У контексті розгляду зазначеного питання необхідно звернути увагу на елементи господарських правовідносин. Елементами господарських правовідносин є відокремлені правові одиниці та їх внутрішній зв’язок у структурі правовідносин, що розглядаються. Структура господарських правовідносин включає: суб’єктів право­відносин (індивідуальні і колективні суб’єкти права, які беруть участь у правовідносинах), об’єкт правовідносин (те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність суб’єктів правовідносин), юри­дичний зміст правовідносин (обсяг суб’єктивних прав, законного інтересу та юридичного обов’язку, повноважень, відповідальності у сфері правовідносин).

Елементами господарських правовідносин, як і всіх інших правовідносин, є об’єкт, суб’єкт[82] і зміст. До складу правовідносин також можна віднести і юридичні факти, тобто ті підстави, за якими вони виникають.

Щодо належності об’єкта правовідношення до його елементів, то це питання позитивно вирішується більшістю науковців, хоч висловлюються і окремі заперечення. Так, Ю. К. Толстой[83] зазначає, що якщо визначати об’єкт правовідношення як те, на що спрямоване правовідношення і що здатне реагувати на вплив останнього, то не можна розглядати об’єкт як елемент, тобто складову частину самого правовідношення, оскільки правовідношення не може бути спрямо­ване саме на себе. Ця аргументація, на думку В. В. Поєдинок[84], є непереконливою. Оскільки так само можна сказати, що суб’єкти не можуть вважатися елементом, тобто складовою правовідношення, тому що правовідношення саме й виникає між ними. Специфіка об’єктів господарських правовідносин порівняно з об’єктами цивільних правовідносин полягатиме в їх особливому змісті.

Змістом господарських правовідносин, як і загально-цивільних правовідносин, є права та обов’язки їх учасників. Загальна харак­теристика таких прав і обов’язків відповідає характеристиці загально-цивільних прав і обов’язків. Особливістю у цьому випадку є те, що такі права та обов’язки виникають під час заняття господарською діяльністю. У зв’язку з цим вони пов’язуються з певною метою – досягнення соціальних та економічних результатів, отримання прибутку.

Юридичні факти у цьому разі характеризуються так, як і юридичні факти, що є підставою виникнення, зміни або припинення господарських правовідносин[85]. Переважна більшість юридичних фактів у таких правовідносинах належатиме до правочинів. Насам­перед це господарський договір, який є різновидом двостороннього правочину. Однак певні господарські правовідносини можуть вини­кати, змінюватись, припинятись унаслідок односторонніх правочи­нів (рішення підприємця про анулювання ліцензії, про створення відокремленого підрозділу). Підставою виникнення, зміни, при­пинення господарських правовідносин є і адміністративний акт (видача свідоцтва про державну реєстрацію, видача ліцензії, примусова реорганізація за рішенням АМК України).

Для настання юридичного факту важливі дві обставини: фактична і юридична. Фактична передбачає наявність певної дії, події чи стану, що стосується господарських правовідносин. У свою чергу, юридична передбачає наявність відповідної норми реагування у визначеному законодавстві.

Важливе значення у розгляді юридичних фактів має їх поділ за вольовою ознакою. Так, юридичні факти поділяються:

а) на дії (вольова поведінка суб’єктів права, з якою пов’язані виникнення, зміна та припинення правовідносин (наприклад, заподіяння шкоди суб’єкту господарювання; укладення угоди);

б) події (юридичні факти, що виникають, змінюються і при­пиняються поза волею людей – внаслідок обставин непереборної сили (повінь, землетрус, народження чи смерть фізичної особи, закінчення строків)). Характерною рисою системи юридичних фактів у господарському праві, на думку Г. Л. Знаменського[86], служить те, що в ній переважають дії учасників господарських правовідносин як факти, які породжують права. Проте, це не виключає того, продовжує вчений, що в ряді випадків законодавство важливу роль відводить як правозмінюючим подіям, так і право­припиняючим фактам.

Серед юридичних фактів, що зустрічаються у господарських правовідносинах, як приклад можна навести такі: правомірні та неправомірні дії чи бездіяльність суб’єктів господарювання; стихійне лихо, внаслідок якого було пошкоджено майно підпри­ємця; смерть власника контрольного пакета акцій, спадкування таких акцій іншими особами тощо.

Підстави виникнення, зміни та припинення господарських правовідносин – юридичні факти, якими можуть бути: 1) дії чи бездіяльність (правомірні чи неправомірні) або 2) події. У багатьох випадках для виникнення правовідносин, у т. ч. господарських, недостатньо настання одиничного юридичного факту; необхідно, щоб настала сукупність юридичних фактів, яка отримала назву юридичного складу[87]. Наприклад, підставою виникнення госпо­дарського зобов’язання за договором, який було укладено на біржі, аукціоні, конкурсі, є складний юридичний склад, що містить попередній договір та основний договір, зміст якого визначений умовами попереднього договору[88].

Правовідносини за своєю юридичною природою характери­зуються наявністю певної динаміки. Така динаміка відображається через їх виникнення, зміну та припинення. Розглянемо детальніше виникнення правових відносин у сфері господарювання.

Виникнення правовідносин базується на ряді підстав, що є рушієм їх правової природи. Такі підстави є досить різноманітними, проте загальна теорія права виділяє два основні види останніх. Зокрема, першим видом підстав є матеріальні, або загальні підстави. Такі підстави передбачають:

· наявність суб’єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин;

· наявність об’єкта правовідносин – матеріальні і немате­ріальні блага, з приводу яких (володіння ними, їх охорона та захист) суб’єкти права вступають у взаємовідносини.

Другим видом підстав виникнення господарських правовід­носин є юридичні або спеціальні підстави. Зокрема, вони передба­чають: а) наявність норми права; б) правосуб’єктність учасників правовідносин: правоздатність і дієздатність (про які йшлося вище); в) юридичний факт (підстава виникнення, зміни та припинення правовідносин).

Двом видам підстав виникнення правовідносин відповідають два аспекти їх змісту. Першочергово необхідно зазначити про матеріальний, або фактичний аспект. Під таким аспектом розуміють фактичну поведінку (дію чи бездіяльність) учасників господарських відносин, яку правомочний може, а правозобов’язаний повинен здійснити, тобто реальні дії з реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Іншим аспектом є юридичний. Такий аспект містить права і обов’язки сторін, якщо розглядати ширше, то він передбачає суб’єктивне право, юридичний обов’язок, повноваження, юридичну відповідальність.

Юридичний зміст свідчить, що в оболонку правовідносин втягнуто опосередковані фактичні відносини не повністю, а тільки в тій частині, у складі, передбаченому правами та обов’язками.

Отже, підстави виникнення господарських правовідносин – це матеріальні та юридичні чинники, що за своїм змістом втілюються у фактичній поведінці учасників таких правовідносин та наявністю прав і обов’язків останніх. Важливе значення у виникненні госпо­дарських правовідносин має юридичний факт, що за своїм змістом втілюється у певних обставинах різного типу, які мають безпосередній вплив на динаміку таких відносин.