Відповідно до ст. 70 ГК України підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші її види) на умовах і в порядку, встановлених ГК України та іншими законами. Крім того, за рішенням КМ України або органів, до повноважень яких належить управління державними або комунальними підприємствами, можуть утворюватися об’єднання підприємств на умовах і в порядку, встановлених ГК України та іншими законами.

Види об’єднань підприємств, їх загальний статус, а також основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються ГК України, інші питання їх діяльності регулюються законодавством України.

Так, ГК України містить главу 12 «Об’єднання підприємств» (ст.ст. 118–127), яка і передбачає поняття, види, організаційно-правові форми, управління об’єднання підприємств тощо.

Частина 1 ст. 118 ГК України визначає об’єднання підпри­ємств як господарську організацію, утворену у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань.

У свою чергу, О. В. Джуринський вважає, що об’єднанням суб’єктів господарювання (господарським об’єднанням) є госпо­дарська організація, утворена у складі двох або більше суб’єктів господарювання з метою координації діяльності учасників об’єд­нання, забезпечення захисту їх прав та представництва їх інтересів; централізації окремих виробничо-господарських та/або управлінсь­ких функцій; консолідації матеріальних і фінансових ресурсів; реалізації фінансової залежності учасників об’єднання задля досяг­нення певного спільного господарського результату та вирішення спільних соціальних завдань[290].

На нашу думку, ознаками об’єднання підприємств є такі: 1) об’єднання підприємств є господарською організацією; 2) об’єд­нання підприємств – це юридична особа; 3) воно утворюється у складі двох або більше підприємств; 4) метою створення об’єднання підприємств є координація виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань. Натомість у юридичній літературі висловлено інше бачення сто­совно окреслення ознак господарського об’єднання. Зокрема, за О. В. Джуринським, до них належать такі: 1) господарське об’єднання утворюється у складі не менше двох підприємств (суб’єктів господарювання); 2) основною метою утворення госпо­дарського об’єднання є координація діяльності його учасників; 3) кінцевою метою діяльності господарського об’єднання є вирі­шення спільних економічних і соціальних завдань[291].

Об’єднання підприємств можуть утворюватися двома способами: а) самими підприємствами на добровільних засадах; б) за рішенням органів, які відповідно до чинного законодавства мають право утворювати об’єднання підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законо­давством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав. При цьому необхідно розрізняти поняття «об’єднання підприємств» і «злиття підприємств», оскільки в першому випадку йдеться про самостійного суб’єкта господарювання, учасники якого зберігають статус юридичної особи, а в другому – про спосіб припинення юридичних осіб, у результаті якого утворюється новий суб’єкт господарювання[292].

Державна реєстрація об’єднання підприємств здійснюється відповідно до ст. 58 ГК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

ГК України у ст. 119 передбачає види об’єднань підпри­ємств. Так, залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи комунальні господарські об’єднання.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГК України господарське об’єд­нання – об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підпри­ємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність. Господарські об’єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням КМ України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об’єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання (ч. 5 ст. 119 ГК України).

ГК України в ст. 120 передбачає види організаційно-право­вих форм об’єднань підприємств. Так, господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціацією вважається договірне об’єднання, утворене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації та кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації має бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та органі­заціями (ч. 2 ст. 120 ГК України).

Корпорацією визнається договірне об’єднання, утворене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації (ч. 3 ст. 120 ГК України).

Консорціумом є тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінан­сування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його утворення консорціум припиняє свою діяльність (ч. 4 ст. 120 ГК України).

Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансо­вої, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у т. ч. правом пред­ставляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підпри­ємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну (ч. 5 ст. 120 ГК України).

Водночас визначальними, на думку В. О. Джуринського, озна­ками окремих організаційно-правових форм господарських об’єд­нань, як це випливає зі ст. 120 ГК України, є:

· для асоціації – постійна координація господарської діяль­ності підприємств, що об’єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій;

· для корпорації – поєднання виробничих, наукових і комер­ційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

· для консорціуму – тимчасовий характер створення для досягнення його учасниками спільної господарської мети, обов’яз­кове використання коштів, отриманих з різних джерел (від учас­ників, цільові, отримані з інших джерел);

· для концерну – фінансова залежність учасників від одного або групи учасників об’єднання, централізація функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності, з делегуванням учас­никами частини повноважень концерну[293].

Необхідно зазначити, що державні й комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо) (ч. 6 ст. 120 ГК України).

Зазначені організаційно-правові форми об’єднань підприємств є невичерпними, оскільки відповідно до ст. 127 ГК України законом можуть визначатися й інші форми об’єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо), не передбачені ст. 120 ГК України.

Відповідно до ст. 121 ГК України підприємства – учасники об’єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання, і на них поширюються положення ГК України та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.

Підприємство – учасник господарського об’єднання має право:

– добровільно вийти з об’єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об’єднання;

– бути членом інших об’єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об’єднання не встановлено інше;

– одержувати від господарського об’єднання в установле­ному порядку інформацію, пов’язану з інтересами підприємства;

– одержувати частину прибутку від діяльності господарсь­кого об’єднання відповідно до його статуту. Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об’єднання відповідно до законодавства (ч. 2 ст. 121 ГК України).

Підприємство, яке входить до складу державного або кому­нального господарського об’єднання, не має права без згоди об’єд­нання виходити з його складу, а також об’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб’єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності (ч. 3 ст. 121 ГК України).

Рішення про утворення об’єднання підприємств (установчий договір) та статут об’єднання погоджуються з АМК України в порядку, установленому законодавством (ч. 4 ст. 121 ГК України).

Відповідно до ст. 123 ГК України учасники об’єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо). Майно передається об’єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі уста­новчого договору чи рішення про утворення об’єднання. Вартість майна об’єднання відображається у його балансі.

Господарське об’єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, пред­ставництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об’єднанням підприємства діють відповідно до положень ГК України, інших законів і статуту підприємства, затвердженого об’єднанням.

Об’єднання підприємств не відповідає за зобов’язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов’язан­нями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об’єднання.

Відповідно до ст. 122 ГК України передбачено загальні поло­ження щодо управління об’єднанням підприємств. Господарські об’єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об’єднання.

Вищий орган господарського об’єднання: 1) затверджує статут господарського об’єднання та вносить зміни до нього; 2) вирішує питання про прийняття в господарське об’єднання нових учасників і виключення учасників з його складу; 3) утворює виконавчий орган господарського об’єднання відповідно до його статуту чи договору; 4) вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об’єднання.

Виконавчий орган господарського об’єднання (колегіальний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до його компетенції.

Управління державним (комунальним) господарським об’єд­нанням здійснюють правління об’єднання і генеральний директор об’єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання. Склад правління визначається статутом об’єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об’єднанням визначається статутом об’єднання відповідно до закону. Законом може бути передбачено інший порядок управління державним (комунальним) господарським об’єднанням в оборонно-промисло­вому комплексі.

Здійснення управління поточною діяльністю об’єднання під­приємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об’єднання) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об’єднання.

Спори, що виникають між учасниками об’єднання, вирі­шуються в порядку, передбаченому статутом об’єднання, або в судовому порядку відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГК України підприємства – учасники об’єднання можуть вийти з його складу зі збереженням взаємних зобов’язань та укладених договорів з іншими суб’єктами господарю­вання. Вихід підприємства зі складу державного (комунального) господарського об’єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об’єднання.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГК України припинення об’єднання підприємств відбувається в результаті його реорганізації в інше об’єднання або ліквідації.

Реорганізація господарського об’єднання здійснюється за рі­шен­ням підприємств-учасників, а реорганізація державного (кому­наль­ного) господарського об’єднання – за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об’єднання.

Ліквідація господарського об’єднання провадиться за рішен­ням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об’єднання – за рішенням органу, що прийняв рішення про утво­рення об’єднання. Ліквідація об’єднання підприємств здійснюється в порядку, встановленому ГК України щодо ліквідації підприємства. Майно, що залишилося після ліквідації об’єднання, розподіляється між учасниками згідно зі статутом об’єднання підприємств або договором.

Запитання для самоконтролю

1. Поняття та ознаки підприємства.

2. Види підприємств.

3. Організаційно-правова форма підприємств.

4. Організаційна структура підприємств.

5. Управління підприємством.

6. Поняття та види об’єднання підприємств.

7. Організаційно-правові форми об’єднання підприємств.

8. Управління об’єднанням підприємств.

Коваленко К.В.