний принцип управління через ради народного господарства (в УРСР – 11, під контроль яких передані близько 10 тис. промислових підприємств):
- у 1953-1956 рр. в підпорядкування України передані близько 10 тис. підприємств і установ;
- у республіці створені міністерства чорної металургії, вугільної промисловості, паперової, легкої і текстильної промисловості;
- у компетенцію українського уряду передано вирішення питань планування, сільського господарства, капітального будівництва, транспорту, юстиції та ін.
Результати:
- питома вага промисловості до обсягу загального виробництва республіки зросла з 36% 1953 р. до 76% 1956 р.;
- тільки за 1957-1958 рр. в Україні створені 4500 нових машин і механізмів;
- ліквідовані 10 союзних і 15 союзно-республіканських міністерств, скорочено 60 тис. управлінських працівників;
- зарплата робітників і службовців виросла на третину, а мінімальна – з 27 до 45 карбованців;
- зменшилися темпи розвитку промисловості, які впродовж 50-х рр. складали більше 12% а за семирічку – 9% у рік.
У сільському господарстві:
- "цілинна епопея" (введення в сільськогосподарське використання придатної для оранки землі в Поволжі, Сибірі, Казахстані, на Уралі);
- підвищена матеріальна зацікавленість сільського виробника в громадському виробництві (впродовж 1952-1958 рр. закупівельні ціни на зерно були збільшені майже в 7 разів, на картоплю – в 8, на продукти тваринництва – в 5,5 рази);
- підвищена зарплата колгоспникам, ліквідована оплата за трудоднями; створювалися сприятливі умови для розвитку особистого господарства (знижувалися податки, встановлювалися тверді розміри оподаткування залежно від площі присадибних ділянок та ін.);
- непослідовно, але все ж таки здійснювався перехід від жорсткого планування до поєднання централізованого планування з господарською самостійністю колгоспів і радгоспів;
- зміцнювалася матеріально-технічна база сільського господарства (в 1957 р. для забезпечення МТС тракторами та іншими машинами, було асигновано в 2,4 рази більше коштів, ніж в 1951 р.; за період 1951-1960 рр. капіталовкладення країни у сільське господарство УРСР збільшилися в 6 разів у порівнянні із 4-ю п’ятирічкою);
- використовувалися нові технології, був задіяний зарубіжний досвід; укрупнення колгоспів (їх кількість зменшилася втричі), продаж їм техніки МТС (більше 100 тис. тракторів і 40 тис. комбайнів);
- активно проводилася меліорація і хімізація сільського господарства (Північно-Кримський канал та ін.).
Результати:
- покращився якісний склад керівників сільськогосподарського виробництва (якщо в 1953 р. (за О.Субтельним) з 15 тис. голів колгоспів мали закінчену або незавершену освіту лише 500, то в 1961 р. – більше 65%);
- освоєні 42 млн. га цілинних земель (замість планованих 26 млн.), на яких вирощувалося майже 40% зернових країни;
- валовий збір зерна в УРСР за 1954-1958 рр. зріс майже на 20% в цілому по країні – в 1,5 рази;
- перші успіхи і досягнення породили серію адміністративно-волюнтаристських рішень і "кампаній" ("кукурудзяна лихоманка", "м'ясні рекорди" та ін.);
- у зв'язку з поганою підготовкою реформ і в силу ряду об'єктивних причин (несприятливі кліматичні умови) сільське господарство знову опинилося в кризовій ситуації (з 1950 по 1958 рр. об'єм валової продукції зріс на 65%, а в 1958-1964 рр. – на 3%);
- зменшилося поголів'я худоби і випуск продуктів тваринництва;
- вперше за радянські часи країна стала імпортувати зерно.
У соціальній сфері:
- зростання доходів населення (у середніх працівників впродовж 1951-1958 рр. прибутки збільшилися на 230%, в ощадкасах республіки внески громадян зросли за 50-ті рр. в 7 разів);
- відмова від практики державних позик, що являлися, по суті, додатковим податком і що забирали біля 10% заробітків трудящих;
- встановлений п'ятиденний тиждень і скорочений робочий день;
- введено щомісячне авансування колгоспників, ліквідована натуроплата, списані заборгованість за постачання в попередні роки;
- широкий розмах житлобудівництва (введені за десятиліття 1956-1965 рр. житлової площі в два із зайвим разом більше, ніж за двадцятиріччя, квартири отримали 18 млн. чол.).
- проведена пенсійна реформа: доход пенсіонерів збільшився в 2 рази, інвалідів – в 1,5 рази; пенсійний вік знижений для жінок до 55 років, чоловіків – до 60 років.
Аргументи на користь перепідпорядкування Криму з РРФСР в УРСР:
1. Крим здавна і економічно, і культурно тяжів до України.
2. Занепад народного господарства на півострові (за економічними показниками відставав від довоєнного рівня розвитку).
3. Крим відірваний від основної території РРФСР Україною. Для Росії відродження Криму було складною проблемою.
4. Фактично унітарний лад СРСР і декларативність незалежності окремих радянських республік, тому усі принципові питання життя регіонів вирішувалися в Москві.
5. Територіальна близькість, тісні господарські і культурні зв'язки, економічна можливість України розвивати Крим.
6. Привід – всесоюзне святкування 300-річчя "возз'єднання" російського і українського братських народів.
Причини невдач реформ:
- половинчатість і суб'єктивність рішень, реформи здійснювалися непослідовно і суперечливо, в режимі "вперед-стоп-назад";
- прагнення партійної олігархії зберегти свою владу в особі однієї людини, політичний консерватизм партійного апарату, зростання його сили і впливу на усі сторони життя, авантюризм і волюнтаризм в проведенні внутрішньої і зовнішньої політики;
- непереборний вплив військово-промислового комплексу і складність взаємовідносин між партією і армією;
- підбір кадрів в усіх структурах керівництва за принципом особистої відданості, застій у верхніх ешелонах (геронтократія) і швидка зміна кадрів в нижчих ешелонах влади);
- реформування здійснювалося колишніми "штурмовими" методами;
- залишилася незайманою колгоспно-радгоспна система, як і раніше орієнтована на адміністративно-командні методи керівництва;
- навіть дрібні питання розвитку сільськогосподарського виробництва вирішувалися в центрі, а ініціатива на місцях була мізерною;
- не доведено до кінця подолання наслідків сталінізму, дефіцит демократії, нездатність керівництва країни до проведення послідовної політики реформування;
- вже у кінці 50-х рр. М.С. Хрущов зосередив у своїх руках величезну владу і за декілька років затвердилася практика одноосібного керівництва. Одночасно він відрізнявся безпечністю, самовпевненістю, імпульсивністю іноді був нетактовним зі своїми колегами, не зважав навіть на членів Президії ЦК КПРС, волюнтаризм в політиці ("м'ясна", "молочна", "кукурудзяна" лихоманки та ін.);
- не вирішувалися питання подолання надцентралізації управління народним господарством;
- зберігалася сталінська система пригнічення: розстріл робітників в Новочеркаську 1962 р., "Справа Пастернака".
Причини відставки М.С.Хрущова:
1. Падіння авторитету і критика політики Хрущова (особливо в останні два роки);
2. Невдоволення різних соціальних верств суспільства:
- партійної номенклатури, що понесла значні втрати після прийняття нового Статуту КПРС (1961 р.) і реорганізації крайових і обласних парткомів (1962 р.);
- частини вищої державної ланки управління країною, постраждалою в результаті реформ 1957,1961 і 1962 рр.;
- армійського керівництва, не згідного з ідеями Хрущова про "загальноядерне" майбутнє, опалою Жукова і різким скороченням армії;
- місцевих господарських керівників, роздратованих численними непродуманими хрущовськими ініціативами;
- пересічних громадян через продовольчі труднощі початку 60-х років (відродження хлібних карток в 1964 р., підвищення роздрібних цін на продукти харчування, події в Новочеркаську 1962 р. та ін.).
3. Змова партійного апарату (сценарій його був вже відпрацьований самим М.С.Хрущовим в період сходження до влади після смерті Й.Сталіна).
4. Особисті якості М.С.Хрущова (імпульсивність дій, відсутність продуманості їх реалізації, нестриманість поведінки, виняткова самовпевненість).
5. Байдужість і апатія суспільства і інтелектуальної еліти.
6. Невдачі в здійсненні соціально-економічної реформи і демократизації радянського суспільства, певні помилки в сфері зовнішньої політики. Побоювання віруючих нових антирелігійних кампаній.
В результаті М.С.Хрущов став жертвою тоталітарної системи, а його ім'я на довгі 20 років було викреслене з історії СРСР.
Наслідки жовтневого перевороту 1964 р. для України.
1. Урвалася тенденція в розвитку в бік лібералізації та гуманізації радянського суспільства.
2. Відновлена галузева система планування і управління промисловістю і будівництвом, що призвело до обмеження прав і компетенції УРСР, а незабаром і до повного підпорядкування економіки республіки центральним міністерствам і відомствам.
3. Фактично припинилася реабілітація, почався наступ на шестидесятників, поновили арешти і судові процеси.
4. Критика злочинів сталінізму була поступово згорнута, а ідеологічний контроль посилився.
5. Лібералізація культурно-національного життя змінилася посиленням русифікації України.
6. Хоча реформи періоду "відлиги" були непослідовними і суперечливими, не змінили стосунків власності, політичної системи, унітарний характер СРСР, все ж вони відкрили перспективу майбутнього оновлення радянського суспільства.
Питання 4. Економічні реформи середини 60-х років, їх наслідки для України.
Економічні реформи середини 60-х рр., їх наслідки для України
Причини реформ:
- подолання негативних тенденцій (зростання капіталовкладень, незавершеність будівництва ряду об'єктів, масовий випуск товарів, що не мають попиту тощо);
- ліквідація диспропорції в розвитку галузей народного господарства;
- необхідність вдосконалення управління виробництвом, оперативного впровадження досягнень науки у виробництві;
- зміна політичного керівництва країни.
Головні завдання реформ, що здійснювалися О.М. Косигіним і групою технічної еліти:
- поступовий перехід промисловості і аграрного сектора на економічні методи господарювання;
- використання товарно-грошових відносин;
- впровадження госпрозрахунку;
- матеріальне стимулювання трудящих;
- використання світового досвіду та господарської ініціативи.
Заходи у промисловому секторі:
- проведення нової адміністративної централізації, скасування раднархозів і відновлення центральних промислових міністерств, ліквідованих М.С. Хрущовим. Створення великих державних комітетів (Госкомцен, Госснаб, Держкомітет по науці і техніці);
- скорочення кількості планових показників, в якості головних з них ставали не кількісні (об'єм продукції), а якісні (якість продукції, її рентабельність);
- деяка автономія і розширення прав підприємств на основі господарського розрахунку, при цьому частина доходів залишалася у розпорядженні фабрик і заводів і ділилася на три частини: а) фонд матеріального заохочення (контролювався загальними зборами трудового колективу); б) фонд на соціальні потреби (призначався головним чином для будівництва житла); в) фонд самофінансування (для оновлення виробництва);
- підприємствам давалася можливість виділяти більше засобів на впровадження наукових розробок у виробництво.
Заходи в аграрному секторі:
- перерозподіл частини національного доходу на користь сільського господарства;
- підвищення закупівельних цін на сільгосппродукцію;
- тверді плани закупівель, уся надпланова продукція отримувалася вже за підвищеними цінами;
- введення щомісячної гарантованої оплати праці колгоспників грошима;
- звільнення селянських господарств від боргів державі;
- засудження практики ліквідації особистих підсобних господарств колгоспників, робітників і службовців;
- створення як на селі, так і в містах нової інфраструктури (значні кошти виділялися на розвиток культури, соціальні перетворення на селі: будівництво, газифікацію, електрифікацію).
Результати реформ:
- економісти оптимістично називають п'ятирічку "золотою", історики вказують на поліпшення економічних показників і тимчасове прискорення розвитку народного господарства. Проте досягнуте зобов'язане швидше за рахунок збільшення капіталовкладень і екстенсивного розвитку економіки. Все ж 8-ма п'ятирічка була однією з успішних в радянській історії. Маючи 19% населення СРСР Україна давала 17% промислової і 23% всієї сільгосппродукції країни. Було введено в дію 310 повністю механізованих ліній. Збільшилася кількість тракторів (на 22%), побутової техніки (холодильників, телевізорів, магнітофонів та ін.). Було створено 1350 науково-виробничих об'єднань, реконструйовано – близько 500 і введені більше 250 великих підприємств. На початок 70-х років Україна виробила зерна більше ніж Канада (її обганяли тільки США і Росія).
- майже не змінилися шляхи розвитку економіки (залишилася "витратною");
- лише трохи поліпшили матеріальне становище маси трудящих;
- продемонстрували, що економічне реформування радянської системи неможливе без змін політичного характеру.
Причини невдач реформ середини 60-х років:
- нераціональність перенесення ринкових економічних регуляторів (рентабельність, прибуток та ін.) на грунт планової соціалістичної економіки;
- реформи не були комплексні;
- опір бюрократичного апарату (що прагнув посилити централізм в економіці);
- не зачіпала основ адміністративно-командної системи;
- посилення антиринкових настроїв у вищих ешелонах влади (особливо після "Празької весни" 1968 р.);
- здійснення реформ "згори" і лише з метою поверхневої модернізації економіки.
Питання 5. Проблеми і негативні явища в економіці України в 70-ті - першій половині 80-х рр.
Проблеми і негативні явища в економіці України у 70-ті - першій половині 80-х рр.
В економічному плані Україна відносилася до найбільш розвинених регіонів СРСР (на початку 80-х рр. доля жителів республіки в населенні СРСР складала 18%, а на її території добували 27% кам’яного вугілля і 52% залізної руди, вироблялося 45% металургійного обладнання, 24% тракторів, 21% зерна, 23% м’яса і молока, біля 50% цукру. Досить великі були абсолютні об'єми продукції).
Причини появи кризових явищ:
- згортання реформ 60-х рр.;
- неефективне політичне і господарське керівництво, диктат командно-адміністративної системи;
- зниження темпів економічного зростання при збільшенні капіталовкладень;
- негативні явища в промисловості:
- зниження темпів приросту промислового виробництва (в 1970 р. по відношенню до 1965 р. – 50%, в 1975 р. – 24%);
- централізоване планування з численними коригуваннями в ході роботи;
- не виконання планів по зростанню продуктивності праці (у 1975-1980 рр. планувалося зростання на 26-27%, реально – 16%, нижче загальносоюзного показника);
- головними були кількісні показники ("вал"), що вимірювалися в карбованцях і асортимент, що погано враховують, і якість продукції;
- невисокий технологічний рівень виробництва (приміром, в машинобудуванні і металообробці у брак йшло до 21% чорних металів);
- збільшення міри зношеності виробничих фондів (в УРСР в 1970 р. – 26%, 1980 р. – біля 40%, в 1985 р. – 43%);
- недостатнє впровадження наукових розробок у виробництво (на 100 чоловік, що працювали в УРСР, до середини 80-х рр. впроваджувалися 4 раціоналізаторських пропозиції, для порівняння: в США – 150);
- республіка не мала можливості призупиняти дії союзних відомств на своїй території, тому бюрократична надцентралізація управління народним господарством призводила до того, що у сфері безпосередньої дії республіканських органів знаходився дуже незначний сектор економіки (в середині 80-х рр. – біля 5% об’єму промислової продукції).
Негативні явища в сільському господарстві:
- падіння темпів сільгоспвиробництва (в 1960-1970 рр. вони складали 4,5% середньому на рік, а в 1981-1985 рр. – 3,9%. У другій пол. 70-х рр. середньорічний приріст сільгосппродукції складав 1,5%, в першій пол. 80-х – 0,5%).
- нераціональне розширення посівних площ в сільському господарстві, що привело до активізації ерозійних процесів (розораність сільгоспугідь складала 80% набагато більше, ніж в США – 25%, Угорщини – 37%, Франції – 48%).
- украй нераціональне витрачання державних коштів в сільському господарстві, будувалися велетенські сільгоспкомплекси, купували потужну дорогу техніку, ефективність якої в переважному числі господарств була украй низька;
- до початку 80-х рр. багато колгоспів і радгоспи стали збитковими; зростали втрати сільгосппродукції через незадовільне зберігання.
Підсумки економічного розвитку.
Постійне відставання УРСР за принциповими економічними показниками (за темпами зростання основних виробничих фондів, загального об'єму промислової продукції, сільгоспвиробництва і виробленого національного доходу республіка займала 13 – 15 місця в СРСР).
Питання 6. Перебудова.
Причини перебудови:
1. Накопичення негативних явищ в різних сферах радянського суспільства.
2. Необхідність в модернізації економіки.
3. Зростання внутрішнього і зовнішнього боргу СРСР.
4. Необхідність демократичних перетворень, демонтажу адміністративно-командної системи і відмови від практики тоталітаризму.
5. Необхідність зміни стосунків в союзній державі між його суб'єктами, проблеми в сфери національної політики, падіння статусу української мови.
6. Проблеми екологічного стану країни (у т.ч. в УРСР після Чорнобильської катастрофи).
7. Необхідність згортання гонки озброєння і зниження міжнародної напруженості та ін.
Цілі перебудови:
1. Модернізація і лібералізація радянського суспільства при збереженні політичної системи і монополії КПРС (побудова "гуманного, демократичного соціалізму").
2. Глибокі перетворення в соціалістичній економіці, спроба поєднання централізованого планування і ринкових стосунків.
3. Переведення радянського суспільства на принципово нову основу, що базується на різноманітті форм власності, політичному і ідеологічному плюралізмі, гарантіях прав і свобод громадян.
4. Радикальні зміни стосунків в союзній державі між його суб'єктами.
Характерні риси перебудови:
1. Прискорення соціально-економічного розвитку на базі НТП:
- наведення елементарного ладу на виробництві, зміцнення трудової і технологічної дисципліни, підвищення відповідальності керівників і звичайних трудящих;
- розширення прав підприємств, вибори керівників на альтернативній основі;
- впровадження орендних і акціонерних форм господарювання, поява малих підприємств, спільних підприємств з іноземними фірмами;
- створення кооперативів в торгівлі і промисловості;
- впровадження сімейного підряду в сільському господарстві.
2. Гласність:
- відкритість в суспільстві;
- відмова від цензури друкарського слова і наслідків за інакомислення;
- реальність свободи слова.
3. Нове політичне мислення:
- концепція суперечливого, але взаємозв'язаного, взаємозалежного, цілісного світу;
- широка інтернаціоналізація на шляху до нормалізації міжнародних відносин;
- підвищення ролі ООН;
- визнання за кожним народом права вибору власного шляху соціального розвитку;
- визнання інтересів усіх народів і держав, їх рівність в міжнародному житті;
- відмова від перенесення ідеологічних розбіжностей в сферу міждержавних відносин;
- військові доктрини мають бути строго оборонними;
- ядерна війна не може бути засобом досягнення політичних, економічних, ідеологічних, яких би то не було цілей.
4. Посилення політичної активності і політизація суспільства, загострення політичної боротьби.
5. Введення президентської форми правління.
6. Поглиблення кризових явищ в КПРС і КПУ, критика їх діяльності.
7. Зростання значущості загальнолюдських цінностей.
8. Загострена увага до "білих плям" української історії, національної символіки.
9. Наростання відцентрових тенденцій у суб'єктів Союзу та ін.
Періоди перебудови:
1. Формування нового реформаторського курсу (квітень 1985 - січень 1987 рр.):
- зміни політичної роботи партійних органів, тотальні зміни в кадрах партії і держави, введення "гласності" в засобах масової інформації;
- розуміння, що економічні реформи "не підуть" далі без політичного реформування і демократизації суспільно-політичного життя.
2. Кристалізація і усвідомлення основних завдань перебудови. Формування і розширення її соціальної бази (січень 1987 - червень 1989 рр.):
- у вищих ешелонах влади сформована стратегія перебудови: нове політичне мислення, радикальна економічна реформа, демократизація суспільно-політичного життя;
- активне формування і зміцнення неформальних організацій і об'єднань;
- нова хвиля реабілітації жертв сталінських репресій;
- економічні реформи.
3. Зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз (липень 1988 - травень 1989 рр.):
- XIX Всесоюзна партконференція взяла курс на створення правової держави, парламентаризм, розділення влади;
- червневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС – свідоцтво втрати КПРС і КПУ ініціативи в курсі переходу до економічних методів управління народним господарством;
- початок процесу багатопартійності (поява Українського демократичного союзу, Української Гельсінської групи).
- 4. Розмежування полярних політичних сил, їх протистояння (травень 1989 - лютий 1990 рр.):
- I з'їзд Рад СРСР стимулював перебудову; розвиток нових масових рухів (в Україні – Рух за підтримку перебудови), розмах робочого руху (Донбас).
5. Поворот керівництва СРСР “вправо” і радикалізація народних мас (лютий - грудень 1990 р.):
- загострення ситуації в економіці;
- вибори у Верховну Раду УРСР і поява опозиції;
- прийняття Декларації про суверенітет України;
- пік страйкування;
- голодування студентів в жовтні.
6. Завершальний етап перебудови (грудень 1990 - серпень 1991 рр.):
- подальший спад виробництва;
- послаблення контролю центру (загальносоюзна власність стає республіканською);
- початок створення власної грошової системи, податкової і митної служб;
- серпневий путч, Акт проголошення незалежності України.
Наслідки перебудови в СРСР та Україні:
У міжнародній сфері:
1. "Потепління" у відносинах між СРСР і Заходом, поворот до "нового мислення" в сфері зовнішньої політики.
2. Укладення нового договору по роззброєнню (у Європі ліквідовувалися американські і радянські ракети середньої дальності) і договору про скорочення стратегічних озброєнь Старт-1.
3. Радянські війська були виведені з Афганістану, почалося їх виведення зі Східної Європи.
4. Об'єднання Німеччини.
5. Нормалізація стосунків з Китаєм.
6. "Світова система соціалізму" припинила своє існування, почався розвал тоталітарних режимів в СРСР і країнах Східної Європи.
7. Розпад Варшавського Договору і Ради Економічної Взаємодопомоги.
8. Розблокування конфліктів в "гарячих місцях планети" (Південна Африка, Близький Схід, Центральна Америка) та ін.
У внутрішній політиці:
1. Розпад СРСР і створення СНД, встановлення в колишніх союзних республіках демократичних режимів (в результаті Україна отримала незалежність, а Крим - автономію).
2. Локальні конфлікти на території колишнього Союзу (Карабах, Придністров'я, Крим, проблеми Чорноморського флоту.
3. Ліквідація політичного монополізму КПРС (в Україні – КПУ) і затвердження багатопартійності, елементів громадянського суспільства, можливість будувати правову державу.
4. Розвиток національних рухів і самосвідомості національних меншин.
5. Реабілітація жертв сталінізму і повернення на батьківщину депортованих народів.
6. Коригування військової доктрини (Україна отримала без'ядерний статус).
7. Погіршення економічної ситуації в країні, посилення розбалансованості економіки, зниження приросту національного доходу і реальних доходів на душу населення, розпад радянського єдиного народногосподарського комплексу і хворобливий перехід до ринкових стосунків (лібералізація цін, інфляція, використання іноземних інвестицій, приватизація, безробіття і так далі).
8. Свобода критики, ліквідація цензури, зняття заборон і обмежень на інформацію з-за кордону, розширення творчих контактів та ін.
Причини невдач перебудови:
1. Слабкість реформаторського ядра КПРС, неспівпадіння інтересів старої і нової партійної номенклатури.
2. Рішення керівництвом Союзу нових завдань колишніми методами.
3. Відсутність чіткої, науково обгрунтованої концепції реформування.
4. Вузька соціальна база для розширення і поглиблення реформ.
5. Спрощений підхід до змін в суспільстві та ін.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.
2. Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.
3. Апанович О. Збройні сили України І пол. ХVІІІ ст. – К., 1969.
4. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1991.
5. Апанович О. Українсько-росiйський договiр 1654 р. Мiфи i реальнiсть. – К., 1994.
6. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990.
7. Багалій Д. Нарис історії України. – К., 1994.
8. Багатопартійна Українська держава на початку ХХ ст. Програмні документи перших українських політичних партій. – К., 1992.
9. Бантиш-Каменский Д. История Малой России. – К., 1993.
10.Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953–1985 рр. – Львів, 1992.
11.Баран В. Україна 1950–1960-х років: еволюція тоталітарної системи. – К., 1996.
12.Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян. – К., 1991.
13.Белаш А., Белаш В. Дороги Нестора Махно. – К., 1993.
14.Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953. Кн. 1–2. – К., 1994.
15.Білинський А. Загадка Михайла Горбачова // Україна. – 1992. – № 25.
16.Бойко О. Історія України. – К., 1999.
17.Боплан Г. Опис України. – К., 1990.
18.Борисенко В. Курс української історії. – К., 1997.
19.Борщак I. Мазепа. Орлик. Войнаровський. – Львiв, 1991.
20.Борщак I., Мартель Р. Iван Мазепа. Життя й пориви великого гетьмана. – К., 1991.
21.Брайчевський М. Конспект iсторiї України. – К., 1993.
22.Брайчевский М. Утверждение христианства на Руси. – К., 1989.
23.Брицький П. Україна у другій світовій війні (1939–1945 рр.). – Чернівці, 1995.
24.Будзиновський В. Наші гетьмани. – Тернопіль, 1990.
25.Василенко Г. Руси. – К., 1990.
26.Вегеш М. Карпатська Україна (1938–1939). – Ужгород, 1993.
27.Велика iсторiя України: У 2 т. / Зладив М.Голубець. – К., 1993.
28.Великий українець: матеріали з життя та діяльності М.Грушевського. – К., 1992.
29.Величко С. Літопис. – К., 1991.
30.Верстюк В. Махновщина. – К., 1992.
31.Верстюк В., Дзюба О., Репринцев В. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995.
32.Винниченко В. Вiдродження нацiї: У 3 т. – К., 1990.
33.Володарi гетьманської булави: Iсторичнi портрети. – К., 1995.
34.Воронов І., Пилявець Ю. Голод 1946–1947 рр. – К., 1991.
35.Врублевский В. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. – К., 1993.
36.Гарань О. Вiд створення Руху до багатопартiйностi. – К., 1992.
37.Гарський А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі // У.І.Ж. – 1994. – № 1.
38.Гетьмани України: Iсторичнi портрети. – К., 1991.
39.Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.
40.Голод 1921–1923 рокiв в Українi: Збiрник документiв i матерiалiв. – К., 1993.
41.Голод 1932–1933 рокiв на Українi: очима iсторикiв, мовою документiв. – К., 1990.
42.Гордiєнко В. Українськi Сiчовi Стрiльцi. – Львiв, 1990.
43.Грабович О. Крах Радянського Союзу та незалежність України // Сучасність. – 1992. – № 4.
44.Грушевський М. Духовна Україна (Збiрка творiв). – К., 1994.
45.Грушевський М. Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства // Вивід прав України. – Львів, 1992.
46.Грушевський М. Iлюстрована iсторiя України. – К., 1990.
47.Грушевський М. Історія України-Руси. В 11 тт., 12 кн. – К., 1991–1999.
48.Грушевський М. Новий перiод iсторiї України. – К., 1992.
49.Грушевский М. Очерк истории украинского народа. – К., 1990.
50.Грушевський М., Левицький О. Розвiдки про церковнi вiдносини на Українi-Руси ХVI–XVIII вв. – Львiв, 1991.
51.Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ столiття: Нариси полiтичної iсторiї. – К., 1993.
52.Гунчак Т. У мундирах ворога // Військо України. – 1993. – № 9.
53.Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІІ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996.
54.Давня iсторiя України: У 2 кн. / Толочко П. (кер. авт. кол.), Козак Д., Крижицький С. та iн. – К., 1995.
55.Дашкевич Я. Політичне ошуканство чи провокація? Крах українізації 20-х – 30-х років // Україна вчора і нині. – К., 1993.
56.Декларацiя про державний суверенiтет України. – К., 1990.
57.Дзюба I. Iнтернацiоналiзм чи русифiкацiя? // Вiтчизна. – 1990. – № 5, 7.
58.Донцов Д. Iсторiя розвитку української державної iдеї. – К., 1991.
59.Дорошенко Д. Нарис iсторiї України. – Львiв, 1991.
60.Дорошенко Д. Огляд української історіографії. – К., 1996.
61.Драгоманов М. Вибране. – К., 1991.
62.Думiн О. Iсторiя Легiону Українських Сiчових Стрiльцiв 1914–1918 // Дзвiн. – 1991. – № 9–12; 1992. – № 1–12; 1993. – № 1–6.
63.Ефименко А. История украинского народа. – К., 1990.
64.Єнсен А. Мазепа. – К., 1992.
65.Жуковський А., Субтельний О. Нарис iсторiї України. – Львiв, 1992.
66.Зайцев Ю. Дисиденти: опозиційний рух 60–80-х років // Сторінки історії України. – Львів, 1992.
67.Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.
68.Iванис В. Симон Петлюра – Президент України. – Дрогобич, 1991.
69.Iван Мазепа і Москва. – К., 1994.
70.Iванченко Р. Київська Русь: початки Української держави. – К., 1995.
71.Історія Русів. – К., 1991.
72.
73.Iсторiя України в особах: IХ–ХVІІІ ст. – К., 1993.
74.Iсторiя України в особах: ХIХ–ХХ ст. – К., 1995.
75.Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів, 1996.
76.Iсторiя України: нове бачення: У 2 т. / Пiд ред. В.Смолiя. – К., 1995.
77.Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорізьке низове. – Дніпрпетровськ, 1991.
78.Коваль М. Україна: 1939–1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. – К., 1995.
79.Колективізація і голод на Україні (1929–1933). Зб. докум. і матеріалів. – К., 1993.
80.Кондратюк К. Нариси iсторiї українського нацiонально-визвольного руху ХIХ столiття. – Тернопiль, 1993.
81.Кониський О. Тарас Шевченко-Грушiвський: Хронiка його життя. – К., 1991.
82.Конституцiя України. – К., 1996.
83.Король В. Iсторiя України. – К., 1995.
84.Косик В. Україна і Німеччина у 2-й світовій війні. – Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993.
85.Костомаров М. Закон Божий (Книга буття українського народу). – К., 1991.
86.Костомаров Н. Исторические произведения. Автобиография. – К., 1989.
87.Костомаров М. Iсторiя України в життєписях визначнiйших єї дiячiв. – К., 1991.
88.Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996.
89.Котляр М. Найдавніша повість про Данила Галицького // Київська старовина. – 1992. – № 1.
90.Котляр М. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К., 1995.
91.Котляр М., Смолій В. Історія в життєписах. – К., 1994.
92.Крип’якевич I. Богдан Хмельницький. – Львiв, 1990.
93.Крип’якевич I. Галицько-Волинське князiвство. – К., 1984.
94.Крип’якевич I. Iсторiя України. – Львiв, 1990.
95.Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – К., 1996.
96.Кульчицький С. Цiна «великого перелому». – К., 1991.
97.Кульчицький С. 1933: трагедiя голоду. – К., 1989.
98.Лазарович М. Історія України. Навчальний посібник. – Тернопіль, 1999.
99.Лановик Б, Лазарович М. Ілюстрована історія України: Короткий курс лекцій. – Тернопіль: Джура, 2003.
100.Лановик Б, Лазарович М., Матейко Р., Матисякевич З. Економічна історія України: Підручник. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2004.
101.Леп’явко С. Козацькі війни кінця ХVІ ст. в Україні. – Чернігів, 1996.
102.Липинський В. Листи до братів-хліборобів. – Київ; Філадельфія, 1995.
103.Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: У 2 тт. – К., 1994.
104.Литвин В. Полiтична арена України: Дiйовi особи та виконавцi. – К., 1994.
105.Литвин М., Науменко К. Iсторiя галицького стрiлецтва. – Львiв, 1991.
106.Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. – Львів, 1995.
107.Літопис Руський. – К., 1989.
108.Літопис Самовидця. – К., 1971.
109.Махно Н. Воспоминания. – Москва, 1992.
110.Мельгунов С. Красный терор в России. – Москва, 1990.
111.Мельничук Б., Юрчак Н. Шляхами Б.Хмельницького на Тернопiльщинi. – Тернопiль, 1991.
112.Мерiме П. Українськi козаки. Б.Хмельницький. – Львiв, 1990.
113.Митрополит Iларiон. Дохристиянськi вiрування українського народу. – К., 1992.
114.Митрополит Iларiон. Князь Констянтин Острозький i його культурна праця. – Б. м., 1992.
115.Мицик Ю., Плохiй С., Стороженко I. Як козаки воювали. – Днiпропетровськ, 1990.
116.Міжнародний імідж України: міфи і реалії (Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень) // Національна безпека і оборона. – 2000. – № 3.
117.Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917–1918. – Львів, 1994.
118.Мороз В. Україна в ХХ ст. – Тернопіль, 1992.
119.Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996.
120.Нагаєвський I. Iсторiя Української держави двадцятого столiття. – К., 1993.
121.Наливайко Д. Козацька християнська республiка. – К., 1992.
122.Нариси з історії українського національного руху. – К., 1994.
123.Петлюра С. Статті. – К., 1993.
124.Петлюра С. Спомин. – К., 1993.
125.Петров В. Дiячi української культури (1920–1940 рр.) – жертви бiльшовицького терору. – К., 1992.
126.Петров В. Походження українського народу. – К., 1992.
127.Підкова І., Шуст Р. Довідник з історії України. Ч. 1–3. – Львів, 1994–1999.
128.Полонська-Василенко Н. Iсторiя України: У 2 т. – К., 1992.
129.Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. – К., 1996.
130.Путч. Хроника тревожных дней. – Москва, 1991.
131.Революция на Украине: По мемуарам белых. – К., 1990.
132.Реєнт О. Українська революція. – К., 1996.
133.Рiзниченко В. Пилип Орлик. – К., 1918.
134.Рiпецький С. Українське Сiчове Стрiлецтво. Визвольна iдея i збройний чин. – Львiв, 1995.
135.Роєнко В. Друга світова війна (1939–1945 рр.). – К., 1994.
136.Самостiйна Україна: Збiрник програм українських полiтичних партiй початку ХХ ст. – Тернопiль, 1991.
137.Сахаров А. Дипломатия Древней Руси. – Москва, 1980.
138.Свєшнiков I. Битва пiд Берестечком. – Львiв, 1993.
139.Січинський В. Чужинці про Україну. – К., 1992.
140.Скоропадський П. Спомини. – К., 1992.
141.Сливка О. Карпатська Україна... // Л.Ч.К. – 1993. – № 7–9.
142.Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. – К., 1993.
143.Смолій В., Степанков С. Богдан Хмельницький. – К., 1995.
144.Смолій В., Степанков В. Переддень руїни (1650–1670 рр.) // Київська старовина. – 1993. – № 6.
145.Сторiнки iсторiї України. – Львiв, 1992.
146.Субтельний О. Мазепинцi. – К., 1994.
147.Субтельний О. Україна: iсторiя. – К., 1991.
148.Толочко П. Iсторичнi портрети. – К., 1990.
149.Толочко П. Київська Русь. – К., 1996.
150.Трофимович В. Україна в роки другої світової війни (1939–1945). – Львів, 1995.
151.Українська державність у ХХ ст. – К., 1996.
152.Хотинська вiйна (1621 р.) / Г.Грабянка, С.Величко, Й.Мюллер та iн. – К., 1991.
153.Хоткевич Г. Два гетьмани. – К., 1991.
154.Чотири Унiверсали. – К., 1990.
155.Шаповал Ю. М.С. Хрущов на Українi. – К., 1990.
156.Шаповал Ю. Україна 20–50-х років. – К., 1993.
157.Шевальє П. Iсторiя вiйни козакiв проти Польщi. – К., 1993.
158.Шерер Ж.-Б. Лiтопис Малоросiї, або iсторiя козакiв-запорожцiв. – К., 1994.
159.Яворницький Д. Iсторiя запорозьких козакiв: У 3 т. – К., 1990 – 1991.
160.Яковенко Н. Здобутки і втрати Люблінської унії // Київська старовина. – 1993. – № 3.
161.Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1994.
ПЕРЕЛІК ТИПОВИХ ПИТАНЬ
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТІВ
1. Наукова періодизація і характеристика основних етапів української історії.
2. Проаналізуйте внутрішню та зовнішню політику Директорії
3. Охарактеризуйте діяльність перших Київських князів (Олег, Ігор, Ольга, Святослав).
4. Розкрийте особливості приєднання західноукраїнських земель до Радянського Союзу
5. Розкрийте теорії виникнення та основні етапи розвитку Київської Русі
6. Охарактеризуйте козацько-селянське повстання під проводом С.Наливайка.
7. Визначте причини та наслідки роздробленості Київської Русі
8. Розкрийте причини та наслідки козацько-селянських повстань кін. XVI – поч. XVII ст.
9. Тести (по 1 б.)
10. Розкрийте особливості татаро-монгольської навали на території України
11. Охарактеризуйте етапи української національної революції середини XVII ст.
12. Визначте головні особливості політичної діяльності князів Романа Мстиславича та Данила Галицького.
13. Охарактеризуйте козацько-селянське постання під проводом К.Косинського
14. Охарактеризуйте основні етапи розвитку Галицько-Волинської держави
15. Проаналізуйте внутрішньополітичну діяльність гетьмана Б. Хмельницького.
16.
17. Охарактеризуйте періоди приєднання українських земель до складу Великого князівства Литовського
18. Проаналізуйте особливості розвитку України у період Першої світової війні.
19. Охарактеризуйте основні унії Польщі та Литва та їх наслідки для українських земель
20. Україна в умовах революції 1905-1907 рр.: основні тенденції розвитку
21. Причини виникнення, перші згадки та джерела козацтва
22. Насильницька колективізація в Україні: етапи та наслідки.
23. Запорізька Січ – причини виникнення та суспільно-політичний устрій
24. Визначте тенденції розвитку західноукраїнських земель після революції 1848-1849 рр.
25. Охарактеризуйте політичний устрій Гетьманської держави Б.Хмельницького.
26. Політика «військового комунізму» та її наслідки для України
27. Переяславська Рада 1654 р. та її наслідки для України
28. Визначте особливості діяльності декабристських організацій в Україні.
29. Адміністративний статус українських земель у складі Австро-Угорщини
30. Проаналізуйте наслідки реформ 1860-70-х р. для України.
31. Реформи Марії Терезії та Йосипа ІІ
32. Перебудова в СРСР та її на наслідки для України
33. Революція 1848 р. та Україна
34. Причини невдач Червоної армії на початковому етапі Великої Вітчизняної Війни
35. Війна 1812 року та Україна
36. Столипінська реформа та її значення для розвитку України.
37. Розкрийте причини та характер грецької колонізації в Північному Причорномор`ї.
38. Реформи М.Хрущова та їх наслідки для України
39. Кримська війна 1854-56 рр. та Україна
40. Реформи Косигіна (сер. 1960-х рр..) та їх наслідки
41. Соціально-економічний та політичний розвиток України на початку ХХ ст.
42. Розкрийте етапи Громадянської війни в Україні
43. Брестська (Берестейська) унія та її наслідки для України.
44. Розкрийте етапи діяльності Центральної Ради
45. Люблінська унія та її наслідки для України
46. Проаналізуйте та визначте головні особливості Партизанського руху на території України (1941-1944 рр.).
47. Особливості первіснообщинного ладу на території України
48. Розкрите особливості універсалів Української Центральної Ради
49. Теорії етногенезу українського народу
50. Проаналізуйте головні особливості розвитку України в умовах Великої Вітчизняної війни (1941-1944 рр.)
51. Розкрийте умови Гадяцького договору 1658 р.
52. Охарактеризуйте соціально-економічне становище УРСР в період НЕПу.
53. Україна за часів Гетьмана Розумовського. Ліквідація української автономії
54. Соціально-економічний розвиток України у другій пол. XIX ст.
55. Теорії виникнення козацтва та перші згадки про козаків.
56. Політичні та соціально-економічні наслідки Другої Світової Війни для України
57. Кревська та Городельська унії та їх наслідки для України
58. Лютнева революція 1917 р. та її наслідки для України
59. Розкрите причини розпаду Київської Русі
60. Проаналізуйте основні напрямки внутрішніх реформ гетьмана П. Скоропадського.
61. Козацько-селянське повстання під проводом М.Жмайло
62. Визначте місце України в планах фашистської Німеччини.
Навчальне видання
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Навчально-методичний посібник
для неісторичних спеціальностей
Дата: 2019-03-05, просмотров: 188.