Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

 

Поняття господарської діяльності є одним з ключових під час вивчення господарського права. Стосовно законодавчого визна­чення цього поняття, то його містить низка нормативно-правових актів, зокрема ГК України[1], ПК України[2], Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»[3] і Закон України «Про ліцен­зування певних видів господарської діяльності»[4].

Так, у ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспіль­ного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 ПК України господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» господарська діяльність – це будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» під господарською діяльністю розуміє будь-яку діяльність, у тому числі підприємницьку, юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців, пов’язану з виробництвом (виготов­ленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Отже, зазначене свідчить, що чинне законодавство України містить різне легальне тлумачення «господарської діяльності» як правової категорії. Ця обставина не сприяє позитивному розвитку господарського законодавства, оскільки розкриття одного й того самого поняття в окремих нормативно-правових актах лише вносить плутанину щодо їх використання стосовно кожного виду госпо­дарських правовідносин. Вбачається, що закріплене в ГК України визначення господарської діяльності є найбільш повним і містить більш детальну характеристику господарської діяльності, ніж поняття, що закріплені в інших нормативно-правових актах.

Специфіка господарської діяльності визначається: сферою її здійснення (сфера суспільного виробництва); змістом (виробництво суспільних благ, що мають мінову та споживчу вартість, для задоволення потреб інших учасників господарських відносин і реалізація цих благ у товарній формі на інший еквівалент); суб’єк­тами, які її здійснюють (ними є суб’єкти господарювання); інтересами, які виникають та мають бути реалізовані під час її здійснення (приватні інтереси в одержанні прибутку та/або досягненні інших соціально-економічних результатів, які є об’єк­тами як приватних, так і публічних інтересів)[5].

Ознаки господарської діяльності :

1) діяльність суб’єктів господарювання. Згідно з ч. 1 ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відпові­дальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єктами господарю­вання є:

а) господарські організації – юридичні особи, створені відпо­відно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установ­леному законом порядку;

б) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

2) особлива сфера здійснення господарської діяльності – сфера суспільного виробництва (виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг здійснюються не для задоволення власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб);

3) мета такої діяльності – виготовлення та реалізація продук­ції, виконання робіт чи надання послуг;

4) виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг, що повинні мати вартісний характер (результати господарської діяльності реалізуються за плату та функціонують як товар);

5) виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг, що повинні мати цінову визначеність.

Додатково виділяють як ознаки господарської діяльності професійні засади її здійснення та поєднання в ній приватних інтересів виробника та публічних інтересів (держави, суспільства, значних прошарків населення тощо)[6]. Зокрема, приватні інтереси виробника полягають в одержанні прибутку чи інших вигод/переваг від господарської діяльності, а публічні інтереси, зокрема інтереси суспільства в особі широкого кола споживачів – в отриманні певних благ, інтереси держави – в отриманні прибутків та інших обов’яз­кових платежів від суб’єктів господарювання, інтереси територіаль­ної громади – в забезпеченні зайнятості членів громади шляхом їх залучення на засадах індивідуального підприємництва чи трудового найму суб’єктами господарювання до господарської діяльності, у задоволенні потреб громади в певних продукції, роботах, послугах, в участі суб’єктів господарювання у вирішенні завдань територіаль­ної громади в благоустрої, у сплаті місцевих податків та зборів тощо[7].

Види господарської діяльності:

– залежно від мети господарської діяльності виокремлюють два її різновиди:

· комерційну (підприємницьку);

· некомерційну господарську діяльність.

Комерційна господарська діяльність розкривається через поняття «підприємництво» та визначається ст. 42 ГК України. Відповідно до ст. 52 ГК України некомерційне господарювання визначається як самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів, без мети одержання прибутку.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єкта­ми господарювання державного або комунального секторів еконо­міки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до ст. 12 ГК України забороняється підприємництво, на основі рішення відповід­ного органу державної влади чи органу місцевого самовря­дування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом (наприк­лад, біржова діяльність). Не можуть здійснювати некомерційну гос­по­дарську діяльність органи державної влади, органи місцевого само­врядування, їх посадові особи.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється некомер­ційними суб’єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, що визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, перед­бачених законодавством. На суб’єктів господарювання, які здійс­нюють некомерційну відповідну діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання, які визначаються законодавчими актами України.

Отже, некомерційна господарська діяльність здійснюється з метою задоволення певних суспільних потреб, а отримання при­бутку від неї не є основною метою. Некомерційною госпо­дарською діяльністю, наприклад, є діяльність частини казенних, експеримен­тальних та інших планово-збиткових підприємств, які фінансуються за рахунок держави;

– залежно від сфери національної економіки, у якій здійс­нюється діяльність, виділяють: а) інвестиційну діяльність; б) бір­жову діяльність; в) торговельну діяльність; г) діяльність на ринку цінних паперів; д) зовнішньоекономічну діяльність та ін.;

– залежно від сфери здійснення господарської діяльності виокремлюють: а) виготовлення та реалізацію продукції; б) вико­нання робіт; в) надання послуг;

– залежно від ринку (внутрішній чи зовнішній), національної приналежності суб’єктів господарювання (вітчизняні товаровироб­ники/резиденти чи іноземні інвестори та нерезиденти) розрізняють: а) господарську діяльність за участю вітчизняних товаровиробників (резидентів); б) зовнішньоекономічну діяльність (за участю резиден­тів та нерезидентів), у т. ч. іноземне інвестування.