Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ

 

Навчальний посібник

У двох частинах

Частина 1

 

За загальною редакцією
О.П. Гетманець, Ю.М. Жорнокуя, О.М. Шуміла

 

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

 

Київ
2013

УДК 346.1 (477)

ББК 67.9(4УКР)303я73

       Г72

 

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(лист №1/11-5215 від 12.03.2013 р.)

 

Рецензенти:

Р.Б.Шишка – завідувач кафедри цивільно-господарських дисциплін Ірпінської фінансово-юридичної академії, академік АНВШ України, доктор юридичних наук, професор;

Ю.Є.Атаманова – заступник директора НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку НАПНУ, доктор юридичних наук, доцент;

В.В.Сергієнко – завідувач кафедри правового регулювання економіки Харківського національного економічного університету, кандидат юридичних наук, доцент.

 

Авторський колектив:

О.Б.Андрєєва, кандидат юридичних наук, доцент − гл. 2 (спільно з Ю.М. Жорнокуєм);

О.П.Гетманець, доктор юридичних наук, професор – гл. 5;

І.І.Гришина, магістр – гл. 8 (спільно з Ю.М. Жорнокуєм);

Ю.М.Жорнокуй, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 2 (спільно з О.Б. Андрєєвою); гл. 3; гл. 4 (спільно з А.С. Загороднім); гл. 8 (спільно з І.І. Гришиною);

А.С. Загородній – гл. 4 (спільно з Ю.М. Жорнокуєм);

Ю.М.Кириченко, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 1;

К.В.Коваленко, кандидат юридичних наук – гл. 11;

О.В. Полтавський, кандидат юридичних наук – гл. 7;

О.П.Сущ, магістр – гл. 6;

А.О.Сядристий, магістр – гл. 10;

Г.Ф. Фомін , кандидат економічних наук, доцент – вступ;

Я.О.Чапічадзе, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 12;

І.А.Шуміло, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 9 (спільно з О.М. Шумілом);

О.М.Шуміло, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 9 (спільно з І.А. Шуміло).

 

 

ISBN                                                                                             © Колектив авторів, 2013

ISBN (Ч. 1)                                                                                                                             

ЗМІСТ

 

 

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

 

АМК України – Антимонопольний комітет України

АРК – Автономна Республіка Крим

АТ – акціонерне товариство

БК України – Бюджетний кодекс України

ВК України – Водний кодекс України

ВР України – Верховна Рада України

ВС України – Верховний Суд України

ГК України – Господарський кодекс України

ГПК України – Господарсько-процесуальний кодекс України

ДПА – Державна податкова адміністрація

ЄДРПОУ – Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України

ЄС – Європейський Союз

ЖБК – житлово-будівельний кооператив

ЖК – житловий кооператив

ЖК України – Житловий кодекс України

ЗК України – Земельний кодекс України

КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України

КЗпП України – Кодекс законів про працю України

КК України – Кримінальний кодекс України

КМ України – Кабінет Міністрів України

КпАП України – Кодекс про адміністративні правопорушення України

КСП – колективне сільськогосподарське підприємство

КС України – Конституційний Суд України

ЛК України – Лісовий кодекс України

Мінфін України – Міністерство фінансів України

НБ України – Національний банк України

НКЦПФР – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

ООН – Організація Об’єднаних Націй

ПАТ – публічне акціонерне товариство

ПК України – Податковий кодекс України

ПрАТ – приватне акціонерне товариство

c/г – сільське господарство, сільськогосподарський

СНД – Співдружність Незалежних Держав

ТзДВ – товариство з додатковою відповідальністю

ТзОВ – товариство з обмеженою відповідальністю

Укоопспілка – Центральна спілка споживчих товариств

ЦК України – Цивільний кодекс України

ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України

 

 

ВСТУП

 

 

Економічне народовладдя є необхідною складовою народного суверенітету, що виявляється через особливу за природою постійну, пряму або опосередковану участь українського народу, його тери­торіальних громад і громадян особисто в національній економічній системі. Така участь полягає в практичній реалізації названими суб’єктами диверсифікованого комплексу належних економічних прав і за своїми предметними та вартісними показниками є визна­чальною для функціонування національної економіки як такої, достатньою для забезпечення суспільної та індивідуальної економіч­ної безпеки та розвитку.

Реалізація суспільної влади – державної, політичної, економіч­ної, інформаційної, духовної тощо – фокусує навколо себе особливої гостроти конфігурації суспільних інтересів. Отже, правове регулю­вання відносин ринкової економіки, що реалізуються суб’єктами господарювання на диспозитивних засадах, відбувається за єдиними правовими режимами.

Історична доля господарського права в Україні є непростою, що відображає протистояння між прихильниками цивілістичного і господарського підходів до регулювання однотипних правовід­носин. З прийняттям ГК України проблема не набула остаточного вирішення. Адже саме наука господарського права є сталим відо­браженням цієї суперечності. Проте варто зауважити, що на сьогод­ні вже напрацьовано та науково обґрунтовано основні теоретичні конструкції моделювання господарських правовідносин. Крім того, багато питань вирішується в експериментальному порядку, тому нормативні акти у сфері регулювання здійснення господарської діяльності характеризуються деякою внутрішньою неузгодженістю, суперечливістю та непослідовністю.

Залежно від ряду характерних рис, що можуть застосовуватися та бути використаними під час вивчення того чи іншого питання, весь матеріал посібника поділений на дві частини з внутрішнім їх структуруванням і буде виданий відповідно двома книгами. Мате­ріал першої частини ґрунтується на загальних підходах до здійс­нення господарської діяльності без урахування особливостей та специфіки організаційно-правових форм суб’єктів господарювання або сфери національної економіки, в якій вони діють. Зміст другої частини зумовлений специфікою господарювання в окремих сферах, закріпленням прав та обов’язків суб’єктів господарської діяльності спеціальними договірними конструкціями та можливістю їх притягнення до відповідальності за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань чи порушення вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності.

У першій частині пропонованого навчального посібника викладено основні підходи до теоретичного та законодавчого бачення центральних положень господарсько-правової науки. Її структуру складають такі блоки: загальні положення господарського права (поняття господарської діяльності, поняття господарського права, господарські правовідносини і загальна характеристика суб’єктів господарювання); легалізація господарської діяльності (створення суб’єктів господарювання, порядок їх державної реєстрації, ліцензування господарської діяль­ності та патентування підприємницької діяльності); організаційно-правові форми суб’єктів господарювання (правове становище господарських товариств, правове становище кооперативів, правове становище підприємств та їх об’єднань); припинення господарської діяльності (загальна характеристика припинення господарської діяльності (реорганізація та ліквідація суб’єктів господарювання) та особливості ліквідації суб’єкта господарювання у зв’язку з банкрутством).

Господарська діяльність як категорійне поняття конкурує з іншими категоріями: підприємництво, комерція, бізнес і т. ін., які не отримали однозначного визначення. Питання стосовно правового становища суб’єктного складу господарських правовідносин є одним із дискусійних у науці господарського права. Значною мірою це зумовлено наявністю різних концептуальних підходів до право­вого регулювання відносин у господарській сфері – господарсько-правового і цивілістичного.

Вивчення навчальної дисципліни «Господарське право» сприяє засвоєнню студентами та слухачами базових понять і категорій, що застосовуються під час здійснення господарської діяльності, виникнення, розвитку і припинення господарських правовідносин. Зміст першої частини навчального посібника відо­бражає основні концепції господарсько-правової науки та тенденції розвитку господарського законодавства в Україні, що зумовлює наявність у ньому дискусійних питань і проблематики, яка потребує свого вирішення.

Навчальний посібник підготовлено авторським колективом ка­федри правового забезпечення господарської діяльності Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ. Авторський колектив висловлює щиру подяку шановним рецензентам професорам Ю.Є. Атамановій, Р.Б. Шишці, доценту В.В. Сергієнку за важливі рекомендації щодо покращення видання, які будуть враховані у процесі вдосконалення науково-методичної роботи під час викладання навчальної дисципліни «Господарське право».

Колектив авторів навчального посібника сподівається, що викладений у ньому матеріал сприятиме розвитку науки господар­ського права. Автори будуть вдячні за висловлені зауваження, пропозиції та побажання, спрямовані на покращення змісту пропонованого видання, які можна надсилати на електронну адресу кафедри правового забезпечення господарської діяльності ННІ ПМК ХНУВС: pmk_pzgd@mail.ru.

 

 

 

Кириченко Ю.М.

Органи ліцензування

 

Ліцензування в Україні здійснюється органами ліцензування.

Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації. Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює КМ України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені КМ України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Розробку та реалізацію державної політики ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.Закон про ліцензування у ст. 5 визначає спеціально уповнова­жений орган з питань ліцензування, до компетенції якого належать:– розробка основних напрямів розвитку ліцензування; – розробка проектів нормативно-правових актів з питань ліцензування; – погодження проектів нормативно-правових актів з питань ліцензування, що розробляються та приймаються органами вико­навчої влади; – узагальнення практики застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування; – здійснення нагляду за додержанням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надання роз’яснення щодо його застосування;– здійснення методичного керівництва, інформаційним забезпеченням діяльності органів ліцензування; – визначення форми документів у сфері ліцензування та правила їх оформлення; – погодження за поданням органу ліцензування ліцензійних умов провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням;– формування експертно-апеляційної ради;– організація підготовки, перепідготовки та підвищення ква­ліфікації фахівців з ліцензування; – ведення Єдиного ліцензійного реєстру; – організація замовлення, постачання, обліку і звітності витрачання бланків ліцензій; – видача розпорядження про усунення порушень законо­давства у сфері ліцензування. Для забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює розроблення навчальних програм, методичних рекомендацій і посібників, установлює поря­док підготовки та атестації фахівців з ліцензування. Для здійснення своїх повноважень спеціально уповноважений орган з питань ліцензування має свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються спеціально уповнова­женим органом з питань ліцензування. Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його компетенції, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами – підприємцями.Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування можуть бути оскаржені до суду.Орган ліцензування – центральний орган виконавчої влади, що здійснює повноваження, передбачені ст. 6 Закону про ліцензування. Орган ліцензування може делегувати свої повноваження своїм структурним територіальним підрозділам. Повноваження органу ліцензування не можуть бути делеговані іншим особам, у тому числі створеним органом ліцензування, крім випадку, передбаченого Законом про ліцензування. У разі, якщо КМ України визначає органом ліцензування Раду міністрів АРК, відповідні повноваження за рішенням Ради міністрів АРК можуть передаватися відповідним міністерствам та республіканським комітетам АРК.Повноваження органу ліцензування закріплені у ст. 6 Закону про ліцензування: – забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;– затверджує ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, крім випадків, передбачених цим Законом;– видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;– здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержан­ням ліцензіатами ліцензійних умов; – видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; – анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності; – формує і веде ліцензійний реєстр. Орган ліцензування не може доручати іншим особам визначати спроможність суб’єктів господарювання виконувати ліцензійні умови згідно з поданими документами. Фінансування органу ліцензування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України або місцевого бюджету. Експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, створеним при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування. У своїй діяльності експертно-апеляційна рада керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та КМ України. Рішення експертно-апеляційної ради мають характер експерт­них висновків і є обов’язковими для розгляду спеціально уповнова­женим органом з питань ліцензування. До компетенції експертно-апеляційної ради належать: · експертиза проектів нормативно-правових актів органів виконавчої влади з питань ліцензування;· розроблення рекомендацій з основних проблем державної політики у сфері ліцензування; · надання попередніх висновків щодо пропозицій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян і підприємців щодо доцільності запровадження ліцензу­вання певних видів господарської діяльності чи його скасування; · розгляд заяв, претензій та скарг суб’єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування; · аналіз стану та розроблення рекомендацій щодо вдоско­налення ліцензування. Склад експертно-апеляційної ради формується з державних службовців, науковців, інших фахівців і представників громадських організацій. Положення про експертно-апеляційну раду та її склад затверджується КМ України. Експертно-апеляційну раду очолює голова спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. До складу експертно-апеляційної ради залучаються незалежні експерти та представники громадських організацій у кількості не менше ніж двадцять відсотків загальної кількості членів цієї ради. Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпе­чення діяльності експертно-апеляційної ради здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування. Експертно-апеляційна рада має право залучати для консуль­тацій та експертизи державних службовців, науковців, інших фахів­ців на громадських засадах. Проекти нормативно-правових актів, пропозиції та звернення (апеляції) розглядаються експертно-апеляційною радою протягом 20 робочих днів з дня їх реєстрації у спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування. Рішення експертно-апеляційної ради приймається більшістю голосів від загальної кількості членів експертно-апеляційної ради. За результатами розгляду поданих проектів нормативно-право­вих актів, пропозицій і звернень (апеляцій) приймається рішення експертно-апеляційної ради, яке оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем експертно-апеляційної ради. Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеля­цій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень зако­нодавства у сфері ліцензування, допущених органом ліцензування.

 

Поняття та види ліквідації

 

Під ліквідацією суб’єкта господарювання потрібно розуміти припинення його існування як суб’єкта права за встановленою зако­ном процедурою без настання універсального правонаступництва.

Загальний порядок припинення суб’єкта господарювання шляхом ліквідації встановлено ст. 60 ГК України та ст. 111 ЦК України. Класично порядок ліквідації можна представити низкою етапів.

1. Учасники господарської організації, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, для внесення до ЄДРПОУ запису про рішення щодо припинення юридичної особи. Для цього подається оригінал або нотаріально засвідчена копія рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

2. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів без розгляду повинен у день надходження цих докумен­тів внести до ЄДРПОУ відповідний запис і в той же день повідо­мити органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису. Здійснюється публікація у спеціалізованому друкованому засобі масової інформа­ції повідомлення про внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

3. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають ліквіда­ційну комісію, голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Виконання функцій ліквідаційної комісії може бути покладено на орган управління юридичної особи. До ліквіда­ційної комісії або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від її імені.

4. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить лікві­дацію суб’єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встанов­лені ГК України чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквіда­ційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебітор­ської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб’єкта господарювання.

5. Кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

6. До завершення строку пред’явлення вимог кредиторів лікві­даційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юри­дичної особи, що припиняється, а також майна її філій і представ­ництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припи­няється. Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші докумен­ти, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).

7. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквіда­ційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Він затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

8. Проводиться виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у порядку черговості. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, пере­дається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

9. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам державної податкової служби.

10. Проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи у зв’язку з ліквідацією, для чого державному реєстраторові подаються відповідні документи. За відсутності підстав для зали­шення документів без розгляду державний реєстратор має у строк, що не повинен перевищувати одного робочого дня з дати надход­ження документів, внести до ЄДРПОУ запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Детальніше етап державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом реорганізації чи ліквідації визначається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (ст.ст. 36, 37).

У разі припинення платоспроможної юридичної особи ЦК України в ст. 112 визначає чітку черговість задоволення вимог кре­диторів:

1) задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, зав­даної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимо­ги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудови­ми відносинами, вимоги автора про плату за використання резуль­тату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’яз­кових платежів);

4) задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквіда­ційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішен­ням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вва­жаються погашеними.

Виходячи із нескладної правової конструкції фізичної особи – підприємця, порядок припинення його діяльності фактично полягає у прийнятті відповідного рішення та внесенні відомостей про це до ЄДРПОУ.

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Визначення припинення господарської діяльності.

2. Нормативно-правові акти, що регулюють припинення господар­ської діяльності.

3. Форми припинення суб’єкта господарювання.

4. Підстави добровільного припинення господарської діяльності.

5. Підстави примусового припинення суб’єктів господарювання.

6. Підстави припинення фізичних осіб – підприємців.

7. Види реорганізації та їх характеристика.

8. Порядок припинення суб’єкта господарювання шляхом реорга­нізації.

9. Порядок припинення суб’єкта господарювання у разі його ліквідації.

10. Порядок задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи.

 

 

 

Чапічадзе Я.О.

Санація боржника

 

Серед судових процедур, що застосовуються до боржника згідно із законодавством, центральне місце займає санація боржника. Під санацією відповідно до ст. 28 Закону про банкрутство розуміють систему заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямовану на оздоровлення фінан­сово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструк­туризації підприємства, боргів і активів або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів вино­сить ухвалу про введення процедури санації строком на шість місяців. Проте за вмотивованим клопотанням керівника санації чи комітету кредиторів цей строк може бути продовжено господар­ським судом, однак не більше ніж на 12 місяців.

Офіційне оприлюднення повідомлення про введення процеду­ри санації здійснюється на офіційному веб-сайті Вищого господар­ського суду України в мережі Інтернет. Таке повідомлення містить характеристики і тип виробництва боржника, суми кредиторської заборгованості, строк подачі заявок інвесторами, який не може перевищувати двох місяців, тощо.

Введення процедури санації тягне за собою правові наслідки: а) керівник боржника звільняється з посади у порядку, визначеному законодавством; б) управління боржником переходить до керуючого санацією; в) зупиняються повноваження органів управління борж­ника – повноваження органів управління передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації.

Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією зобов’язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей. Арешт на майно боржника та інші обмеження його дій щодо розпорядження майном можуть бути накладені виключно у межах процедури санації та у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Для управління та керування санацією боржника ухвалою господарського суду призначається керуючий санацією. Керуючий санацією – це фізична особа, яка відповідно до рішення господар­ського суду організовує здійснення процедури санації боржника і має такі права: а) звертатися до господарського суду в передбачених Законом про банкрутство та ГПК України випадках; б) розпоряд­жатися майном боржника відповідно до плану санації та з ураху­ванням обмежень, передбачених законодавством; в) укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші правочини (договори); г) подавати заяви про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними.

Керуючий санацією зобов’язаний: а) прийняти до господарсь­кого відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; б) відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; в) розробити та подати до суду у випадках, передбачених Законом про банкрутство, план санації, погоджений з комітетом кредиторів; г) забезпечити ведення боржником бухгалтерського і статистичного звіту та фінансової звітності; ґ) здійснювати заходи щодо стягнення на користь борж­ника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність; д) розглядати вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника, які виникли після порушен­ня справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації; е) заявляти в установленому порядку запере­чення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів за зобов’язан­нями, які виникли після порушення справи про банкрутство; є) повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господар­ським судом відповідної ухвали орган, уповноважений управляти державним майном, про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов’язків; ж) забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації в порядку, установленому законодавством про оцінку майна, майнові права та професійну оціночну діяльність; з) повідомляти орган, уповноважений управляти державним май­ном, про реалізацію плану санації щодо боржника – державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого частка державної власності становить п’ятдесят і більше відсотків; и) надавати господарському суду на його вимогу інфор­мацію про здійснення плану санації; і) на період санації виступати представником сторони (власника) у колективному договорі; й) здійснювати інші передбачені законодавством повноваження.

Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове при­пинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазна­чається у відповідній ухвалі суду.

У разі дострокового припинення процедури санації через укладення мирової угоди або погашення вимог кредиторів керуючий санацією протягом п’яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника боржника, та у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу й продовжує виконувати повнова­ження керівника боржника до їх призначення в установленому порядку.

Процедура санації боржника припиняється достроково в разі невиконання умов плану санації або в разі невиконання поточних зобов’язань боржника, у зв’язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Найбільш важливим обов’язком у процедурі санації з боку керуючого санацією є розробка і виконання умов плану санації. План санації має містити заходи щодо відновлення платоспромож­ності боржника та має передбачати строк відновлення платоспро­можності боржника. План санації, попередньо схвалений комітетом кредиторів, відповідно до ст. 29 Закону про банкрутство протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника має бути поданий до суду керуючим санацією, який щоквартально звітує перед комітетом кредиторів і судом про виконання плану санації.

План санації  може містити умови про виконання зобов’язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству; відшкодування коштів, витрачених на проведення зборів акціонерів та/або засідань органів управління боржника відповідно до цього Закону. У разі наявності інвесторів план санації розробляється за участю інвесторів і підписується інвесторами.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути: 1) реструктуризація підприєм­ства[300]; 2) перепрофілювання виробництва; 3) закриття нерентабель­них виробництв; 4) відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; 5) ліквідація дебіторської заборгованості; 6) реструктуризація активів боржника відповідно до вимог Закону про банкрутство; 7) продаж частини майна боржника; 8) виконання зобов’язань борж­ника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань; 9) відчуження майна та погашення зобов’язань боржника шляхом заміщення активів; 10) звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації (вихідна допомога в такому разі виплачується за рахунок боржника або коштів від продажу майна боржника, або кредиту, одержаного з цією метою); 11) одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відпо­відно до вимог Закону про банкрутство позачергово за рахунок продажу майна боржника; 12) інші способи відновлення платоспро­можності боржника.

План санації вважається схваленим, якщо його підтримано на засіданні комітету кредиторів більш як половиною голосів кредиторів – членів комітету кредиторів. Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень: а) схвалити план санації та подати його до господарського суду; б) відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; в) відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про усунення арбітражного керуючого від виконання ним обов’язків керуючого санацією та про призначення нового керуючого санацією в порядку, встановленому Законом про банкрутство. Зазначене рішення має містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів про введення процедури санації подаються арбітражним керуючим до господарського суду. Госпо­дарський суд затверджує схвалений і погоджений план санації боржника та виносить ухвалу про затвердження плану санації. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не буде подано план санації боржника, госпо­дарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За результатами реалізації плану санації банкрута, керуючий санації, відповідно до ст. 36 Закону про банкрутство за п’ятнадцять днів до закінчення строку проведення процедури, визначеного планом санації, зобов’язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів

Звіт керуючого санацією  має містити: 1) баланс боржника на останню звітну дату; 2) розрахунок прибутків і збитків боржника; 3) відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника; 4) відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника; 5) відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.

До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить до комітету кредиторів одну з таких пропозицій про:

1) прийняття рішення про дострокове припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника;

2) прийняття рішення щодо припинення процедури санації та укладення мирової угоди;

3) звернення до закінчення строку процедури санації, визна­ченого в плані санації, до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

4) звернення до господарського суду з клопотанням про про­довження процедури санації.

Звіт керуючого санацією має бути розглянуто комітетом кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження та не пізніше закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації. За наслідками розгляду такого звіту комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопо­танням щодо:

– припинення процедури санації у зв’язку з виконанням плану санації та відновленням платоспроможності боржника;

– припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

– припинення або продовження процедури санації та укла­дення мирової угоди.

Звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредиторів, і протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п’яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів надсилаються до господарського суду. До звіту керуючого санацією додається реєстр вимог кредиторів. Розрахунки з кредиторами, вимоги яких включено до реєстру, проводяться керуючим санацією, починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плані санації, у порядку черговості, установленому Законом про банкрутство.

Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодного з рішень або таке рішення не подано до господарського суду до закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації або протягом 15 днів з дня виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про припинення провадження у справі про банкрутство або про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарсь­ким судом, якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припи­нення процедури санації у зв’язку з виконанням плану санації та відновленням платоспроможності боржника. Про його затвердження або про відмову в затвердженні зазначеного звіту чи затвердження мирової угоди виноситься ухвала. Копії ухвали господарського суду та звіту керуючого санацією надсилаються сторонам у справі, іншим учасникам справи про банкрутство.

Якщо розрахунки з кредиторами не проведено у строки, передбачені планом санації, та за умови відсутності внесення клопо­тання комітету кредиторів про продовження строків, передбачених планом санації, і відповідних змін до плану санації, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щербини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 528 с.

2. Алексеев С. С. Общая теория права : учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. / С. С. Алексеев. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 576 с.

3. Бекірова Е. Правова природа інституту ліцензування певних видів господарської діяльності / Е. Бекірова // Підприєм­ництво, господарство і право. – 2007. – № 10. – С. 95–97.

4. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання : автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.04 / О. А. Беляневич ; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. – 24 с.

5. Булгакова І. В. Господарське право України : навч. посіб. / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

6. Вінник О. М. Господарське право : курс лекцій / О. М. Він­ник. – К. : Атіка, 2004. – 624 с.

7. Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. / О. М. Він­ник. – 2-ге вид., змін. та доп. – К. : Правова єдність, 2009. – 766 с.

8. Вінник О. М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах : дис. д-ра юрид. наук : 12.00.04 / О. М. Вінник ; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 631 с.

9. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини : монографія / О. П. Віхров. – К. : Слово, 2008. – 512 с.

10. Господарське право : підручник / Д. В. Задихайло, В. М. Паш­ков, Р. П. Бойчук та ін. ; за заг. ред. Д. В. Задихайла, В. М. Пашкова. – Х. : Право, 2012. – 696 с.

11. Господарське право : підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін. ; за ред. О. П. Подцерковного. – Х. : Одіссей, 2010. – 640 с.

12. Господарське право України : навч. посіб. ; за заг. ред. проф. Н. О. Саніахметової. – X. : Одіссей, 2005. – 608 с.

13. Господарський кодекс України : вiд 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

14. Господарський кодекс України. Науково-практичний ко­мен­тар ; за ред. В. М. Коссака – К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 672 с.

15. Господарський процесуальний кодекс України : від 06.11.1991 № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

16. Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 24.12.2010 № 1199/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 100. – Ст. 3545.

17. Джуринський В. О. Правове становище господарських об’єд­нань в Україні : монографія / В. О. Джуринський. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 224 с.

18. Ершова И. В. Предпринимательское право : учебник / И. В. Ершова. – М. : Юриспруденция, 2002. – 512 с.

19. Жорнокуй Ю. М. Інвестиційне право : підручник / Ю. М. Жор­­нокуй. – Х. : Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2011. – 192 с.

20. Знаменский Г. Л. Новое хозяйственное право. Избранные труды : сб. научн. тр. / Г. Л. Знаменский. – К. : Юринком Интер, 2012. – 488 с.

21. Знаменский Г. Л. Хозяйственный механизм и право / Г. Л. Знаменский [отв. ред. В. К. Мамутов]. – К. : Наукова думка, 1988. – 158 с.

22. Карчевський К. А. Проблеми визначення змісту госпо­дарського (підприємницького) права, як галузі права та навчальної дисципліни / К. А. Карчевський // Проблеми господар­ського права і методика його викладання : матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Донецьк, 12–13 травня 2006 р. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. – 222 с.

23. Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины : учеб. пособ. / Е. Р. Кибенко. – Х. : Эспада, 2001. – 288 с.

24. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.

25. Кодекс торговельного мореплавства України : від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47. – Ст. 349.

26. Кодекс України про надра від 27.07.1994 № 132/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.

27. Коммерческое право : учебник / А. Ю. Бушев, О. А. Горо­дов, Н. Л. Вещунова и др. ; под ред. В. Ф. Попондопуло, В. Ф. Яков­левой. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та, 1998. – 518 с.

28. Корпоративне право України : підручник / В. В. Луць, В. А. Васильєва, О. Р. Кібенко, І. В. Спасибо-Фатєєва та ін. ; за заг. ред. В. В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.

29. Кравчук В. М. Припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах : монографія / В. М. Кравчук. – Львів : Край, 2009. – 464 с.

30. Кравчук С. Й. Господарське право України : навч. посіб. / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

31. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском граж­данском праве / О. А. Красавчиков. – М. : Госюриздат, 1958. – 182 с.

32. Кримінальний кодекс України : від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.

33. Круглова Н. Ю. Хозяйственное право : учеб. пособ. – 4-е изд., перераб. и доп. / Н. Ю. Круглова. – М. : Высшее образование, Юрайт-Издат, 2009. – 875 с.

34. Курило В. Державне ліцензування як правова підстава підприємницької діяльності з надання послуг щодо охорони власності та громадян / В. Курило // Юридична Україна. – 2004. – № 2. – С. 50–54.

35. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права : монографія / І. М. Кучеренко. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 328 с.

36. Лаптев В. В. Предмет и система хозяйственного права / В. В. Лаптев. – М. : Юрид. лит., 1969. – 176 с.

37. Лісовий кодекс України : від 21.01.1994 № 3852-XII // Відо­мості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.

38. Ліцензування в Україні / ред. А. В. Шашкевич: Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 414 с.

39. Майданик Р. А. Неимущественные оборотоспособные пра­воотношения как предмет гражданского права Украины // Альманах цивилистики : сб. статей ; под ред. Р. А. Майданика. – К. : Правова єдність, 2008. – Вып. 1. – С. 32–59.

40. Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: история и совре­менность / В. С. Мартемьянов // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 100–103.

41. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1 / В. С. Мілаш. – Х. : Право, 2008. – 496 с.

42. Могилевский С. Д. Общество с ограниченной ответствен­ностью: законодательство и практика его применения / С. Д. Моги­левский. – М. : Статут, 2010. – 421 с.

43. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / кол. авт. : Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін. ; за заг. ред. В. К. Мамутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

44. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / О. А. Беляневич, О. М. Вінник, В. С. Щербина [та ін.] / за заг. ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 776 с.

45. Общая теория права : учеб. для юрид. вузов / Ю. А. Дмит­риев, И. Ф. Кузьмин, В. В. Лазарев и др. ; под общ. ред. А. С. Пигол­кина. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – 384 с.

46. Опришко В. Ф. Правознавство : підручник / В. Ф. Оприш­ко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін. – К. : КНЕУ, 2003. – 767 с.

47. Петров Є. В. Господарське право та його складові елементи // Актуальні проблеми правовідносин в приватній сфері : матеріали «круглого столу», присвяч. пам’яті проф. Ч. Н. Азімова, 23 грудня 2011 р. / Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Я. Мудрого». – Х. : Юрайт, 2012. – С. 39-42.

48. Податковий кодекс України : від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13, № 13–14, № 15–16, № 17. – Ст. 112.

49. Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. № 1109 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 25. – Ст. 127

50. Поляков А. В. Общая теория права: Проблемы интер­претации в контексте коммуникативного подхода : курс лекций / А. В. Поляков. – СПб. : Изд. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 864 с.

51. Популярна юридична енциклопедія / кол. авт. В. К. Гі­жевський, В. В. Головченко, В. С. Ковальський (кер.) та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.

52. Предпринимательское (хозяйственное) право : учебник ; под ред. В. В. Лаптева, С. С. Занковского. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 560 с.

53. Про акціонерні товариства : Закон України вiд 17.09.2008 № 514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50 / № 50–51. – Ст. 384.

54. Про аудиторську діяльність : Закон України від 22.04.1993 № 3125-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.

55. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30.

56. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність : Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.

57. Про відновлення платоспроможності або визнання банкру­том : Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII // Відомості Верхов­ної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.

58. Про вищу освіту : Закон України від 17.01.2002 № 2984-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.

59. Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств : Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 24-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 11. – Ст. 94.

60. Про господарські товариства : Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

61. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.

62. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців : Закон України від 15.05.2003 № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31. – Ст. 263.

63. Про державну службу : Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

64. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України від 24.02.1994 № 4004-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.

65. Про заборону грального бізнесу в Україні : Закон України від 15.05.2009 № 1334-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 38. – Ст. 536.

66. Про загальну середню освіту : Закон України від 13.05.1999 № 651-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – Ст. 230.

67. Про зайнятість населення : Закон України від 01.03.1991 № 803-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.

68. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : Закон України від 11.09.2003 № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.

69. Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну : Закон України від 22.12.1998 № 332-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 78.

70. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, вико­ристання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах : Постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Т. 1. – Ст. 2707.

71. Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України: Постанова Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 3. – Ст. 148.

72. Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності : Постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 27. – Ст. 1212.

73. Про затвердження переліку органів ліцензування : Поста­нова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст. 2001.

74. Про затвердження переліку платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент : Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1258 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 7. – Ст. 332.

75. Про затвердження Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію) : Розпорядження Антимонопольного комітету від 19.02.2002 № 33-р // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 679.

76. Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів : Наказ Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 1. – Т. 2. – Ст. 39.

77. Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів : Постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – Ст. 1818.

78. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11.01.2001 № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.

79. Про захист національного товаровиробника від демпінго­вого імпорту : Закон України від 22.12.1998 № 330-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 9. – Ст. 65.

80. Про захист національного товаровиробника від субсидова­ного імпорту : Закон України від 22.12.1998 № 331-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 12. – Ст. 80.

81. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

82. Про інвестиційну діяльність : Закон України вiд 18.09.1991 № 1560-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

83. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди : Закон України від 15.03.2001 № 2299-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 21. – Ст. 103.

84. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 07.10.2010 № 2591-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.

85. Про карантин рослин : Закон України від 30.06.1993 № 3348-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 34. – Ст. 352.

86. Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобіль­них доріг : Закон України від 14.12.1999 № 1286-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 3. – Ст. 21.

87. Про космічну діяльність : Закон України від 15.11.1996 № 502/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 1. – Ст. 2.

88. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 01.06.2000 № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

89. Про металобрухт : Закон України від 05.05.1999 № 619-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 25. – Ст. 212.

90. Про міжнародні договори України : Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.

91. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

92. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.

93. Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекур­сори : Закон України від 15.02.1995 № 60/95-ВР // Відомості Верхов­ної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 60.

94. Про нафту і газ : Закон України від 12.07.2001 № 2665-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 50. – Ст. 262.

95. Про Національний банк України : Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.

96. Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні : Закон України від 21.12.2000 № 2157-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 7. – Ст. 35.

97. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

98. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.

99. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : Закон України від 21.03.1991 № 875-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21. – Ст. 252.

100. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 05.04.2007 № 877-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.

101. Про особисте селянське господарство : Закон України від 15.05.2003 № 742-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.

102. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

103. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні : Закон України від 12.07.2001 № 2658-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.

104. Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації : Закон України від 07.07.1999 № 847-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 37. – Ст. 332.

105. Про підприємництво : Закон України від 07.02.1991 № 698-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 168.

106. Про пожежну безпеку : Закон України від 17.12.1993 № 3745-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.

107. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті : Закон України від 23.09.1994 № 185/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.

108. Про приватизацію державного майна : Закон України від 04.03.1992 № 2163-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.

109. Про природні монополії : Закон України від 20.04.2000 № 1682-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.

110. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

111. Про режим іноземного інвестування : Закон України від 19.03.1996 № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

112. Про рослинний світ : Закон України від 09.04.1999 № 591-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22. – Ст. 198.

113. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : Закон України від 11.12.2003 № 1382-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

114. Про систему валютного регулювання і валютного конт­ролю : Декрет від 19.02.1993 № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

115. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей : Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відо­мості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.

116. Про статус народного депутата : Закон України від 17.11.1992 № 2790-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.

117. Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України : Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 // Урядовий кур’єр. – 01.02.1996

118. Про страхування : Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.

119. Про судоустрій та статус суддів : Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41, / № 41–42; № 43; № 44–45. – Ст. 529.

120. Про тваринний світ : Закон України від 13.12.2001 № 2894-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97.

121. Про телебачення і радіомовлення : Закон України від 21.12.1993 № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.

122. Про товарну біржу : Закон України від 10.12.1991 № 1956-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.

123. Про утворення Державного департаменту з питань банкрутства : Постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.2006 № 370 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 876.

124. Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» : Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690 // Офіційний вісник України. – 2003. – Ст. 922.

125. Про фермерське господарство : Закон України від 19.06.2003 № 973-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

126. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12.07.2001 № 2664-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.

127. Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17.03.2011 № 3166-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 385.

128. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

129. Романов О. Е. Предприятие и иные имущественные комплексы как объекты гражданских прав / О. Е. Романов. – СПб. : Юридический Центр Пресс, 2004. – 304 с.

130. Саракун І. Б. Здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками) господарських товариств (цивільно-правовий аспект) : дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / І. Б. Саракун ; Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., 2007. – 214 с.

131. Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підручник / О. Ф. Скакун. – К. : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2009. – 520 с.

132. Спасибо-Фатєєва І. В. З’ясування змісту корпоративних від­носин як передумови вирішення корпоративних спорів / І. В. Спа­сибо-Фатєєва // Правовий тиждень: щотижнева інформаційно-правова газета, 16.10.2007 р.

133. Теоретические проблемы хозяйственного права ; под ред. проф. В. В. Лаптева. – М. : Наука, 1975. – 412 с.

134. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толс­той. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1959. – 88 с.

135. Толстой Ю. К. Проблемы совершенствования хозяйст­венного законодательства / Ю. К. Толстой // Правовое регулирова­ние хозяйственных отношений. – М., 1978. – С. 31–50.

136. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. – М. : Юр. лит. – 1974. – 340 с.

137. Хозяйственный кодекс Украины. Комментарий : ред. Н. А. Саниахметова. – Х. : Одиссей, 2004. – 896 с.

138. Хозяйственное право : учеб. пособ. ; под общей ред. проф. Н. А. Саниахметовой. – Х. : Одиссей, 2005. – 640 с.

139. Хозяйственное (предпринимательское) право Украины : учебник ; под общ. ред. Р. Б. Шишки и Я. А. Чапичадзе. – Х.: Эспада, 2007. – 552 с.

140. Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. Общие положе­ния : курс лекций. Т. 1 / В. С. Мартемьянов. – М. : БЕК, 1994. – 298 c.

141. Хозяйственное право : учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Зна­менский, К.С. Хахулин и др. ; под ред. В. К. Мамутова. – К. : Юринком Интер, 2002. – 912 с.

142. Цивільне право : підручник : у 2 т. Т. 1 / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін. ; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – Х. : Право, 2011. – 480 с.

143. Цивільне право України. Загальна частина : підручник ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 976 с.

144. Цивільний кодекс України : вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.

145. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. – 5-те вид. перероб. та доп. ; за ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – Х. : Одіссей, 2009. – 1210 с.

146. Щербина B. C. Господарське право : навч. посіб. / B. C. Щер­бина. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 367 с.

147. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щер­бина. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

148. Щербина В. Правова природа корпоративних відносин / В. Щербина. // Українське комерційне право. – 2006. – № 7. –
С.10–14.

149. Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 264 с.

150. Яковлев В. Ф. Правовые основы регулирования хозяйст­венной деятельности / В. Ф. Яковлев, В. С. Якушев. – Свердловск, 1979. – 81 с.

 

 

 

УДК 346.1 (477)

ББК 67.9(4УКР)303я73

Навчальне видання

 

АНДРЄЄВА Ольга Борисівна

ГЕТМАНЕЦЬ Ольга Петрівна

ГРИШИНА Ірина Ігорівна

ЖОРНОКУЙ Юрій Михайлович

ЗАГОРОДНІЙ Артем Сергійович

КИРИЧЕНКО Юлія Миколаївна

КОВАЛЕНКО Костянтин Вікторович

ПОЛТАВСЬКИЙ Олег Володимирович

СУЩ Олена Петрівна

СЯДРИСТИЙ Андрій Олексійович

ФОМІН Григорій Федорович

ЧАПІЧАДЗЕ Яна Олександрівна

ШУМІЛО Інеса Анатоліївна

ШУМІЛО Олексій Михайлович

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Навчальний посібник для студентів

юридичних вищих навчальних закладів

У двох частинах

Частина 1

 

За загальною редакцією
О.П. Гетманець, Ю.М. Жорнокуя, О.М. Шуміла

 

Керівник видавничих проектів Т. Ю. Бабенкова

Відповідальний за випуск Т. В. Колєснік

Редактор Л. А. Пустовойтова

Комп’ютерне верстання І. С. Кордюк

Обкладинка А. Д. Скрипіної

 

Формат 60´84/16. Підписано до друку 12.06.2013.

Друк офсетний. Папір офсетний. Гарнітура Таймс.

Обл.-вид. арк. 20,48. Ум. друк. арк. __,__.

Наклад 1000 прим.

 

Видавництво «Хай-Тек Прес»

Тел./факс (044) 424 03 56

e-mail: books@htpress.com.ua

www.htpress.com.ua

 

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і книгорозповсюджувачів

видавничої продукції: серія ДК № 2688 від 15.11.2006 р.

[1]

           Господарський кодекс України : вiд 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

[2]         Податковий кодекс України : від 2.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13, № 13–14, № 15–16, № 17. – Ст. 112.

[3]         Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

[4]         Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 01.06.2000 № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

[5]

            Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 57.

[6]         Щербина В. С. Господарське право : підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 7.

[7]         Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. – 2-ге вид., змін. та доп. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – С. 9–10.

[8]

           Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців : Закон України від 15.05.2003 № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31. – Ст. 263.

[9]         Господарське право України : навч. посіб. ; за заг. ред. проф. Н.О. Саніах­метової. – X. : Одіссей, 2005. – С. 18–19.

[10]        Популярна юридична енциклопедія / кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В. Го­ловченко, В. С. Ковальський (кер.) та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 320.

[11]       Про підприємництво : Закон України від 07.02.1991 № 698-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 168.

[12]       Про зайнятість населення : Закон України від 01.03.1991 № 803-XII // Відо­мості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.

[13]       Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : Закон України від 21.03.1991 № 875-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21. – Ст. 252.

[14]       Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті : Закон України від 23.09.1994 № 185/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.

[15]       Про приватизацію державного майна : Закон України від 04.03.1992 № 2163-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.

[16]       Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації : Закон України від 07.07.1999 № 847-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 37. – Ст. 332.

[17]       Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні : Закон України від 21.12.2000 № 2157-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 7. – Ст. 35.

[18]        Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. – 2-ге вид., змін, та доп. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – С. 10.

[19]       Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.

[20]       Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11.01.2001 № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.

[21]       Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту : Закон України від 22.12.1998 № 330-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 9. – Ст. 65.

[22]       Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту : Закон України від 22.12.1998 № 331-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 12. – Ст. 80.

[23]       Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну : Закон України від 22.12.1998 № 332-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 78.

[24]

           Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: история и современность / В. С. Мартемьянов // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 102–103; Хозяйствен­ное право : учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулин и др. ; под ред. В. К. Мамутова. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с. ; Мілаш В. С. Господарське право: курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 15; Господарське право : підручник / Д. В. Задихайло, В. М. Пашков, Р. П. Бойчук та ін. ; за заг. ред. Д. В. Задихайла, В. М. Пашкова. – Х. : Право, 2012. – С. 19.

[25]        Яковлєв В.Ф., Якушев В.С. Правовые основы регулирования хозяйственной деятельности. – Свердловск, 1979. – С. 15; Хозяйственное (предприниматель­ское) право Украины : учебник ; под общ. ред. Р. Б. Шишки и Я. А. Чапичадзе. – Х. : Эспада, 2007. – С. 84.

[26]       Толстой Ю. К. Проблемы совершенствования хозяйственного законода­тельства // Правовое регулирование хозяйственных отношений. – М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1978. – С. 31–50; Алексеев С. С. Общая теория права : учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – С. 174; Булгакова І. В. Господарське право України : навч. посіб. – К. : Прецедент, 2006. – С. 21; Круглова Н. Ю. Хозяйственное право : учеб. пособ. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Высшее образование, Юрайт-Издат, 2009. – С. 45, 49; Щербина В. С. Господарське право. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

[27]        Коммерческое право : учебник / А. Ю. Бушев, О. А. Городов, Н. Л. Вещунова и др. ; под ред. В. Ф. Попондопуло, В. Ф. Яковлевой. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та, 1998. – 518 с.; Ершова И. В. Предпринимательское право : учебник. – М. : Юриспруденция, 2002. – 512 с.; Карчевський К. А. Проблеми визначення змісту господарського (підприємницького) права, як галузі права та навчальної дисципліни // Проблеми господарського права і методика його викладання : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 12–13 травня 2006 р. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. – С. 59–66.

[28]        Петров Є. В. Господарське право та його складові елементи // Актуальні проблеми правовідносин в приватній сфері : матеріали «круглого столу», присвяч. пам’яті проф. Ч. Н. Азімова, 23 грудня 2011 р. / Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». – Х. : Юрайт, 2012. – С. 41.

[29]        Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 7–8.

[30]

           Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 10.

[31]        Карчевський К. А. Проблеми визначення змісту господарського (підприєм­ницького) права, як галузі права та навчальної дисципліни // Проблеми госпо­дарського права і методика його викладання : матер. міжнар. наук.-практ. конф., 12–13 травня 2006 р. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. – С. 62–63.

[32]        Спеціальний характер господарських відносин полягає в тому, що у випадках, установлених законом, дія методу цивільного права буде обмежуватися. Такі обмеження повинні встановлюватися законом у вигляді умов та/або меж здійснення суб’єктами господарювання (підприємцями) господарської (підприємницької) діяльності з метою забезпечення соціальної спрямованості економіки, захисту прав споживачів, прав інших суб’єктів господарювання, захисту навколишнього середовища, державних інтересів.

[33]        Лаптев В. В. Понятие и система советского хозяйственного права // Сов. государство и право. – 1959. – № 7. – С. 128–129.

[34]        Общая теория права : учеб. для юрид. вузов / Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Кузь­мин, В. В. Лазарев и др. ; под общ. ред. А. С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – С. 197.

[35]        Поляков А. В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода : курс лекций. – СПб. : Издательский дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – С. 741.

[36]        Так, предметом цивільного права є особисті немайнові та майнові відносини, основані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників. Предметом правового регулювання адміністративного права є суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності органів державного управління і т. ін.

[37]        Під методом правового регулювання традиційно розуміють спосіб правового впливу з боку держави на поведінку учасників суспільних відносин. У правовій доктрині зазначено, що метод правового регулювання – це спосіб організації правового тексту, що дозволяє визначати поведінку учасників комунікативних відносин // Поляков А. В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода : курс лекций. – СПб. : Издательский дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – С. 741.

[38]        Поняття «правовий режим» покликано повніше характеризувати своєрідність правового регулювання кожної галузі. Досить часто в основі конкретного правового режиму лежить певне поєднання автономного і імперативного методів. У найбільш «чистому» вигляді зазначені методи мають прояв у цивільному праві (автономний метод), у кримінальному та адміністратив­ному праві (імперативний метод).

[39]        Поляков А. В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода : курс лекций. – СПб. : Издательский дом С.‑Петерб. гос. ун-та, 2004. – С. 742–743.

[40]        Поляков А. В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода : курс лекций. – СПб. : Издательский дом С.‑Петерб. гос. ун-та, 2004. – С. 743.

[41]        Алексеев С. С. Общая теория права : учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Велби, Проспект, 2008. – С. 174.

[42]        Там само. – С. 174–175.

[43]        Общая теория права : учеб. для юрид. вузов / Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Кузь­мин, В. В. Лазарев и др. ; под общ. ред. А. С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – С. 198.

[44]        Алексеев С. С. Общая теория права : учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – С. 180.

[45]        Там само. – С. 183–184.

[46]        Знаменский Г. Л. Новое хозяйственное право. Избранные труды : сб. научн. тр. – К. : Юринком Интер, 2012. – С. 52.

[47]        Господарське право : підручник / Д. В. Задихайло, В. М. Пашков, Р. П. Бой­чук та ін. ; за заг. ред. Д. В. Задихайла, В. М. Пашкова. – Х. : Право, 2012. – С. 19.

[48]        Позицію законодавця, закріплену у ст. 3 ГК України, підтримує В. С. Мілаш. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х.: Право, 2008. – С. 17.

[49]        Булгакова І. В. Господарське право України : навч. посіб. – К. : Прецедент, 2006. – С. 19–20.

[50]        Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 11–12.

[51]       Зазначений господарсько-правовий метод – це сукупність способів та заходів впливу норм господарського права на господарські відносини для найбільш оптимального їх упорядкування, серед яких потрібно виділити: забезпечення свободи прийняття автономних рішень суб’єктами господарських відносин у межах, дозволених законом (визначення меж автономії волі учасників господарських правовідносин); установлення позитивних зобов’язань щодо обов’язкової легалізації господарської діяльності (державна реєстрація, ліцензування, патентування); формування правових режимів здійснення господарської діяльності; установлення позитивних зобов’язань (організа­ційно-господарські, соціально-комунальні та публічні зобов’язання тощо); надання позитивних рекомендацій (за допомогою позитивних норм); установлення заборон (щодо здійснення окремих видів господарської діяльності господарюючим суб’єктам, які належать до приватного сектора економіки; щодо незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування в господарську діяльність суб’єктів господарювання тощо) та ін.

[52]        Про інвестиційну діяльність : Закон України вiд 18.09.1991 № 1560-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

[53]        Круглова Н. Ю. Хозяйственное право : учеб. пособ. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Высшее образование, Юрайт-Издат, 2009. – С. 45.

[54]        Вінник О. М. Господарське право : курс лекцій. – К. : Атіка, 2004. – С. 35.

[55]        Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 21.

[56]       1. Нормативно-правові акти, якими встановлюються загальні засади функ­ціонування господарського обороту: норми Конституції України, ГК України, закони України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист прав споживачів» та ін.

           2. Нормативно-правові акти, що регламентують порядок легалізації суб’єктів господарської діяльності : Закони України «Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ін.

           3. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність владних структур і визначають їх організаційно-господарські повноваження у процесі управління господарською діяльністю: Закони України «Про національну раду України з питань телебачення та радіомовлення», «Про національний банк України», «Про Антимонопольний комітет України» та ін.

           4. Нормативно-правові акти, що регламентують правовий статус суб’єктів господарської діяльності: Закони України «Про господарські товариства», «Про товарну біржу», «Про холдингові компанії в Україні» та ін.

           5. Нормативно-правові акти, що визначають правові та організаційні засади якості продукції, що виробляється суб’єктами господарювання, та технічні параметри виробництва: Закони України «Про стандартизацію», «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» та ін.

           6. Нормативно-правові акти, спрямовані на впорядкування господарсько-виробничих відносин у межах окремих виробничих ринків та інституціо­налізацію засобів державного регулювання відносин, що виникають у межах цих ринків: Закони України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про зерно та ринок зерна в Україні» та ін.

           7. Нормативно-правові акти, що регламентують порядок здійснення окремих різновидів господарської діяльності: Закони України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про страхування» та ін.

           8. Нормативно-правові акти, що регламентують порядок укладення та виконання окремих господарських договорів: Закони України «Про концесії», «Про угоди про розподіл продукції», «Про фінансовий лізинг» та ін. // Мі­лаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 21–24.

[57]       Конституція України : Основний Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

[58]       Про міжнародні договори України : Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.

[59]       Цивільний кодекс України : вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.

[60]       Кодекс торговельного мореплавства України : від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47. – Ст. 349.

[61]       Кодекс про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.

[62]       Про господарські товариства : Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

[63]        Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 № 3480‑IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

[64]       Про режим іноземного інвестування : Закон України від 19.03.1996 № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

[65]        Про акціонерні товариства : Закон України вiд 17.09.2008 № 514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50 / № 50–51. – Ст. 384.

[66]       Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30.

[67]       Про систему валютного регулювання і валютного контролю : Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

[68]       Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підручник. – К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – С. 384–408.

[69]

           Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини : монографія. – К. : Слово, 2008. – С. 24.

[70]        Знаменский Г. Л. Новое хозяйственное право. Избранные труды : сб. научн. тр. – К. : Юринком Интер, 2012. – С. 33.

[71]       Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: Общие положения: курс лекций. – М. : БЕК, 1994. – Т. 1. – С. 34; Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – 2-ге вид., змін. та доп. – К. : Правова єдність, 2009. – С. 26–31; Лаптев В. В. Предмет и система хозяйственного права. – М. : Юрид. лит., 1969. – С. 101.

[72]       Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – 2‑ге вид., змін. та доп. – К. : Правова єдність, 2009. – С. 26–31.

[73]        Знаменский Г. Л. Хозяйственный механизм и право. – К. : Наукова думка, 1988. – С. 57.

[74]       Кравчук С. Й. Господарське право України : навч. посіб. – К. : Кондор, 2009. – С. 24–29.

[75]       Щербина B. C. Господарське право : навч. посіб. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – С. 34.

[76]        Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щер­бини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 10.

[77]        Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини : монографія. – К. : Слово, 2008. – С. 19.

[78]        Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щер­бини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 13–14.

[79]       Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – 2‑ге вид., змін. та доп. – К. : Правова єдність, 2009. – С. 26–31.

[80]       Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – 2‑ге вид., змін. та доп. – К. : Правова єдність, 2009. – С. 26–31.

[81]       Кравчук С. Й. Господарське право України : навч. посіб. – К. : Кондор. – 2009. – С. 24–29.

[82]       З категорією суб’єктів господарських правовідносин більш детально можна ознайомитися у четвертій главі «Правове становище учасників відносин у сфері господарювання».

[83]        Толстой Ю. К. К теории правоотношения. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1959. – С. 67.

[84]        Актуальні проблеми господарського права: навч. посіб. ; за ред. В. С. Щер­бини. – К. : Юрінком Інтер, 2012.– С. 16.

[85]       У контексті питання виникнення господарських правовідносин важливе значення має юридичний факт. Юридичний факт – це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (подія, дія, стан), яка є підставою для настання певних юридичних наслідків. За наявності норм права без юридич­ного факту правовідносини неможливі. Проте юридичні факти можуть спричиняти юридичні наслідки, що не втілюються у правовідносинах, тому їх не варто прив’язувати безпосередньо до останніх.

[86]        Знаменский Г. Л. Новое хозяйственное право. Избранные труды : сб. научн. тр. – К. : Юринком Интер, 2012. – С. 39.

[87]        Термін «юридичний склад» у науковий обіг увів О. О. Красавчиков. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М. : Госюриздат. – 1958. – 182 с.

[88]        Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.04 / О. А. Беляневич. – Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. – С. 14.

[89]        Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. – К. : Правова єдність, 2008. – С. 26.

[90]        Хозяйственное право : учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Ха­хулин и др. ; под ред. В. К. Мамутова. – К. : Юринком Интер, 2002. – С. 72.

[91]        Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини : монографія. – К. : Слово, 2008. – С. 122– 123.

[92]        Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щер­бини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 16.

[93]       Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підручник. – К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – С. 384–408.

[94]        Опришко В. Ф., Шульженко Ф.П., Шимон С. І. та ін. Правознавство : підручник. – К. : КНЕУ, 2003. – 767 с.

[95]       Про Національний банк України : Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.

[96]       Цивільний кодекс України : науково-практичний коментар. – 5-те вид., перероб. та доп. ; за ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – Х. : Одіссей, 2009. – С. 118–130.

[97]       Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.

[98]       Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди : Закон України від 15.03.2001 № 2299-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. –№ 21. – Ст. 103.

[99]       Про особисте селянське господарство : Закон України від 15.05.2003 № 742‑IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.

[100]      Про страхування : Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996.– № 18. – Ст. 78.

[101]

           Так, В. С. Щербина застосовує категорію «суб’єкти господарських право­відносин» (Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щербини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 84), хоча, фактично йдеться про суб’єктів господарського права (курсив. – Ю.М.). В іншому випадку вчений досліджує правове становище «суб’єктів господарського права» під оболонкою «суб’єктів господарювання» (Щербина В. С. Суб’єкти господар­ського права : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008). В. С. Мілаш, у свою чергу, застосовує поняття «суб’єкт господарського права» (Мілаш В. С. Госпо­дарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 74). Р. Б. Шишка та Я. О. Чапічадзе вважають за доцільне використовувати кате­горію «суб’єкт підприємницького права» (Хозяйственное (предприниматель­ское) право Украины : учебник ; под общ. ред. Р. Б. Шишки и Я. А. Чапичадзе. – Х. : Эспада, 2007. – С. 94). Аналогічну позицію займає І. В. Єршова, наво­дячи поняття та ознаки суб’єктів підприємницького права (Ершова И. В. Пред­принимательское право : учебник. – М. : Юриспруденция, 2002. – С. 36–39).

[102]

           Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 9; Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щербини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 85.

[103]       Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. – М. : Юридична литература, 1974. – С. 116.

[104]       Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 75.

[105]       Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щер­бини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 859–860.

[106]       Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 17.

[107]       Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щер­бини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 92.

[108]       Хозяйственное (предпринимательское) право Украины : учебник ; под общ. ред. Р. Б. Шишки и Я. А. Чапичадзе. – Х. : Эспада, 2007. – С. 94.

[109]       Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 77. Хоча зазначена позиція не отримала одностайності у правовій літературі. Зокрема, Р. Б. Шишка зазначає, що для участі у правовідносинах людина наділена спеціальними юридичними якостями: правоздатністю і дієздатністю, а державні юридичні особи і компетенцією // Хозяйственное (предпринимательское) право Украины : учебник ; под общ. ред. Р. Б. Шишки и Я. А. Чапичадзе. – Х. : Эспада, 2007. – С. 94.

[110]       Ершова И. В. Предпринимательское право : учебник. – М. : Юриспруденция, 2002. – С. 37.

[111]       Теоретические проблемы хозяйственного права ; под ред. В. В. Лаптева. – М. : Наука, 1975. – С. 66–84. Зокрема, вчений зазначає, що сьогодні це поняття використовується стосовно суб’єктів, які здійснюють регулювання (організа­цію) господарської діяльності, а стосовно правової характеристики суб’єктів, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність, здебільшого викорис­товується поняття правоздатності, що зумовлено включенням норм, які регулюють підприємницьку діяльність, до цивільного законодавства, в якому застосовується саме поняття правоздатності // Предпринимательское (хозяй­ственное) право : учебник ; под ред. В. В. Лаптева, С. С. Занковского. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – С. 49.

[112]       Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у 2 ч. Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – С. 79.

[113]      Про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом : Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.

[114]       Цивільне право : підручник у 2 т. Т. 1 / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін. ; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – Х. : Право, 2011. – С. 142.

[115]       Цивільне право України. Загальна частина : підручник ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – С. 312.

[116]       Хозяйственное (предпринимательское) право Украины : учебник ; под общ. ред. Р. Б. Шишки и Я. А. Чапичадзе. – Х. : Эспада, 2007. – С. 112–115.

[117]       Цивільне право України. Загальна частина : підручник / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – С. 312.

[118]      Про бухгалтерський облік та фінансову звітність : Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.

[119]      Про державну службу : Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

[120]      Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. –№ 53. – Ст. 793.

[121]      Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей : Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.

[122]      Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

[123]      Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

[124]      Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств : Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 24–92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 11. – Ст. 94.

[125]      Про статус народного депутата : Закон України від 17.11.1992 № 2790–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.

[126]      Про судоустрій та статус суддів : Закон України від 07.07.2010 № 2453–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41, / № 41–42; № 43; № 44–45. – Ст. 529.

[127]      Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.

[128]      Про аудиторську діяльність : Закон України від 22.04.1993 № 3125-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.

[129]      Про телебачення і радіомовлення : Закон України від 21.12.1993 № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.

[130]      Про космічну діяльність : Закон України від 15.11.1996 № 502/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 1. – Ст. 2.

[131]      Про металобрухт : Закон України від 05.05.1999 № 619-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 25. – Ст. 212.

[132]      Про загальну середню освіту : Закон України від 13.05.1999 № 651-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – Ст. 230.

[133]      Про вищу освіту : Закон України від 17.01.2002 № 2984-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.

[134]      Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг : Закон України від 14.12.1999 № 1286-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 3. – Ст. 21.

[135]       Якщо стосовно споживачів у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» можна говорити про публічно-правове втручання держави з метою захисту прав слабкішої сторони у тому або іншому договорі, то споживач як суб’єкт господарського права такої участі держави не потребує, оскільки як учасник відносин у сфері господарювання він має певний арсенал можливостей, засобів і способів захисту свого права у разі його порушення.

[136]      Про природні монополії : Закон України від 20.04.2000 № 1682-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.

[137]       Науково-практичний коментар Господарського кодексу України /кол. авт. : Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін. ; за заг. ред. В. К. Ма­мутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 10–11.

[138]       Хозяйственный кодекс Украины : комментарий / ред. Н. А. Саниахметова. – Х. : Одиссей, 2004. – С. 7.

[139]       Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щер­бини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 94.

[140]       Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щер­бини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 96.

[141]       Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 24.

[142]       Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 26.

[143]      Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 07.10.2010 № 2591-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.

[144]      Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17.03.2011 № 3166-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 385.

[145]      Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Президентом України сферах, проведення якої покладено на КМ України Конституцією та законами України (ст. 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»). [146]      Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції (ст. 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»).

[147]      Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 24.12.2010 № 1199/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 100. – Ст. 3545.

[148]      Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.

[149]      Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : Закон України від 11.09.2003 № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.

[150]       Щербина В. С. Правова природа корпоративних відносин // Українське комерційне право. – 2006. – № 7. – С. 13.

[151]      У юридичній науці існує безліч думок, які зводяться до того, що суб’єктами корпоративних правовідносин можуть бути:

           1) І. В. Спасибо-Фатєєва, Р. А. Майданик дотримуються думки, що відпо­відними суб’єктами доцільно визнавати лише товариство та його учасників (акціонерів): Спасибо-Фатєєва І. В. З’ясування змісту корпоративних відносин як передумови вирішення корпоративних спорів // Правовий тиждень, 16.10.2007 р. Майданик Р. А. Неимущественные оборотоспособные правоотно­шения как предмет гражданского права Украины // Альманах цивилистики : сб. статей ; под ред. Р. А. Майданика. – К. : Правова єдність, 2008. – Вып. 1 – С. 47.

           2) На думку О. Р. Кібенко, В. С. Щербини, такими суб’єктами необхідно вважати товариство, його учасників та органи управління такої юридичної особи // Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины : учеб. пособ. – Х. : Эспада, 2001. – С. 43 ; Актуальні проблеми господарського права : навч. посіб. ; за ред. В. С. Щербини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 98.

           3) З позиції О. М. Вінник, суб’єктами корпоративних правовідносин необхідно визнавати учасників, товариство, органи юридичної особи, її посадових осіб, а в персональних товариствах – уповноважених учасників // Вінник О. М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах : дис. д-ра юрид. наук : 12.00.04. – К., 2004. – С. 223.

           4) В. М. Кравчук вважає, що суб’єктами корпоративних правовідносин є товариство (за ГК України – господарська організація), учасники, інші особи (треті особи) // Кравчук В. М. Припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах : монографія. – Львів : Край, 2009. – С. 38.

           5) На думку І. Б. Саракун, це – учасники, юридична особа, її філії та представництва // Саракун І. Б. Здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками) господарських товариств (цивільно-правовий аспект) : дис. канд. юрид. наук : 12.00.03. – К., 2007. – С. 34.

[152]

           Кузнецова Н. С. Институт юридического лица в гражданском законо­дательстве и науке гражданского права Украины // Вісник Харківського націо­нального університету ім. В. Н. Каразіна. Спецвипуск. Сер. Право. – 2010. – № 929.– С. 10.

[153]      Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» : Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690 // Офіційний вісник України. – 2003. – Ст. 922.

[154]      Про затвердження Положення про порядок подання заяв до Антимо­нопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концент­рацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію) : Розпоряд­ження Антимонопольного комітету від 19.02.2002 № 33-р // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 679.

[155]       Документи повинні бути викладені державною мовою (ч. 1 ст. 8); реєстра­ційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами (ч. 2 ст. 8); статути банків, установчі документи інших юридичних осіб, які відповідно до закону підлягають погодженню Національним банком України, іншими органами державної влади, подаються з відміткою про їх погодження відповідно Національним банком України, іншими органами державної влади (ч. 4 ст. 8); установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено іншого порядку їх затвердження. У випадках, передбачених зако­ном, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади (ч. 5 ст. 8); документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку (ч. 6 ст. 8); вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації (ч. 7 ст. 8); докумен­том, що підтверджує внесення реєстраційного збору, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку (у разі подання електронних документів підтвердженням внесення реєстраційного збору є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електрон­ним цифровим підписом (ч. 5 ст. 10)).

[156]      Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : Закон України від 11.12.2003 № 1382-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

[157]      У разі подання електронних документів нотаріально посвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання провадити підприємницьку діяльність, надсилається державному реєстратору поштовим відправленням. При цьому державному реєстратору електронним документом надсилаються відомості про реквізити поштового відправлення та подається опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі.

[158]       Документи повинні бути викладені державною мовою (ч. 1 ст. 8); реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами (ч. 2 ст. 8); документом, що підтверджує внесення реєстраційного збору, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку (у разі подання електронних документів підтвердженням внесення реєстраційного збору є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом (ч. 5 ст. 10)).

[159]      Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України : Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 // Урядовий кур’єр. – 01.02.1996.

[160]      Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів : Наказ Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 1. – Т. 2. – Ст. 39.

[161]      Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхуваль­никами та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України: Постанова Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 // Офіційний вісник України. – 2004.– № 3. – Ст. 148.

[162]      Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах : Постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Т. 1. – Ст. 2707.

[163]      Про пожежну безпеку : Закон України від 17.12.1993 № 3745-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. –№ 5. – Ст. 21.

[164]      Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України від 24.02.1994 № 4004-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.

[165]      Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні : Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 № 1109 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 25. – Ст. 127

[166]

           Про затвердження переліку органів ліцензування : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст. 2001.

[167]      Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності : Постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 27. – Ст. 1212.

[168]       Бекірова Е. Правова природа інституту ліцензування певних видів господар­ської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 10. – С. 95.

[169]      Курило В. Державне ліцензування як правова підстава підприємницької діяльності з надання послуг щодо охорони власності та громадян // Юридична Україна. – 2004. – № 2. – С. 51.

[170]      Ліцензування в Україні / ред. А. В. Шашкевич : Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 218.

[171]

           Курило В. Державне ліцензування як правова підстава підприємницької діяльності з надання послуг щодо охорони власності та громадян // Юри­дична Україна. – 2004. – № 2. – С. 53.

[172]      Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори : Закон України від 15.02.1995 № 60/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 60.

[173]      Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 05.04.2007 № 877-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.

[174]       Хозяйственное право : учеб. пособ. ; под общей ред. проф. Н. А. Саниах­метовой. – Х. : Одиссей, 2005. – С. 51.

[175]

           Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів : Постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. –№ 25. – Ст. 1818.

[176]      Про затвердження переліку платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент : Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1258 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 7. – Ст. 332.

[177]

           Про заборону грального бізнесу в Україні : Закон України від 15.05.2009 № 1334-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 38. – Ст. 536.

[178]

           Статутний капітал – капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства (п. 19 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства»). Статутний капітал товариства визначає міні­мальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів АТ виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений Законом України «Про акціонерні товариства», товариство зобов’язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

[179]      Статут АТ повинен містити: 1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою; 2) тип товариства; 3) розмір статутного капіталу; 4) розмір резервного капіталу у разі його формування; 5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов’язань з викупу акцій; 6) розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством; 7) умови та порядок конвер­тації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у приві­лейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій; 8) права акціонерів – власників привіле­йованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій; 9) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх влас­ником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права; 10) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; 11) порядок скликання та проведення загальних зборів; 12) компетенцію загальних зборів; 13) спосіб повідомлення акціонерів про проведення загаль­них зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів; 14) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкли­кання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; 15) порядок внесення змін до статуту; 16) порядок припинення товариства.

[180]

           Так, за ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією АТ її власнику – акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні АТ; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна; 4) отримання інформації про господарську діяльність АТ. Акціонери – власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом АТ. Одна проста акція това­риства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

    У той же час ст. 26 Закону України «Про акціонерні товариства» закріплено права акціонерів – власників привілейованих акцій, де зазначено, що у статуті АТ визначається обсяг прав, які надаються акціонеру – власнику кожного класу привілейованих акцій, у тому числі визначаються: 1) розмір і черговість виплати дивідендів; 2) ліквідаційна вартість і черговість виплат у разі ліквідації товариства; 3) випадки та умови конвертації привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери; 4) порядок отримання інформації. Кожною привілейованою акцією одного класу її власнику – акціонеру надається однакова сукупність прав.

[181]      Акціонери мають і відповідні обов’язки (ст. 29 Закону України «Про акціонерні товариства»), а саме: 1) дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів АТ; 2) виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства; 3) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі пов’язані з майновою участю; 4) оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом АТ; 5) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

    Акціонери можуть мати також інші обов’язки, установлені законодавством та статутом товариства. Так, останнім може бути передбачено можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов’язки, у тому числі обов’язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання. Проте за ч. 2 ст. 4 Закону України «Про акціонерні товариства» будь-які обов’язки акціонерів, що суперечать закону, не можуть визначатися статутом або іншими документами товариства.

[182]       Корпоративні права – сукупність майнових і немайнових прав акціонера – власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами (п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства»).

[183]      У разі заснування АТ його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій (ч. 4 ст. 9 Закону України «Про акціонерні товариства»).

[184]       Проста більшість голосів – більш як 50 % голосів акціонерів, які брали участь у загальних зборах (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства»).

[185]       Борисова В. И. Корпорация – организационно-правовая форма корпоратив­ных отношений // Альманах цивилистики : сб. статей ; под ред. Р. А. Май­даника. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – Вып. 1. – С. 253.

[186]       Управління товариством однієї особи розглядається як виняток із загального правила.

[187]       Корпоративне управління : монографія / І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова ; за ред. проф. І. Спасибо-Фатєєвої. – Х. : Право, 2007. – С. 337.

[188]       Борисова В. И. Корпорация – организационно-правовая форма корпоратив­ных отношений // Альманах цивилистики : сб. статей ; под ред. Р. А. Май­даника. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – Вып. 1. – С. 262.

[189]      Загальні збори акціонерів проводяться на території України, в межах населеного пункту за місцезнаходженням товариства, крім випадків, коли на день скликання загальних зборів 100 % акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.

[190]       Пропозиція до порядку денного загальних зборів АТ подається в письмовій формі із зазначенням прізвища (найменування) акціонера, який її вносить, кількості, типу та/або класу належних йому акцій, змісту пропозиції до питання та/або проекту рішення, а також кількості, типу та/або класу акцій, що належать кандидату, який пропонується цим акціонером до складу органів товариства.

[191]       Протокол загальних зборів АТ складається протягом 10 днів з моменту закриття загальних зборів та підписується головуючим і секретарем загальних зборів.

[192]      Позачергові загальні збори АТ мають бути проведені протягом 45 днів з дати отримання товариством вимоги про їх скликання.

[193]       Корпоративне управління : монографія / І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова ; за ред. проф. І. Спасибо-Фатєєвої. – Х. : Право, 2007. – С. 344.

[194]       Якщо обрання членів наглядової ради здійснювалося шляхом кумулятивного голосування, рішення загальних зборів про дострокове припинення повнова­жень може прийматися тільки стосовно всіх членів наглядової ради.

[195]       Членом виконавчого органу АТ може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії. Члени виконавчого органу – посадові особи – члени колегіального виконавчого органу. Статус члена виконавчого органу має також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу товариства.

[196]      Члени ревізійної комісії в таких товариствах обираються виключно шляхом кумулятивного голосування з числа фізичних осіб, які мають цивільну дієздат­ність. Голова ревізійної комісії обирається членами ревізійної комісії з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу ревізійної комісії, якщо інше не передбачено статутом або положенням про ревізійну комісію АТ.

[197]      Аудиторська перевірка на вимогу акціонера (акціонерів), який є власником більше ніж 10 % акцій товариства, може проводитися не частіше двох разів на календарний рік.

    У разі проведення аудиту товариства за заявою акціонера, який є власником більше ніж 10 % акцій товариства, виконавчий орган товариства зобов’язаний надати завірені копії всіх документів за його вимогою протягом п’яти днів з дати отримання відповідного запиту аудитора.

[198]       Могилевский С. Д. Общество с ограниченной ответственностью: законода­тельство и практика его применения. – М. : Статут, 2010. – С. 12.

[199]      Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12.07.2001 № 2664-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.

[200]      Юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передба­чених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її ство­ренні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, установ­лених законом.

[201]       Корпоративне право України : підручник / В. В. Луць, В. А. Васильєва, О. Р. Кібенко, І. В. Спасибо-Фатєєва та ін. ; за заг. ред. В. В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – С. 139.

[202]       Там само. – С. 139.

[203]

           Сучасний словник із суспільних наук ; за ред. О. Г. Данильяна, М. І. Панова. – Х. : Прапор, 2006. – С. 193.

[204]       Маркс К. Капитал. Критика политической экономии [предисл. Ф. Энгельса ; пер. И. И. Скворцова-Степанова]. Т. I. – М. : Политиздат, 1969. – С. 337.

[205]       Пирогова С. И. Этапы и особенности кооперативного движения в Украине (вторая половина XIX в. – 1921 г.) // Проблеми законности : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. ун-т «Юририд. акад. України ім. Ярослава Мудрого». – 2003. – Вип. 60. – С. 11.

[206]       Время : газ. – 2004. − № 73. – 3 июля.

[207]       Гладкий С. О. Правове регулювання кооперації: авторитарна модель та її ліберальна альтернатива (історичний аспект) // Часопис Київського універ­ситету права. – 2008. – № 2. – С. 32.

[208]

           Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. – 2-ге вид., змін. та доп. – К. : Правова єдність, 2009. – С. 102.

[209]      Про споживчу кооперацію : Закон України від 10.04.1992 № 2265-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 414.

[210]       Про сільськогосподарську кооперацію : Закон України від 17.07.1997 № 469/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 39. – Ст. 261.

[211]       Про кредитні спілки : Закон України від 20.12.2001 № 2908-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 15. – Ст. 101.

[212]       Про кооперацію : Закон України від 10.07.2003 № 1087-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 5. – Ст. 35.

[213]       Корпоративне право України : підручник / В.В. Луць, В.А. Васильєва, О.Р. Кі­бенко, І. В. Спасибо-Фатєєва та ін. ; за заг. ред. В. В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – С. 143.

[214]

            Вказані Директиви застосовуються в Україні як акти acquis communautaire (acquis).

[215]

           Корпоративне право України : підручник / В.В. Луць, В.А. Васильєва, О. Р. Кібенко, І. В. Спасибо-Фатєєва [та ін.] ; за заг. ред. В. В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – С. 142.

[216]       Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 111.

[217]       Балюк І. А. Виробничий кооператив як об’єкт правового регулювання // Правове регулювання економіки : зб. наук. праць. – 2007. – № 7. – С. 247−249.

[218]

           Отвечаем на вопросы по кооперативному законодательству. – М. : Знание, 1991. – 64 с. – [Новое в жизни, науке, технике. Сер. Право в нашей жизни ; № 10]. – С. 18−19.

[219]       Про кооперативи та їх об’єднання (спілки): Модельний Закон, прийнятий на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД (постанова № 10−18 від 6 грудня 1997 року) // Информа­ционный бюллетень. – 1998. – № 16.

[220]       Аграрне право України ; за ред. академіка АПН, професора В. З. Янчука. – К. : Юрінком, 1996. – С. 54.

[221]       Аграрне право : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. П. Жушман, В. М. Кор­нієнко, Г. С. Корнієнко та ін. ; за ред. В. П. Жушмана та А. М. Статівки. – Х. : Право, 2010. – С. 134−136.

[222]       Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо колективного сільськогосподарського підприємства [Електронний ресурс] : проект Закону України від 04.12.2007 № 1112 // Ліга : Закон. – 1 файл. – JF0UW00A.LHT. – Назва з екрана.

[223]       Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільсько­господарським підприємствам і організаціям : Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 12.08.95. – № 121.

[224]       Про надання роз’яснення [щодо колективних сільськогосподарських підпри­ємств] [Електронний ресурс] : Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.03.2009 № 2826 // Ліга : Закон. – 1 файл. – dp2468.LHT. – Назва з екрана.

[225]      Сільське господарство України : Статистичний збірник за 2011 рік. – С. 51 [Електронний ресурс] : офіційний сайт Державної служби статистики України URL http://www.ukrstat.gov.ua/

[226]       Про Програму подальшого реформування споживчої кооперації України : постанова Укоопспілки від 4.10.2012 р. // Вісті Центральної спілки споживчих товариств України. – 2012. – 10. – № 42.

[227]       Федорович В. І. Правові основи створення та діяльності сільськогоспо­дарських кооперативів в Україні. – Львів : Атлас, 1998. – С. 53.

[228]       Тычинин С. В. Потребительская кооперация с позиций гражданского права // Юрист. – 2003. – № 8. – С. 8.

[229]       Відповідно до постанови Правління Укоопспілки від 1.11.2011 № 391 вона вступила до Європейського співтовариства споживчих кооперативів – European Community of Consumer Cooperatives (Euro Coop).

[230]       Кучеренко І. М. Місце споживчих товариств у системі непідприємницьких кооперативів // Університетські наукові записки. – 2005. − № 3 (15). − С. 54−55.

[231]       Мацько М. Правове становище та економічні інтереси членів споживчих товариств // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм : зб. ст. міжнар. наук.-прак. конф., присвяченої пам’яті професора П. О. Недба­ла, 28−29 березня 2008 року. – Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2008. – С. 151.

[232]       Кучеренко І. М. Місце споживчих товариств у системі непідприємницьких кооперативів // Університетські наукові записки. – 2005. − № 3 (15). − С. 57−58.

[233]       Зырянов А. И. Право собственности потребительского общества: дис. канд. юрид. наук : 12.00.03. – Рязань, 2001. – С. 58−59.

[234]       Про організацію пайового господарства споживчої кооперації України: Положення Укоопспілки, затверджене Постановою Укоопспілки від 24.01.2007 р. // Вісті Центральної спілки споживчих товариств України. – 2007. – 02. – № 6.

[235]       Про посилення стимулювання участі пайовиків у господарсько-фінансовій діяльності споживчих товариств, споживспілок : Положення, затверджене Постановою Укоопспілки від 21.11.2007 р. // Вісті Центральної спілки споживчих товариств України. – 2007. – 12. – № 49.

[236]       Кучеренко І. М. Місце споживчих товариств у системі непідприємниць­ких кооперативів // Університетські наукові записки. – 2005. − № 3 (15). − С. 57−58.

[237]      Примірний статут споживчого товариства : Затверджено XVIII (позачерго­вим) з’їздом споживчої кооперації України від 19 грудня 2000 р. зі змінами і доповненнями, внесеними п’ятими і сьомими зборами Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання (17. 05. 2002 р., 22. 03. 2004 р.) // Вісті Центральної спілки споживчих товариств України. – 2005. – 05. – № 22; Вісті Центральної спілки споживчих товариств України. – 2007. – 07. – № 28.

[238]       Про Програму подальшого реформування споживчої кооперації України : постанова Укоопспілки від 4.10.2012 р. // Вісті Центральної спілки споживчих товариств України. – 2012. – 10. – № 42.

[239]       Балюк І. А. Державне управління та недосконалість методології законодав­ства про виробничі кооперативи / І. А. Балюк // Юридична Україна. – 2009. – № 8 (80). – С. 93.

[240]       Кучеренко М. І. Правові проблеми систематизації законодавства, яке регулює діяльність кооперативів / Правова держава: щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2004. − Вип. 15. – С. 188.

[241]       Кучеренко М. І. Правові проблеми систематизації законодавства, яке регулює діяльність кооперативів / Правова держава: щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2004. − Вип. 15. – С. 189.

[242]       Аграрне право : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. П. Жушман, В. М. Кор­нієнко, Г. С. Корнієнко та ін. ; за ред. В. П. Жушмана та А. М. Статівки. – Х. : Право, 2010. – С. 137.

[243]             1 Аграрне право : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. П. Жушман, В. М. Кор­нієнко, Г. С. Корнієнко та ін. ; за ред. В. П. Жушмана та А. М. Статівки. – Х. : Право, 2010. – С. 140−141.

[244]       Методичні рекомендації по приватизації майна колективних сільсько­господарських підприємств [Електронний ресурс] : розроблені Українською академією аграрних наук та Мінсільгосппродом від 02.10.1992 р. // Ліга : Закон. – 1 файл. – fin1368.LHT. – Назва з екрана.

[245]       Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 № 5464-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573.

[246]       Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу : Постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186 // ЗП УРСР. – 1985. – № 5. – Ст. 41.

[247]       Кучеренко І. М. Правове положення житлово-будівельного кооперативу. – К. : НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. – С. 14−15.

[248]       Про затвердження Положення про порядок організації та діяльності об’єд­нань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні : Постанова КМ України від 31.07.1995 № 588 // Зібрання постанов Уряду України, 1995. − № 10. − Ст. 259.

[249]       Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку : Закон України від 29.11.2001 № 2866-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. − № 10 (07.03.2002). − Ст. 78.

[250]       Кучеренко І. М. Правове положення житлово-будівельного кооперативу. – К. : НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. – С. 16−17.

[251]       Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій : Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 35 (16.09.2005). – Ст. 2158.

[252]       Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи : постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 18.09.1987 № 9 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. − № 11.

[253]       Кучеренко І.М. Правове положення житлово-будівельного кооперативу. – К. : НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. – С. 25−26.

[254]       Про затвердження національних стандартів України, державних класифіка­торів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів : наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97 // Юридичний вісник України. – 2004. – 11. – № 47.

[255]       Про об’єднання громадян : Закон України від 16.06.1992 № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34 (25.08.92). – Ст. 504.

[256]       Лисанець О.С. Земельно-правові засади городництва громадян : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.06 / О. С. Лисанець ; Нац. ун-т «Юридична академія ім. Ярослава Мудрого». – Х., 2007. – С. 11.

[257]       Про затвердження інструментарію щодо складання квартальних списків житлових будинків і списків сільських населених пунктів для проведення пробного перепису населення 2010 року [Електронний ресурс] : наказ Держкомстату України від 20.08.2010 за № 346 211 // Ліга : Закон. – 1 файл. – fin60030.LHT. – Назва з екрана.

[258]       Про громадські об’єднання : Закон України від 22.03.2012 № 4572-VI // Офіційний вісник України. – 2012. – № 30 (27.04.2012). – Ст. 1097.

[259]       Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України : Постанова КМ України від 05.08.2009 № 844 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 61 (21.08.2009). – Ст. 2158.

[260]       Про схвалення Концепції розвитку системи кредитної кооперації : Розпорядження КМ України від 07.06.2006 № 321-р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 23. – Ст. 1731.

[261]       Гончаренко В. В. Кредитні спілки як фінансові кооперативи: міжнародний досвід та українська практика. – К., 1997. – С. 18.

[262]       Офіційний сайт World Council of Credit Unions (Всесвітньої ради кредитних спілок) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.woccu.org

[263]       Зубатенко О. Правове стимулювання розвитку кооперації в Україні // Під­приємство, господарство і право. – 2009. – № 6 (162). – С. 33−34.

[264]       Про молодіжні та дитячі громадські організації: Закон України від 01.12.1998 № 281-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 1 (07.01.99). – Ст. 2.

[265]       Про благодійництво та благодійні організації : Закон України від 16.09.1997 № 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.

[266]       «Галицькі контракти – Дебет-Кредит». – 14 серпня 2000 р. – № 33. – С. 38.

[267]       Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45 (12.11.99). – Ст. 397.

[268]       Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 72.

[269]       Про політичні партії в Україні : Закон України від 05.04.2001 № 2365-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23 (08.06.2001). – Ст. 118.

[270]       Про свободу совісті та релігійні організації : Закон України від 23.04.1991 № 987-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25 (18.06.91). – Ст. 283.

[271]       Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: / О. А. Бе­ляневич, О. М. Вінник, В. С. Щербина та ін.; за заг. ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 219.

[272]

           Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – 2‑ге вид., змін. та доп. – К. : Правова єдність, 2009. – С. 90.

[273]       Господарське право : підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін.; за ред. О. П. Подцерковного. – Х. : Одіссей, 2010. – С. 137.

[274]

            Див., напр.: Романов О. Е. Предприятие и иные имущественные комплексы как объекты гражданских прав. – СПб. : Юридический Центр Пресс, 2004. – 304 с.

[275]       Гражданское право : учебник. Ч. 1 ; под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : ПРОСПЕКТ, 1998. – С. 398; Грибанов А. Предприятие: проблемы доктрины и законодательства // Хозяйство и право. – 2000. – № 5. – С. 40 (Цит. : Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приват­ного права : монографія. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 328 с. (С.183)).

[276]       Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 56.

[277]      Більш детально правове становище підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств див. : Жорнокуй Ю. М. Інвестиційне право: підручник. – Х. : Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2011. – 192 с.

[278]       Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 58.

[279]       Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / О.А. Беля­невич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. ; за заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 120 ; Господарське право: підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніць­ка, А. В. Смітюх та ін.; за ред. О. П. Подцерковного. – Х. : Одіссей, 2010. – С. 141.

[280]       Булгакова І. В. Господарське право України : навч. посіб. – К. : Прецедент, 2006. – С. 67.

[281]       Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / О. А. Беля­невич, О. М. Вінник, В. С. Щербина та ін. ; за заг. ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – С. 251.

[282]       Там само. – С. 125.

[283]      Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні : Закон України від 12.07.2001 № 2658-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.

[284]      Лісовий кодекс України : Закон України від 21.01.1994 № 3852-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.

[285]      Кодекс України про надра : Закон України від 27.07.1994 № 132/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.

[286]      Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

[287]      Про нафту і газ : Закон України від 12.07.2001 № 2665-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 50. – Ст. 262.

[288]      Про тваринний світ : Закон України від 13.12.2001 № 2894-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97.

[289]      Про рослинний світ : Закон України від 09.04.1999 № 591-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22. – Ст. 198.

[290]       Джуринський В. О. Правове становище господарських об’єднань в Україні : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – С. 34.

[291]       Там само. – С. 31–34.

[292]       Господарський кодекс України. Науково-практичний коментар ; за ред. Коссака В. М. – К. : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2010. – С. 204.

[293]       Джуринський В. О. Правове становище господарських об’єднань в Україні : монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – С. 53.

[294]

           Про товарну біржу : Закон України від 10.12.1991 № 1956-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.

[295]      Про фермерське господарство : Закон України від 19.06.2003 № 973-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

[296]

            Про утворення Державного департаменту з питань банкрутства : Постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.2006 № 370 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 876.

[297]      Господарський процесуальний кодекс України : Закон України від 06.11.1991 № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

[298]      Безспірні вимоги кредиторів – це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійс­нюється списання коштів з рахунків боржника. Але до складу таких вимог, у т. ч. щодо сплати податків, зборів, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

[299]       Під розпорядженням майном відповідно до ст. 22 Закону про банкрутство розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефек­тивного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

[300]      Під реструктуризацією підприємства розуміється здійснення організа­ційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямо­ваних на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з перехо­дом боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає сана­ції, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприя­тиме фінансовому оздоровленню підприємства, підвищенню ефектив­ності виробництва, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та повному або частковому задоволенню вимог кредиторів.

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ

 

Навчальний посібник

У двох частинах

Частина 1

 

За загальною редакцією
О.П. Гетманець, Ю.М. Жорнокуя, О.М. Шуміла

 

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

 

Київ
2013

УДК 346.1 (477)

ББК 67.9(4УКР)303я73

       Г72

 

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(лист №1/11-5215 від 12.03.2013 р.)

 

Рецензенти:

Р.Б.Шишка – завідувач кафедри цивільно-господарських дисциплін Ірпінської фінансово-юридичної академії, академік АНВШ України, доктор юридичних наук, професор;

Ю.Є.Атаманова – заступник директора НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку НАПНУ, доктор юридичних наук, доцент;

В.В.Сергієнко – завідувач кафедри правового регулювання економіки Харківського національного економічного університету, кандидат юридичних наук, доцент.

 

Авторський колектив:

О.Б.Андрєєва, кандидат юридичних наук, доцент − гл. 2 (спільно з Ю.М. Жорнокуєм);

О.П.Гетманець, доктор юридичних наук, професор – гл. 5;

І.І.Гришина, магістр – гл. 8 (спільно з Ю.М. Жорнокуєм);

Ю.М.Жорнокуй, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 2 (спільно з О.Б. Андрєєвою); гл. 3; гл. 4 (спільно з А.С. Загороднім); гл. 8 (спільно з І.І. Гришиною);

А.С. Загородній – гл. 4 (спільно з Ю.М. Жорнокуєм);

Ю.М.Кириченко, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 1;

К.В.Коваленко, кандидат юридичних наук – гл. 11;

О.В. Полтавський, кандидат юридичних наук – гл. 7;

О.П.Сущ, магістр – гл. 6;

А.О.Сядристий, магістр – гл. 10;

Г.Ф. Фомін , кандидат економічних наук, доцент – вступ;

Я.О.Чапічадзе, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 12;

І.А.Шуміло, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 9 (спільно з О.М. Шумілом);

О.М.Шуміло, кандидат юридичних наук, доцент – гл. 9 (спільно з І.А. Шуміло).

 

 

ISBN                                                                                             © Колектив авторів, 2013

ISBN (Ч. 1)                                                                                                                             

ЗМІСТ

 

 

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

 

АМК України – Антимонопольний комітет України

АРК – Автономна Республіка Крим

АТ – акціонерне товариство

БК України – Бюджетний кодекс України

ВК України – Водний кодекс України

ВР України – Верховна Рада України

ВС України – Верховний Суд України

ГК України – Господарський кодекс України

ГПК України – Господарсько-процесуальний кодекс України

ДПА – Державна податкова адміністрація

ЄДРПОУ – Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України

ЄС – Європейський Союз

ЖБК – житлово-будівельний кооператив

ЖК – житловий кооператив

ЖК України – Житловий кодекс України

ЗК України – Земельний кодекс України

КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України

КЗпП України – Кодекс законів про працю України

КК України – Кримінальний кодекс України

КМ України – Кабінет Міністрів України

КпАП України – Кодекс про адміністративні правопорушення України

КСП – колективне сільськогосподарське підприємство

КС України – Конституційний Суд України

ЛК України – Лісовий кодекс України

Мінфін України – Міністерство фінансів України

НБ України – Національний банк України

НКЦПФР – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

ООН – Організація Об’єднаних Націй

ПАТ – публічне акціонерне товариство

ПК України – Податковий кодекс України

ПрАТ – приватне акціонерне товариство

c/г – сільське господарство, сільськогосподарський

СНД – Співдружність Незалежних Держав

ТзДВ – товариство з додатковою відповідальністю

ТзОВ – товариство з обмеженою відповідальністю

Укоопспілка – Центральна спілка споживчих товариств

ЦК України – Цивільний кодекс України

ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України

 

 

ВСТУП

 

 

Економічне народовладдя є необхідною складовою народного суверенітету, що виявляється через особливу за природою постійну, пряму або опосередковану участь українського народу, його тери­торіальних громад і громадян особисто в національній економічній системі. Така участь полягає в практичній реалізації названими суб’єктами диверсифікованого комплексу належних економічних прав і за своїми предметними та вартісними показниками є визна­чальною для функціонування національної економіки як такої, достатньою для забезпечення суспільної та індивідуальної економіч­ної безпеки та розвитку.

Реалізація суспільної влади – державної, політичної, економіч­ної, інформаційної, духовної тощо – фокусує навколо себе особливої гостроти конфігурації суспільних інтересів. Отже, правове регулю­вання відносин ринкової економіки, що реалізуються суб’єктами господарювання на диспозитивних засадах, відбувається за єдиними правовими режимами.

Історична доля господарського права в Україні є непростою, що відображає протистояння між прихильниками цивілістичного і господарського підходів до регулювання однотипних правовід­носин. З прийняттям ГК України проблема не набула остаточного вирішення. Адже саме наука господарського права є сталим відо­браженням цієї суперечності. Проте варто зауважити, що на сьогод­ні вже напрацьовано та науково обґрунтовано основні теоретичні конструкції моделювання господарських правовідносин. Крім того, багато питань вирішується в експериментальному порядку, тому нормативні акти у сфері регулювання здійснення господарської діяльності характеризуються деякою внутрішньою неузгодженістю, суперечливістю та непослідовністю.

Залежно від ряду характерних рис, що можуть застосовуватися та бути використаними під час вивчення того чи іншого питання, весь матеріал посібника поділений на дві частини з внутрішнім їх структуруванням і буде виданий відповідно двома книгами. Мате­ріал першої частини ґрунтується на загальних підходах до здійс­нення господарської діяльності без урахування особливостей та специфіки організаційно-правових форм суб’єктів господарювання або сфери національної економіки, в якій вони діють. Зміст другої частини зумовлений специфікою господарювання в окремих сферах, закріпленням прав та обов’язків суб’єктів господарської діяльності спеціальними договірними конструкціями та можливістю їх притягнення до відповідальності за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань чи порушення вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності.

У першій частині пропонованого навчального посібника викладено основні підходи до теоретичного та законодавчого бачення центральних положень господарсько-правової науки. Її структуру складають такі блоки: загальні положення господарського права (поняття господарської діяльності, поняття господарського права, господарські правовідносини і загальна характеристика суб’єктів господарювання); легалізація господарської діяльності (створення суб’єктів господарювання, порядок їх державної реєстрації, ліцензування господарської діяль­ності та патентування підприємницької діяльності); організаційно-правові форми суб’єктів господарювання (правове становище господарських товариств, правове становище кооперативів, правове становище підприємств та їх об’єднань); припинення господарської діяльності (загальна характеристика припинення господарської діяльності (реорганізація та ліквідація суб’єктів господарювання) та особливості ліквідації суб’єкта господарювання у зв’язку з банкрутством).

Господарська діяльність як категорійне поняття конкурує з іншими категоріями: підприємництво, комерція, бізнес і т. ін., які не отримали однозначного визначення. Питання стосовно правового становища суб’єктного складу господарських правовідносин є одним із дискусійних у науці господарського права. Значною мірою це зумовлено наявністю різних концептуальних підходів до право­вого регулювання відносин у господарській сфері – господарсько-правового і цивілістичного.

Вивчення навчальної дисципліни «Господарське право» сприяє засвоєнню студентами та слухачами базових понять і категорій, що застосовуються під час здійснення господарської діяльності, виникнення, розвитку і припинення господарських правовідносин. Зміст першої частини навчального посібника відо­бражає основні концепції господарсько-правової науки та тенденції розвитку господарського законодавства в Україні, що зумовлює наявність у ньому дискусійних питань і проблематики, яка потребує свого вирішення.

Навчальний посібник підготовлено авторським колективом ка­федри правового забезпечення господарської діяльності Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ. Авторський колектив висловлює щиру подяку шановним рецензентам професорам Ю.Є. Атамановій, Р.Б. Шишці, доценту В.В. Сергієнку за важливі рекомендації щодо покращення видання, які будуть враховані у процесі вдосконалення науково-методичної роботи під час викладання навчальної дисципліни «Господарське право».

Колектив авторів навчального посібника сподівається, що викладений у ньому матеріал сприятиме розвитку науки господар­ського права. Автори будуть вдячні за висловлені зауваження, пропозиції та побажання, спрямовані на покращення змісту пропонованого видання, які можна надсилати на електронну адресу кафедри правового забезпечення господарської діяльності ННІ ПМК ХНУВС: pmk_pzgd@mail.ru.

 

 

 

Кириченко Ю.М.

ГЛАВА 1. Поняття господарської діяльності

1. Поняття, ознаки та види господарської діяльності. 2. Підприємницька діяльність: поняття, ознаки та принципи. 3. Види підприємницької діяльності.4. Принципи господарювання та їх зміст.