Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
Методичні рекомендації до
семінарських занять та самостійної роботи
студентів
Спеціальність 081 - Право
Харків – 2018
Рекомендовано до друку вченою радою юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “____” _________________2018 року, протокол № ___
Конституційно – правовий статус особи: методичні вказівки до семінарських занять та самостійної роботи студентів / укл.: Воронов М.М., Гудзь Л.В., Зубенко Г.В. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна. 2018. 47 с.
Укладчі: М.М. Воронов, к.ю.н., професор, завідувач кафедри конституційного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Л.В. Гудзь, к.ю.н., доцент, доцент кафедри конституційного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Г.В. Зубенко, к.ю.н., доцент, доцент кафедри конституційного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Затверджено на засіданні кафедри конституційного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Протокол від 18 квітня 2018 № 7
Схвалено методичною комісією юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Протокол від “ ” квітня 2018 року №
Протокол від “___” _______________ 2018 року № ___
Голова методичної комісії юридичного факультету _____________Л.В. Кулачок-Тітова
Вступ
Програма навчальної дисципліни «Конституційно-правовий статус особи» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів спеціальності 081 Право
Опис навчальної дисципліни
1.1. Мета викладання навчальної дисципліни
Метою викладання навчальної дисципліни є підготовка фахівців, які мають високу правосвідомість та правову культуру, володіють необхідними в їхній професійній діяльності знаннями про структуру конституційно-правового статусу особи, основні права, свободи та обов’язки, механізм їх реалізації та забезпечення для вирішенні конкретних завдань, особливості правового статусу окремих категорій осіб; здібних самостійно і грамотно орієнтуватись у сучасних правовідносинах в сфері правового статусу людини і громадянина, приймати виважені та обґрунтовані рішення в рамках своєї професійної компетенції.
1.2. Основні завдання вивчення дисципліни
Основними завданнями вивчення дисципліни є формування таких професійних компетенцій:
– здатність брати участь у розробці нормативно-правових актів відповідно до профілю своєї професійної діяльності (ПК-1);
– здатність приймати рішення і здійснювати юридичні дії у повній відповідності до закону (ПК-4);
– здатність застосовувати нормативні правові акти, реалізовувати норми матеріального і процесуального права в професійній діяльності (ПК-5);
– здатність шанувати честь і гідність особистості, дотримувати і захищати права і свободи людини і громадянина (ПК-8);
– здатність тлумачити різноманітні правові акти, надавати кваліфіковані юридичні висновки і консультації у конкретних видах юридичної діяльності (ПК-13)
1.3. Кількість кредитів – 4
1.4. Загальна кількість годин – 120
Розділ 1. Поняття конституційно-правового статусу особи та його основні елементи. Особливості конституційно-правого статусу окремих категорій осіб
Тема 1. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина та його структура
Поняття та основні види правового статусу особи. Структура конституційного статусу особи. Конституційні права, свободи і обов’язки. Ознаки конституційно-правового статусу особи. Покоління прав людини. Індивідуальні і колективні права.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Теми семінарських занять
| № з/п | Назва теми | Кількість годин |
| Розділ 1 | ||
| 1 | Заняття 1. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина та його структура. Громадянство України. | 2 |
| 2 | Заняття 2.Принципи конституційно-правового статусу особи, тенденції конституційно-правового регулювання основних прав, свобод і обов’язків. Система прав, свобод людини і громадянина в Україні. | 2 |
| 3 | Заняття 3. Права людини в історії політико-правової думки. Права людини, держава, суспільство. | 2 |
| 4 | Заняття 4. Ситема конституційних обов’язків.Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні. | 2 |
| 5 | Заняття 5. Конституційно-првовий статус національних меншин. Правовий статус внутрішньо переміщених осіб. | 2 |
| Розділ 2. | ||
| 6 | Заняття 6. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина в Україні. Позасудові гарантії прав людини і громадянина в Україні. | 2 |
| 7 | Заняття 7. Органи внутрішніх справ у механізмі забезпечення конституційних прав і свобод громадян. Права людини в міжнародному праві. | 2 |
| 8 | Заняття 8. Міжнародні механізми захисту прав людини. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод та Європейський Суд з прав людини. | 2 |
| Разом | 16 |
План
1.Поняття та основні види правового статусу особи та його структура.
2. Поняття, ознаки та принципи громадянства України.
3. Належність до громадянства України.
4. Набуття громадянства України.
5. Припинення громадянства України.
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання слід розпочати з поняття та основних видів правового статусу особи: загального, спеціального та індивідуального правового статусу особи. Також необхідно розкрити структуру конституційного статусу особи: громадянство, правосуб’єктність, основні права і свободи, конституційні обов’язки, правові принципи, гарантії правового статусу людини і громадянина. Розкрити відмінність понять «права» і «свободи».
Розглядаючи питання громадянства, необхідно звернути увагу на поняття громадянства, його основних ознак та принципів за якими визначається громадянство в Україні.
Висвітлюючи документи підтверджуючі громадянство необхідно перерахувати такі з них як: паспорт громадянина для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члену екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Наступне питання потребує розкриття підстав набуття громадянства: за територіальним походженням; у результаті прийняття до громадянства; внаслідок поновлення в громадянстві; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами передбаченими міжнародними договорами України.
Розглядаючи питання припинення громадянства необхідно розкрити такі підстави припинення громадянства: внаслідок втрати громадянства, внаслідок виходу з громадянства, на підставах передбачених міжнародними договорами.
Теми для презентацій
- Покоління прав людини. Індивідуальні і колективні права.
- Ознаки конституційно-правового статусу особи.
- Система органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України.
Додаткова література:
1. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. Київ: Правова єдність, 2008. 350 с.
2. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. За ред. Ю.С. Шемчушенка. Київ: Юридична думка, 2008. 252 с.
3. Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: моногр. Харків: Видав. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. 256 с.
4. Тодыка Ю.Н. Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине: моногр. Київ: Ін Юре, 2004. 368 с.
5. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики: монография. Харків: Факт, 2000. 600 с.
6. Тодыка Ю.Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект: учеб. пос. Харків: Факт, 2002. 254 с.
План
1. Принципи конституційно-правового статусу особи.
2. Права, свободи, обов’язки: поняття і класифікація.
3. Позитивні та негативні права (свободи).
4. Абсолютні та відносні права (свободи).
Методичні рекомендації
Розгляд принципів конституційно-правового статусу особи потрібно розпочати з таких основних: належність людині основних прав і свобод від народження і їх невідчужуваність; відповідність правового статусу особи в Україні вимогам і стандартам, які на сьогодні склалися в міжнародному співтоваристві; поєднання індивідуальних інтересів особи з інтересами інших осіб, держави і суспільства; загальність конституційних прав, свобод і обов’язків; юридична рівність громадян України, їх рівноправність; заборона незаконного обмеження конституційних прав і свобод громадян України; принцип єдності прав і обов’язків; гуманістична спрямованість основ правового статусу особи; загальнодоступність основних прав і свобод людини і громадянина.
Розкриваючи класифікацію основних прав і свобод необхідно розглянути два основні підходи : радянський та західний. Після чого розкрити класифікацію за різними критеріями: за суб’єктами, за генезою, за характером утворення, за черговістю включення до конституцій, за ступенем їх абсолютизації, за змістом.
Теми для презентацій
- Підстави обмеження прав (свобод).
- Основні тенденції конституційно-правового регулювання основних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.
- Гарантованість конституційного статусу особи.
- Право і свобода : визначення змісту, співвідношення.
Додаткова література:
1. Тодыка Ю.Н. Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине: монография. Київ: Ін Юре, 2004. 368 с.
2. Пушкіна О.В. Система прав і свобод людини і громадянина в Україні : теоретичні і практичні аспекти забезпечення. Київ : Логос, 2006. 416 с.
3. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. Київ: Правова єдність, 2008. 350 с.
4. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні.За ред. Ю.С. Шемчушенка. Київ: Юридична думка, 2008. 252 с.
5. Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: монографія. Харків: Видав. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. 256 с.
6. Верланов С.О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження). Львів: Край, 2009. 196 с.
7. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины: конституционно-правовой аспект: монография. Харків: Факт, 2005. 368 с.
8. Громадські об’єднання в Україні: навч. посіб. За ред. В. М. Бесчастного. Київ: Знання, 2007. 415 с.
9. Заворотченко Т.М. Політичні права і свободи людини й громадянина в Україні: теоретичні основи і проблеми реалізації: монографія. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпроп. нац. ун-ту, 2013. 424 с.
10. Ключковський Ю.Б. Виборчі системи та українське виборче законодавство: монографія. Київ: Час Друку, 2011. 132 с.
11. Григоренко Є.І., Григоренко Я.О., Козлов В.І. та ін. Колективні політичні права і свободи людини та громадянина в Україні: проблеми теорії та практики: монографія. За ред. Л.В. Новікової. Харків: Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2013. 352 с.
12. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики: монографія. За ред. В.Ф. Погорілка. Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. 356 с.
13. Марцеляк О.В. Вибори народних депутатів України: історія, теорія, практика: навч. посіб. Харків: ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС, 2008. 636 с.
14. Серьогін В.О. Право на недоторканність приватного життя у конституційно-правовій теорії та практиці: монографія. Харків: ФІНН, 2010. 608 с.
План
1. Поняття і генезис прав людини.
2. Витоки ідеї прав людини в політико-правовій думці Стародавнього світу (Китай, Індія, Греція, Рим).
3. Права людини в політико-правових поглядах Середньовіччя.
4. Взаємини між людиною та державою: ліберальна доктрина.
5. Органи державної влади та місцевого самоврядування в механізмі забезпечення й захисту прав і свобод.
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання варто розпочати з зародження прав людини у Стародавньому світі у таких державах як: Греція, Рим, Індія, Китай. Звернути увагу на інститут проксенів у Греції, їх основні права та обов’язки, а також норми про недоторканість послів та коснулів у Стародавніх державах.
Розкриваючи наступне питання необхідно проаналізувати розвиток прав людини в період феодалізму, вплив буржуазних революцій на розвиток прав людини, а саме: англійської та французької буржуазних революцій, а також становлення прав людини наприкінці XIX на початку XX століття.
Розкриваючи наступні питання теми необхідно звернути увагу на такі питання як: демократична, соціальна, правова держава: поняття, ознаки, умови існування; права людини і становлення демократичної, соціальної, правової держави в Україні; взаємини між людиною та державою: ліберальна доктрина, принцип відповідальності держави перед людиною, органи державної влади та місцевого самоврядування в механізмі забезпечення й захисту прав і свобод, права людини й становлення громадянського суспільства.
Теми для презентацій
- Раціоналістична теорія прав людини в Новий час.
- Концепція прав людини у XX столітті.
- Держава й правове регулювання прав людини.
- Права людини як критерій морального виміру політики й державної влади.
- Тенденції подальшого розвитку прав і свобод людини і громадянина в Україні.
- Права людини – сфера взаємодоповнення права і моралі.
Додаткова література:
1. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: монографія. Відп. ред. В. Ф. Погорілко. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. 652 с.
2. Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: монографія. Харків: Видав. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. 256 с.
3. Мірошниченко Ю.Р. Конституційно-правове забезпечення народовладдя в Україні: монографія. – Київ: Фенікс, 2012. 360 с.
4. Тодыка Ю.Н. Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине: монография.– Київ: Ін Юре, 2004. 368 с.
5. Пушкіна О.В. Система прав і свобод людини і громадянина в Україні : теоретичні і практичні аспекти забезпечення. Київ: Логос, 2006. 416 с.
6. Колодій А.М. Олійник А.Ю. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні : підруч. Київ: Правова єдність, 2008. 350 с.
Заняття 4. Система конституційних обов’язків. Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні.
Навчальна мета заняття - формування комплексного уявлення про систему конституційних обов’язків та особливості правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.
Час проведення – 2 год.
План
1. Система конституційних обов’язків.
2. Загальна характеристика правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.
3. Конституційні права, свободи й обов’язки іноземців та осіб без громадянства.
Методичні рекомендації
Розгляд першої частини заняття варто розпочати з таких основних обов’язків як: додержання Конституції і законів України; захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, шанування її державних символів; не заподіяння шкоди природі і відшкодування завданих збитків; охорона культурної спадщини, повага до честі і гідності людей, не посягати на їхні права і свободи; сплата податків і зборів.
Розглядаючи правовий статус іноземців необхідно звернути увагу на те, що усі іноземці та апатриди, що перебувають на території України, перебувають під її юрисдикцією і повинні додержуватися Конституції та законів України. Проте згідно з національним законодавством та міжнародними договорами міра поширення на таких осіб юрисдикції держави перебування є різною залежно від особливостей їх статусу. У спеціальній літературі за даною ознакою вирізняють шість груп іноземців:
1. Іноземці, які тимчасово чи постійно проживають у країні і на яких у повному обсязі поширюється юрисдикція держави, як і на її власних громадян. До цієї категорії належать іноземні студенти, аспіранти, журналісти, спортсмени, туристи, екіпажі торговельних і пасажирських суден, літаків цивільних авіаліній, обслуговуючий персонал міжнародного сполучення, особи, що приїжджають у приватних чи бізнесових справах, члени делегацій наукового, технічного і культурного обміну тощо.
2. Іноземці, які є членами екіпажів військових кораблів, військовослужбовці військових частин. Вони підпорядковуються юрисдикції держави перебування тільки в тому випадку, якщо вчинили протиправні дії не при виконанні службових обов’язків. Питання про їх відповідальність за незаконні дії на території держави перебування, вчинені при виконанні службових обов’язків, вирішується в дипломатичному порядку.
3. Іноземці, котрі володіють консульським імунітетом. Згідно з Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи в Україні, консульські посадові особи користуються особистою недоторканністю і не можуть бути затримані або заарештовані інакше як у разі переслідування за вчинення тяжкого злочину або виконання вироку (ухвали, постанови) суду, що набрав законної сили. Консульські посадові особи та консульські службовці користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України в цивільних справах щодо діяльності, яку вони здійснюють у межах службових обов’язків. Проте імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки пред’явлення позовів про компенсацію заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди. Консульські службовці та працівники обслуговуючого персоналу не можуть відмовлятися від свідчень. Працівники консульської установи не зобов’язані давати показання з питань, пов’язаних із виконанням службових обов’язків, а також показання, що роз’яснюють законодавство акредитуючої держави. У разі відмови консульських посадових осіб свідчити до них не можуть бути застосовані заходи примусу або покарання.
4. Іноземці, які користуються дипломатичним імунітетом, за наявності якого вони є недоторканними і звільняються від кримінальної, адміністративної, цивільної чи будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування. До даної категорії іноземців, які користуються повним імунітетом від юрисдикції України, належать: глави дипломатичних представництв, члени дипломатичного персоналу представництв, члени сімей глав дипломатичних представництв і члени сімей дипломатичного персоналу представництв представники інших держав (глави держав, урядів тощо), члени парламентських і урядових делегацій, співробітники деяких міжнародних організацій. Проте, на цих осіб не розповсюджується імунітет від цивільної юрисдикції в тих випадках, якщо вони вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв’язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України, спадкування, а також у зв’язку з позовами, що випливають з їхньої професійної або комерційної діяльності, що здійснюється ними за межами службових обов’язків.
5. Іноземці, які отримали політичний притулок.
6. Іноземці, які є військовослужбовцями і проходять службу у складі підрозділів Збройних Сил, що перебувають на чужих територіях згідно з міжнародними угодами (наприклад моряки ВМФ Росії, дислоковані на базі Чорноморського Флоту в м. Севастополь). Ці угоди визначають обсяг імунітету військ на чужій території, який поширюється тільки на службову діяльність військовослужбовців. При вчиненні ними злочинів не при виконанні службових обов’язків такі військовослужбовці підпадають під юрисдикцію країни перебування.
Теми для презентацій
- Сплата податків і зборів.
- Піклування про дітей та непрацездатних батьків.
- Правовий статус біженців в Україні.
Додаткова література:
1. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. За ред. Ю.С. Шемчушенка. Київ: Юридична думка, 2008. 252 с.
2. Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: монографія. – Харків: Видав. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. 256 с.
3. Колісник В.П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти: монографія. Харків: Фоліо, 2003. 240 с.
4. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: монографія. Відп. ред. В. Ф. Погорілко. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. 652 с.
5. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики: монография. Харків: Факт, 2000. 600 с.
6. Тодыка Ю.Н. Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине: монография. Київ: Ін Юре, 2004. 368 с.
План
1. Національно-етнічний чинник у конституційному праві України. Титульна нація і національні меншини в Україні.
2. Права та обов’язки національних меншин в Україні.
3. Поняття та облік внутрішньо переміщених осіб.
4. Забезпечення реалізації прав внутрішньо переміщених осіб на пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту, виборчі права, отримання комунальних послуг.
5. Повноваження Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання варто розпочати з головних принципів правового статусу національних меншин в Україні: визнання та поваги прав окремої особи, прав національних меншин та прав будь-яких інших національно-етнічних спільнот; рівних прав національних меншин; неприпустимості дискримінації національних меншин, проявів расизму, ксенофобії, антисемітизму; визнання багатоетнічності, багатомовності, полікультурності здобутком людства, ознакою багатства суспільства; толерантності, тобто психологічної налаштованості на доброзичливість, неупереджене ставлення до національних меншин; універсальності та неподільності прав національних меншин; невід’ємності прав національних меншин; взаєморозуміння, взаємодії та співробітництва національних меншин між собою та з титульною нацією; вирішення непорозумінь, міжнаціональної напруженості та будь-яких проблем і конфліктних ситуацій виключно шляхом діалогу; державної підтримки розвитку малих народів та національних меншин. Після проголошення незалежності України сформовано якісно новий правовий статус національних меншин, механізм захисту та забезпечення їх прав, а також систему нормативних та інституційних гарантій реалізації їх прав. Права національних меншин визнаються як невід’ємна складова цілісної системи прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Розглядаючи друге питання необхідно звернути увагу, що на сучасному етапі особливого значення набуває проблема забезпечення прав національних меншин як обов’язкова передумова досягнення міжнаціональної злагоди та стабільного демократичного розвитку українського суспільства. Окремі права національних меншин знайшли своє визнання і відображення у Статуті ООН, Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960 р., Декларації про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1963 р., Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р., Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 р., Декларації про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин і в багатьох інших міжнародно-правових документах. Значну увагу проблемам забезпечення прав національних меншин приділяє Рада Європи. У Віденській декларації від 9 жовтня 1993 р. члени Ради Європи визнали, що „головним для демократичної стабільності і безпеки нашого континенту є захист національних меншин”. Тоді ж було розроблено Декларацію та план дій по боротьбі з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом і нетерпимістю.
Висвітлюючи третє питання плану, слід враховувати те, що згідно зі ст.6 Закону України „Про національні меншини в Україні” держава гарантує всім національним меншинам право на національно-культурну автономію. В науці національно-культурною автономією називають таку форму національного самовизначення представників певної національно-етнічної спільноти в межах окремої держави, яка базується на екстериторіальних засадах і не пов’язана зі створенням національних адміністративно-територіальних утворень та передбачає проведення комплексу заходів, спрямованих на збереження і розвиток національної самобутності, мови, культури, звичаїв, традицій та інших національно-культурних цінностей. Право на національну культурну автономію за чинним Законом України „Про національні меншини в Україні” включає в себе комплекс прав, серед яких: право на користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, право на розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, право на відзначення національних свят та сповідування своєї релігії, право на задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Розглядаючи наступні питання щодо правового статусу внутрішньо переміщених осіб необхідно розкрити наступні питання: поняття та облік внутрішньо переміщених осіб; забезпечення реалізації прав внутрішньо переміщених осіб на пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту, виборчі права, отримання комунальних послуг; повноваження Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Теми для презентацій
- Правовий статус мов в Україні.
- Механізм реалізації прав національностей в Україні.
- Міжнародне співробітництво з проблем внутрішньо переміщених осіб.
Додаткова література:
1. Колісник В.П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти: монографія. Харків: Фоліо, 2003. 240 с.
2. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: монографія. Відп. ред. В. Ф. Погорілко. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. 652 с.
3. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики: монография. Харків: Факт, 2000. 600 с.
4. Тодыка Ю.Н. Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине: монография. Київ: Ін Юре, 2004. 368 с.
4. Чуб О.О. Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними справами: монографія. Харків: Одіссей, 2005. 232 с.
5. Боняк В.О. Конституційне право людини і громадянина на освіту в Україні: монографія. Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2008. 180 с.
План
1. Суд як гарант прав людини і громадянина.
2. Позиції Європейського Суду з прав людини щодо права на судовий захист.
3. Конституційно-правові гарантії прав людини і громадянина в сфері виконавчої влади.
4. Позасудовий (адміністративний) порядок оскарження рішень і дій (бездіяльності) органів виконавчої влади та їх посадових осіб.
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання варто розпочати зі статті 3 Конституції України проголошує людину, її життя і здоров’я, честь і гідність найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Покладаючи на державу такий обов’язок Основний Закон проголошує і гарантує право на захист : «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб» (стаття 55 Конституції України).
Суд є найефективнішим засобом правового захисту. Відповідно до Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, система яких будується за принципами територіальності і спеціалізації (ст. 124, 125 Конституції України).
Розглядаючи позасудовий порядок захисту прав і свобод людини необхідно звернути увагу на: конституційно-правові гарантії прав людини і громадянина в сфері виконавчої влади, позасудовий (адміністративний) порядок оскарження рішень і дій (бездіяльності) органів виконавчої влади та їх посадових осіб; право на петицію (звернення): порядок реалізації та значення для забезпечення прав і свобод; функції Верховної Ради України в сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина; Президент України – гарант дотримання прав і свобод; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в системі забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина; органи поліції та захист прав людини; діяльність органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Теми для презентацій
- Діяльність органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні.
- Прокуратура України та захист прав людини.
- Право на петицію (звернення): порядок реалізації та значення для забезпечення прав і свобод.
- Адміністративна юстиція і захист прав людини.
Додаткова література:
1. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: монографія. Дніпропетровськ: Вид-во дніпропетр.нац.ун-т., 2007. 256 с.
2. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: монографія. Дніпропетровськ: Ліра-ЛТД, 2005. 204 с.
3. Марцеляк О.В. Інститут омбудсмана: теорія і практика: монографія. Харків: Вид-во НУВС, 2004. 450 с.
4. Мірошниченко Ю.Р. Конституційно-правове забезпечення народовладдя в Україні: монографія. Київ: Фенікс, 2012. 360 с.
5. Нестеренко О. Інформація в Україні: право на доступ. Б.м.: Акта, 2012. 308 с.
6. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: монографія. Київ: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. 472 с.
7. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: монографія.Відп. ред. В. Ф. Погорілко. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. 652 с.
8. Селиванов А.А. Стрижак А.А. Вопросы теории конституционного правосудия в Украине: актуальные вопросы современного развития конституционного правосудия: монография. Київ: Логос, 2010. 272 с.
Заняття 7. Органи внутрішніх справ у механізмі забезпечення конституційних прав і свобод громадян. Права людини в міжнародному праві
Навчальна мета заняття - формування комплексного уявлення про місце органів внутрішніх справ у механізмі забезпечення конституційних прав і свобод громадян та прав людини в міжнародному праві
Час проведення – 2 год.
План
1. Завдання та функції органів внутрішніх справ щодо забезпечення основних прав і свобод громадян.
2. Форми та методи діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення основних прав і свобод громадян.
3. Права людини в історії міжнародного права і міжнародних відносин.
4. Класичне і сучасне міжнародне право та права людини.
5. Міжнародне право прав людини як самостійна галузь сучасного міжнародного публічного права.
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання варто розпочати того, що з аналіз законодавства та практика роботи різноманітних служб та підрозділів поліції дозволяють виявити наступні основні функції ОВС щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян: захист людини, її життя, здоров’я, прав, свобод та законних інтересів незалежно від віку, статі, національності, расової належності, мови та ін.; недопущення у своїй діяльності незаконних обмежень і порушень прав, свобод та законних інтересів громадян; безпосередня охорона задекларованих в Основному Законі прав, свобод і законних інтересів громадян; забезпечення необхідних умов реалізації громадянами певних прав, свобод та законних інтересів; відновлення порушених прав і свобод громадянина.
Розглядаючи правові форми діяльності органів внутрішніх справ необхідно звернути увагу, що вони чітко окреслені в законі й породжують юридичні наслідки. До таких правових форм належать: нормотворча – підзаконна регламентація діяльності ОВС щодо забезпечення конституційних прав і свобод громадян; правозастосовча – застосування загальних норм права до конкретних життєвих ситуацій, правозастосовча діяльність може бути правоустановчою або правоохоронною; Правоустановча полягає в офіційному визнанні та юридичній фіксації певного права особи (наприклад, дозвільно-реєстраційна діяльність), тоді як правоохоронна – у захисті прав особи від протиправних посягань чи застосуванні до правопорушника заходів юридичного примусу (наприклад, здійснення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій). Установча – створення відповідних структур (органів, установ, організацій) для забезпечення належних умов для реалізації конституційних прав і свобод. Контрольна – спостереження за станом справ у сфері додержання прав людини та своєчасне й ефективне реагування у разі виявлення відхилень від встановлених вимог; інтерпретаційна – тлумачення змісту нормативно-правових актів у сфері прав людини; позаправові форми якщо й передбачені в законодавстві, то тільки в найбільш загальних рисах, і не породжують юридичних наслідків. До числа позаправових форм належать організаційна (організаційно-регламентуюча, організаційно-соціальна, організаційно-виховна) та матеріально-технічна.
Третє питання плану потребує врахування ст. 55 Конституції України, яка проголошує право на захист, містить важливе положення, згідно з яким кожний має право звернутися по захист до міжнародних органів і організацій. Умовою реалізації зазначеного права є, по-перше, використання особою всіх національних засобів правового захисту, по-друге, - членство або участь України в діяльності відповідної міжнародної правозахисної організації (органу).
Міжнародні механізми захисту прав людини, що існують сьогодні, поділяються за компетенцією (комплексні й спеціалізовані) та за територією (універсальні й регіональні).
Теми для презентацій
- Міжнародний білль про права людини (загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права) та міжнародні стандарти в галузі прав людини.
- Дотримання органами внутрішніх справ міжнародних стандартів щодо юридичного забезпечення основних прав і свобод громадян.
- Джерела міжнародного права прав людини: загальна характеристика, види.
- Принципи міжнародного права прав людини: рівність і недискримінація; справедливість, солідарність і соціальна відповідальність; забезпечення миру та відмова від насильства.
Додаткова література:
1. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: монографія. Київ: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. 472 с.
2. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: монографія. Дніпропетровськ.: Вид-во дніпропетр.нац.ун-т., 2007. 256 с.
3. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: монографія. Дніпропетровськ: Ліра-ЛТД, 2005. – 204 с.
4. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: монографія. Київ: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. 472 с.
5. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: монографія. Відп. ред. В. Ф. Погорілко. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. 652 с.
План
1. Міжнародні механізми захисту прав людини: сутність і класифікація.
2. Компетенція головних, допоміжних та контрольних (конвенційних) органів ООН у галузі прав людини.
3. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод: загальна характеристика, перелік прав і свобод, що захищаються: протоколи.
4. Європейський Суд з прав людини: формування, структура, повноваження, порядок звернення, умови прийняття скарг, судові процедури, юридична сила та значення рішень.
Методичні рекомендації
Підготовку до семінарського заняття необхідно розпочати з того, що 17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод 1950 року. Власне, з цієї дати для України розпочався якісно новий етап правового розвитку й реформування, зміст якого полягає у наближенні національної правової системи до європейських стандартів шляхом перенесення європейських та загальнолюдських правових цінностей, що, здебільшого, знаходять своє практичне втілення та вираз у прецедентному праві Європейьского Суду з прав людини, на український грунт.
На сьогоднішній день Європейський Суд з прав людини справедливо вважається найефективнішим і найавторитетнішим засобом міжнародного захисту прав людини.
Теми для презентацій
- Україна та Європейські Суд з прав людини.
- Механізми комплексного захисту прав людини.
- Американська система захисту прав людини.
Додаткова література:
1. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: монографія. Київ: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. 472 с.
2.Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: монографія. Дніпропетровськ: Вид-во дніпропетр.нац.ун-т., 2007. 256 с.
3. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: монографія. Дніпропетровськ: Ліра-ЛТД, 2005. 204 с.
4. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: монографія. Київ: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. 472 с.
5. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: монографія. Відп. ред. В. Ф. Погорілко. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. 652 с.
МАТЕРІАЛИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять.
Самостійна робота студентів має за мету більш глибоко та всебічно оволодіти навчальним матеріалом з тих чи інших питань теми, розвивати в них творчу самостійність у роботі з текстом лекції, підручником, рекомендованою додатковою літературою та нормативними джерелами, вміння узагальнювати практичні результати, готувати довідки доповіді, презентації та ін. Під час самостійної підготовки до занять студенти повинні ознайомитись із запропонованою літературою та нормативними джерелами, підготувати в робочих зошитах необхідний матеріал (плани семінарських і практичних занять, варіанти рішення завдань, конспект нормативних актів та ін.).
Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці університету, навчальних кабінетах, а також в домашніх умовах.
У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка консультацій, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів. Графік доводиться до відома студентів на початку - поточного семестру.
Навчальний матеріал навчальної дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять.
Ефективність самостійної роботи студентів визначається дотриманням певних вимог до їх організації:
- розуміння студентами поставлених перед ними навчальних завдань;
- врахування вікових та індивідуальних особливостей студентів, їх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчальної дисципліни, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;
- формування загально навчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо).
Необхідність самостійної роботи студентів зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються не відразу, а через періодичне повторення. Крім того, лише в самостійній роботі студент може якнайкраще виявити, випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, переборювати труднощі.
На практиці використовують різні форми самостійної роботи студентів, основними серед них варто виділити:
1. Робота з текстом підручника (аналіз, відтворення матеріалу, ознайомлення з новим текстом, виписування незрозумілих термінів);
2. Виконання письмових і графічних робіт (виготовлення креслення, малюнків, схем, таблиць та ін.);
3. Самостійна практична робота. Практичні заняття — найефективніша форма самостійної роботи студентів.
При підготовці до них студент повинен:
- вивчити і засвоїти відповідну тему за підручником, а також спеціальну літературу, рекомендовану програмою і викладачем;
- вивчити і засвоїти записи, зроблені під час лекції та при опрацюванні літератури;
- знайти і проаналізувати законодавчі та інші нормативні акти з даної теми, засвоївши назви нормативних актів, основні їх положення і рік видання.
Контроль засвоєння навчального матеріалу дисципліни, віднесеного на самостійну роботу, є обов’язковим.
Основні методи перевірки успішності студентів: усне опитування, письмовий контроль, практичні заняття, тести тощо.
Письмовий котроль забезпечує глибоку й всебічну перевірку опанування програмного матеріалу. За допомогою письмових робіт одночасно контролюють значну кількість студентів у різних галузях знань.
Цей метод досить об’єктивний, бо надає можливість порівняти знання різних студентів за допомогою стандартних запитань, виявити теоретичні знаня, практичні навички та вміння, а також адекватне їх застосування для розв’язання конкретних професійних завдань.
Усне опитування зазвичай проводиться на семінарських заняттях. Його здійснюють за допомогою бесіди, відповіді студента, тлумачення певних теорій, ідей, поглядів, професійних явищ тощо. В основі усного опитування – монологічна відповідь студента або бесіда. Цей метод, завдяки своїй специфіці й характеру застосування, використовують і щоденно на планових заняттях, і на різноманітних перевірках.
Форми контролю визначаються програмою навчальної дисципліни і можуть включати виконання контрольних робіт, включених до навчального плану, індивідуальних завдань, тестів, презентацій, винесення самостійно засвоєного матеріалу на підсумковий семестровий контроль (разом з матеріалом, що вивчався при проведенні аудиторних навчальних занять тощо.
4.1. Завдання для самостійної роботи
| № з/п | Назва теми | Денна форма | Заочна форма |
| 1 | Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина та його структура. | 3 | 7 |
| 2 | Громадянство України. | 3 | 7 |
| 3 | Принципи конституційно-правового статусу особи, тенденції конституційно-правового регулювання основних прав, свобод і обов’язків. | 3 | 7 |
| 4 | Система прав, свобод людини і громадянина в Україні. | 3 | 7 |
| 5 | Права людини в історії політико-правової думки. | 3 | 7 |
| 6 | Права людини, держава, суспільство. | 3 | 7 |
| 7 | Система конституційних обов’язків. | 3 | 7 |
| 8 | Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні. | 3 | 7 |
| 9 | Конституційно-првовий статус національних меншин. | 3 | 7 |
| 10 | Правовий статус внутрішньо переміщених осіб. | 3 | 7 |
| 11 | Судовий захист прав і свобод людини і громадянина в Україні. | 7 | 7 |
| 12 | Позасудові гарантії прав людини і громадянина в Україні. | 7 | 7 |
| 13 | Органи внутрішніх справ у механізмі забезпечення конституційних прав і свобод громадян. | 7 | 7 |
| 14 | Права людини в міжнародному праві. | 7 | 7 |
| 15 | Міжнародні механізми захисту прав людини. | 7 | 6 |
| 16 | Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод та Європейський Суд з прав людини. | 7 | 6 |
| Разом | 72 | 110 |
Індивідуальні завдання
Індивідуальні завдання розвивають можливості самостійної роботи і сприяють більш поглибленому вивченню теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використання знань для вирішення відповідних практичних завдань.
Види індивідуальних завдань з навчальної дисципліни (презентації, контрольні роботи, що виконуються під час аудиторних занять та самостійної роботи, курсові, дипломні роботи тощо)визначаються навчальним планом. Індивідуальні завдання полягають у підготовці презентації за визначеною, або обраною студентом за допомогою викладача, темою та інших видів робіт, які затверджуються кафедрою. Терміни видачі, виконання і захисту індивідуальних завдань визначаються програмою навчальної дисципліни.
Індивідуальні завдання виконуються особою, яка навчається, самостійно із одержанням необхідних консультацій з боку науково-педагогічного працівника. Допускаються випадки виконання робіт комплексної тематики кількома особами.
Індивідуальні завдання розвивають можливості самостійної роботи і сприяють більш поглибленому вивченню теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використання знань для вирішення відповідних практичних завдань.
Види індивідуальних завдань з навчальної дисципліни (реферати, презентації навчальних тем, контрольні роботи, що виконуються під час аудиторних занять та самостійної роботи, курсові, дипломні роботи тощо)визначаються навчальним планом. Індивідуальні завдання полягають у створенні презентації за визначеною, або обраною студентом за допомогою викладача, темою та інших видів робіт, які затверджуються кафедрою. Терміни видачі, виконання і захисту індивідуальних завдань визначаються програмою навчальної дисципліни.
Індивідуальні завдання виконуються особою, яка навчається, самостійно із одержанням необхідних консультацій з боку науково-педагогічного працівника. Допускаються випадки виконання робіт комплексної тематики кількома особами.
Індивідуальні завдання виконуються в формі наукових статей, виступів (доповідей) на наукових конференціях, презентацій тощо.
За надруковану наукову статтю студент може отримати 10 балів, виступ (доповідь) на науковій конференції – 7 балів, презентація – 5 .
Вибір теми.
Студент самостійно вибирає тему з переліку тем індивідуально-дослідних завдань. При цьому слід враховувати, що студент має право в обсязі навчальної програми з громадських об’єднань в Україні самостійно обрати тему презентації, яка повинна бути погоджена з викладачем.
Теми для презентацій
- Покоління прав людини. Індивідуальні і колективні права.
- Ознаки конституційно-правового статусу особи.
- Система органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України.
- Підстави обмеження прав (свобод).
- Основні тенденції конституційно-правового регулювання основних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.
- Гарантованість конституційного статусу особи.
- Право і свобода : визначення змісту, співвідношення.
- Раціоналістична теорія прав людини в Новий час.
- Концепція прав людини у XX столітті.
- Держава й правове регулювання прав людини.
- Права людини як критерій морального виміру політики й державної влади.
- Тенденції подальшого розвитку прав і свобод людини і громадянина в Україні.
- Права людини – сфера взаємодоповнення права і моралі.
- Сплата податків і зборів.
- Піклування про дітей та непрацездатних батьків.
- Правовий статус біженців в Україні.
- Правовий статус мов в Україні.
- Механізм реалізації прав національностей в Україні.
- Міжнародне співробітництво з проблем внутрішньо переміщених осіб.
- Діяльність органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні.
- Прокуратура України та захист прав людини.
- Право на петицію (звернення): порядок реалізації та значення для забезпечення прав і свобод.
- Адміністративна юстиція і захист прав людини.
- Міжнародний білль про права людини (загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права) та міжнародні стандарти в галузі прав людини.
- Дотримання органами внутрішніх справ міжнародних стандартів щодо юридичного забезпечення основних прав і свобод громадян.
- Джерела міжнародного права прав людини: загальна характеристика, види.
- Принципи міжнародного права прав людини: рівність і недискримінація; справедливість, солідарність і соціальна відповідальність; забезпечення миру та відмова від насильства.
- Україна та Європейські Суд з прав людини.
- Механізми комплексного захисту прав людини.
- Американська система захисту прав людини.
Методи контролю
Методи контролю – це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв’язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу.
Контрольні заходи визначають відповідність рівня набутих студентами знань, умінь та навичок вимогам нормативних документів щодо вищої освіти.
Самоконтроль призначений для самооцінки здобувачами вищої освіти якості засвоєння навчального матеріалу навчальної дисципліни (розділу, теми). З цією метою в навчальних посібниках для кожної теми (розділу), а також у методичних розробках для семінарських занять передбачаються питання для самоконтролю.
Кафедральний контроль проводиться з метою оцінки рівня підготовки студентів з навчальної дисципліни на різних етапах її вивчення і здійснюється у вигляді вхідного, поточного, рубіжного та семестрового контролю.
В освітньому процесі використовуються такі види контролю результатів навчання: вхідний, поточний протягом семестру, контрольні роботи, передбачені навчальним планом, приймання індивідуальних завдань, курсових робіт, підсумковий семестровий, відстрочений контроль.
Вхідний контроль проводиться перед вивченням нового курсу з метою визначення рівня підготовки студентів з дисциплін, які забезпечують цей курс. Вхідний контроль проводиться на першому занятті за завданнями, що відповідають програмам попереднього навчання. Результати контролю аналізуються на кафедральних (міжкафедральних) нарадах та засіданнях методичних комісій спільно з науково-педагогічними працівниками, які проводять заняття із забезпечувальною дисципліни. За результатами вхідного контролю розробляються заходи з надання індивідуальної допомоги студентам, коригування освітнього процесу.
Поточний контроль проводиться на всіх видах аудиторних занять протягом семестру. Поточний контроль може проводитися у формі усного опитування або письмового контролю на практичних, семінарських заняттях, лекціях, у формі колоквіуму, виступів студентів при обговоренні питань на семінарських заняттях, у формі комп’ютерного тестування тощо. Конкретні форми проведення поточного контролю та критерії оцінки рівня знань визначаються програмою навчальної дисципліни. Результати оцінювання роботи студентів мають бути доведені до відома студентів своєчасно. Формою поточного контролю є ректорські контрольні роботи. Результати оцінювання ректорських контрольних робіт можуть зараховуватися як результати виконання контрольної роботи, передбаченої навчальним планом.
Підсумковий семестровий контроль з навчальної дисципліни є обов’язковою формою оцінювання результатів навчання студента. Він проводиться в терміни, встановлені графіком навчального процесу, та в обсязі навчального матеріалу, визначеного програмою навчальної дисципліни. Семестровий контроль проводиться у формі заліку або семестрового екзамену з конкретної навчальної дисципліни. Студента допускають до семестрового контролю за умови виконання ним усіх видів робіт, передбачених навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.
Семестровий залік– форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентами лекційного матеріалу, а також виконаних ними певних робіт на семінарських заняттях. Семестровий залік не передбачає обов'язкової присутності студентів за умови виконання ними всіх видів робіт, передбачених навчальним планом за семестр.
Максимальна сума балів, яку може набрати студент при складанні екзамену (заліку) з навчальної дисципліни, складає 40.
Оцінка підсумкового контролю виставляється за національною шкалою як сума балів, набраних здобувачем вищої освіти протягом семестру при виконанні контрольних заходів, передбачених програмою навчальної дисципліни (практики) та балів, набраних при складанні семестрового екзамену (заліку).
Максимальна сума балів, які може набрати студент при вивченні навчальної дисципліни (проходженні практики), складає 100.
Питання, які виносяться на складання проміжного та підсумкового контролю
1.Поняття та основні види правового статусу особи.
2.Структура конституційного статусу особи.
3. Конституційні права, свободи і обов’язки.
4.Ознаки конституційно-правового статусу особи.
5. Покоління прав людини.
5. Індивідуальні і колективні права.
6. Поняття, ознаки та принципи громадянства України.
7. Належність до громадянства України.
8.Документи, що підтверджують громадянство України.
9. Набуття громадянства України.
10. Припинення громадянства України.
11. Система органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України.
12. Належність людині основних прав і свобод від народження і їх невідчужуваність.
13. Відповідність правового статусу особи в Україні вимогам і стандартам, які на сьогодні склалися в міжнародному співтоваристві.
14. Поєднання індивідуальних інтересів особи з інтересами інших осіб, держави і суспільства.
15. Загальність конституційних прав, свобод і обов’язків.
16. Юридична рівність громадян України, їх рівноправність.
17. Гарантованість конституційного статусу особи.
18. Заборона незаконного обмеження конституційних прав і свобод громадян України.
19. Принцип єдності прав і обов’язків.
20. Гуманістична спрямованість основ правового статусу особи.
21. Загальнодоступність основних прав і свобод людини і громадянина.
22. Основні тенденції конституційно-правового регулювання основних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.
23. Права, свободи, обов’язки: поняття і класифікація.
24. Право і свобода : визначення змісту, співвідношення.
25. Позитивні та негативні права (свободи).
26. Абсолютні та відносні права (свободи).
27. Підстави обмеження прав (свобод).
28. Поняття і генезис прав людини.
29. Права людини і цивілізація.
30.Витоки ідеї прав людини в політико-правовій думці Стародавнього світу (Китай, Індія, Греція, Рим).
31. Права людини в політико-правових поглядах Середньовіччя.
32. Раціоналістична теорія прав людини в Новий час.
33. Концепція прав людини у XX столітті.
34. Демократична, соціальна, правова держава: поняття, ознаки, умови існування.
35. Права людини і становлення демократичної, соціальної, правової держави в Україні.
36.Взаємини між людиною та державою: ліберальна доктрина.
37. Принцип відповідальності держави перед людиною.
38. Держава й правове регулювання прав людини.
39.Органи державної влади та місцевого самоврядування в механізмі забезпечення й захисту прав і свобод.
40. Права людини як критерій морального виміру політики й державної влади.
41. Права людини й становлення громадянського суспільства.
42. Тенденції подальшого розвитку прав і свобод людини ігромадянина в Україні.
43. Права людини – сфера взаємодоповнення права і моралі.
44.Додержання Конституції і законів України.
45. Захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, шанування її державних символів.
46. Не заподіяння шкоди природі і відшкодування завданих збитків.
47. Охорона культурної спадщини.
48. Повага до честі і гідності людей, не посягати на їхні права і свободи.
49.Піклування про дітей та непрацездатних батьків.
50.Сплата податків і зборів.
51.Загальна характеристика правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.
52. Конституційні права, свободи й обов’язки іноземців та осіб без громадянства
53. Правовий статус біженців в Україні.
54. Національно-етнічний чинник у конституційному праві України.
55. Титульна нація і національні меншини в Україні.
56. Права та обов’язки національних меншин в Україні.
57.Поняття та зміст національно-культурної автономії.
58. Механізм реалізації прав національностей в Україні.
59.Правовий статус мов в Україні.
60. Поняття та облік внутрішньо переміщених осіб.
61. Забезпечення реалізації прав внутрішньо переміщених осіб на пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту, виборчі права, отримання комунальни послуг.
62.Повноваження Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
63.Мжінародне співробітництво з проблем внутрішньо переміщених осіб.
64. Суд як гарант прав людини і громадянина.
65. Принцип судового захисту прав і свобод: сутність і значення.
66. Право на судовий захист: механізм і порядок реалізації.
67. Позиції Європейського Суду з прав людини щодо права на судовий захист.
68. Захист прав людини в межах кримінального та цивільного судочинства.
69. Адміністративна юстиція і захист прав людини.
70. Конституційний Суд України в механізмі захисту прав людини.
71. Конституційно-правові гарантії прав людини і громадянина в сфері виконавчої влади.
72. Позасудовий (адміністративний) порядок оскарження рішень і дій (бездіяльності) органів виконавчої влади та їх посадових осіб.
73. Право на петицію (звернення): порядок реалізації та значення для забезпечення прав і свобод.
74. Функції Верховної Ради в сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
75. Президент України – гарант дотримання прав і свобод.
76. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в системі забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина.
77. Прокуратура України та захист прав людини.
78. Діяльність органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні.
79. Завдання та функції органів внутрішніх справ щодо забезпечення основних прав і свобод громадян.
80. Форми та методи діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення основних прав і свобод громадян.
81. Дотримання органами внутрішніх справ міжнародних стандартів щодо юридичного забезпечення основних прав і свобод громадян.
82. Права людини в історії міжнародного права і міжнародних відносин.
83. Класичне і сучасне міжнародне право та права людини.
84. Міжнародне право прав людини як самостійна галузь сучасного міжнародного публічного права.
85.Принципи міжнародного права прав людини: рівність і недискримінація; справедливість, солідарність і соціальна відповідальність; забезпечення миру та відмова від насильства.
86. Джерела міжнародного права прав людини: загальна характеристика, види.
87. Міжнародний білль про права людини (загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права) та міжнародні стандарти в галузі прав людини.
88. Міжнародні механізми захисту прав людини: сутність і класифікація.
89. Універсальна система захисту прав людини: визначення поняття, види органів – елементів системи. ООН: функції та повноваження в галузі прав людини.
90. Компетенція головних, допоміжних та контрольних (конвенційних) органів ООН у галузі прав людини.
91. Регіональні системи захисту прав людини.
92. Американська система захисту прав людини.
93. Механзіми комплексного захисту прав людини.
94. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод: загальна характеристика, перелік прав і свобод, що захищаються: протоколи.
95. Європейський Суд з прав людини: формування, структура, повноваження, порядок звернення, умови прийняття скарг, судові процедури, юридична сила та значення рішень.
96.Україна та Європейськи Суд з прав людини.
Схема нарахування балів
Денна форма навчання
Загальна кількість балів – 100.
Кількість балів за залік – 40.
Кількість балів протягом семестру – 60:
Кількість балів за відповіді на практичних (семінарських заняттях), виконання індивідуального завдання – 35:
Формула о
∑35= ∑1
-------Х 7 (сім)
∑ 2
Примітка:
∑35 – сума максимальної кількості балів
∑1- сума балів, що отримав студент за відповіді на практичних (семінарських) заняттях.
∑2 кількість практичних (семінарських) занять протягом семестру.
7 – коефіцієнт
Заочна форма навчання
Загальна кількість балів – 100.
Кількість балів за залік – 40.
Кількість балів протягом семестру – 60:
Кількість балів за відповіді на практичних (семінарських заняттях), виконання індивідуального завдання (реферату) – ∑10:
∑10= ∑1
Примітка:
∑10 – сума максимальної кількості балів
∑1- сума балів, що отримав студент за відповіді на практичних (семінарських) заняттях.
Шкала оцінювання
| Сума балів за всі види навчальної діяльності протягом семестру | Оцінка за національною шкалою |
| 90-100 | відмінно |
| 70-89 | добре |
| 50-69 | задовільно |
| 1-49 | незадовільно |
Рекомендована література
Основна література
Правові акти:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. (із змін.) URL: Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (дата звернення 23.08.2017).
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст.502.
3. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст.799.
4. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст.429.
5. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 р., затв. Законом України від 23 грудня 1998 р. № 350-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст.43.
6. Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 р. № 3671-VІ. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 (дата звернення 23.08.2017).
7. Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 р. № 1798-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-19 (дата звернення 19.04.2018).
8. Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» від 03 лютого 2015 р. № 141-VIII. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/141-19 (дата звернення 19.04.2018).
9. Закон України «Про всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 р. № 5475-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5475-17 (дата звернення 19.04.2018).
10. Закон України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р. № 4572-VI (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17. (дата звернення 19.04.2018).
11.Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. № 2235-ІІІ (із змін.). URL: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/2235-14. (дата звернення 19.04.2018).
12.Закон України «Про Державний реєстр виборців» від 22 лютого 2007 р. № 698-V (із змін.). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/698-16. (дата звернення 19.04.2018).
13.Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. № 3855-XII (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/3855-12. (дата звернення 19.04.2018).
14.Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 5 лютого 2015 р. № 157-VIII. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157-19. (дата звернення 19.04.2018).
15.Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХІІ (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2782-12. (дата звернення 19.04.2018).
16.Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1706-18. (дата звернення 19.04.2018).
17.Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 р. № 5029-VI (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17. (дата звернення 19.04.2018).
18.Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ (в ред. Закону від 13 січня 2011 р. № 2938-VI). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/2657-12. (дата звернення 19.04.2018).
19.Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.№ 280/97-ВР (із змін.). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр. (дата звернення 19.04.2018).
20.Закон України «Про місцеві вибори» від 14 липня 2015 р. № 595-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/595-19. (дата звернення 19.04.2018).
21.Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 р. № 281-ХІV (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/281-14. (дата звернення 19.04.2018).
22.Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р. № 2494-ХІІ. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2494-12. (дата звернення 19.04.2018).
23.Закон України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 р. № 2625-III (із змін.). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2625-14. (дата звернення 19.04.2018).
24.Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2365-14. (дата звернення 19.04.2018).
25. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р. № 3773-VІ (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3773-17
26. Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII(із змін.). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 (дата звернення 19.04.2018).
27.Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р. № 987-ХІІ (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987-12. (дата звернення 19.04.2018).
28.Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 р. № 93-ІV (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/93-15. (дата звернення 19.04.2018).
29.Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. № 2790-XII (із змін.). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12. (дата звернення 19.04.2018).
30. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19. (дата звернення 19.04.2018).
31.Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХІІ (в ред. Закону від 12 січня 2006 р. № 3317-IV). URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3759-12. (дата звернення 19.04.2018).
32.Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-вр. (дата звернення 19.04.2018).
33.Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 р. № 1932-VІ (із змін.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-15 (дата звернення 19.04.2018).
Підручники та навчальні посібники:
1. Воронов М.М., Зубенко А.В., Кагановская Т.Е. и др. Конституционное право Украины: учеб. пособ. Под ред. М.М. Воронова. – Харків: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2012. 404 с.
2. Конституційне право України: у 2 т. За ред. В.Ф. Погорілка. Київ: Юридична думка, 2006. Т.1 – 544 с.
3. Конституційне право України: у 2 т. За ред. Ю.С. Шемшученка. Київ: Юридична думка, 2008. Т.2 800 с.
4. Конституційне право України: підручник. За ред. В. П. Колісника та Ю.Г. Барабаша. Харків: Право, 2008. 416 с.
5. Конституційне право України: підручник. За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. Київ: Ін Юре, 2003. 542 с.
6. Барабаш Ю.Г., Байрачна Л.К., Дахова І.І. та ін. Конституційне право України: посібник для підготовки до іспиту. За заг. ред. Ю.Г. Барабаша. Харків: Право, 2012. 304 с.
7. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. Упоряд. І.О. Кресіна, О.В. Батанов; відп. ред. Ю.С. Шемшученко. Київ: Юридична думка, 2011. 3-є вид. 328 с.
8. Кравченко В. В. Конституційне право України: навч. посіб. Київ: Атіка, 2009. 6-те вид., випр. та доповн. 608 с.
9. Курс конституционного права Украины. Том 1. Общая часть: Основы теории конституционного права: учебник. Под ред. М.А. Баймуратова, А.В. Батанова. Харків: Одиссей, 2008. 672 с.
10.Погорілко В. Ф. Федоренко В.Л. Конституційне право України: підручник. За заг. ред. В.Л. Федоренка. Київ: Ліра-К, 2012. 4-е вид., переробл. і доопр. 576 с.
11.Проблеми сучасної конституціоналістики: навч. посіб.За ред. М.П. Орзіха. Київ: Юрінком Інтер, 2011. Серія «Проблеми сучасної конституціоналістики». Вип. 1. 272 с.
12.Проблеми сучасної конституціоналістики. Випуск 2: Конституційні перетворення в Україні: навч. посіб. За ред. М.П. Орзіха. Київ: Юрінком Інтер, 2012. Серія «Проблеми сучасної конституціоналістики». Вип. 2. 432 с.
13.Серьогін В. О. Конституційне право України: навч. посіб. Харків: ХНУВС, 2010. 368 с.
14.Скрипнюк О.В. Курс сучасного конституційного права України: академічне видання . Харків: Право, 2009. 468 с.
15.Совгиря О.В. Конституційне право України: навч. посіб. / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 632 с.
16.Тодыка Ю.Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект: учеб. пос. Харків: Факт, 2002. 254 с.
17.Фрицький О.Ф. Конституційне право України: підручник. 2-е вид., переробл. та допов. Київ: Юрінком Інтер, 2004. 510 с.
18.Чушенко В.І., Заяць І.Я. Конституційне право України: підручник. Київ: Ін Юре, 2007. 488 с.
19.Шляхтун П.П. Конституційне право України: навч. посіб. Київ: Освіта України, 2010. 592 с.
Допоміжна література
7. Боняк В.О. Конституційне право людини і громадянина на освіту в Україні: монографія. Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2008. 180 с.
8. Виборче право України: навч. посіб.За ред. В.Ф. Погорілка, М.І. Ставнійчук. Київ: Парламентське вид-во, 2003. 383 с.
9. Верланов С.О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження). Львів: Край., 2009. 196 с.
10. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины: конституционно-правовой аспект: монография. Харків: Факт, 2005. 368 с.
11. Громадські об’єднання в Україні: навч. посіб. За ред. В. М. Бесчастного. Київ: Знання, 2007. 415 с.
12. Григоренко Є.І., Григоренко Я.О., Козлов В.І. та ін. Колективні політичні права і свободи людини та громадянина в Україні: проблеми теорії та практики: монографія. За ред. Л.В. Новікової. Харків: Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2013. 352 с.
13. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Монографія. Дніпропетровськ: Вид-во дніпропетр.нац.ун-т., 2007. 256 с.
14. Заворотченко Т.М. Політичні права і свободи людини й громадянина в Україні: теоретичні основи і проблеми реалізації: монографія. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпроп. нац. ун-ту, 2013. 424 с.
15. Ключковський Ю.Б. Виборчі системи та українське виборче законодавство: монографія. Київ: Час Друку, 2011. 132 с.
16. Колісник В.П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти: монографія . Харків: Фоліо, 2003. 240 с.
17. Колодій А.М., Олійник А.Ю., Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні : підруч. Київ: Правова єдність. 2008. 350 с.
18. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики: монографія. За ред. В.Ф. Погорілка. Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. 356 с.
19. Конституція України: наук.-практ. Комента. Редкол.: В. Я. Тацій (головаредкол.), О.В. Петришин (відп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ін.. Харків: Право, 2011. 2-ге вид., переробл. і допов. 1128 с.
20. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. За ред. Ю.С. Шемчушенка. Київ: Юридична думка, 2008. 252 с.
21. Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: монографія. Харків: Видав. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. 256 с.
22. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: монографія. Дніпропетровськ: Ліра-ЛТД, 2005. 204 с.
23. Марцеляк О.В. Вибори народних депутатів України: історія, теорія, практика: навч. посіб. Харків: ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС, 2008. 636 с.
24. Марцеляк О.В. Інститут омбудсмана: теорія і практика: монографія. Харків: Вид-во НУВС, 2004. 450 с.
25. Мірошниченко Ю.Р. Конституційно-правове забезпечення народовладдя в Україні: монографія. Київ: Фенікс, 2012. 360 с.
26. Нестеренко О. Інформація в Україні: право на доступ. Б.м.: Акта, 2012. 308 с.
27. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: монографія. Київ: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. 472 с.
28. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: монографія. Відп. ред. В. Ф. Погорілко. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. 652 с.
29. Пушкіна О.В. Система прав і свобод людини і громадянина в Україні : теоретичні і практичні аспекти забезпечення. Київ : Логос, 2006. 416 с.
30. Селиванов А.А., А.А. Стрижак. Вопросы теории конституционного правосудия в Украине: актуальные вопросы современного развития конституционного правосудия: монография. Київ: Логос, 2010. 272 с.
31. Серьогін В.О. Право на недоторканність приватного життя у конституційно-правовій теорії та практиці: монографія. Харків: ФІНН, 2010. 608 с.
32. Ткаченко Є.В. Конституційно-правове регулювання мовних відносин: монографія. Харків: ФІНН, 2010. 336 с.
33. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики: монография. Харків: Факт, 2000. 600 с.
34. Тодыка Ю.Н. Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине: монография. Київ: Ін Юре, 2004. 368 с.
35. Федоренко В.Л. Система конституційного права України: теоретико-методологічні аспекти: монографія. Київ: Ліра-К, 2009. 580 с.
36. Чернецька О.В. Конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад за законодавством України: монографія. Київ: ВД Скіф, КНТ, 2008. 144 с.
37. Чуб О.О. Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними справами: монографія. Харків: Одіссей, 2005. 232 с.
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
Методичні рекомендації до
семінарських занять та самостійної роботи
студентів
Спеціальність 081 - Право
Харків – 2018
Рекомендовано до друку вченою радою юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “____” _________________2018 року, протокол № ___
Конституційно – правовий статус особи: методичні вказівки до семінарських занять та самостійної роботи студентів / укл.: Воронов М.М., Гудзь Л.В., Зубенко Г.В. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна. 2018. 47 с.
Укладчі: М.М. Воронов, к.ю.н., професор, завідувач кафедри конституційного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Л.В. Гудзь, к.ю.н., доцент, доцент кафедри конституційного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Г.В. Зубенко, к.ю.н., доцент, доцент кафедри конституційного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Затверджено на засіданні кафедри конституційного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Протокол від 18 квітня 2018 № 7
Схвалено методичною комісією юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Протокол від “ ” квітня 2018 року №
Протокол від “___” _______________ 2018 року № ___
Голова методичної комісії юридичного факультету _____________Л.В. Кулачок-Тітова
Вступ
Програма навчальної дисципліни «Конституційно-правовий статус особи» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів спеціальності 081 Право
Опис навчальної дисципліни
1.1. Мета викладання навчальної дисципліни
Метою викладання навчальної дисципліни є підготовка фахівців, які мають високу правосвідомість та правову культуру, володіють необхідними в їхній професійній діяльності знаннями про структуру конституційно-правового статусу особи, основні права, свободи та обов’язки, механізм їх реалізації та забезпечення для вирішенні конкретних завдань, особливості правового статусу окремих категорій осіб; здібних самостійно і грамотно орієнтуватись у сучасних правовідносинах в сфері правового статусу людини і громадянина, приймати виважені та обґрунтовані рішення в рамках своєї професійної компетенції.
1.2. Основні завдання вивчення дисципліни
Основними завданнями вивчення дисципліни є формування таких професійних компетенцій:
– здатність брати участь у розробці нормативно-правових актів відповідно до профілю своєї професійної діяльності (ПК-1);
– здатність приймати рішення і здійснювати юридичні дії у повній відповідності до закону (ПК-4);
– здатність застосовувати нормативні правові акти, реалізовувати норми матеріального і процесуального права в професійній діяльності (ПК-5);
– здатність шанувати честь і гідність особистості, дотримувати і захищати права і свободи людини і громадянина (ПК-8);
– здатність тлумачити різноманітні правові акти, надавати кваліфіковані юридичні висновки і консультації у конкретних видах юридичної діяльності (ПК-13)
1.3. Кількість кредитів – 4
1.4. Загальна кількість годин – 120
Дата: 2018-11-18, просмотров: 568.