Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Справи про банкрутство юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника – юридичної особи і за правилами, передбаченими ГПК України[297], з урахуванням особливостей, визначених Законом про банкрутство.
Сторонами у справі про банкрутство виступають кредитор (кредитори або представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут). Крім сторін, учасниками провадження у справі про банкрутство є: арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у встановлених випадках інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.
Арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу – суб’єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою стосовно боржника і кредиторів. Таким чином, одна та сама особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.
Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд може застосовувати один з трьох порядків провадження у справі про банкрутство, а саме:
1) загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди;
2) спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном і санації;
3) спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.
Однак законодавство передбачає сукупність передумов порушення господарським судом справи про банкрутство. Так, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги[298] кредитора (або кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та відповідно до ст. 11 Закону про банкрутство повинна містити:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
3) ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
4) виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;
5) перелік документів, що додаються до заяви.
За подання заяви про порушення справи про банкрутство справляється судовий збір.
До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: 1) докази сплати судового збору; 2) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 3) докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; 4) рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; 5) відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; 6) докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
При цьому законодавство передбачає і необхідність наявності деяких додаткових документів, які повинні додаватися до заяви залежно від того від боржника чи кредитора вона подається. Так, до заяви боржника також додаються:
а) установчі документи боржника – юридичної особи;
б) бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;
в) перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
г) перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;
ґ) перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника;
д) довідка органів приватизації стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу;
е) перелік осіб, що мають невиконані зобов’язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов’язань, терміну виконання та підстав виникнення;
є) відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;
ж) відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;
з) протокол загальних зборів працівників боржника, відповідне рішення зборів первинної профспілкової організації боржника, на яких обрано представника працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду;
і) рішення власника майна боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство;
ї) інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Законодавчо передбачені підстави прояву ініциативи з боку боржника щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Так, боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:
– задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;
– під час ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;
– в інших випадках, передбачених законом.
Якщо заява надходить з боку кредитора, то крім названих відомостей, вона повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою, що підписується всіма кредиторами. До заяви також додаються: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить ухвалу, в якій зазначаються: дата проведення підготовчого засідання суду; прізвище, ім’я та по батькові арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Ухвалою про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство господарський суд має право вирішити питання про:
– зобов’язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство;
– вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.
Підготовче засідання суду проводиться не пізніше чотирнадцятого дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а за наявності поважних причин – не пізніше тридцятого дня.
Ухвала про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство надсилається сторонам, органу державної виконавчої служби та державному реєстратору за місцезнаходженням боржника, органу, уповноваженому управляти державним майном боржника, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків, арбітражному керуючому, визначеному автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з’ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ст. 16 Закону про банкрутство, здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, в якому суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника та вирішує інші питання, пов’язані з розглядом справи.
Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з’ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відкликання боржника господарський суд виносить ухвалу про: а) порушення провадження у справі про банкрутство; б) відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.
В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається стосовно:
– порушення провадження у справі про банкрутство;
– визнання вимог кредитора та їх розмір;
– введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
– введення процедури розпорядження майном;
– призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг і джерела її сплати;
– вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави;
– строку подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
– дати складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів і подання його на затвердження до господарського суду, яка не може бути пізніше місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
– дати попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше двох місяців та десяти днів, а в разі великої кількості кредиторів – не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;
– строку проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна – трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її винесення. Далі ухвала не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі, органу державної податкової служби, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, що діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі. У рамках таких заходів може бути заборона боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов’язання боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинення чи утримання від вчинення певних дій або вжиття інших заходів для збереження майна боржника, про що виноситься ухвала.
Традиційно одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство здійснюється введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Про це розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника та знаходженням його майна.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону про банкрутство – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до дня введення мораторію.
Запровадження мораторію протягом його дії несе такі правові наслідки:
а) забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
б) забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
в) не нараховується неустойка, не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
г) зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію.
При цьому дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інші види соціального страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
На будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство може бути укладено так звану мирову угоду. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яке оформляється угодою сторін. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів – членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені всіх кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Мирова угода належить до заходів з відновлення платоспроможності боржника. Тому, захищаючи права діючого суб’єкта господарювання, законодавство визначає положення, відповідно до якого орган стягнення зобов’язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства у разі, коли умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Мирова угода укладається в письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Вона набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Причому одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
Зміст мирової угоди має визначати розмір, порядок і строки виконання зобов’язань боржника, і, крім того, положення щодо відстрочки чи розстрочки або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім зазначеного, мирова угода може містити умови про: виконання зобов’язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
У рамках судових процедур доволі часто має місце введення процедури розпорядження майном боржника[299]. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на 115 календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці. З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов’язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна – прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Розпорядник майна – фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном, про що виноситься ухвала. У розпорядника майна широке коло зобов’язань, серед яких:
– розгляд заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;
– ведення реєстру вимог кредиторів;
– повідомлення кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
– вжиття заходів для захисту майна боржника;
– аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках;
– скликання зборів кредиторів та організація їх проведення;
– надання державному органу з питань банкрутства відомостей, необхідних для ведення ЄДРПОУ, щодо яких порушено справу про банкрутство;
– надання господарському суду та комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника, пропозицій щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;
– не пізніше двох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство разом з боржником організація та забезпечення проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартість;
– виконання інших повноважень.
Повноваження розпорядника майна припиняються з дня припинення провадження у справі про банкрутство, а також у разі затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керуючого санацією або ліквідатора, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство.
У процедурі розпорядження майном боржник має право на підставі ухвали господарського суду задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за умови їх задоволення одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів.
Фізичні особи та/або юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації боржника (план санації тощо).
Попереднє засідання господарського суду відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство проводиться не пізніше двох місяців та десяти днів, а у разі великої кількості кредиторів – не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у т. ч. щодо яких були заперечення боржника і які не було внесено розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:
– розмір і перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
– розмір і перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
– дата проведення зборів кредиторів і комітету кредиторів;
– дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника або постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, або ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство, або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном і відкладення підсумкового засідання суду.
Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Протягом 10 днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників боржника про місце та час проведення зборів кредиторів і організовує їх проведення. Такі збори проводяться за місцезнаходженням боржника.
Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом та внесені до реєстру вимог кредиторів.
Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) і проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.
На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів. Кредитор, що має 25 і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів.
На підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.
До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов’язані прийняти одне з таких рішень:
– схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації;
– відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації та зобов’язання керуючого санацією підготувати план санації;
– подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації та зобов’язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником;
– подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
– подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.
У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів повинен прийняти одне з таких судових рішень:
– ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів;
– ухвалу про введення процедури санації та зобов’язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником;
– постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
– ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство;
– ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного Законом про банкрутство.
Якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених рішень, господарський суд протягом п’яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених вище рішень або прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд має право винести ухвалу про введення процедури санації у випадках:
– якщо є достатні підстави вважати, що рішення комітету кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято на шкоду більшості кредиторів – членів комітету кредиторів і встановлено реальну можливість відновити платоспроможність боржника;
– якщо після проведення засідання комітету кредиторів виявились обставини, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлено;
– в інших випадках, передбачених Законом про банкрутство.
З дня визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації, або затвердження мирової угоди процедура розпорядження майном і повноваження розпорядника майна припиняються.
Санація боржника
Серед судових процедур, що застосовуються до боржника згідно із законодавством, центральне місце займає санація боржника. Під санацією відповідно до ст. 28 Закону про банкрутство розуміють систему заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямовану на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів виносить ухвалу про введення процедури санації строком на шість місяців. Проте за вмотивованим клопотанням керівника санації чи комітету кредиторів цей строк може бути продовжено господарським судом, однак не більше ніж на 12 місяців.
Офіційне оприлюднення повідомлення про введення процедури санації здійснюється на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Таке повідомлення містить характеристики і тип виробництва боржника, суми кредиторської заборгованості, строк подачі заявок інвесторами, який не може перевищувати двох місяців, тощо.
Введення процедури санації тягне за собою правові наслідки: а) керівник боржника звільняється з посади у порядку, визначеному законодавством; б) управління боржником переходить до керуючого санацією; в) зупиняються повноваження органів управління боржника – повноваження органів управління передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації.
Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією зобов’язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей. Арешт на майно боржника та інші обмеження його дій щодо розпорядження майном можуть бути накладені виключно у межах процедури санації та у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.
Для управління та керування санацією боржника ухвалою господарського суду призначається керуючий санацією. Керуючий санацією – це фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення процедури санації боржника і має такі права: а) звертатися до господарського суду в передбачених Законом про банкрутство та ГПК України випадках; б) розпоряджатися майном боржника відповідно до плану санації та з урахуванням обмежень, передбачених законодавством; в) укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші правочини (договори); г) подавати заяви про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними.
Керуючий санацією зобов’язаний: а) прийняти до господарського відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; б) відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; в) розробити та подати до суду у випадках, передбачених Законом про банкрутство, план санації, погоджений з комітетом кредиторів; г) забезпечити ведення боржником бухгалтерського і статистичного звіту та фінансової звітності; ґ) здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність; д) розглядати вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації; е) заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів за зобов’язаннями, які виникли після порушення справи про банкрутство; є) повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали орган, уповноважений управляти державним майном, про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов’язків; ж) забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації в порядку, установленому законодавством про оцінку майна, майнові права та професійну оціночну діяльність; з) повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про реалізацію плану санації щодо боржника – державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого частка державної власності становить п’ятдесят і більше відсотків; и) надавати господарському суду на його вимогу інформацію про здійснення плану санації; і) на період санації виступати представником сторони (власника) у колективному договорі; й) здійснювати інші передбачені законодавством повноваження.
Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній ухвалі суду.
У разі дострокового припинення процедури санації через укладення мирової угоди або погашення вимог кредиторів керуючий санацією протягом п’яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника боржника, та у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу й продовжує виконувати повноваження керівника боржника до їх призначення в установленому порядку.
Процедура санації боржника припиняється достроково в разі невиконання умов плану санації або в разі невиконання поточних зобов’язань боржника, у зв’язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Найбільш важливим обов’язком у процедурі санації з боку керуючого санацією є розробка і виконання умов плану санації. План санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника та має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. План санації, попередньо схвалений комітетом кредиторів, відповідно до ст. 29 Закону про банкрутство протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника має бути поданий до суду керуючим санацією, який щоквартально звітує перед комітетом кредиторів і судом про виконання плану санації.
План санації може містити умови про виконання зобов’язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству; відшкодування коштів, витрачених на проведення зборів акціонерів та/або засідань органів управління боржника відповідно до цього Закону. У разі наявності інвесторів план санації розробляється за участю інвесторів і підписується інвесторами.
Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути: 1) реструктуризація підприємства[300]; 2) перепрофілювання виробництва; 3) закриття нерентабельних виробництв; 4) відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; 5) ліквідація дебіторської заборгованості; 6) реструктуризація активів боржника відповідно до вимог Закону про банкрутство; 7) продаж частини майна боржника; 8) виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань; 9) відчуження майна та погашення зобов’язань боржника шляхом заміщення активів; 10) звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації (вихідна допомога в такому разі виплачується за рахунок боржника або коштів від продажу майна боржника, або кредиту, одержаного з цією метою); 11) одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог Закону про банкрутство позачергово за рахунок продажу майна боржника; 12) інші способи відновлення платоспроможності боржника.
План санації вважається схваленим, якщо його підтримано на засіданні комітету кредиторів більш як половиною голосів кредиторів – членів комітету кредиторів. Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень: а) схвалити план санації та подати його до господарського суду; б) відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; в) відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про усунення арбітражного керуючого від виконання ним обов’язків керуючого санацією та про призначення нового керуючого санацією в порядку, встановленому Законом про банкрутство. Зазначене рішення має містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації.
Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів про введення процедури санації подаються арбітражним керуючим до господарського суду. Господарський суд затверджує схвалений і погоджений план санації боржника та виносить ухвалу про затвердження плану санації. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не буде подано план санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
За результатами реалізації плану санації банкрута, керуючий санації, відповідно до ст. 36 Закону про банкрутство за п’ятнадцять днів до закінчення строку проведення процедури, визначеного планом санації, зобов’язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів
Звіт керуючого санацією має містити: 1) баланс боржника на останню звітну дату; 2) розрахунок прибутків і збитків боржника; 3) відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника; 4) відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника; 5) відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.
До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить до комітету кредиторів одну з таких пропозицій про:
1) прийняття рішення про дострокове припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника;
2) прийняття рішення щодо припинення процедури санації та укладення мирової угоди;
3) звернення до закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації, до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
4) звернення до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санації.
Звіт керуючого санацією має бути розглянуто комітетом кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження та не пізніше закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації. За наслідками розгляду такого звіту комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:
– припинення процедури санації у зв’язку з виконанням плану санації та відновленням платоспроможності боржника;
– припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
– припинення або продовження процедури санації та укладення мирової угоди.
Звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредиторів, і протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п’яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів надсилаються до господарського суду. До звіту керуючого санацією додається реєстр вимог кредиторів. Розрахунки з кредиторами, вимоги яких включено до реєстру, проводяться керуючим санацією, починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плані санації, у порядку черговості, установленому Законом про банкрутство.
Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодного з рішень або таке рішення не подано до господарського суду до закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації або протягом 15 днів з дня виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про припинення провадження у справі про банкрутство або про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом, якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення процедури санації у зв’язку з виконанням плану санації та відновленням платоспроможності боржника. Про його затвердження або про відмову в затвердженні зазначеного звіту чи затвердження мирової угоди виноситься ухвала. Копії ухвали господарського суду та звіту керуючого санацією надсилаються сторонам у справі, іншим учасникам справи про банкрутство.
Якщо розрахунки з кредиторами не проведено у строки, передбачені планом санації, та за умови відсутності внесення клопотання комітету кредиторів про продовження строків, передбачених планом санації, і відповідних змін до плану санації, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Дата: 2018-12-28, просмотров: 237.