Система – це сукупність компонентів (підсистем та елементів), що взаємодіють між собою для досягнення певних цілей. Систему можна розглядати з двох позицій. По-перше, як доктринальне відображення, що є об’єктивно існуючою економічною категорією і науковою основою законодавства, тому система – це об’єктивно обумовлена сукупність відносин, внутрішня його побудова, об’єд­нання і розташування правових норм у визначеній послідовності. Система базується на логічному, послідовному поділі певного явища на складові та їх об’єднанні в однорідні групи. По-друге, визначаючи систему, акцентовано увагу на характеристиці основоположного його елементу, яким вважають саме структуру, тобто система – це внутрішня структура (побудова, організація), яка складається об’єктивно як відображення реально існуючих суспільних відносин.

Як і інші галузі права та навчальні дисципліни, господарське право є певною системою. В юридичній літературі під системою права розуміється існуюча та удосконалювана система норм, інсти­тутів і галузей (підсистем) права, що визначаються характером регульованих суспільних відносин і їх розвитком[53]. Зв’язок між компонентами (елементами) системи теж має бути досить певним. Це обумовлено тим, що для об’єднання компонентів у єдине ціле (систему) береться єдина класифікаційна ознака.

Як правило, галузь права, а також навчальний курс поділяють на загальну (першу) та особливу (другу) частини, хоча це певною мірою є умовним поділом.

До загальної (першої) частини належать: загальні вчення про господарську діяльність, сутність яких зводиться до ознайомлення із поняттями, ознаками, видами та принципами господарської діяль­ності. Варто враховувати, що з’ясування основного категорійного апарату, пов’язаного зі здійсненням підприємництва, також становить основу вчення про господарську діяльність і включає поняття, ознаки «підприємництва» як правової категорії та принципи його здійснення. Окремий пласт знань, що входять до загальної частини «Господарського права України», займають загальні вчення про цю галузь, що має безпосередній вияв у вив­ченні поняття, предмета, методів, принципів господарського права як навчальної дисципліни. Також вчення про «Господарське право України» передбачає з’ясування системи джерел, що забезпечують належність здійснення господарської діяльності та її різновиду – підприємництва.

Складовою першої частини також є вчення про господарські правовідносини, їх характеристику, видову гаму, зміст, режим об’єктів та суб’єктний склад. Необхідною для вивчення у загальній частині є тематика, пов’язана з наявністю правосуб’єктних переду­мов здійснення господарської діяльності, – легалізація, що містить порядок державної реєстрації, патентування та ліцензування діяль­ності суб’єктів господарювання.

Окрема увага відведена в першій частині організаційно-правовим формам суб’єктів господарювання – із утворенням юридичної особи та без такого (діяльність фізичних осіб – під­приємців). До розгляду, на думку авторського колективу, необхідно виносити питання правового становища господарських товариств, кооперативів, підприємств та їх об’єднань.

Завершальним у вивченні першої частини «Господарського права України» як навчальної дисципліни має стати тематика, пов’язана із припиненням господарської діяльності, що включає питання реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання, в тому числі й шляхом застосування процедури банкрутства.

Зміст особливої (другої) частини становлять питання, пов’я­зані з гарантіями правомірного здійснення господарської діяльності, що передбачають: 1) встановлення правового механізму щодо обмеження монополізму та захисту суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції; 2) правове регулювання ціноутворення та захист прав споживачів як учасників відносин у сфері госпо­дарювання.

Господарські зобов’язання як складова «Господарського права України» віднесені також до другої частини цієї навчальної дисципліни, оскільки у пропонованому виданні розглянуті не лише загальні підходи до зобов’язань, що виникають між учасниками відносин у сфері господарювання, а головний акцент зроблено на особливостях окремих типів договірних конструкцій – господар­ських договорах про передачу майна у власність і користування, господарських договорах на виконання робіт та господарських договорах на надання послуг.

Важливе значення для вивчення «Господарського права України» мають умови, встановлені актами нормотворчості щодо здійснення окремих видів господарської діяльності – торговельної, інвестиційної, зовнішньоекономічної, біржової та діяльності з надання фінансових послуг. Виділення таких видів господарської діяльності не є виключним, оскільки чинне законодавство не вста­новлює меж господарювання, за умови, що не будуть порушені його норми та права учасників відносин у сфері господарювання.

Завершальним етапом вивчення як усього курсу «Господар­ського права України», так і його другої частини є з’ясування питань щодо порядку здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання та притягнення їх до відповідальності. Проте останній аспект потребує з’ясування як публічно-правових, так і при­ватноправових засад (договірна відповідальність).