Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
План
Основні етапи ІІ Світової війни.
2. Україна у планах фашистської Німеччини.
Об'єднання українських земель.
Причини невдач Червоної армії в початковий період Великої вітчизняної війни.
Окупаційний режим в Україні.
Внесок українського народу в перемогу над фашистською Німеччиною.
Наслідки Другої світової війни для України.
Питання 1. Основні етапи ІІ Світової війни.
1 етап – вересень 1939 - червень 1941 рр. – початок війни, "дивна війна" і вторгнення німецьких військ в країни Західної Європи.
2 етап – червень 1941 - листопад 1942 рр. – напад Німеччини на СРСР, крах "бліцкригу".
3 етап – листопад 1942 - грудень 1943 рр. – корінний перелом в ході війни.
4 етап – січень 1944 - травень 1945 рр. – відкриття "другого фронту", капітуляція Німеччини.
5 етап – травень - 2 вересня 1945 р. – розгром мілітаристської Японії, звільнення Азії, закінчення війни.
Питання 2. Україна у планах фашистської Німеччини.
Україна в планах фашистської Німеччини. Об'єднання українських земель:
1. В довоєнні роки планувалося (розробки зовнішньополітичного бюро Розенберга) створення маріонеткової держави "Велика Україна".
2. З початком агресії проти Радянського Союзу економічні інтереси третього рейху домінують над політичними. Українські землі розглядаються як бездержавний сировинний придаток, джерело продовольства і робочої сили з перспективою після знищення частини населення онімечування і колонізації. Для цього передбачалися масові депортації населення (так, планувалося переселити із Західної України в Сибір 65% українців).
3. У довоєнний період українські землі використовувалися як козир в дипломатичній грі, у військовий - як матеріальна база для ведення бойових дій, а в післявоєнний – найкраще місце для розгортання німецької колонізації.
Питання 3. Об'єднання українських земель.
Об'єднання українських земель напередодні війни 1941-1945 рр.
1. Відповідно до таємних протоколів, прикладених до пакту про ненапад (23 серпня 1939 р.), що поділили сфери впливу СРСР і Німеччини в Європі, Червона Армія з 17 вересня впродовж 12 днів окупувала Західну Україну. Для цього був створений окремий фронт (командувач Тимошенко, начальник штабу Ватутін). Відношення населення до "більшовизму" було в основному доброзичливим, але було немало членів ОУН, вороже налаштованих до радянських військ.
2. 22 вересня 1939 р. в Західній Україні пройшли вибори в Народне зібрання. Було обрано 1455 депутатів, які 27 вересня проголосили радянську владу і звернулися у ВР СРСР з проханням прийняти Західну Україну до складу союзу. Верховні Ради СРСР (1 листопада) і УРСР (14 листопада) задовольнили це прохання.
3. 28 червня 1940 р. сталінський уряд під загрозою військових дій змусив Румунію передати Радянському Союзу Північну Буковину і Бессарабію, відторгнуті від Росії в 1918 р. Українське населення цих районів висловило бажання возз'єднатися з Україною. Створений Південний фронт під командуванням Жукова, війська якого 28 червня перейшли кордон через Дністер і здійснили приєднання мирним шляхом. 2 жовтня Північна Буковина (тут переважало українське населення) і частина Бессарабії ввійшли до складу в УРСР (частина Бессарабії ввійшла до Молдавської РСР).
4. Ці події мали історичне значення – уперше за багато століть майже усі українські землі об'єдналися в межах однієї державної структури, попри те, що це об'єднання сталося в результаті змови між двома диктаторами тоталітарних імперій.
5. Позитивні сторони приходу Радянської влади на західноукраїнські землі:
- націоналізація промислових підприємств;
- за короткий термін була проведена реконструкція промислових підприємств, будівництво нових фабрик і заводів;
- експропріація маєтків польських землевласників, а їх землі розподілені між українськими селянами;
- ліквідовано безробіття;
- підвищена заробітна плата;
- розподіл житла між трудящими;
- введена безкоштовна медична допомога;
- українізація системи народної освіти, державних установ і судочинства;
- зі східних регіонів України спрямовані сотні фахівців, лікарів, учителів, інженерів;
- почалася ліквідація неписьменності.
7. Негативні явища, пов'язані встановленням сталінського режиму:
- руйнування політичної і культурної інфраструктури (закриття буржуазних і національних газет, наукових і культурно-просвітницьких товариств, ліквідація політичних партій, боротьба з інакомисленням);
- непродумана, насильницька колективізація;
- боротьба з церквою;
- ліквідація дрібної приватної торгівлі, невеликих майстерень;
- насадження радянських звичаїв, традицій, свят;
- репресії проти так званих "буржуазних фахівців": у минулому чиновників, військових, службовців, функціонерів ліквідованих політичних партій, частини інтелігенції;
- масові депортації населення (із Західної України і Західної Білорусії вислані 318 тис. сімей, що складало приблизно 10% населення).
Питання 4. Причини невдач Червоної армії в початковий період Великої вітчизняної війни.
До кінця третього тижня війни німецько-фашистські війська просунулися від 350 до 600 км, захопивши значну частину України, Білорусії, Прибалтики і Молдавії. Війська Червоної армії зазнали великих втрат: 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, більше 20 тис. гармат і мінометів. Було розгромлено 28 радянських дивізій, а 72 дивізії втратили більше половини особового складу і озброєння. За три тижні втрати склали 850 тис. вбитими, пораненими і захопленими в полон. В той же час німецько-фашистські війська втратили 100 тис. солдатів і офіцерів, 1700 танків і штурмових знарядь і 950 літаків.
1. Німецьке командування застосувало декілька стратегічних і тактичних новинок, які паралізували радянський Генштаб і радянське командування (наступ усіма силами по усьому 4500-кілометровому фронту; відсутність головного удару; одночасний прорив фронту в декількох місцях; зміна напрямів ударів; використання диверсійних методів і пропаганди і т.д.).
2. Прорахунки військово-політичного керівництва країни в тактиці проведення військових операцій; недостатня оперативність і послідовність дій військового командування; нерозуміння і неготовність до такої форми ведення війни як бліцкриг.
3. Ігнорування радянськими командирами германського військового досвіду; до 1939 р. Німеччина ретельно вивчала і переймала радянський бойовий досвід.
4. В результаті дуже різкого кількісного і якісного зростання Червоної Армії з'явилася нестача командних і командирських кадрів на усіх рівнях, але особливо у вищих ешелонах (чисельність Красної армії в 1938 р. складала 1,5 млн., а в червні 1941 р. – 5,5 млн. чол.).
5. Репресії в довоєнні роки (40 тис. командирів і 1800 генералів).
6. Німці отримали точні відомості про потенціал радянських військ, їх дислокацію біля кордону та ін.
Питання 5. Окупаційний режим в Україні.
1. До кінця 1941 р. Україна була окупована і розчленована, втратила територіальну цілісність: Північна Буковина і південно-західні області були передані Румунії. Західні області включені в так зване генерал-губернаторське "Дистрикт Галіціон", в яке входила і Польща. Для управління основною частиною території республіки під назвою "Трансністрія" 20 серпня 1941 р. створений Рейхскомісаріат "Україна" на чолі з рейхскомісаром Е.Кохом.
Східні області УРСР як "прифронтова зона" знаходилися під владою військового командування.
2. Розграбування України розпочалося з перших днів окупації (вивозилися устаткування фабрик і заводів, рухомий склад залізниць, сировина і матеріали, сільгосппродукція, чорнозем, 1 млн. фруктових дерев; 40 тис. національних витворів мистецтва, історичних реліквій і колекцій тощо); у Німеччину на роботи було депортовано 2,4 млн. юнаків і дівчат.
3. Колгоспи були збережені, а відносно сільських трудівників проводилася політика жорсткої експлуатації, завдяки чому з України поставлялося 85% продовольства, яке вивозили з окупованих радянських територій.
4. Геноцид: тільки осінню 1941 р. частини СС вбили 800 тис. єврейського населення.
5. Колабораціонізм не носив масового характеру (2 млн. українців воювали в радянській армії, а сотні тисяч працювали на потреби фронту в радянському тилу; німецьку форму (за даними О.Субтельного) носили 220 тис. українців: частина з них воювала у складі "Легіону українських націоналістів", частина – в українській дивізії СС "Галичина", в службі охорони концтаборів, в допоміжній поліції).
6. На території УРСР діяло понад 60 партизанських об'єднань (найбільш великими були формування Сабурова, Федорова, Ковпака та ін.), близько 2 тис. партизанських загонів і підпільних груп. Тільки впродовж літа-осені 1942 р. вони підірвали 117 залізничних і шосейних мостів, пустили під укіс 158 ворожих ешелонів; для боротьби з партизанами німецьке командування виділило 120 тис. солдатів.
7. Антифашистський рух в Україні включав:
- радянське комуністичне підпілля і партизанський рух (на чолі з Т. Строкачем);
- українське самостійне підпілля і партизанський рух (загони ОУН – Бандери і ОУН – Мірошника, УПА (30-40 тис. бійців);
- польський рух опору ("Польська Січ").
8. Створення УНР і розпуск 4 березня 1942 р. УНР. Діяльність Українських Національних Рад у Львові (лідери К.Левицький і митрополит А.Шептицький) і в Києві (І.Рогач, О.Теліга, О.Чемеринський та ін.).
9. За 103 тижні окупації було убито і замучено 3,9 млн. мирних жителів і понад 1,3 млн. військовополонених. На території республіки діяли 150 концентраційних таборів.
Звільнення України та її внесок в перемогу над фашистською Німеччиною.
1. Перемога радянських військ під Сталінградом дала можливість наступу частин Першої гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнєцова у Ворошиловградську область в грудні 1942 р. В результаті була проведена операції 29 січня - 18 лютого 1943 р. військ Південного, Південно-Західного і Воронезького фронтів.
2. Наступальна операція військ Воронезького фронту увінчалася звільненням Харкова (16 лютого) і східної частини Донбасу, але в результаті контрнаступу німецьких військ радянські частини були вимушені залишити Харків, північно-східну частину Донбасу і відійти за р. Північний Донець.
3. Контрнаступ під Курськом переріс в загальне стратегічне настання Радянської армії, головний удар якої був націлений на Південно-Західний напрям. Почалося звільнення Донбасу, Лівобережної України і битва за Дніпро. 23 серпня війська Степового фронту (незабаром перейменований на 2-й Український) звільнили Харків. 21 вересня частини Центрального фронту, форсувавши Десну, відвоювали Чернігів. Наступного дня закінчилося звільнення Донбасу.
4. Кульмінацією битви за Дніпро стало звільнення 6 листопада Києва. У грудні наступальні бої розгорнулися на Правобережжі. Вирішальне значення мав тут повний розгром Корсунь-Шевченківського угрупування німецьких військ (січень-лютий 1944 р.), полонення 100-тисячної армії супротивника. У лютому-березні війська 1-го і 2-го Українських фронтів звільнили ряд великих міст (Рівно, Луцьк, Вінниця, Чернівці та ін.) і 25 березня вишли до румунського кордону.
5. В ході Криворізької операції війська 3-го і 4-го Українських фронтів звільнили міста Кривий Ріг, Херсон, Миколаїв, Одесу (березень-квітень 1944 р.). Почався розгром кримського угрупування супротивника (близько 200 тис. солдатів). 9 травня 1944 р. був звільнений Севастополь, що означало повне звільнення Криму.
6. В ході літньої наступальної операції була розгромлена група німецьких армій "Північна Україна". 27 липня 1944 р. звільнений Львів, а через місяць уся Західна Україна. Завершальною операцією по звільненню України була Карпатсько-Ужгородська в жовтні 1944 р. Майже дворічне звільнення республіки закінчилося.
Питання 6. Внесок українського народу в перемогу над фашистською Німеччиною.
Внесок українського народу в перемогу над фашистською Німеччиною.
1. Україна була важливою матеріально-технічною базою діючої Червоної Армії (тільки у 1944 р. вона дала країні близько 700 тис. тонн чавуну, 500 тис. тонн сталі, понад 17 млн. тонн вугілля); сотні тисяч українців працювали на перемогу в Сибіру, Казахстані, Середній Азії та інших районах.
2. Після звільнення України було спрямовано в діючу армію більше 1,8 млн. чол., не рахуючи тих, хто вже воював на фронтах. Кожен п'ятий воїн був українцем. Більше мільйона українців воювали в партизанських загонах.
3. На завершальному етапі війни населення України зі своїх особистих заощаджень внесло до фонду оборони 859 млн. крб., підписалося на 3-тю та 4-ту військові позики.
4. Селянство України з урожаю 1944 р. здало державі 365 млн. пудів зерна.
5. Україна відправила на фронт близько 6 млн. чол., кожен третій з них загинув, кожен другий прийшов з війни інвалідом.
6. З 15 фронтів, які діяли в роки війни, більше половини очолювалися маршалами і генералами українцями за походженням.
7. З 7 млн. нагород, вручених радянським воїнам, – 2,5 млн. отримали українці і жителі України.
8. Загальна чисельність втрат цивільних і військових українців склала 7 млн. чол.
Втрати України у війні і труднощі відновлення народного господарства:
1. Людські втрати (дані без Криму, що тоді не входив до складу УРСР):
- за час війни населення УРСР скоротилося з 41 млн. чол. (січень 1941 р.) приблизно до 27,4 млн. (січень 1945 р.), тобто на 13,6 млн. чол. Понад 3,5 млн. чоловік виїхало на схід, 4,5 млн. чол. пішло в Червону армію, вивезені в Німеччину на роботи 2,4 млн. чол. На території республіки від рук фашистів загинуло 4.5 млн. мирних громадян і 3,9 з числа військових, тобто кожен п'ятий українець;
- довоєнна чисельність населення була відновлена тільки в 1960 році.
2. Матеріальні втрати:
- в роки війни повністю або частково були зруйновані 714 міст і 28 тис. селищ, знищені 2 млн. будівель і житлових будинків, втратили дах над головою 10 млн. чол.;
- окупанти зруйнували 16500 промислових підприємств, на яких до війни працювали 2,3 млн. чол.;
- знищені 18 млн. га посівів, більше 140 тис. виноградників, 230 тис. колгоспних будівель;
- виведені з ладу дев'ять магістральних залізниць, 120 паровозних депо, 1916 залізничних станцій, 50 тис. км шосейних доріг, 130 портових господарств і 2,5 тис. судів;
- зруйновані 18 тис. лікувальних закладів, 33 тис. шкіл, технікумів, училищ, ВУЗів, науково-дослідних установ, більше 19 тис. міських і сільських бібліотек. Загалом це склало 285 млрд. крб. Частка України в загальних витратах СРСР на війну склала 1 трильйон 185 млрд. карбованців (у довоєнних цінах).
Питання 7. Наслідки Другої світової війни для України.
Наслідки Другої світової війни для України
У політичному плані:
1. Возз'єднання усіх українських етнічних земель у рамках єдиної держави.
2. Україна стала одним з 47 членів ООН і до 1950 р. членом 20 міжнародних організацій.
3. Кордони України були визнані світовою громадськістю. 8 серпня 1945 р. між СРСР і Польщею було укладено договір про радянсько-польський державний кордон.
4. Переважна більшість населення висловилися за радянську владу: кожен 5-й Герой Радянського Союзу і кожен 3-й нагороджений за мужність і відвагу – українець. Колабораціонізм частини населення не знайшов підтримки і схвалення мас.
5. 8 березня 1943 р. Львівський синод проголосував за розрив Брестської унії 1596 р.
6. Націоналістичні сили розв'язали в Західній Україні громадянську війну, в ході якої загинуло 30 тис. мирних жителів і 25 тис. військовослужбовців.
7. Депортація з Криму 200 тис. кримських татар 18 квітня 1944 р., а потім 27-28 червня 1944 р. болгар, вірмен, греків.
8. Україну покинули 1 млн. поляків, емігрували на захід 550 тис. українців, що склали третю хвилю західної діаспори.
У соціально-економічному плані:
1. Нанесений величезний матеріальний збиток.
2. Голод 1946-1947 рр.
3. Розпочата індустріалізація Західної України. До 1951 р. рівень її промислового виробництва на 230% перебільшив рівень 1945 р.
4. У Західній Україні з'явилася власна технічна інтелігенція. Розвиток україномовної освіти.
У військовому відношенні:
1. На фронтах загинув кожен другий з 8 млн., що пішли на війну.
2. Бойові дії ОУН-УПА до середини 50-х років.
3. Проведення операції "Вісла" в квітні 1947 р.
Труднощі відновлення народного господарства УРСР після Великої Вітчизняної війни.
1. Високі темпи відновлюваних робіт (за прогнозами західних експертів для відновлення радянської економіки знадобиться 20-25 років. Вже в 1948 р. було перевищено довоєнний рівень промислового виробництва).
2. Одночасно проводилася реконструкція промислових підприємств (в 1946 р. на ХТЗ був налагоджений випуск нового дизельного трактора ДТ-34, літака АН-2).
3. Складна ситуація в машинобудуванні, легкій і харчовій промисловості (у 1948 р. в СРСР з-за кордону було ввезено в два рази більше обладнання, ніж в 1946 р.).
4. Критична ситуація в сільському господарстві (у роки війни перестали існувати 30 тис. радгоспів, колгоспів і МТС, майже повністю знищений машинотракторний парк, село відновлювали жінки, обмежена державна допомога: сталінська "теорія" "вторинності" аграрного сектора, посуха 1946 р., занижені ціни на сільгосппродукцію).
5. Відновлення супроводжувалося перебудовою державного управління і господарських органів (утворені 18 союзно-республіканських і 7 республіканських наркоматів, підлеглих РНК УРСР).
6. Проблеми робочих рук і підготовки кадрів (значне зменшення кількості працездатного населення, використання праці військовополонених, трудова мобілізація, розгортання системи ремісничих училищ і фабрично-заводських шкіл).
Дата: 2019-03-05, просмотров: 216.