1. Точне й творче виконання програмно-методичних вимог до уроку; грамотне визначення типу уроку, його місця в розділі, курсі, системі внутрішньокурсових зв'язків, бачення особливостей кожного уроку.

2. Урахування реальних навчальних можливостей учнів різного віку, класів, рівня їхньої вихованості, рівня сформованості класного колек­тиву, врахування інтересів, схильностей, потреб і запитів учнів; ціле­спрямованість у ліквідації пробілів у знаннях.

3. Продумування й рішення в єдності завдань освіти (формування знань, спеціальних і загальнонавчальних умінь і навичок, пізнаваль­них здібностей, готовності до самоосвіти); виховання (формування світогляду, активної життєвої позиції, досвіду правильної поведінки й спілкування, перетворення цих цінних властивостей на стійкі мо­ральні якості особистості, формування готовності до самовиховання й психічного розвитку); розвиток інтелекту, уваги, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, мови, емоційно-вольової сфери школярів; виділення найважливіших, домінуючих завдань уроку, їхня конкретизація з ура­хуванням особливостей і можливостей колективу.

4. Вибір раціональної структури й темпу проведення уроку, що забезпечують успішне рішення поставлених завдань і ощадливе використання часу уроку.

5. Концентрація уваги учнів на засвоєнні найважливіших наукових понять, теоретичних положень, закономірностей, світоглядних, про­відних виховних ідей навчального матеріалу, виділення головного, іс­тотного в змісті навчання; забезпечення тісного й органічного зв'язку змісту уроку з життям, потребами суспільства, особистим життєвим досвідом і інтересами школярів; широке використання міжпредметних зв'язків з метою формування цілісної наукової картини світу й в інте­ресах економії часу.

6. Забезпечення практичної, політехнічної й профорієнтаційної
спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей
застосування учнями отриманих знань, умінь і навичок, не допускаючи
формального засвоєння теоретичних відомостей.

31

Вимоги до уроку

Критерії оцінки сучасного уроку

7. Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок ме­тодів активного, інтенсивного навчання, використання на уроці оп­тимального сполучення словесних, наочних і практичних, репродук­тивних і проблемно-пошукових методів навчання, методів роботи під безпосереднім керівництвом учителя й самостійної роботи шко­лярів, методів стимулювання пізнавальних інтересів учнів, свідомого ставлення до навчання, почуття боргу, відповідальності й дисципліни, інших мотивів навчання; розширення арсеналу застосовуваних методів, надання переваги тим із них, які в даних обставинах здатні найбільш повно й глибоко донести до школярів зміст навчальної інформації, най­більшою мірою активізувати пізнавальну діяльність учнів.

8. Сполучення загальнокласних форм роботи на уроці із груповими й індивідуальними, прагнення до організації навчальної праці як ко­лективної діяльності.

9. Здійснення на основі діагностики реальних навчальних можли­востей, диференційованого підходу до учнів з акцентом на застосування диференційованої допомоги школярам з різнорівневою підготовкою.

10. Формування у всіх учнів усвідомленого й активного ставлення до своєї навчальної діяльності, навичок раціональної організації на­вчальної праці на уроці; використання виховних і розвиваючих мож­ливостей добре організованого навчання на уроці, контролю й оцінки знань, умінь і навичок учнів, їхньої старанності.

11. Спілкування з учнями на основі сполучення високої вимогли­вості з повагою до особистості школяра, опора в роботі на класний ко­лектив, прагнення домагатися діючого виховного впливу особистості самого вчителя.

12. Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог на­уково-технічного прогресу, доцільне, раціональне комплексне вико­ристання різних засобів навчання (підручників, наочного приладдя, ТЗН, засобів інформації тощо).

13. Дотримання сприятливих для роботи на уроці гігієнічних і ес­тетичних умов.

14. Визначення змісту й обсягу домашніх завдань з урахуванням наявного часу, не допускаючи перевантаження учнів; при необхідності коментування змісту й раціональної методики виконання завдань; праг­нення до того, щоб навчання здійснювалося переважно на уроці, а об­сяг домашньої роботи там, де це можливо, скорочувався.

15. Чітке продумання задуму плану уроку й одночасна готовність гнучко перебудовувати його хід при зміні навчальних ситуацій, пере­ходити до реалізації запасних методичних варіантів.

16. Виявлення в ході самоаналізу отриманих на уроці (і в системі уроків) результатів освіти, виховання, розвитку школярів, порівняння їх із поставленими педагогічними завданнями, знаходження найваж­ливіших причин недоліків і успіхів, урахування результатів самоаналізу при плануванні наступних уроків.

(За матеріалами: Методична робота в школі:

Організація й управління / За ред. М. М. Поташника —

М: НДІУЕРО АПН СРСР, 1990).