Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Розділ 3. Аналіз та самоаналіз уроку

В. Лаврук. Варіант аналізу уроку.................................................... 109

Як аналізувати урок.............................................................................. 115

Л. Квашко. Психолого-педагогічний аналіз уроку...................... 120

Аналізуємо урок.................................................................................... 126

1

розділ

ВИМОГИ ДО УРОКУ

СУЧАСНИЙ УРОК :

ТРАДИЦІЙНІ

ТА ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ

Л. ПОКРОЄВА, кандидат педагогічних наук, доцент, ректор ХОНМІБО, м. Харків 3. РЯБОВА, проректор з науково-методичної роботи ХОНМІБО

0. БАЙНАЗАРОВА, завідувач Центру моніторингу якості освіти

1. КАПУ СТІН, методист Центру моніторингу якості освіти

С. СТАВИЦЬКИИ, методист Центру моніторингу якості освіти

Основною формою організації навчально-виховного процесу в су­часному загальноосвітньому навчальному закладі є класно-урочна сис­ тема. Одиницею даної системи виступає урок. За статистикою, уроку відводиться 98 % усього навчального часу.

Урок — більш або менш закінчений відрізок або «клітинка» педа­гогічного процесу. У ньому, як сонце у краплині води, відображаються всі його сторони. Якщо не вся, то значна частина педагогіки концент­рується на уроці.

Урок як форма організації навчального процесу у школі виник давно, але з того часу він постійно змінюється, набуває нових форм та змісту.

Як домогтися високої якості навчання на кожному уроці? Це пи­тання хвилює сьогодні кожного вчителя. Відповідь: традиційні форми і методи потрібно використовувати разом з інноваційними підходами.

Сучасний урок — це, перш за все, урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становленим особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за ви тії ченими метою та завданнями.

При цьому суто інформаційне навчання треба поступово переводи '* на мотиваційне, коли на першому плані — свідома пізнавальна дім* цість учнів, а вчитель, спостерігаючи, тільки допомагає дітям у *••• ній конкретній навчальній ситуації використовувати свої мож;ин*» »•

______ Сучасний урок : традиційні та інноваційні підходи___________

та розвивати свої здібності, отримуючи впевненість у своїх діях. Тільки учень, який чітко уявляє, що він хоче від навчання, буде свідомо на­вчатися й активно засвоювати зміст освіти.

Нижче подано методичні матеріали щодо організації та проведення сучасного уроку. У схемах та таблицях розкриті основні підходи та ви­моги до сучасного уроку, його типи, структура, методологія.

І. Місце організаційних форм у процесі навчання (за В. І. Лозо­вою, Г. В. Троцько) (схема 1).

Схема 1

II. Суттєві ознаки організаційних форм (за В. І. Лозовою,

Г. В. Троцько).

Форма (від лат. ґоппа) — 1) зовнішній контур; 2) спосіб існування та вираження змісту; 3) устрій, структура, побудова.

Суттєвими ознаками поняття «організаційна форма» є (схема 2):

• характер спілкування;

• розподіл навчально-організаційних функцій;

• добір і послідовність ланок навчальної роботи;

• режим — часовий і просторовий.

Схема 2

 

Форми навчання визначаються як цілеспрямована організація спіл­кування в процесі взаємодії учителя й учнів, що характеризується роз­поділом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом — часовим і просторовим.

 

4

5

Вимоги до уроку

Сучасний урок : традиційні та інноваційні підходи

 

З історії світової освітньої практики відомі різноманітні форми ор­ганізації навчання. їхнє виникнення, розвиток, зміни завжди були де­терміновані соціальними потребами та інтересами держави.

Найдавнішою формою було індивідуальне навчання, яке потім поєд­нувалось із індивідуально-груповим. Індивідуально-групові форми по­чали запроваджуватися в освітній практиці в XVI ст.

З виникненням певних потреб в освіті, обумовлених прогресивним соціально-економічним розвитком, ця сфера стає все більш масовою, у зв'язку з чим виникла класно-урочна система навчання. Ця система зберігається і сьогодні як основна форма організації навчання.

Вибір форм навчання залежить від мети уроку, змісту навчального матеріалу, технологій та методів навчання, які допоможуть досягти кращих результатів.

VIII . Типологія уроків.

Уроки, що є складними педагогічними утвореннями, як і всі складні явища, можуть бути поділені на типи за різними ознаками. Урок здавна був об'єктом класифікації, але до цього часу ця складна проблема не ви­рішена і в педагогіці єдина типологія уроків відсутня.

Аналізуючи зазначені класифікації, можна визначити, що їх побу­довано на основі логіки засвоєння знань (див. табл. 2 на с. 12).

Однак необхідно зазначити, що в дидактиці, крім класифікації уроків за цілями, існують інші підходи щодо класифікації. Це:

• за способом проведення (урок-лекція, урок-бесіда, урок-прак-
тичне заняття тощо);

11

Вимоги до уроку

Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи

 

Таблиця 2

 

№	Автор	Класифікація	Джерело
1	Ю. Б. Зотов	1. Комбінований урок. 2. Урок засвоєння нових знань. 3. Урок закріплення нових знань, їхня систематизація, фор­ мування вмінь, навичок. 4. Урок контролю та оціню­ вання знань учнів	Зотов Ю. Б. Органи-зация современного урока: Кн. для учителя / Под ред. П. И. Пид-касистого. — М.: Про-свещение, 1984. — 144 с.
2	В. А. Оніщук	1. Урок засвоєння нового ма­ теріалу. 2. Урок засвоєння навичок і умінь. 3. Урок використання знань, умінь, навичок. 4. Урок узагальнення та систе­ матизації. 5. Урок контролю, корекції знань, умінь, навичок. 6. Комбінований урок	Онищук В. А. Типьі, структура и методика урока в школе. — К.: Радянська школа, 1976.—183 с.
3	М. І. Махму- тов	1. Урок вивчення нового ма­ теріалу. 2. Урок удосконалення знань, умінь, навичок. 3. Комбінований урок. 4. Урок контролю та корекції знань, умінь, навичок	Махмутов М. И. Сов-ременньїй урок. — М: Педагогика, 1985. — 184 с.
4	І. Я. Лернер	1. Урок, у якому наявні всі етапи засвоєння знань (комбі­ нований). 2. Урок, у якому випущені один або декілька етапів засвоєння знань	Лернер И. Я. Процесе обучения и его законо-мерности. — М.: Зна-ние, 1980.— 96 с.
5	Ю. А. Конар- жевський	1. Комбінований урок. 2. Урок засвоєння нових знань. 3. Урок закріплення вивченого матеріалу. 4. Урок повторення. 5. Урок узагальнення та сис­ тематизації навчального ма­ теріалу. 6. Урок перевірки та оцінки знань	Конаржевс-кий Ю. А. Анализ урока. — М: Центр «Педагогический по-иск», 2000. — 336 с.

Закінчення табл. 2

 

№	Автор	Класифікація	Джерело
6	0. Я. Сав-ченко	1. Урок вивчення нового матеріалу. 2. Урок закріплення та застосування знань, умінь, навичок. 3. Урок повторення та узагальнення знань, умінь. 4. Урок перевірки та контролю результатів навчання. 5. Комбінований урок	Савченко 0. Я. Ди­дактика початкової школи — К.: Абрис, 1997. —416 с.

• за характером пізнавачьної діяльності (урок первинного закріп­лення знань, урок утворення нових понять тощо);

• за ступенем самостійності учнів (урок самостійної роботи, урок роботи педагога з групою тощо).

Прагнення вчителів досягти найкращих результатів у розв'язанні освітніх завдань спонукає їх до створення нестандартних уроків, структура яких не може бути підведена під алгоритм класичного уроку, а тому їх важко класифікувати. Вони складають окрему групу. До та­ких уроків можна віднести такі:

• інтегровані уроки;

• уроки-конференції;

• уроки-реквієми;

• уроки-диспути;

• уроки-дослідження;

• уроки-полеміки;

• уроки-конкурси учнівських проектів;

• уроки-подорожі;

• рольові та ділові ігри тощо.

Кожний нетрадиційний урок має свою композицію та свій сценарій. Побудова нестандартного уроку — справа непроста, це під силу вчи­телю, який досконало володіє традиційними дидактичними методами та прийомами навчання, відзначається творчим підходом до організа­ції навчальної діяльності.

IX . Структура уроку (за Ю. А. Конаржевським).

Комбінований урок:

1. Організаційний етап.

 

12

13

Вимоги до уроку

Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи

 

2. Етап перевірки домашнього завдання.

3. Етап всебічної перевірки знань.

4. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

5. Етап засвоєння нових знань.

6. Етап закріплення нових знань.

7. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок засвоєння нового матеріалу:

1. Організаційний етап.

2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

3. Етап всебічної перевірки знань.

4. Етап закріплення нових знань.

5. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок закріплення вивченого матеріалу:

1. Організаційний етап.

2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

3. Етап всебічної перевірки знань.

4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок повторення:

1. Організаційний етап.

2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

3. Повторення.

4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок систематизації та узагальнення вивченого матеріалу:

1. Організаційний етап.

2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

3. Етап узагальнення і системного вивчення.

4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

" Урок перевірки та оцінки знань:

1. Організаційний етап.

2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

3. Етап всебічної перевірки знань.

4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

X . Алгоритм комбінованого уроку (за Ю. А. Конаржевським та Г. В, Єльтіковою) (табл. 3).

Таблиця З

 

№	Етапи уроку	Завдання уроку
1	Організаційний	Забезпечити нормальний стан уроку, налаштувати (мотивувати) учнів на заняття
2	Перевірка домаш­нього завдання	Перевірити правильність, повноту та усвідом-леність виконання домашнього завдання, вияв­лення та виправлення недоліків
3	Актуалізація знань, умінь	Організувати та цілеспрямувати пізнавальну діяльність учнів, підготувати їх до сприйняття но­вого матеріалу
4	Засвоєння нового матеріалу	Ознайомити учнів з новим матеріалом. Дати уяв­лення про елементи знань, які будуть вивчатися за цією темою. Встановити зв'язки з раніше за­своєним матеріалом
5	Закріплення нового матеріалу	Закріпити в пам'яті учнів знання, уміння, які не­обхідні їм для самостійного опанування нового матеріалу. Закріплення рівня усвідомлення нового матеріалу, глибини його розуміння
6	Домашнє завдання. Примітка: на­дання домашнього завдання може здій­снюватись на будь-якому етапі уроку	Повідомлення домашнього завдання, мотивування та інструктаж щодо його виконання
7	Підсумки уроку	Узагальнення елементів засвоєння нового ма­теріалу

XI . Схема інтерактивного уроку (за О. І. Пометун) (табл. 4).

Таблиця 4

 

№	Етапи уроку (відсоток навчального часу)	Мета етапу
1	Мотивація (5 %)	Сфокусувати увагу учнів на проблемі й викли­кати інтерес до обговорюваної теми. Прийоми навчання: питання, цитати, коротка історія, не­величке завдання, розминка тощо
2	Оголошення, пред­ ставлення теми та очікуваних на­вчальних резуль­татів (5 %)	Забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні до­сягти в результаті уроку і чого від них очкує вчитель

 

14

15

Вимоги до уроку

Сучасний урок : традиційні та інноваційні підходи

 

Закінчення табл. 4

 

№	Етапи уроку (відсоток навчального часу)	Мета етапу
3	Надання необхідної інформації (10 %)	Дати достатньо інформації для виконання прак­тичних завдань. Це можуть бути міні-лекції, чи­тання роздаткового матеріалу, виконання домаш­нього завдання
4	Інтерактивні вправи (60 %): • інструктування; • поділ на групи і/ або розподіл ролей; • виконання зав­ дання; • презентація ре­ зультату виконання вправи	Організувати практичну роботу учнів для само­стійного освоєння матеріалу та досягнення по­ставлених цілей уроку. Учитель виступає у ролі фасилітатора, створюючи умови для індивіду­альної роботи учнів та для їхньої співпраці один із одним
5	Підбиття підсум­ків, оцінювання ре­зультатів (20 %)	Здійснити рефлексію та проаналізувати ступінь реалізації поставлених цілей

Методи письмового

Контролю

Та самоконтролю

Тестування

Усна форма

перевірки знань

(усне опитування)

Широко застосовується через досить високий рівень стандартизації умов проведення та не­ значний ступінь впливу суб'єктивних чинників, доступності, можли­ вості охоплення вели­ кого кшггингенту_____

Застосовується для отримання опера­ тивного зворотного зв'язку. Головним недоліком є велика суб'єктивність про­ цесу вимірювання та інтерпретації ре­ зультатів_________

Нова форма оцінювання, яка набуває широкого застосу­вання. Найбільш розповсю­дженими є діагностичні тести (альтернативний вибір правильної відповіді з кіль­кох запропонованих, запов­нення пропусків, допису-вання літер, цифр, слів тощо)

 

20

21

Вимоги до уроку

Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи

 

2. За рівнем:

Внутрішнє	Зовнішнє
Розробляється та проводиться на рівні групи або класу (оцінки за види роботи в класі та за домашні завдання)	Розробляється та проводиться на ре­гіональному рівні або національ­ному рівнях (іспити або тести)
Розробляється та проводиться на шкільному рівні (тести)

3. За частотою:

Постійне	Періодичне
Проводиться протягом шкільного року (оцінки за види роботи в класі та домашні завдання)	Проводиться через певні інтер­вали часу протягом шкільного року (тести) та наприкінці шкільного року (іспити)

4. За місцем:

Вихідне або діагностичне	Розвивальне	Підсумкове (ДПА)
Вихідне оцінювання проводиться на початку періоду навчання для того, аби встановити, яких підходів та засобів потребує учень для досяг­нення навчальних цілей. Діагнос­тичне оцінювання виступає еквіва­лентом вихідного. Фокусом діагнос­тичного оцінювання є віднахо­дження позитивних та негативних факторів для досягнення учнем по­дальшого прогресу	Застосовується всередині пе­ріоду навчання для встановлення успіхів, досягну­тих учнем щодо мети навчання	Проводиться після закінчення навчання або навчальної про­грами на етапі прийняття рі­шення щодо ви­дачі свідоцтва або присвоєння кваліфікації

Оцінювання навчальних досягнень учнів відіграє важливу роль в ос­вітньому процесі. Воно дозволяє отримати необхідну інформацію про рівень знань та ступінь прогресу учнів, дає змогу провести моніторинг якості освіти на шкільному, регіональному та національному рівнях.

Актуальним на даний час стає такий вид оцінювання, як тесту­вання.

Тестування — це метод вимірювання певних властивостей особи за допомогою тесту.

Тест — це сукупність тестових завдань, які підібрані за певними правилами для вимірювання певної властивості.

22

Україна приєдналася до міжнародної системи тестового визначення якості освіти і бере участь у різних дослідженнях.

ТІМ88— міжнародне дослідження з математичної та природничо-наукової освіти. Розпочалося у 1991 р. і охопило 50 країн.

РІЗА — міжнародне дослідження, яке передбачає оцінку підготовки 15-річних підлітків за трьома напрямами: «грамотність читання», «ма­тематична грамотність» та «природничо-наукова грамотність». Охопило 32 країни. Проводилось у 2000—2003 рр.

Державна підсумкова атестація учнів 4-х, 9-х і 11-х класів є обов'язковою та проводиться у трьох формах: усній, письмовій і за­хисту дослідних робіт.

Сучасні вимоги, що пов'язані з підвищенням якості навчання, пе­редбачають поступовий перехід до запровадження порівняльного оці­нювання успішності учнів у контексті європейського виміру. Одним із елементів його є незалежне оцінювання.

Незалежне оцінювання потрібне для того, щоб надати системі оці­нювання освіти об'єктивності, подолати упередженість при закінченні загальноосвітнього навчального закладу і вступі до ВНЗ, а головне підвищити якість надання освітніх послуг.

Література

1. Байназарова, О. О. Діагностування знань та оцінювання навчаль­них досягнень учнів [Текст] / О. О. Байназарова // Географія. — 2005. — № 15—16 (43—44). — С. 7—9.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / уклад, і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. — 1440 с.

3. Конаржевский, Ю. А. Анализ урока [Текст] / Ю. А. Конаржевский. — М : Центр «Педагогический поиск», 2000. — 336 с.

4. Лернер, И. Я. Процесе обучения и его закономерности [Текст] / И. Я. Лер-нер. — М.: Знание, 1980. — 96 с.

5. Лозова, В. І., Троцько, Г. В. Теоретичні основи виховання і навчання [Текст] / В. І. Лозова, Г. В. Троцько: навч. посіб. для студентів пед. навч. за­кладів. — Харків : ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, 1997. — 338 с.

 

6. Практичне право : метод, посіб. з курсу 8(9) класу [Текст] / За ред. О. І. Пометун. — К. : Інститут громадянського суспільства, 2001. — 136 с.

7. Ромадша, Л. П. Справочник завуча [Текст] / Л. П. Ромадина: Организ.-метод. и психол.-пед. материалн (для директоров школ, заместителей ди-ректоров УВП и начальной школьї). — М. : Центр «Педагогический поиск», 2001. —160 с.

23

Вимоги до уроку

8. Рябова, 3. В. Сучасний урок у початкових класах [Текст] / 3. В. Рябова II Початкове навчання та виховання. — 2006. —№4 (80). — С. 28—32.

9. Смирнов, В. И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях [Текст] / В. И. Смирнов. — М. : Педагогическое общество России, 1999. — 416 с.

 

10. Справочник администрации по организации учебно-воспитательного процесса [Текст] : сб. метод, реком. для руководителей шк. / Сост. Е. М. Му-равьев, А. Е. Богоявленская. — М. : Центр «Педагогический поиск», 2000. — 144 с.

11. Химинець, В. В. Інновації в сучасній школі [Текст] / В. В. Химинець. — Ужгород : Інф.-вид. центр ЗІППО, 2004. — С. 46^7.

12. Шарко, В. Д. Сучасний урок фізики : технологічний аспект [Текст] / В. Д. Шарко : Посіб. для вчителів та студ. — К. : СПД Богданова А. М, 2005. — 220 с.

13. Віоот, В. Тахопоту оГеа'исаІіопаї оЬієсіїуєз, папгїЬоок І [Техі] В. ВІоот : ТЬе содпіііуе гіотаіп — №\у Уогк, Ме Кау, 1956. — 128 р.

Гігієнічні вимоги до уроку

• Температурний режим;

• освітленість;

• критичні точки засвоюваності.___________________________

Час	1—4 хв	5—23 хв	23—34 хв	35—45 хв
Засвоюваність	60%	80%	45—60 %	6%

Кризи уваги:

1 — на 14—18 хвилині;

2 — через 11—14 хвилин;

3 — через 9—11 хвилин;

4 — через 8—9 хвилині.

(За С. І. Висоцькою)

Вибір раціональної структури уроку Перелік структурних елементів навчального заняття (уроку):

1. Організація початку заняття.

2. Перевірка виконання домашнього заняття.

3. Підготовка до основного етапу заняття.

4. Засвоєння нових знань і способів дій.

5. Первинна перевірка розуміння матеріалу.

Вимоги до уроку

Критерії оцінки сучасного уроку

 

6. Закріплення знань і способів дій.

7. Узагальнення й систематизація знань.

8. Контроль і самоперевірка знань.

9. Підведення підсумків заняття.

10. Інформація про домашнє завдання, інструктаж щодо його ви­
конання.

Кожний етап уроку вирішує певні дидактичні завдання, тільки йому властиві. При плануванні завдань етапу потрібно передбачити показ­ники реального результату рішення завдання (табл. 1).

Таблиця 1
_________ Структурні елементи навчального заняття________

№ з/п	Етапи	Дидактичні завдання	Показники реального результату рішення завдання
1	Організація початку за­няття	Підготовка учнів до ро­боти на занятті	Повна готовність класу й устаткування, швидке включення учнів у діловим ритм
2	Перевірка виконання домашнього завдання	Установлення правиль­ності й об'ємності вико­нання домашнього зав­дання всіма учнями	Оптимальність сполучення контролю, самоконтролю й взаємоконтролю для вста­новлення правильності ви­конання завдання й корекції пробілів
3	Підготовка до основного етапу заняття	Забезпечення мотивації і прийняття учнями мети навчально-пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань і вмінь	Готовність учнів до актив­ної навчально-пізнавальної діяльності на основі опор­них знань
4	Засвоєння нових знань і способів дій	Забезпечення сприйняття, осмислення й первинного запам'ятовування знань і способів дій, зв'язків і відносин в об'єкті ви­вчення	Активні дії учнів з об'єктом вивчення; максимальне ви­користання самостійності в добуванні знань і ово­лодінні способами дій
5	Первинна пе­ревірка ро­зуміння	Установлення правиль­ності й усвідомленості за­своєння нового навчаль­ного матеріалу, виявлення пробілів і неправильних уявлень і їхня корекція	Засвоєння сутності засвою­ваних знань і способів дій на репродуктивному рівні. Ліквідація типових поми­лок в учнів
6	Закріплення знань і спо­собів дій	Забезпечення засвоєння нових знань і способів дій на рівні застосування в зміненій ситуації	Самостійне виконання зав­дань, що вимагають засто­сування знань у знайомій і зміненій ситуації

34

Закінчення табл. 1

 

№ з/п	Етапи	Дидактичні завдання	Показники реального результату рішення завдання
7	Узагальнення й системати­зація знань	Формування цілісної сис­теми провідних знань по темі, курсу, виділення світоглядних ідей	Активна продуктивна діяль­ність учнів щодо включення частини в ціле, класифікації й систематизації, виявлення внутрішньопредметних і міжкурсових зв'язків
8	Контроль і самопере­вірка знань	Виявлення якості й рівня оволодіння знаннями й способами дій, забезпе­чення їхньої корекції	Одержання достовірної ін­формації про досягнення всіма учнями планованих результатів навчання
9	Підбиття під­сумків за­няття	Дати аналіз і оцінку ус­пішності досягнення мети й намітити перспек­тиву наступної роботи	Адекватність самооцінки учнів, вчителя. Одержання учнями інформації про реальні результати навчання
10	Інформація про домашнє завдання, інструктаж з його вико­нання	Забезпечення розуміння мети, змісту й способів виконання домашнього завдання. Перевірка від­повідних записів	Реалізація необхідних і до­статніх умов для успішного виконання домашнього за­вдання всіма учнями від­повідно до актуального рівня їхнього розвитку

У педагогічній літературі немає єдиної класифікації типів уроків. Черг І. М. виділяє дев'ять, Онищук В. А. — шість, Махмутов М. І. — чотири типи уроку.

Класифікація типів уроків:

1. Вивчення й первинне закріплення нових знань.

2. Закріплення нових знань.

3. Комплексне застосування знань.

4. Узагальнення й систематизація знань.

5. Перевірка, оцінка й корекція знань.

Учитель залежно від місця уроку в темі (розділі), від типу уроку визначає його структуру, використовуючи той або інший набір еле­ментів.

Конструювання уроків різного типу:

1. Вивчення й первинне закріплення нових знань: 1—3—4 — 5—9—10

2. Закріплення нових знань: 1—2 — 3—6 — 7 — 9—10

5*

35

Вимоги до уроку

Критерії оцінки сучасного уроку

 

3. Комплексне застосування знань: 1—2—6—7—8—9

4. Узагальнення й систематизація знань: 1—3—7—8—9

5. Перевірка, оцінка й корекція знань: 1—2 — 8 — 9—10

Зміст навчального матеріалу підбирається вчителем відповідно до теми уроку і його мети. Він повинен відповідати державному стан­дарту. У змісті реалізуються ідеї гуманізації й гуманітаризації, зв'язку з життям, потребами суспільства, особистим життєвим досвідом і інте­ресами школярів. Зміст відбиває міжпредметні зв'язки з метою форму­вання цілісної наукової картини світу. Учитель виділяє найважливіші наукові поняття, теоретичні положення, закономірності, головне, іс­тотне в змісті навчання.

Обсяг навчального матеріалу, що виноситься на урок, повинен бути оптимальним, не перевантажувати учнів і не бути недостатнім.

Учителеві необхідно забезпечити зв'язок змісту даного уроку з по­переднім уроком і раніше вивченим матеріалом.

У літературі існує багато підходів до класифікації методів навчання. Лернер І. Я., Скаткін М. Н., Бабанський Ю. К., Данилов М. А., Хар-ламов І. Ф. визначають методи за джерелами знань, за характером на­вчально-пізнавальної діяльності учнів.

В. Гузєєв виділяє такі методи навчання:

1. Репродуктивний (пояснювально-ілюстративний).

2. Програмоване навчання.

3. Евристичний.

4. Проблемний.

5. Модельний (модельно-репродуктивний, модельно-евристичний).

Найбільш повною і прийнятною у практичній роботі сьогодні є кла­сифікація методів навчання, запропонована Ю. К. Чабанським (див. таблицю 2 на с. 37).

Основні принципи відбору методів:

1. Відповідність принципам навчання.

2. Відповідність навчальному змісту.

3. Відповідність теми і мети уроку, завданням етапу.

4. Урахування реальних можливостей учнів.

5. Відповідність умовам і часу, який відводиться для навчання.

6. Відповідність рівню методичної підготовки вчителів.

7. Облік індивідуальних можливостей і схильностей учителя.

Таблиця 2 Класифікація методів навчання (за Ю. К. Бабанським)

 

№ з/п	Основні групи методів навчання	Основні підгрупи методів навчання	Окремі методи навчання
1	Методи стиму­лювання й мо­тивації нав­чання	1.1. Методи фор­ мування інтересу до навчання. 1.2. Методи форму­ вання боргу й від­ повідальності в нав­ чанні	Пізнавальні ігри, навчальні дис­кусії, методи емоційного стиму­лювання й ін. Методи навчального заохо­чення, осудження, пред'явлення навчальних вимог і ін.
2	Методи ор­ганізації й здійснення навчальних дій і операцій	2.1. Перцептивні методи (передачі й сприйняття нав­ чальної інформації за допомогою по­ чуттів): • словесні; • наочні; • аудіовізуальні; • практичні. 2.2. Логічні методи (організація і здійс­ нення логічних опе­ рацій). 2.3. Гностичні ме­ тоди (організація і здійснення розу­мових операцій). 2.4. Методи самов­ рядування навчаль­ ними діями	Лекція, розповідь, бесіда й ін. Методи ілюстрацій, демонстра­цій, кінопоказу тощо. Сполучення словесних і наоч­них методів, проведення до­слідів, виконання трудових за­вдань і ін. Індуктивний, дедуктивний, ме­тод аналогій і ін. Проблемно-пошукові (проблем­ний виклад, евристичний метод, дослідницький метод тощо), репродуктивні методи (інструк­таж, ілюстрування, пояснення, практичне тренування й ін.). Самостійна робота з книгою, із приладами, об'єктами праці тощо
3.	Методи конт­ролю й само­контролю	3.1. Методи конт­ролю	Методи усного контролю, пись­мового контролю, лаборатор­ного контролю, машинного кон­тролю. Методи самоконтролю

Прийоми діяльності вчителя й учнів Прийоми, що відповідають пояснювально-ілюстративному ме­тоду навчання:

• інтонаційне виділення вчителем логічно важливих моментів викладу;

• повторне, більш коротке пред'явлення учнем готового знання;

 

36

37

Вимоги до уроку

Критерії оцінки сучасного уроку

 

• докладне резюмування вчителем кожного окремого закінченого етапу викладу;

• супровід узагальнених висновків учителя приведенням конкрет­них прикладів;

• демонстрація учнем натуральних об'єктів, схем, графіків з метою ілюстрування окремих висновків;

• пред'явлення учнем готового плану в ході викладу;

• пред'явлення учнем переформульованих питань, текстів завдань, що полегшують розуміння їхнього змісту;

• інструктаж учнів (щодо складання таблиць, схем, про роботу з текстом підручника тощо);

• натяк-підказка, що містить готову інформацію.

Прийоми, що відповідають репродуктивному методу на­вчання:

• завдання учням на індивідуальне мовне проказування відомих правил, визначень, за необхідності використання їх у процесі рішення завдань;

• завдання учням на проказування «про себе» використовуваних правил, визначень у процесі рішення завдань;

• завдання на складання коротких пояснень до ходу рішення завдань;

• вправи на вивчення (правила, закони тощо);

• заповнення схем, таблиць за вчителем;

• завдання учням на розкодування алгоритму;

• організація засвоєння учнями стандартних способів дії за допо­могою ситуації вибору;

• завдання учням на опис якого-небудь об'єкта за зразком;

• наведення власних прикладів, що підтверджують правило, влас­тивість тощо;

• навідні запитання учням, що спонукають до актуалізації знань і способів дії.

Прийоми, що відповідають методу проблемного викладу:

• доведення вчителя передбачуваному опонентові в процесі викладу;

• пред'явлення учням навмисно порушеної логіки викладу, аналіз учителем отриманих при цьому результатів;

• розкриття вчителем причин і характеру невдач, що зустрічалися на шляху рішення проблем;

 

• обговорення вчителем можливих наслідків, зроблених із непра­вильних припущень;

• розподіл матеріалу, що викладається вчителем, на значеннєві мо­менти;

• фіксування уваги учнів на послідовності протиріч, що виникають у ході рішення завдань;

• опис учителем об'єкта з наступною постановкою питання;

• установка вчителя на уявне рішення учнями логічного завдання, висунутого в ході викладу;

• риторичні питання вчителя в ході викладу;

• наведення учням конфліктного прикладу.

Прийоми, що відповідають частково-пошуковому методу на­вчання:

• включення учнів до аргументації висунутої вчителем гіпотези;

• завдання учням на пошук схованих вузлових ланок міркування, запропонованих учителем;

• завдання учням на рішення декількох підзадач, після чого учні повертаються до головного завдання;

• навідні запитання учням, що допомагають вибору правильних шляхів рішення завдання, що одночасно вказують на різні підходи до нього;

• завдання учням на пошук помилок у міркуваннях, що вимагає оригінальної думки;

• організація конкретних спостережень учня, що спонукають до формулювання проблеми;

• завдання учням на узагальнення фактів, викладених учителем у спеціальній послідовності;

• показ способу дії із частковим розкриттям його внутрішніх зв'язків із учнем;

• завдання учням на передбачення чергового кроку міркування в ло­гіці, яка задана вчителем;

• демонстрація об'єкта, явища, що спонукає до вичленовування сутності;

• виділення кольором частини, схеми, запису, що орієнтує учнів на висування проблеми.

Прийоми, адекватні дослідницькому методу навчання:

• завдання учням на самостійне складання нестандартних завдань;

• завдання учням з несформульованим питанням;

• завдання з надлишковими даними;

 

38

39

Вимоги до уроку

Критерії оцінки сучасного уроку

 

• завдання учням на самостійні узагальнення на основі власних практичних спостережень;

• завдання учням на сутнісний опис якого-небудь об'єкта без ви­користання інструкцій;

• завдання учням на відшукання між застосування отриманих ре­зультатів;

• завдання учням на визначення ступеня вірогідності отриманих результатів;

• завдання учням на обчислення механізму протікання явища;

• завдання учням «на миттєвий здогад», «на міркування».

(За С. І. Висоцькою)

Форми організації навчання

1. Фронтальна (колективна).

2. Групова:

 

• бригадна;

• ланкова;

• кооперативно-групова;

• диференційовано-групова.

 

3. Парна.

4. Індивідуальна:

 

• індивідуалізована;

• індивідуалізовано-групова.

Засоби активізації навчання

1. Підтримувати, зміцнювати й розвивати позитивну мотивацію.

2. Сприяти скороченню часу повідомлення й обсягу готових знань і стимулювання проблемно-пошукової й самостійної навчально-про­фесійної діяльності.

3. Забезпечити формування й удосконалення навчальних умінь з пе­реробки інформації й самоорганізації практичної діяльності й розви­ток вольової сфери щодо досягнення навчально-пізнавальних цілей, самооцінки дій.

4. Надати можливість для колективного ділового спілкування.

5. Сприяти створенню внутрішнього комфорту.

Самостійна робота учнів

Самостійна робота учнів на уроці є провідним засобом досягнення дидактичної мети уроку, активізації навчання.

Вимоги до самостійної роботи (СР):

1. Наявність конкретної мети.

2. Наявність конкретного завдання.

3. Чітка форма вираження результату СР.

4. Визначення форми перевірки СР.

5. Обов'язковість виконання СР кожним учнем, що одержав за­вдання.

6. Зміст завдань повинен відповідати конкретній темі і меті уроку.

7. Зміст і методичний апарат завдань повинні забезпечити пізна­вальну діяльність на всіх рівнях пізнавальної самостійності (репро­дуктивному, частково-пошуковому, творчому).

8. Завдання індивідуалізувати для забезпечення успішного вико­нання СР.

Таблиця для збору даних, що характеризують

Самостійну роботу на уроці

(за Т. І. Шамовою)

Мета: проаналізувати, чи є самостійна робота учнів на уроці за­собом включення кожного учня в діяльність щодо досягнення дидак-

тичної мети уроку.

Предмет, клас і прізвища

Вчителів, у яких

Відвідувалися уроки

 

    1. Чи була на уроці самостійна робота?     2. Скільки часу вона займала?     3. На яких етапах була самостійна робота: • при перевірці домашнього завдання (час); • при підготовці до засвоєння нових знань (час); • при вивченні нового (час); • при закріпленні (час)     4. Чи підготовлена вона всіма попередніми етапами роботи?     5. На який характер діяльності учнів розрахована самостійна робота? • репродуктивний (час); • частково-пошуковий (час); • дослідницький (час)    

 

40

6"                                                        41

Вимоги до уроку

Закінчення

 

 

Предмет, клас і прізвища Вчителів, у яких Відвідувалися уроки
6. Форми організації самостійної роботи: • загальнокласна; • групова; • парна; • індивідуальна
7. Чи ефективно підведені підсумки само­стійної роботи?
8. Оцінити значення самостійної роботи в досягненні дидактичної мети уроку

Умовні позначення:

+ реалізовано повністю; • реалізовано частково; - не реалізовано.

Системний аналіз уроку

1. Загальна оцінка уроку:

• урок досяг мети;

• досяг частково;

• не досяг мети.

При необхідності дається оцінка реалізації принципів навчання.

2. На основі самоаналізу уроку вчителем керівник оцінює знання вчи­телем свого класу, бачення ним місця уроку в системі інших уроків.

3. Аналіз і оцінка правильності вибору триєдиної дидактичної мети (ТДМ).

4. Оцінка типу уроку, його структури, виділення головного етапу, на якому в основному визначався успіх (невдача) у досягненні мети уроку.

5. Оцінка кожного етапу уроку, виходячи з рівня рішення на кожному етапі ТДЗ через аналіз її взаємозв'язку зі змістом, методами й формами організації діяльності учнів.

Ціль — співвіднести запланований учителем результат з реальним і визначити причини успіху або невдачі.

6. Оцінка правильності вибору методів навчання й, насамперед, до­мінуючого характеру діяльності учнів (репродуктивного, частково-гто-шукового, дослідницького), визначення відповідності методу навчання цьому характеру діяльності, а виходить, змісту й завданню етапу, реа­лізація основних функцій і методів навчання.

7. Оцінка вибору форм організації навчально-пізнавальної діяльності, їхньої адекватності методам навчання, навчальному змісту й ТДЗ етапу.

 

8. Розкриття й оцінка взаємозв'язку рішення дидактичних завдань на кожному етапі з дидактичними завданнями інших етапів і з'ясування впливу кожного етапу на досягнення дидактичної мети уроку.

9. Логічне узагальнення й відповідь на питання, що сприяло до­сягненню теми і мети уроку або гальмувало: бажано, по можливості, показати, як розвивалася увага учнів, інтерес до змісту й процесу на­вчання, почуття боргу й відповідальності.

10. Формулювання конкретних пропозицій (що прочитати, над чим
працювати тощо), визначення (якщо буде потреба) строку повторної
зустрічі для бесіди або часу відвідування уроку.

Такий докладний аналіз потрібний, коли:

1. Іде навчання цій методиці.

2. Вивчається кращий досвід.

3. У випадку конфлікту з учителем.

4. Керівник хоче показати можливості уроку.

Системний аналіз — один із шляхів виявлення резервів уроку, по­долання формалізму в оцінці праці вчителя.

(За Ю. А. Конаржевським)

Самоаналіз уроку вчителем

1. Дати коротку характеристику класу, виділити групи учнів із різ­ним рівнем оволодіння програмним матеріалом.

2. Охарактеризувати тему уроку: ступінь складності взагалі й труд­нощі для даного класу або окремих учнів.

3. Обгрунтувати постановку теми і мети уроку, тип і його структуру.

4. Виділити головний етап і дати його повний аналіз, ґрунтуючись на реальні результати (РР) навчання на уроці.

5. Показати, як інші етапи працювали на головний етап.

6. Дати оцінку успішності досягнення теми і мети уроку, обгрунту­вати показники РР.

7. Намітити перспективи вдосконалення своєї діяльності.

Зразкові питання для самоаналізу

1. Чи була досягнута мета уроку?

2. Як були використані виховні можливості навчального матеріалу з метою всебічного розвитку особистості учнів?

3. Чи всі учні працювали на уроці і як вони працювали?

4. Як використовувався час уроку? Чи мала місце втрата часу на уроці й що було її причиною?

5. Які знання засвоїли учні, які вміння закріпили?

6. Які були недоліки в ході уроку й чому?

7. Які зміни в структуру і зміст уроку вніс би вчитель, якби його до­велося повторити?

Друкується за матеріалами сайту ко$(іп§.иШіі.ги/хс25/5_1

48

розділ

АДМІНІСТРАТОР НА УРОЦІ

Анкета № 2

(не залежить від типу уроку й за своїм змістом досить

універсальна, є логічним продовженням першої)

1. Тема уроку
2. Ціль уроку
3. Чи відповідає поставлена мета заявленій темі?
4. Завдання уроку. Як вони відповідають поставленій меті й сприяють її реалізації?
5. Яка мета в межах даного уроку передбачається в учнів?
6. Чи обговорювалася з учнями їхня ціль діяльності?
7. Чи потрібно обговорювати з учнями ціль їхньої діяльності на уроці?
8. За якими критеріями буде визначатися досягнення мети, поставленої вчителем?
9. Яким чином сприяє досягненню цілей кожне із завдань уроку?
10. Як підбиваєте підсумок уроку?

Перша анкета досить проста, містить «побутові» питання, але вони дозволяють занурити вчителя у простір минулого заняття, подивитися на нього й на себе з боку, прожити урок ще раз і перейти до рефлексії. Адміністраторові, що відвідав урок, вона дозволить зіставити власне бачення уроку і його оцінку з оцінкою й баченням викладача. Крім того, така бесіда обов'язково внесе корективи в попередню оцінку. Це важ­ливо, якщо ми хочемо сприяти професійному росту вчителя, удоскона­лювати його вміння, пов'язані з самоаналізом діяльності.

Друга анкета дозволяє визначити, як учитель володіє питаннями цілепокладання, чи усвідомлює їхню значимість; чи привчає школярів до постановки цілей діяльності й оцінки її результату. Якщо ця робота проводиться постійно, то, як правило, педагог вільно розмовляє на дану тему, уміє логічно побудувати тему уроку, його мету й завдання. Ад­міністраторові, що відвідав урок, корисно попередньо самому запов­нити анкету, щоб надалі порівняти власні враження з результатами вчителя. Це досить корисно для конструктивного аналізу уроку, моти­вації думки й оцінок.

Ми розділяємо позицію тих авторів, які вважають, що вчитель по­винен уміти ставити на уроці ціль своєї діяльності, формувати в учнів уміння і навички цілепокладання з урахуванням їхніх вікових особли­востей, а також підбивати підсумок уроку, констатувати факт досяг­нення (або недосягнення) мети.

__________ Принципи й моделі педагогічного аналізу_____________

Критерії оцінки діяльності вчителя й учнів на уроці — окреме й складне питання, тому в даній статті береться лише один, найбільш близький авторові варіант, що багаторазово апробований.

Па уроці професіоналізм і педагогічна майстерність учителя оці- • пюються не тільки через володіння предметним змістом, що є безсум­нівним показником його кваліфікації, але і через уміння організувати навчальну діяльність учнів (анкета № 3).

Анкета № 3: критерії оцінки ефективності уроку

 

Критерії й показники	«Школа мислення» (інноваційна школа)	«Школа пам'яті» (традиційна школа)
1. Інтерес і мотивація учнів до початку уроку	Цілеспрямовано ство­рюється вчителем	Не створюється
2. Цілепокладання уроку	Ціль уроку узго­джується з учнями	Ціль уроку задається вчителем
3. Характер навчальних завдань	Проблемний, пошуко­вий, творчий	Репродуктивний, від­творюючий, за алго­ритмом
4. Час «говоріння» уч­нів на уроці порівняно з активним поясненням учителя	Зіставлено	Набагато менше
5. Активність учня на уроці	Висловлення своєї точки зору; участь у діа­лозі, дискусії; форму­лювання гіпотез; про­позиція свого способу рішення завдання; мож­ливість поставити за­питання вчителю, одно­класникам	Відповіді на питання вчителя репродуктив­ного, відтворюючого характеру
6. Перевага стилю спіл­кування «учитель — учень»	Діалогічний	Монологічний (з боку вчителя)
7. Форма простору на­вчальної діяльності	Урок-дослідження, за­хист проекту, ігровий урок, урок-конференція тощо	Традиційний урок
8. Психологічний клімат уроку	Позитивний емоційний вплив, комфортність	Напруженість, страх, сум'яття
9. Рефлексія уроку (окре­мих частин уроку), здій­снювана разом із дітьми	Присутня	Відсутня

 

54

55

Адміністратор на уроці

Закінчення

 

Критерії й показники	«Школа мислення» (інноваційна школа)	«Школа пам'яті» (традиційна школа)
10. Прийоми, методики, технології викладання	Авторські прийоми, методики, технології викладання, оригінальні педагогічні прийоми тощо	Типові навчальні плани, програми й ме­тодики

Найвища кількість балів по кожному показнику — 10. Ця анкета може лежати в основі резюме, яке адміністратор дасть наприкінці бесіди учителю, при цьому можна дати його вчителеві заздалегідь для підготовки до співбесіди.

Література

1. Байкова, Л. А., Гребенкина, Л. К. Педагогическое мастерство и педаго-гические технологии [Текст] / Л. А. Байкова, Л. К. Гребенкина. — М. : Педа­гогическое общество России, 2001.

2. Немова, Н. В. Управление методической работой в школе [Текст] / Н. В. Немова. — М., 1999.

3. Селевко, Г. К. Технологии педагогических советов [Текст] / Г. К. Се-левко // Школьньїе технологии. — 1998. — № 3.

4. Современная дидактика : теория — практика / Под ред. И. Я. Лернера, И. К. Журавлева. — М. : ИТПи Мио РАО, 1993.

5. Ушаков, К. М. Управление школьной организацией : организационньїе и человеческие ресурси [Текст] / К. М. Ушаков. — М., 1995.

6. Шаиова, Т. И. Исследовательский подход в управлений школой [Текст] / Т. И. Шамова. — М, 1992.

ВІДВІДУЄМО УРОК

В. ЛАВРУК, головний спеціаліст відділу освіти Косовської РДА,

Іван о- Франківська обл.________________________________________ __^_

Вимоги до сучасного уроку

1. Спрямований на високі кінцеві результати, на підвищення якості й ефективності навчання, на всебічний розвиток особистості.

2. Комфортність учителя й учнів у системі їхньої взаємодії, яка бу­дується на основі співробітництва. Перевага діалогічного стилю спіл­кування «учитель — учень».

3. Побудова уроку на основі врахування:

 

• програмних вимог;

• можливостей учнів;

• можливостей та творчого потенціалу вчителя.

4. Чіткість дидактичного призначення уроку:

• засвоєння нових знань;

• перевірка та облік навчальних досягнень;

• узагальнення та систематизація знань учнів та навичок;

• комбінування та ін.

 

5. Комплексне вирішення завдань навчання, виховання і розвитку.

6. Урок має раціональну структуру, яка відповідає дидактичному призначенню.

 

7. Застосування різноманітних форм, методів, засобів навчання, методик.

8. Залучення інноваційних технологій, авторських технологій викла­дання.

9. Використання активних форм проведення уроку.

 

10. Забезпечення міжпредметних зв'язків.

11. Здійснюється диференціація й індивідуалізація навчальної діяль­ності школярів.

12. Вдале керівництво навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

13. Створено належні матеріальні, морально-психологічні, гігієнічні, естетичні умови.

14. Проводиться за планом — творчим, робочим документом учи­теля. У разі необхідності вчитель уміє перебудувати урок.

59

Адміністратор на уроці

Відвідуємо урок

 

План аналізу уроку

1. Тип і структура уроку.

Який тип уроку обрано? Доцільність вибору з точки зору теми в ці­лому і дидактичної мети уроку. Місце уроку в системі занять за темою. Зв'язок уроку з попередніми, як він здійснюється?

Чи відповідає структура уроку обраному типу? Послідовність ок­ремих етапів.

2. Організація окремих складових структури уроку:
Перевірка стану виконання учнями домашнього завдання:

• з'ясування рівня усвідомлення виконання домашнього завдання учнями, перевірка засвоєння ними головного, істотного у навчальному матеріалі, перевірка засвоєння тих способів діяльності, які необхідні для вивчення нового матеріалу на уроці;

• співвідношення перевірки теоретичних та практичних завдань;

• індивідуальний та диференційований підхід до перевірки;

• раціональність вибору та реалізації вчителем форм, методів і за­собів перевірки виконання домашнього завдання;

• раціональність витрати часу на перевірку домашнього завдання;

 

62

63

Адміністратор на уроці

Відвідуємо урок

 

• рівень само- та взаємоконтролю в процесі перевірки;

• вибір і реалізація форм, методів стимулювання учнів у процесі перевірки домашнього завдання, об'єктивність оцінювання;

• дотримання критеріїв оцінювання, навчальний, виховний та роз-вивальний характер контролю, використання балу для стимулювання відповідального ставлення учнів до навчання.

Вивчення нового матеріалу:

• повідомлення вчителем і усвідомлення учнями мети, цілей і зав­
дань вивчення нового матеріалу, мотивування навчальної діяльності
школярів. Раціональність постановки мети через:

а) зміст начального матеріалу, що вивчається на уроці (пояснити,
розкрити тощо);

б) внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистісного
розвитку учнів (формувати, розвивати, виховувати тощо);

в) діяльність учителя (розкрити, ознайомити, продемонструвати,
описати тощо);

г) навчальну діяльність учнів (розв'язувати задачі, виконувати прак­
тичні завдання, досліджувати, працювати з літературою тощо);

• відповідність змісту та обсягу навчального матеріалу темі, меті, завданням уроку, вимогам програм та сучасному рівню розвитку науки. Як пов'язаний навчальний матеріал з сучасністю, оточенням школи і життєвим досвідом учнів. Як використовуються набуті раніше уч­нями знання для здійснення ціленаправленого сприйняття ними нової інформації;

• вибір та раціональність використання форм (індивідуальних, гру­пових, фронтальних), методів і засобів викладання та навчання від­повідно до змісту теми, мети, завдань уроку, вікових та індивідуальних особливостей школярів;

• способи педагогічного управління процесами виділення голов­ного, найбільш суттєвого у змісті навчального матеріалу, роботою над засвоєнням основних теоретичних положень, закономірностей, уза­гальнення, систематизації знань;

• використання диференційованих дидактичних завдань у процесі вивчення нового матеріалу;

• ефективність форм та засобів організації самостійної роботи уч­нів у процесі вивчення нового матеріалу;

• способи управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів (сприйняття, осмислення, запам'ятовування нового матеріалу);

• здійснення міжпредметних зв'язків;

• рівень відповідності навчальних досягнень учнів поставленим
цілям та завданням уроку.

Закріплення, систематизація та узагальнення знань учнів:

• постановка та реалізація цілей і завдань, закріплення, системати­зація та узагальнення знань учнів;

• виділення у змісті навчального матеріалу основного, істотного;

• навчально-матеріальне забезпечення, закріплення, систематизація та узагальнення знань (наочність, роздатковий матеріал, ТЗН тощо);

• оптимальність працездатності учнів;

• забезпечення надійного зворотного зв'язку;

• контроль і корегування навчальних досягнень учнів.
Задавання домашнього завдання:

• способи (з інструктажем) та час (до дзвінка, всередині уроку, після дзвінка) задавання домашнього завдання;

• відповідність домашнього завдання змісту вивченого матеріалу на даному уроці та на попередніх уроках;

• характер домашнього завдання (індивідуальне, групове, диферен­ційоване, творче, проблемне тощо);

• наскільки учні готові до виконання домашнього завдання (пам'ятки, таблиці, додаткова література, узагальнені схеми, графіки тощо);

• співвідношення домашнього завдання із завданнями, які викону­вались на уроці;

• передбачення дотримання санітарно-гігієнічних норм щодо три­валості часу на виконання домашнього завдання.

3. Принципи навчання. Методи, прийоми і засоби навчання.

Застосована система методів. Форми і прийоми, які в ній вико­ристано. Відповідність їхнього змісту матеріалу, типу, меті, завданням уроку та віковим і індивідуальним особливостям учнів.

Здійснення мотивації навчальної діяльності учнів протягом усього уроку. Застосовані для цього прийоми.

Реалізація дидактичних принципів.

Співвідношення репродуктивної і творчої діяльності учнів, шляхи підвищення пізнавальних інтересів, самостійної навчальної роботи, творчості школярів.

Прийоми забезпечення зворотного зв'язку для керівництва проце­сом навчання.

Робота з формування загальнонавчальних та предметних умінь і навичок.

 

64

65

Адміністратор на уроці

Відвідуємо урок

 

4. Навчально-матеріальне забезпечення та технічне оснащення уроку.

Раціональний відбір і використання на уроці відповідно до змісту теми, мети та завдань навчання, вимог програми пристроїв, обладнання, наочних посібників, роздаткових матеріалів, літератури тощо.

Раціональність вибору і реалізації на уроці комплексу різних типів і засобів навчання (візуальні, аудіальні, аудіовізуальні, комп'ютер, лін­гафонний кабінет тощо). Автоматизація та технізація демонстраційних процесів (пульт управління, автоматичне зашторювання вікон тощо).

Наявність та використання на уроці комплектів приладів, реактивів, навчальних завдань, пам'яток, інструктивних карток для виконання різ­них видів начальної діяльності.

Формування в учнів умінь користуватися обладнанням, ТЗН, додат­ковою літературою, підручником та іншими засобами навчання.

Залучення до навчального процесу помічників учителя із числа уч­нів (лаборант, консультант, демонстратор, оператор).

Дотримання санітарно-гігієнічних норм щодо використання техніч­них засобів навчання на році.

5. Використання часу на уроці.
Своєчасність початку уроку.

Витрата часу на взаємне привітання, перевірку відсутніх. Огляд сані­тарного стану класу та зовнішнього вигляду учнів, установлення по­рядку і дисципліни, підготовку учнів до уроку (наявність на столах під­ручників, зошитів, щоденників, приладдя). Чи була в цьому потреба?

Витрата часу на переключення діяльності школярів з одного виду на інший. Чіткість дозування та корекція витрат часу на окремі струк­турні етапи уроку. Своєчасність закінчення уроку.

6. Дотримання санітарно-гігієнічних норм.

Відповідність обладнання, навчально-матеріального оснащення приміщення санітарно-гігієнічним нормам. Забезпечення:

• оптимального температурного режиму;

• вологості повітря;

• належного провітрювання;

• освітленості робочих місць;

• гігієни праці вчителя й учнів.

Раціональність організації праці вчителя та учнів з точки зору ер­гономіки.

66

Інтенсивність та емоційність спільної праці вчителя та учнів на уроці на основі взаємної поваги і довіри.

7. Виховання на уроці.

Єдність цілей і напрямів виховання:

• формування національної свідомості як однієї з найважливіших рис особистості громадянина України;

• формування високої духовної особистості;

• утвердження на національному ґрунті принципів загальнолюд­ської моралі;

• виховання трудової активності, формування творчої працелюб­ності й особистості;

• забезпечення повноцінного фізичного розвитку;

• формування правової культури;

• виховання екологічної культури.

Раціональність постановки виховних цілей і завдань уроку.

Виявлення та раціональна реалізація виховного потенціалу на­вчального матеріалу.

Оптимальність вибору і використання методів, форм впливу на ак­тивність у процесі навчання.

Забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів.

Ефективність управління виховним процесом на уроці.

8. Морально-психологічна атмосфера.

Прийоми і засоби перенесення ваги з перерви на урок, з одного виду діяльності на інший.

Розвиток спостережливості, мовленнєвих умінь, пам'яті та мис­лення, інтересів, почуттів, вольових рис характеру.

Урахування у навчальному процесі особливостей уваги, сприйняття, пам'яті, мислення окремих учнів.

Психологічний стан учнів на уроці (активність, упевненість, від­чуття комфорту, профілактика стомлюваності, страху, розгубленості тощо).

9. Поведінка вчителя.

Уміння володіти класом, організовувати його роботу, підвищувати інтерес, активність, увагу учнів. Взаємовідносини з учнями, врахування індивідуальних особливостей кожного. Тон і темп роботи. Педагогічний такт. Спостережливість, обміркованість, акуратність. Культура мови, поза, міміка, жестикуляція. Авторитет в учнів.

10. Поведінка учнів.

67

Адміністратор на уроці

Відвідуємо урок

 

Поведінка учнів на уроці, чим вона визначається. Ставлення учнів до вчителя. Участь учнів в активній розумовій праці, направленість і сконцентрованість їхньої уваги, зацікавленості, дисциплінованості.

Результати уроку.

Осягнення мети уроку.

Навчальне, виховне, розвивальне значення уроку.

Виконання плану.

Рівень сформованості знань, умінь та навичок (повнота, усвідом­лення, дієвість), вдосконалення загальнонавчальних умінь.

Оцінка ефективності виховання учнів на уроці.

Характер навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Аналіз позитивних результатів, тенденцій, що відбуваються у діяль­ності вчителя, що цінного можна рекомендувати іншим учителям. Шляхи закріплення і вдосконалення позитивних якостей уроку. Аналіз причин негативних результатів. Шляхи ліквідації недоліків.

Примітки:

1. Залежно від мети відвідування при аналізі уроку приблизний план можна використовувати повністю або частково змінювати послідовність аналізу. Якщо відвідування здійснюється з метою розв'язання яких-небудь окремих завдань, то при аналізі уроку треба виходити з того, як учитель їх розв'язує. При цьому другі елементи уроку аналізуються у зв'язку з розглядом основного питання.

2. За основу аналізу треба брати вимоги до сучасного уроку та програмні вимоги щодо викладання конкретного предмета.

Комплексний аналіз уроку

Зміст комплексного аналізу уроку може бути різним, але традиційно виділяються такі його напрямки:

1. Аналіз виконуваних учителем завдань:

• як ураховуються й відображають принципи навчання в змісті й методиці роботи вчителя;

• наскільки повно досягнуте дидактичне й виховне завдання уроку;

• якою мірою активізувалася пізнавальна діяльність школярів на різ­них етапах уроку;

• що стимулювало відповідальне ставлення учнів до навчальної праці;

• наскільки об'єктивно оцінювалися знання, уміння, навички;

• як здійснювався зв'язок теорії із практикою;

 

70

71

Адміністратор на уроці

• наскільки вдало сполучалися зміст і методи навчання;

• чи застосовувалися на уроці технічні засоби;

• що робив учитель для обліку вікових і індивідуальних особливос­тей, можливостей і здатностей школярів.

2. Аналіз виховного впливу уроку:

• як знання допомогли осмислити й оцінити явища соціальної дій­сності, події у житті країни, міста, класу;

• що на уроці сприяло вихованню учнів (естетичному, розумовому, трудовому, фізичному) і профорієнтації;

• які були стосунки між учнями, між учителем і учнями.

3. Аналіз педагогічних можливостей і особливостей діяльності
вчителя. Яким чином виявилися здібності, особливості діяльності
вчителя:

• педагогічна етика;

• зовнішній вигляд;

• уміння «бачити» клас, активізувати й мотивувати працю учнів;

• визначити типові помилки в роботі школярів і усувати їх;

• оцінювати результати своєї праці й підсумки роботи школярів;

• уміння швидко корегувати хід уроку.

4. Аналіз діяльності учнів на уроці:

• урахування учителем вихованості й навченості школярів, резуль­татів попередніх занять;

• працездатність учнів на уроці (уміння мислити, працювати са­мостійно, надавати допомогу товаришеві, допитливість, стійкість ін­тересів);

• розвиток мови учнів;

• уміння школярів застосувати теорію на практиці.

Вимоги до різних типів уроків Комбінований урок

Даний тип уроку має найбільш складну структуру, що включає в себе такі елементи:

• організаційну частину;

• перевірку знань раніше вивченого матеріалу й виконання домаш­нього завдання;

• виклад нового матеріалу;

• первинне закріплення нових знань, застосування їх на практиці й інструктаж щодо домашнього завдання.

___________ Матеріали для аналізу уроку керівником______________

Організаційна частина полягає в перевірці наявності учнів на уроці, готовності навчального кабінету до заняття. На перших уроках учителя до організаційної частини входить знайомство з учнями.

Перевірка знань полягає у виявленні й оцінці через опитування рівня знань пройденого раніше матеріалу, умінь і навичок учнів; вико­нання ними домашнього завдання; підготовки школярів до сприйняття нового матеріалу.

При перевірці й оцінці знань застосовують:

• індивідуальне усне опитування;

• опитування за картками;

• письмове опитування;

• опитування біля дошки;

• рішення завдань і інші способи опитування.

Для залучення більшого числа учнів часто письмове опитування поєднують з індивідуальним усним. При опитуванні вчителю доцільно активізувати увагу класу через рецензування, виправлення й допов­нення відповідей, продовження їх, наведенням прикладів, а також давати можливість учням задавати питання. Це дозволить залучити більшу кількість учнів до перевірки знань і сприяє активному повто­ренню матеріалу.

Якщо на уроці ставиться мета підготувати учнів до сприйняття но­вого матеріалу, учитель проводить фронтальне (швидке) опитування, задаючи питання з матеріалу попереднього уроку. На основі такої пе­ревірки вносяться корективи в намічений план вивчення нового ма­теріалу.

Виклад нового матеріалу починається з пояснення змісту нової теми, пов'язування її з раніше пройденим матеріалом. При викладі нового матеріалу на комбінованому уроці застосовуються такі методи, як роз­повідь, бесіда, пояснення й значно рідше — лекція.

Звичайно, один метод є провідним, а інші використовуються для ак­тивізації процесу навчання. Можливе використання різних дидактичних прийомів: інформування про план викладу нового матеріалу (цікавий, нестандартний його виклад; створення проблемних ситуацій; звернення до життєвого досвіду учнів; демонстрація фрагментів діафільмів; запис матеріалу на дошці або використання наочного приладдя).

Первинне закріплення знань є, як правило, обов'язковою частиною більшості комбінованих уроків. Форми й методи закріплення матеріалу можуть бути різноманітними, але вони повинні стимулювати розу­мову діяльність учнів. Закріплення матеріалу можливе у формі бесіди

 

72

73

Адміністратор на уроці

(учитель задає питання практичного характеру, цікаво формулює їх, дає завдання помітити й виправити помилку відповідаючому відпові­дає, продовжити відповідь, навести свій приклад, поставити запитання, прокоментувати відповідь), а також у формі самостійної роботи учнів під керівництвом учителя (рішення завдань, читання таблиць, діаг­рам, складання технологічних карт, робота з картками-завданнями, з довідковою і нормативною літературою, вивчення й коментування ілюстрацій у підручниках і інших навчальних посібниках). При за­кріпленні матеріалу вчитель з'ясовує, наскільки правильно учні зро­зуміли новий матеріал, виявляє помилки в його розумінні й виправляє їх. При закріпленні знань нового матеріалу можна використати фраг­менти діафільмів.

Як правило, закріплення нового матеріалу проводиться наприкінці уроку, але можна проводити його й паралельно з повідомленням нових знань (після кожного фрагмента нового матеріалу) залежно від змісту складності й важливості навчального матеріалу.

Домашнє завдання дається усно або пишеться на дошці. Його ціль — закріпити знання учнів через самостійну роботу в позаурочний час. Педагог повинен пояснити учням способи виконання домашнього зав­дання й визначити матеріал для конспектування з підручника або до­даткової літератури (якщо це необхідно).

Урок повідомлення й засвоєння нових знань

Основна мета даного типу уроку — дати учням знання з нового розділу предмета. Він складається з організаційної частини, викладу нового матеріалу, закріплення його й інструкції щодо виконання до­машнього завдання.

Виклад нового матеріалу — основна частина цього типу уроку — проводиться методом пояснення, розповіді або лекції. Починають виклад матеріалу з постановки досліджуваних питань, тобто з роз­криття плану вивчення нового матеріалу й зв'язку його з попередніми темами. Для активізації пізнавальної діяльності учнів пояснення або лекцію доцільно сполучити з бесідою, що грунтується на знаннях, от­риманих при вивченні матеріалу попередніх уроків і на їхньому жит­тєвому досвіді. Для підвищення ефективності навчального процесу необхідно використати створення проблемних ситуацій, широке засто­сування діафільмів, слайдів і плакатів.

Закріплення нового матеріалу проводиться найчастіше через бесіди у формі опитування. Питання для бесіди не повинні повторювати

___________ Матеріали для аналізу уроку керівником___________

питань плану викладу нового матеріалу. Доцільно, щоб вони були більш простими й передбачали досить короткі відповіді.

Урок повторення й узагальнення отриманих знань

Урок такого типу проводиться після вивчення теми або розділу пред­мета. Його елементами є: постановка проблем і завдань, виконання учнями задач і рішення завдань; аналіз відповідей і оцінка результатів роботи; виправлення помилок; підведення підсумків; інструктаж щодо виконання домашнього завдання.

Ур< к закріплення знань, вироблення вмінь і навичок

Даний гип уроку включає організаційну частину, визначення й роз'яснення мети заняття, відтворення учнями знань, пов'язаних зі змістом майбутньої роботи; повідомлення змісту завдання й інс­труктаж щодо його чиконання; самостійну роботу учнів над завданням під керівництвом учителя; узагальнення й оцінку виконаної роботи; інструктаж щодо виконання домашнього завдання.

Основним методом навчання на такому л році є самостійна робота учнів, праця. Учні вирішують завдання, виконують розрахунки, само­стійно працюють із книгою й іншими матеріалами.

Урок застосування знань, умінь і навичок

Даний тип уроку відрізняється від попереднього своєю структурою й методами навчання. Урок цього типу включає організаційну частину, визначення й пояснення цілей заняття, установлення зв'язку з раніше вивченим матеріалом, інструктаж щодо виконання роботи, самостійну роботу учнів, оцінку її результатів, інструктаж про виконання домаш­нього завдання.

Основний метод навчання на уроці — самостійна робота учнів. Урок застосування знань, умінь і навичок проводиться під час завер­шення вивчення теми або розділів предмета. На ньому, як правило, не проводиться перевірка знань теоретичного матеріалу й навичок прак­тичної роботи, як це вже робилося на попередніх заняттях.

Короткий перелік методів навчання За видами джерел, з яких учні здобувають знання, уміння й на­вички, методи навчання діляються на:

 

74

75

Адміністратор на уроці

Матеріали для аналізу уроку керівником

 

• словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, робота з підруч­ником, довідником, книгою), при яких джерелом знань слугує усний виклад учителя або матеріал підручника;

• наочні (спостереження учнями природних об'єктів, явищ, про­цесів або їхніх зображень — таблиць, моделей, діафільмів, які демонс­трує вчитель), при яких джерелом пізнання слугують наочні засоби;

• практичні (спостереження предметів і явищ у процесі праці або експериментів, вправ, рішення завдань, виконання трудових завдань), при яких джерелом пізнання слугує практична робота учнів.

За видом діяльності вчителя й учнів методи навчання поділя­ються на:

• метод викладу навчального матеріалу вчителем і керівництво ро­ботою учнів, а також перевірка їхніх знань, умінь і навичок (розповідь, бесіда, інструктаж, контрольні усні, письмові й практичні завдання, ін­формування за допомогою технічних засобів навчання);

• метод самостійної роботи учнів (спостереження, лабораторні й практичні досвіди, рішення завдань, робота з навчальною, довідко­вою й науково-популярною літературою).

Загальні відомості про урок

 

Дата про­ведення

Клас

Пред­ мет

Кількість учнів

Відсоток при­ сутніх учнів

 

за списком присутні

 

            Тема уроку

 

МОДЕЛІ АНАЛІЗУ УРОКУ

Л. АСМОЛОКА (ПЛАХОВА), Росія_________________________________

Чи замислювалися Ви про те, яке навантаження несе кожний урок, проведений у школі? І які завдання вирішує за 45 хв відведеного йому часу? Здавалося б, що може бути простіше; цей час даний учневі й класу відповідно до навчального плану закладу на вивчення певного предмета.

Однак, протягом цих 45 хв відбувається не тільки вивчення пред­мета, але й навчання дитини. І не просте навчання. Іде кропіткий про­цес розвитку учня. І проходить цей процес під керівництвом учителя й у спільній із учителем праці.

Урок ніколи не буде лише часом, відведеним на вивчення предмета. Урок — це та коротка мить спілкування вчителя з учнями, коли діти своїм влучним оком і гострим слухом відзначають особливості педагога, і за цей малий час у них складається досить стійке ставлення до цієї дорослої людини, з якою їх звела доля у стінах школи. Ставлення, що здатне змінити світ дитини й ставлення дитини до світу. Урок — це та коротка мить спілкування, коли вчитель, дивлячись очима, а слуха­ючи серцем, повинен за тільки йому відомими знаками і сигналами, що подаються дітьми, уловити й зрозуміти стан кожної дитини. Він повинен прийняти єдине правильне рішення в часом дуже складних ситуаціях. Учитель повинен бути здатним розгледіти в кожній дитині іскру Божу, зберігаючи й розвиваючи яку через спільну з дитиною працю на кож­ному уроці, він не тільки зрощує талант, закохуючи дитину у свій пред­мет, але й учить трудитися.

Урок — це не тільки 45 хв відповідальності вчителя за життя й здоров'я дітей. Це час відповідальності дорослого за майбутнє ди­тини. Це 45 хв, протягом яких викладач формує відповідальність самої дитини й за результати своєї праці, і за своїх однокласників, і за їхню спільну з учителем працю, оскільки урок стає їхньою спіль­ною справою.

І за кожними 45 хв уроку в кожного педагога стоять довгі години не тільки методичної і дидактичної підготовки. За межами уроку за­лишаються години обговорень і роздумів педагогів про те, як знайти заповітний ключик до становлення особистості дитини, до розвитку

79

Адміністратор на уроці

Моделі аналізу уроку

 

 

класу у гармонії із шкільним життям дітей. І поставлені перед учите­лями педагогічні завдання повинні вирішуватися саме в ці 45 хв взає­модії кожного педагога з кожним класом.

.. .Урок — «це наше все».

І не із простої арифметичної дії додавання уроків випливає особ­ливість навчально-виховного процесу в освітній установі. І, звичайно, не тільки з уроків народжується та неповторна в кожному закладі «тка­нина» освітньої конструкції, яку створюють педагоги. І якби життя ді­тей складалося тільки з уроків, навряд чи цей час залишився б у згад­ках більшості як «шкільні роки чудесні».

І все-таки, чому ж ми з такою наполегливістю у своїй аналітичній діяльності робимо акцент саме на уроках? Чим ці 45-хвилинні конструк­ції навчально-виховного процесу так притягують нас? Будучи компе­тентними в питаннях якості діяльності освітньої установи, ми повинні відповідати за те, як у підвідомчому нам закладі виконується освітня програма, навчальний план і графік навчального процесу.

Закон РФ «Про освіту»:

Ст. 32. Компетенція й відповідальність освітньої установи:

п. 3. Освітня установа несе у встановленому законодавством РФ порядку відповідальність за... 2) реалізацію не в повному обсязі освіт­ніх програм відповідно до навчального плану й графіку навчального процесу...

Таким чином, вишиковуючи послідовно позиції нашої відповідаль­ності, ми можемо у зворотному порядку бачити, що первинна інфор­мація, яку ми одержуємо про стан навчального процесу, пов'язана, у першу чергу, з уроками й тією формою занять, у ході яких реалізу­ються завдання основної освіти в закладі (див. схему 1 на с. 81).

Створюючи модель проблемно-орієнтованого аналізу уроку й конс­труюючи модулі даної технології, ми повинні були вирішувати проб­лему, що часто зустрічається в закладі освіти. Вона пов'язана з тим, що, відвідуючи уроки й поповнюючи свій аналітичний багаж дуже важли­вою оперативною інформацією, ми не в змозі, особливо якщо в закладі багато класів і педагогів, зібрати цю інформацію тематично. Це зна­чить, що вже на етапі аналізу уроків ми не використаємо можливість цілеспрямованого «збирання проблем», щоб потім, структурувавши їх, розробити систему завдань і цілеспрямованих дій у НВП. У чому при­чина невикористання такої можливості? Звичайно ж у відсутності тех­нологічного забезпечення й структурування об'єктів аналітичної діяль­ності. І справа навіть не в тому, що для цього в нас, можливо, немає

 

достатньої комп'ютерної оснащеності. Причина криється у відсутності змістовного алгоритму технології такого аналізу. І поставивши собі «просте» завдання поєднання розрізнених позицій проблемно-орієнто­ваного аналізу на рівні уроку й НВП в закладі в цілому, ми починаємо з найпростішої схеми (схема 2).

 

 

Згадаємо модульну структуру проблемно-орієнтованого аналізу уроку (див. схему 3 на с. 82).

Вибираємо з даної конструкції ті основні елементи, якими ми ско­ристаємося при моделюванні структури аналізу НВП. По-перше, мова йтиме про встановлення об'єктів аналітичної діяльності НВП в закладі освіти (див. схему 4 на с. 83).

По-друге, якщо перед нами стоїть завдання визначення підходів до проблемно-орієнтованого аналізу НВП, то ми можемо загалом уя-

80

81

 

Адміністратор на уроці

 

вити собі конструкцію такої технології, де на чолі будуть поставлені націлені на проблеми позиції (див. схему 5 на с. 83).

Якщо об'єктами нашого аналізу стає навчальна діяльність учнів, то «перші ластівки» інформації, які ми збираємо й аналізуємо, будуть пов'язані з даними про виконання навчального плану й освоєння про­грам навчання. Проблемна область, у якій ми маємо працювати, вияв­ляючи причини невідповідності, пов'язана зі станом результативності навчання.

Проблеми результативності навчання мають «близьких родичів» як з одного боку — конкретні навчальні плани й програми, за якими навчаються учні (виділимо їх по «батьківській лінії»), так і з іншої сто­рони. І тому наступний напрямок аналізу ми встановлюємо по «мате­ринській лінії», тобто по лінії тих, чия недосконалість використову­ваних педагогічних технологій організації спільної діяльності учнів і породжує часом проблеми, що переходять у проблемні зони резуль­тативності навчання (див. схему 6 на с. 84).

 

Моделі аналізу уроку

 

 

Проблеми результативності навчання, що виявляються нами в про­цесі аналізу інформації, яка надходить за підсумками поточної (під­сумки вивчення теми, розділу), періодичної (чверть, триместр, півріччя) і річної атестації, часом лише констатують уже накопичені педагогічні проблеми. Причини виникнення цих проблем криються в недоскона­лості індивідуального підходу до організації навчальної діяльності учня й/або в неправильно обраних формах і методах диференційованого під­ходу класного керівника, учителя або педагогічної групи вчителів, що працюють у класі, педагогів додаткової освіти й вихователів ГПД у ви­рішенні завдань організації спільної діяльності з класом.

82

Адміністратор на уроці

Моделі аналізу уроку

 

 

навчання

 

 

Виходить, від того, наскільки націлена на результат спільна діяль­ність педагогічної команди, буде залежати успіх дитини як у навчаль­ній діяльності, так і в її соціалізації у колективі дитячої групи, класу, вікової паралелі.

Однак сама по собі така колективна націленість педагогічної ко­манди може й не виникнути. Та й група педагогів, що формально об'єднана для організації навчальної діяльності в класі й у віковій пара­лелі, так і не стане педагогічною командою, яка діє спільно. Для цього в освітній установі повинні бути створені умови для організації спіль­ної діяльності педагогів, націленої на вирішення педагогічних завдань. І повинна бути виявлена управлінська воля, вироблений ритм спільної діяльності педагогів, створені умови для координації спільних дій учас­ників педагогічного процесу. Таким чином, ми підходимо до наступного напрямку аналітичної діяльності, що виділяє як об'єкт аналізу саме ор­ганізаційні питання реалізації НВП (див. схему 7 на с. 85).

Проблеми результативності організації педагогічної діяльності — одне з найболючіших питань. І успішність педагогів прямо пов'язана з рівнем педагогічної й управлінської компетентності у вирішенні зав­дань освітнього процесу в закладі.

Образно систему компетентності ми можемо представити як взає­модію професійних ключових конструкцій (див. схему 8 на с. 85).

Тому від того, наскільки якісно й ефективно, на високому професій­ному рівні організовано професійне навчання педагогів і керівників; ор­ганізовано керівництвом закладу освітній процес і спільну діяльність

 

педагогічних команд, усього педагогічного колективу; забезпечується аналіз і самоаналіз індивідуальних і спільних внесків педагогів у за­гальний результат спільної діяльності з учнями, групою, класом тощо, залежить загальна результативність педагогічної діяльності в освітній установі. Організація освітнього процесу неможлива без постановки завдань у конкретних умовах спільної діяльності педагога й учнів, що навчаються в цьому класі тощо. Правильність поставлених освітніх і педагогічних завдань — це те саме, що медичний діагноз, помилка в якому означає неправильний шлях лікування. Заклик Д. Б. Ельконіна

 

 

Моделі аналізу уроку

Адміністратор на уроці

«бути діагностичними стосовно самих себе», «бути діагностичними стосовно навчально-виховної системи», створеної нами, педагогами й керівниками, ніколи не втратить своєї актуальності, оскільки по­становка завдань починається з аналізу ситуацій і виділення проблем в області організації освітнього процесу.

Навчити ставити завдання, виділяти головне й істотне, націлювати педагогічний колектив на вирішення завдань непросто. А ще складніше розвивати в педагогів почуття причетності до корпоративного успіху/ неуспіху спільної діяльності педагогів. Тому компетентність у поста­новці й виборі способів вирішення завдань стає наріжним каменем у даному напрямку аналізу (схема 9).

Вимогу «бути діагностичними стосовно навчально-виховної сис­теми» ми, в першу чергу, співвідносимо з тим, наскільки поставлені завдання (а чи були вони поставлені?) відповідають реальним освіт­нім, педагогічним і управлінським проблемам. А поставлені завдання вимагають відбору ефективних дій і створення належних умов для їх­ньої реалізації. Отже, аналіз процесу реалізації й вирішення освітніх, педагогічних і управлінських завдань, що стоять перед педколективом на навчальний рік, стає умовою аналітичної діяльності в закладі.

Проблеми організації освітнього процесу прямо пов'язані з вибо­ром педагогічним колективом освітньої програми, ступеню навчання, вікової паралелі, класу й кожного учня. І аналіз того, наскільки ефек­тивно розроблена освітня програма й програми, що випливають із зав­дань, навчальні плани для вирішення проблем організації освітнього процесу й результативності навчання, «замикає» аналітичне коло (див. схему 10 на с. 87).

 

 

 

 

Предметом аналізу стають питання якості й відповідності освітньої програми закладу, навчальних планів і навчальних програм, з одного боку, цілі і завдання самої освітньої установи з урахуванням її статусу, закріпленої акредитації, з іншого боку. Висока місія закладу поля­гає в тому, щоб, опираючись на державні вимоги в області стандартів і базового навчального плану, реалізувати освітній потенціал кожної дитини в період її навчання в школі. Для цього необхідно сконструю­вати ефективну для учня програму освітніх дій з урахуванням її віко­вих та індивідуальних особливостей. Викликаючий у керівників певні негативні емоції документ, що ми, як правило, спішно пишемо перед атестацією й акредитацією закладу, залишається в нашій круговерті аналітично не порушеним протягом усіх років, тоді як діяльність освіт­ньої установи по суті повинна бути спрямована на реалізацію завдань, висунутих цією програмою.

 

86

87

Адміністратор на уроці

Моделі аналізу уроку

 

Для зміни цих негативних установок ми повинні зрозуміти зміст даного документа і його роль в організації НВП. Для цього дозволимо собі переінакшити державно закріплений термін, відбивши завдання, що даний документ виконує.

Освітня програма школяра — це програма освіти, розроблена для дитини в даному навчальному закладі.

Освітня програна навчального закладу—це програма, що закріплює стратегічні завдання закладу, мету, зміст освітніх, педагогічних, управлінсь­ких дій і умови, в яких буде реалізована освітня політика закладу.

Тому аналіз НВП у даному напрямку, з одного боку, дозволить нам виді­лити проблеми, що стосуються питань якості, розробленості, розуміння й прийняття учасниками освітнього процесу освітньої програми як про­екту наших спільних дій. З іншого боку, аналіз за даним напрямком доз­волить здійснювати корегування поставлених завдань і відпрацьовувати механізм забезпечення умов для їхньої реалізації. Про які умови йдеться? Це нормативно-правові, фінансові умови й умови праці, які ми повинні забезпечити для реалізації завдань НВП. Це кадрові, програмно-методичні й власне освітні умови, що забезпечують виконання завдань з урахуванням контингенту учнів і структури класів/груп і напрямків освітньої політики закладу. Це мотиваційні умови, які ми зобов'язані створити для взаємодії учасників НВП, і організаційні умови, що включають тимчасові аспекти навчального року, періоду, тижня, навчального дня, позиції функціональ­ного поділу праці й координацію дій учасників освітнього процесу.

Аналіз даного напрямку дозволить нам від навчальних проблем учнів і оцінки результативності навчання й виконання школярами за­пропонованого навчального плану вийти на складний і високий рі­вень виявлення проблемних зон навчання, виховання й розвитку ди­тини в шкільний період її життя. І ставити нові освітні й педагогічні завдання з урахуванням внутрішнього закону розвитку дитини, про які нам говорив Д. Б. Ельконін: «Внутрішній закон полягає у виникненні нових завдань на основі розвинених можливостей».

Безумовно, шлях від освітньої програми закладу до програми освіти учня довгий і важкий. Тому технологічно ми розіб'ємо його на кілька рівнів: освітня програма закладу — освітня програма на сту­пені навчання — освітня програма вікової паралелі — освітня програма класу — освітня програма учня.

Дані рівні освітньої програми дозволяють нам сконструювати рів-неву структуру всього комплексу проблемно-орієнтованого аналізу (див. схему 11 на с. 89).

Схема 11

 

Пунктирні лінії, що обмежують аналітичні рівні, стають для нас ще й орієнтирами напрямків виділення тематичних аспектів проблемно-орієнтованого аналізу НВП.

Досить вагомий перелік можливих варіантів проблем, безумовно, може злякати будь-якого керівника. Але, по-перше, як стратегові, що розглядає перемогу (а саме так китайські імператори визначали своє щонайперше завдання), — краще бачити можливий комплекс проблем, але не у вигляді «проблемного місива», а в певному структурному по­рядку. А по-друге, як тактику, що усуває проблеми, — тепер уже ви­різняється взаємозалежна система дій педагогічного колективу. І, по-третє, чим ясніше ми побачимо причини, що породжують проблеми, тим чіткіше ми поставимо перед собою реальні завдання й розробимо план дій з їхньої реалізації, тим менше проблем буде в навчально-ви­ховному процесі.

За матеріалами газети «Управление школоіі» (№ 20/2005) видавничого дому «Первое сентября»

Аналіз відвіданого уроку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІБ вчміе.пі:		«+»	«-»	При­мітка
Основні компоненти уроку	1. Організація уроку.
	2. Постановка мети
	3. Виділення головного на уроці
	4. Своєчасний контроль
	5. Активна зайнятість учнів
	6. Самостійна робота
	7. Практична робота
	8. Чітка структура уроку
	9. Щільність уроку
	10. Результативність
	11. Рівень навчання
Форми й методи роботи	1. Проблемно-іюшукові
	2. Словесно-наочні
	3. Нові форми й методи
	4. Індивідуальний диферен­ційований підхід
	5. Використання ТЗН
Особистість	1. Уміння володіти класом
	2. Особиста культура
	3. Педагогічний такт
	4. Ерудиція
	5. Взаємини з учнями
Як Ви оцінюєте рівень професійної методичної майстер­ності вчителя в цілому? Потрібне підкресліть: дуже висо­кий, високий, середній, нижче середнього, низький

Рекомендації щодо спостереження за ходом уроку й оцінкою його раціональності При спостереженні за опитуванням школярів слід звернути увагу на такі моменти:

1. У якій формі було організоване опитування (в індивідуальній або фронтальній, усній, письмовій або лабораторній)?

2. Оцінка раціональності вибраної форми опитування.

3. Чи правильно було визначене місце опитування серед інших ета­пів уроку?

 

94

95

Адміністратор на уроці

Науково - освітній аналіз уроку

 

4. Чи оптимальними виявилися витрати часу на опитування в ході уроку?

5. Чи чітко була поставлена мета опитування (підхід до нової теми, перевірка знань, умінь)?

6. Чи вдалося її реалізувати повною мірою?

7. Чи прагнув учитель забезпечити навчальний характер опитування?

8. Активна участь в опитуванні всіх учнів.

9. Чи вміло виправлялися неточності, помилки, чи залучалися до цього учні?

 

10. Наскільки об'єктивно були виставлені й переконливо аргумен­товані оцінки?

11. Як зверталася увага на засвоєння головного?

12. На логічність плану відповіді?

13.   На міцність знань і вміння їх застосовувати на практиці?
При спостереженні за вивченням на уроці нового матеріалу важ­
ливо звернути увагу на наступне:

1. Чи були поставлені перед учнями основні завдання вивчення теми уроку, наскільки конкретно й чітко?

2. Доступність викладу навчального матеріалу.

3. Чи виділялося в ньому головне, істотне й чи концентрувалася на ньому увага учнів?

4. Чи оптимальним був темп вивчення нового?

5. Чи перевірявся ступінь розуміння учнями нового матеріалу під час його пояснення?

При закріпленні вивченого матеріалу необхідно звернути увагу на таке:

1. Чи сприяли підібрані вправи засвоєнню головного в даній темі?

2. Чи була диференційована допомога учням під час виконання завдань?

3. Додаткові завдання для найбільш підготовлених учнів?

4. Чи були типові помилки й складнощі, способи їхнього подолання?
При повідомленні домашнього завдання звернутії увагу:

1. Чи оптимальний його обсяг, складність, чи виконають його за той час, який приділяється на цей предмет для домашньої роботи?

2. Чи прокоментоване домашнє завдання?

3. Вимоги до оформлення.

4. Чи диференційоване домашнє завдання?

У центрі аналізу повинен бути зміст і результати, які проявляються в отриманих учнями знаннях, уміннях і навичках.

Самоаналіз проведеного уроку

№	Питання для підсумкового аналізу	Оцінка оп-тимальності дії вчителя
1	Як були сплановані й поставлені перед учнями за­вдання уроку?	Оптимально, не оп­тимально, поліп­шити планування деяких завдань
2	Як можна оцінити вибрану вчителем структуру ос­новних елементів уроку й час, виділений на кож­ний із них?
3	Як можна оцінити вибраний зміст уроку?
4	Чи можна вважати оптимальним (для даної теми, підго­товленості класу й можливостей учителя) вибране спо­лучення методів викладання, стимулювання й контролю: • при опитуванні; • при вивченні нового матеріалу; • при закріпленні; • при узагальненні вивченого
5	Наскільки вдалим виявилося сполучення загаль-нокласних, групових та індивідуальних форм ор­ганізації навчального процесу на уроці. Чи забезпе­чило воно диференційований підхід до слабовсти-гаючих і найбільш підготовлених учнів?
6	Чи раціонально використалися на уроці засоби на­очності, ТЗН та ін.?
7	Творче застосування наявних педагогічних іннова­цій, педагогічні досягнення на уроці: • складання опорних схем, конспектів; • використання навчальних програм; • складання завдань із розвиваючим змістом
8	Як можна оцінити стиль спілкування вчителя з уч­нями на уроці, дотримання педагогічного такту?
9	Чи дотримувалися на уроці необхідні гігієнічні умови, чи застосовувалися способи підтримки пра­цездатності учнів?
10	Наскільки успішно вирішені на уроці завдання ос­віти, виховання й розвитку школярів?
11	Чи правильно визначений обсяг, складність домаш­нього завдання, чи вміло проведений інструктаж?

Діяльність учителя на уроці

Рівні, оцінка в балах

 

недопус­тимий, 1 критич­ний, 2 допусти­мий, 3 оптималь­ ний, 4 Уміння чітко і зро­зуміло ви­значити мету і завдання уроку Мета та за­вдання не по­ставлені або майже не ставляться Мета і зав­дання уроку поставлені, але без будь-якої системи Мета і зав­дання не за­вжди чітко сформульо­вані Мета і зав­дання визна­чені точно, чітко і ясно Наявність чіткого плану План уроку не відповідає елементарним вимогам План уроку складений за шаблоном План уроку обгрун­тований, але не коре­гується зі змі­нами План уроку обгрунто­ваний і ко­ректується відповідно до умов, які виникли Реалізація наміченої мети і зав­дань у ході навчального процесу Мета і зав­дання уроку не реалізовані Мета і зав­дання уроку реалізовані частково Мета і зав­дання уроку реалізовані не повністю Мета і зав­дання уроку реалізовані повністю Ступінь роз­ криття теми, теоретич­ний рівень викладання матеріалу Матеріал пе-ренавантаже-ний зайвими фактами, го­ловні теоре­тичні поло­ження не виді­лені Матеріал викладено схематично, узагальнено, неперекон­ливо Матеріал викладено на переконли­вих прикла­дах, конкрет­них фактах, необхідних аргументах, але не були сформульо­вані теоре­тичні вис­новки Конкретні факти спів­віднесені за­гальними те­оретичними висновками правильно, головне чітко виді­лено вчите­лем, пере­конливо до­ведено Вико­ристання на­очності, ТЗН, дидактичних матеріалів Наочні посіб­ники, ТЗН і дидактичні матеріали не використо­вуються або майже не ви­користову­ються Наочні посібники, ТЗН і ди­дактичні ма­теріали ви­користову­ються рідко і малоефек­тивно Наочні посіб­ники, ТЗН і дидактичні матеріали обираються раціонально, але не завжди використову­ються ефек­тивно Наочні посібники, ТЗН і ди­дактичні матеріали обираються і використо­вуються ра­ціонально і ефективно

 

100

101

Адміністратор на уроці

Вибір керівником мети відвідування уроку

 

Продовження

 

Діяльність учителя на уроці

Рівні, оцінка в балах

 

недопус­тимий, 1 критич­ний, 2 допусти­мий, 3 оптималь­ ний, 4 Обґрунто­ваність ви­бору методів Методи, які застосовува­лись, не від­повідають меті та зав­данням уроку, змісту і ха­рактеру на­вчального ма­теріалу, готов­ності учнів до засвоєння Методи, які застосову­вались, від­повідають змісту і ха­рактеру нав­чального матеріалу, але не від­повідають меті та зав­данням уроку, готов­ності учнів до засвоєння матеріалу Методи, які застосовува­лись, відпові­дають змісту і характеру навчального матеріалу, го­товності учнів до засвоєння матеріалу, але не від­повідають меті і завдан­ням уроку Методи, які застосову­вались, від­повідають меті і зав­данням уроку, змісту і характеру навчального матеріалу, готовності учнів до за­своєння Диференці­йований під­хід до учнів Завдання ди­ференційо­вані за одним із параметрів (обсяг, зміст, складність); учитель про­водить інс­труктаж щодо організації ро­боти Завдання ди­ференційо­вані за обся­гом, змістом, складністю; учитель не проводить інструктаж щодо органі­зації роботи Завдання ди­ференційо­вані за одним із параметрів (обсяг, зміст, складність); учитель про­водить інс­труктаж щодо організації роботи Завдання ди­ференційо­вані за обся­гом, змістом, складністю; учитель про­водить інс­труктаж щодо органі­зації роботи Формування умінь само­стійної ро­боти Роботавчителя не сприяла формуванню умінь само­стійної роботи Робота з форму­вання умінь самостійної роботи учнів велась без урахування сформова-ності їхньої самостійної роботи Учитель у ро­боті врахо­вував рівень сформова-ності в учнів умінь само­стійної ро­боти, вказівки давались до шкільних джерел знань У роботі вчителя вра­ховувався рі­вень сфор-мованості умінь само­стійної ро­боти учня з позашкіль­ними джере­лами знань

Закінчення

 

 

Діяльність учителя на уроці	Рівні, оцінка в балах
	недопус­тимий, 1	критич­ний, 2	допусти­мий, 3	оптималь­ ний, 4
Облік і конт­ роль знань	Облік і кон­троль знань не відповіда­ють елемен­тарним вимо­гам	Облік і кон­троль знань ведуться стихійно	Облік і кон­троль знань не завжди обгрунтовані	Облік і кон­троль знань учнів обгрунто­вані
Якість само­ аналізу ре­ зультатів	Учитель не знахо­дить у своїй діяльності не­доліків	Учитель за­значає час­тину не­доліків, які є, але не може пояснити їхню при­чину	Педагог від­значив не­доліки в ро­боті та вка­зав позитивні сторони, але не може їх пояснити	Учитель відзначив недоліки та вказав по­зитивні сто­рони, окрес­лив шляхи удоскона­лення на­вчального процесу

102

Мета відвідування уроків

МЕТА ВІДВІДУВАННЯ УРОКІВ

А. ПАНЧЕНКО, Л. ГЛАЗУНОВА, методисти КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, м. Київ

1. Формування в учнів позитивних мотивів навчання.

2. Практична спрямованість уроку.

3. Розвиток активної пізнавальної діяльності, самостійності учнів через ефективне використання методів навчання.

4. Ефективність навчальної роботи на уроці, формування вмінь аналізувати, робити висновки і узагальнення.

5. Шляхи забезпечення розвитку пізнавально-практичної діяль­ності учнів.

6. Розвиток розумових здібностей учнів.

7. Стимулювання активності учнів, формування навичок самостій­ної роботи, розвиток відтворюючої і творчої уяви.

8. Організація навчальної діяльності учнів, доцільність структури уроку, взаємодія його компонентів.

9. Відповідність форм, методів, дидактичних завдань у структурі уроку.

 

10. Організація самостійної роботи, реалізація принципу «вчити учнів учитися».

11. Мовна культура. Культура спілкування.

12. Особистісний підхід учителя до виховання учнів у процесі на­вчально-пізнавальної діяльності.

13. Формування особистості засобами українознавства.

14. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках.

15. Розвиток логічного та образного мислення на уроках.

16. Ефективність використання дидактичного матеріалу на уроці.

17. Як учитель здійснює на уроці повторення, узагальнення та сис­тематизацію знань учнів.

18. Як педагог виконує рекомендації, дані йому під час атестації.

19. Як учитель забезпечує на уроці засвоєння учнями опорних знань, понять, явищ.

20. Виховання в учнів навичок самоконтролю та самовдосконалення через залучення їх до самостійної навчальної діяльності.

21. Виховання позитивного ставлення до навчання учнів через мо­тивацію навчальної діяльності учнів шляхом розкриття практичного значення теми, що вивчається.

105

Адміністратор на уроці

Мета відвідування уроків

 

• характер завдань (творчий, репродуктивний);

• наступність між класною і домашньою роботою;

• урахування індивідуальних особливостей;

• зв'язок із життям;

• обсяг;

• виховний і розвивальний характер;

• мотивація виконання домашніх завдань.

9. Санітарно-гігієнічний режим на уроці.

10. Дотримання учителем єдиних вимог до учнів.

11. Насиченість уроку, темп, раціональне використання часу.

12. Ступінь оволодіння учнями знаннями, уміннями і навичками. Обсяг знань.

13. Система письмових робіт учнів, якість їхнього виконання.

14. Організація вчителем позакласної роботи, використання різних джерел інформації.

106

107

Адміністратор на уроці

ведення вчителями документації, раціональності використання часу уроку, виконання санітарно-гігієнічного режиму. Висновки мають:

1. Відповідати меті відвідування.

2. Розкривати шляхи досягнення позитивних результатів і причини недоліків.

3. Характеризувати тенденцію змін, які відбуваються у праці учителя.

4. Відповідати фактичному стану справ.

5. Ураховувати досягнення науки та педагогічного досвіду.

6. Бути доказовими, переконливими.
Пропозиції мають:

1. Адресуватися конкретним особам і відповідати висновкам і меті відвідування.

2. Розвивати досвід учителя.

3. Спрямовуватися на ліквідацію причин, які породжують не­доліки.

4. Ураховувати реальність їхнього виконання у встановлені
терміни.

5. Бути конкретними і лаконічними.

АНАЛІЗ

ТА САМОАНАЛІЗ УРОКУ

ВАРІАНТ АНАЛІЗУ УРОКУ

В. ЛАВРУК, головний спеціаліст віддічу освіти Косовської РДА, Івано-Франківська обл.

Урок за типом_________ . Чіткість його визначається логічним

взаємозв'язком окремих структурних частин, які оптимально витри­мані часом, мають свою мету та зміст і відзначаються логічною завер­шеністю. Це підтверджує достатню культуру педагогічної праці.

Раціонально, вдумливо й дидактично грамотно визначена основна мета уроку, вона чітко випливає зі змісту навчального матеріалу, від­повідає віковим та інтелектуальним особливостям учнів класу та несе інформацію про кінцевий результат уроку.

Відповідно до місця уроку у темі, що вивчається, основної мети та за­вдань окремих його частин, які чітко формулюються перед учнями та узго­джуються з їхнім особистим досвідом, тип обрано правильно. Надана пе­ревага стійкій структурі уроку. З урахуванням особистісно орієнтованого підходу до навчання вчитель надає перевагу гнучкій структурі уроку.

Уміло проводиться мотивація навчальної діяльності учнів на всіх етапах уроку, що сприяє збудженню їхнього інтересу до вивчення но­вої теми, творчої діяльності.

Зміст уроку повністю відповідав вимогам навчальної програми та змісту поставлених завдань.

Кваліфіковано реалізовано принципи навчання______________ .

Це достатньо чітко проявилося___________________ .

Свідомому засвоєнню нового матеріалу слугувало методично пра­
вильно організоване повторення раніше вивченого матеріалу та актуа­
лізація опорних знань, умінь і навичок учнів. Належним чином було
проведено перевірку домашнього завдання. З цією метою вчителем
було використано такі форми роботи___________ . Вдале поєднання

109

Аналіз та самоаналіз уроку

Варіант аналізу уроку

 

форм (_______ ), прийомів (______________ ) опитування дозволило

вчителю опитати декілька разів весь клас (__________ учнів). Опти­
мально використано час на цю роботу. Перевірка знань учнів характе­
ризується чіткістю мети, повнотою. Опитування мало науковий харак­
тер, що, в першу чергу, обумовлювалося вмінням виправляти помилки
у ході відповіді та залученням до цієї роботи учнів.

Робота з вивчення нового матеріалу характеризується конкретністю і чіткістю реалізації основних завдань уроку. Виклад нового матеріалу відзначається логічністю, вмілим виділенням головного, істотного. Учитель розкриває зміст теми цікаво, доступно, з наукових позицій,

використовує останні досягнення_______________ . Новий матеріал

вивчається в процесі самостійної________________ роботи, яка має

творчий пошуковий характер. Це сприяє розвитку в учнів самостій­
ності, допитливості, їхній здатності встановлювати певні закономір­
ності у_____________ . Основні висновки учні робили самі, а вчитель

при цьому зберігав керівну роль.

Уміло пов'язує виучуваний матеріал з життям, виробничим оточен­ням і робить це так, що цей зв'язок випливає зі змісту виучуваного ма­теріалу та є його логічним продовженням.

Уміло був включений в урок матеріал_____________ з предмета

У ході подання нового матеріалу проводиться безпосередня пере­вірка якості розуміння його учнями. Засвоєння нового матеріалу шко­лярами на уроці є оптимальним.

Постановка вчителем питань стимулює розвиток розумових сил, не налаштовує на заучування, збуджує думку, виховує інтерес до навчання. Питання, які задає вчитель, вимагають вдумливого чи­тання, розуміння та осмислення матеріалу, але не його механічного за­учування. Учитель направляє хід думки учнів таким чином, щоб вони активно, зосереджено намагались побачити невидиме, зрозуміти при­ховане, розглянути незвичайне у звичайному (розумова активність).

Види роботи відповідали віковим особливостям учнів, дозволили педагогу активізувати їхню навчальну діяльність, учні були не пасив­ними слухачами, а активними учасниками.

Найбільш вдалими методами були_________ , прийо­
мами ___________ , формами________________ . Це дозволило вчи­
телю раціонально організувати роботу учнів на всьому уроці (на етапі

__________ ) та повною мірою здійснювати контроль за рівнем сфор-

мованості_________________ . Використання різних видів роботи

110

сприяло зниженню втомлюваності учнів у процесі роботи. Це пози­тивна сторона уроку, глибоко продумана вчителем.

Оптимально організовано самостійну роботу учнів під керівни­
цтвом учителя з урахуванням рівня їхніх навчальних можливостей.
Самостійна пошукова діяльність учнів на уроці забезпечувалася в про­
цесі співпраці вчителя і школярів. Учитель упродовж уроку (на етапі
_________ ) виступає у ролі консультанта, порадника. Колективна ро­
бота учнів вміло поєднується з виконанням індивідуальних диферен­
ційованих завдань.

Використання наочності та технічних засобів навчання

(___________ ), їх застосування дозволило не тільки доступно викласти

новий матеріал і закріпити його, але і зекономити час на вироблення практичних умінь і навичок в учнів на уроці. Це особливо важливо, бо попереджується перевантаження школярів в умовах домашньої роботи. Використання технічних засобів і засобів наочності допомогло учням глибше проникнути в суть виучуваного матеріалу.

Запитання вчителя до учнів спонукали їх до самостійних суджень і практичних дій. Це сприяло більш повній реалізації на уроці прин­ципу виховуючого та розвиваючого навчання. Протягом уроку вчи­тель добивається від своїх учнів грамотної і повної відповіді, точних формулювань.

Пропонує не тільки відтворити пройдений матеріал, але і виділити з нього найбільш істотне, підтвердити практичні навички теоретич­ними положеннями. Доповнює і поглиблює відповіді учнів, стимулює їх на активне, свідоме засвоєння матеріалу через низку запитань. Оп­тимальним у процесі перевірки є співвідношення теоретичних та прак­тичних завдань.

Слід відзначити вміння учнів гідно триматися під час відповіді як з місця, так і біля дошки, звернутися до вчителя, доповнити чи ви­правити відповідь товариша.

Показником пізнавальної активності й інтересу учнів до виучува­
ного було те, що вони поставили____ запитань до вчителя та до своїх

товаришів,________ учнів хотіли взяти участь в обговоренні питань,

поставлених перед ними,_______ учнів, які бажали доповнити, від-

корегувати відповідь однокласника.____ учнів негативно ставилися

до навчальної діяльності на уроці, до уроку в цілому.

Оцінювання роботи учнів проводилося відповідно до критеріїв, об'єктивно і аргументовано. Отримані учнями бали виставлено у що­денники. Відчутними є взаємо- та самоконтроль.

111

л

Аналіз та самоаналіз уроку

Варіант аналізу уроку

 

Позитивним у роботі вчителя з учнями на етапі усвідомлення ма­
теріалу є те, що він дає час на обдумування, використовує різні форми
роботи (______ ) та види наочності (_______ ).

Упродовж уроку знання________ застосовувались у вправах, учні

зробили__________ крок на шляху розвитку. Навчання здійснювало

вплив на розвиток і виховання школярів, бо вчитель ураховував на­
вчальні можливості кожного з них. Урок сприяв розвитку кожної ди­
тини, її пам'яті, мислення, волі. Упродовж уроку ефективно організову­
валась пізнавальна діяльність школярів. З цією метою було забезпечено
умови для продуктивної роботи мислення й уяви, через_______ вчи­
тель домагався зосередженості й стійкості уваги. Вдалим використан­
ням методів______ , форм_______ педагог домагався активності та са­
мостійності мислення учнів.

Майстерність учителя виявлялася в тому, що знання, набуті учнями на попередніх уроках, вдало застосовуються на цьому, повторення оп­тимально співвідноситься з вивченням нового матеріалу таким чином, що для повторення не потрібно спеціально виділяти час. Систематична робота вчителя в цьому напрямку дасть змогу повторювати учням ма­теріал без завдань для домашнього повторення за підручником.

Ефективною була робота протягом усього уроку з підготовки учнів
до тематичного оцінювання. Вона виявилася у__________ .

Увесь клас працював активно і з інтересом.

Заслуговує на увагу робота з вироблення культури навчальної праці. У кожного на парті є все необхідне. Вчителем підготовлені пам'ятки

з виконання___________ . У результаті при зміні одного виду роботи

іншим не витрачається дорогоцінний час. Записи в зошитах, на дошці ведуться чітко і акуратно. Учитель постійно організовує роботу шко­лярів із навчальною книгою.

З точки зору виховного впливу уроку треба відмітити особистість
вчителя. Спокійний тон, уважне і добре ставлення до учнів в поєд­
нанні з вимогливістю, манера звертатися до класу, витримка — все це
передається дітям і слугує еталоном людських відносин. Вихованню
сприяли засоби навчання, а саме естетика їхньої форми і змісту. Вихо­
ванню творчого потенціалу школярів сприяли вдало застосовані методи
та форми роботи. З метою виховання школярів (____________ ) вчи­
тель дохідливо, переконливо і яскраво використовує_________ .

Урок відзначається свідомою робочою дисципліною.

Продумано і своєчасно дано домашнє завдання. Зміст його ви­пливає з усього ходу уроку і має творчий характер, спонукає учнів

112

самостійно робити висновки, поглиблювати і завершувати роботу, роз­почату на уроці (вдосконалення вмінь вчитися, підготовка до оволодіння знаннями в класі, спостереження над предметами та явищами природи і праці, задоволення і розвиток багатогранних інтелектуальних запитів). Учитель зробив потрібні роз'яснення щодо виконання завдання і пере­вірив рівень розуміння ходу його виконання учнями. Попередив учнів про можливі труднощі під час виконання завдання та дав рекоменда­ції щодо їхнього подолання. Задаючи читати матеріал за підручником, учитель дає учням питання, над якими, читаючи, треба думати. Задані практичні завдання зорієнтовані на застосування, поглиблення знань. Задаючи їх, педагог показує, як треба зіставляти, осмислювати теоре­тичні закономірності з виконанням даного завдання (добре, що анало­гічна робота виконувалась у класі). Суттєву роль відіграє індивідуалі­зація домашнього завдання — це підтверджує, що вчитель вивчає сили, можливості, здібності кожної дитини.

На уроці створено належні матеріальні, морально-психологічні,
гігієнічні, естетичні умови. Урок проходить у чистому, добре провітре­
ному класі_________ .

Урок проведено у досить високому темпі, раціонально використано кожну хвилину.

Мети уроку досягнуто. Учні набули знань_____________ , прак­
тичних умінь____________ , вдосконалили загальнонавчальні уміння

і навички_____________ , на уроці формувалися__________ уміння,

__________ навички.

Урок має логічне завершення: проводиться перевірка завдань, які дано учням перед його початком. Висновки за уроком робить учитель (учні). Прийоми мотивації та організації навчальної роботи учнів уп­родовж уроку сприяють створенню такої ситуації, при якій учні відчу­вають задоволення від своїх успіхів у навчанні (ситуація успіху). Зміст уроку сприяв розвитку в учнів інтересу до навчання. Активна робота учнів у ході уроку дозволяє зробити висновок, що матеріал з теми за­своєно і мети його досягнуто.

Звертає на себе увагу кропітка, продумана, здійснювана з уроку в урок підготовка вчителя і учнів до активної роботи, система роботи вчителя з підготовки учнів до тематичного оцінювання. Урок прове­дено відповідно до обгрунтованого, чіткого плану, складеного вчителем у процесі підготовки до уроку. Він оптимально коригується викладачем відповідно до обставин.

113

Аналіз та самоаналіз уроку

Основні вимоги до висновку за наслідками спостереження уроку:

1. Органічний зв'язок з метою відвідування, фіксація ступеню його реалізації.

2. Бути обгрунтованими (характеризувати тенденції до змін, які від­буваються у діяльності вчителя).

3. Розкривати причини позитивних результатів та недоліків.

4. Бути об'єктивними (виробляти їх на основі фактичних даних про рівень навчання і виховання учнів на уроці).

5. Бути конкретним (торкатись тих чи інших сторін уроку, що впли­вають на якість навчально-виховного процесу).

6. Бути конкретними, переконливими, чіткими.

7. Мають бути сформовані на наукових засадах (на основі сучасної теорії навчання та виховання).

Вимоги до рекомендацій, які даються вчителеві після відвіду­вання уроків:

1. Відповідати висновкам і меті відвідування.

2. Орієнтувати вчителя на усунення причин, що зумовили не­доліки.

3. Бути реальними (вчитель зможе їх виконати, а школа створити необхідні умови).

4. Бути конкретними.

5. Передбачити розвиток наявного у вчителя досвіду.

6. Мати дійовий характер (передбачати наступний контроль за їх­нім виконанням).

ЯК АНАЛІЗУВАТИ УРОК

Для чого аналізується урок? Відповісти на це питання не так просто, хоча б тому, що існує безліч видів аналізу й у кожного — своя мета.

Аналіз — логічний прийом пізнання, що представляє собою уявне розкладання предмета (явища, процесу) на частини, елементи або оз­наки, їхнє зіставлення й послідовне вивчення з метою виявлення іс­тотних, тобто необхідних і певних якостей і властивостей. Він необ­хідний для:

• підвищення якості навчання;

• поліпшення процесу викладання;

• осмислення вчителем сукупності власних теоретичних знань, спо­собів, прийомів роботи в їхньому практичному застосуванні у взаємодії із класом і конкретними учнями;

• для оцінки своїх слабких і сильних сторін;

• визначення нереалізованих резервів, уточнення індивідуального стилю діяльності.

Сам по собі аналіз уроку як процес усвідомлення й самопізнання формує у вчителя аналітичні здібності, розвиває інтерес і визначає не­обхідність вивчення проблем навчання.

У зв'язку з цим, мета даної статті полягає в тому, щоб ознайомити вас із різними видами аналізу уроків, продемонструвати можливості їхнього використання в різних освітніх парадигмах.

Зразковий алгоритм аналізу традиційного уроку

1. Загальні відомості про урок: дата, клас, устаткування, ТЗН.

2. Організація уроку: початок уроку, підготовленість класу до уроку, уміння вчителя мобілізувати увагу учнів на навчальну роботу, створення робочої обстановки в класі.

3. Тема й основні завдання уроку: доведення до учнів теми уроку, освітніх, виховних, розвиваючих завдань уроку.

4. Організаційні сторони уроку: структура уроку; відповідність структури уроку його змісту й цілям; взаємозв'язок етапів уроку, видів навчальної діяльності; доцільність розподілу часу на уроці; зайнятість учнів на уроці; сполучення колективних, групових і індивідуальних форм роботи.

115

Аналіз та самоаналіз уроку

Як аналізувати урок

 

5. Зміст діяльності вчителя й учнів на уроці: ефективність вико­ристання раніше набутих знань, умінь і навичок, виховання в процесі навчання, ефективність використання життєвого досвіду школярів з ме­тою розвитку в них пізнавальної активності, самостійності.

6. Відповідність застосованих методів вивчення нового ма­теріалу цілям, змісту уроку, а також віковим особливостям учнів.

7. Роль і місце самостійної роботи на уроці: місце підручника, використання наочності, характер питань і завдань.

8. Психологічні основи уроку: розвиток уваги, пам'яті, мислення, уяви, активності, сприйняття учнів; ритмічність уроку: чергування лег­кого матеріалу з важким, письмових видів діяльності з усними; наван­таження протягом уроку.

9. Доцільність дидактичних завдань, поставлених перед домаш­ нім завданням: наявність, обсяг, характер домашніх завдань.

 

10. Індивідуальний підхід: стиль роботи вчителя, педагогічний такт, кругозір, уміння триматися й керувати класом, оцінка знань і діяльності учнів на уроці, дотримання гігієнічних правил, умов підтримки пра­цездатності учнів на уроці.

Висновки й пропозиції.

Самоаналіз уроку вчителем

Основні вимоги до самоаналізу: місце уроку, що розбирається, у сис­темі уроків з досліджуваної темі, обгрунтування освітньої й виховної цілей уроку й виконання наміченого плану уроку, характеристика класу й мотивація відбору навчального матеріалу для даного уроку, психоло­гічна й педагогічна оцінка системи навчальних завдань і вправ, вико­наних учнями на уроці, оцінка розвитку самостійного мислення учнів на уроці. Мотивація вибору методів уроку, оцінка відповідності даних методів цілям і змісту уроку, виконанню поставлених завдань, задо­воленість або незадоволеність учителем уроком (його окремими час­тинами); заходи, намічені вчителем щодо усунення недоліків, оцінка н обґрунтування досягнутих на уроці результатів. Самооцінка як одна з умов творчої праці вчителя.

Самоаналіз уроку

1. Яке місце даного уроку в темі, розділі, курсі; чи пов'язаний він із попередніми, на що в них опирається? Як цей урок працює на на­ступні уроки? У чому його специфіка?

2. Яка характеристика реальних навчальних можливостей учнів даного класу? Які особливості учнів були враховані мною при плану­ванні уроку? Чи опиралася на діагностику загальнавчальних спеціаль­них умінь?

3. Які завдання я вирішую на уроці: а) загальноосвітні; б) виховні; в) розвиваючі? Чи була забезпечена їхня комплектність? Які завдання були для мене головними, стрижневими, як урахувано в завданнях особ­ливості класу й окремих груп школярів?

4. Чому обрана структура уроку була раціональна для рішення цих завдань? Чи раціонально виділений час на опитування вивченого нового

матеріалу, закріплення, розбору домашнього завдання (якщо урок ком­бінований)? Логічний зв'язок між різними етапами уроку.

5. На якому змісті (на яких поняттях, ідеях, положеннях, фактах) ро­биться головний акцент на уроці й чому? Чи виділений об'єкт міцного засвоєння, тобто із усього розказаного виділити головне ясно й чітко, щоб діти не загубилися в обсязі другорядного?

6. Яке сполучення форм навчання було обрано для розкриття но­вого матеріалу й чому? Чи необхідний диференційований підхід до уч­нів? Що покладено в основу диференціації? Що диференціювалося? Тільки обсяг, або тільки зміст, або ступінь допомоги, зробленої учнем, або все в сукупності?

 

8. Як був організований контроль за засвоєнням знань, умінь, нави­чок учнів? У яких формах і яких методах він здійснювався?

9. Як використався на уроці навчальний кабінет? Чи доцільно ви­користалися засоби навчання?

 

10. За рахунок чого на уроці підтримувалася психологічна атмо­сфера, у чому конкретно проявлялася культура спілкування із класом, групою? Поведінка у критичній ситуації? Як був реалізований вихов­ний вплив особистості викладача?

11. За рахунок чого забезпечувалася висока працездатність учнів протягом усього уроку?

12. Які були продумані запасні ходи для непередбаченої ситуації? Чи були передбачені інші методичні варіанти проведення уроку?

13. Чи вдалося повністю реалізувати всі поставлені завдання? Якщо не вдалося, то чому? Які?

За матеріалами сайту у/у^мі.ейи.Ьи

 

118

 

Психолого -

ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УРОКУ

Л. КВАШКО, кандидат педагогічних наук, с. Черніговка, Приморський край, Росія

Виконання дидактичних принципів навчання /. Принцип науковості:

а) дотримання логіки викладу навчального матеріалу;

б) зміст навчального матеріалу не містить фактичних помилок, від­
повідає розвитку сучасних наукових знань;

в) у процесі викладання вчитель не обходить наукові проблеми, спірні
питання, висвітлюються перспективи розвитку наукових знань.

2. Принцип проблемності:

а) учитель використовує проблемний виклад навчального ма­
теріалу;

б) на уроці проводиться пошук рішення навчального завдання ра­
зом із викладачем;

в) у ході заняття учні шукають рішення навчального завдання са­
мостійно.

3. Принцип наочності:

а) при навчанні дотримується міра в наочному поданні досліджу­
ваного матеріалу, не губиться головний його зміст;

б) спостереження учнів систематизовані, співвідношення причин
і наслідків можуть бути ними встановлені;

в) мова вчителя інформативна, виразна, зрозуміла.

4. Принцип активності й свідомості:

а) усім учасникам навчального процесу зрозумілі мета й завдання
майбутньої роботи;

б) добре налагоджене взаємонавчання, учень навчається самоаналізу
й самооцінці, думає й діє самостійно;

в) навчання опирається не на авторитет учителя, а на докази
й логіку.

5. Принцип доступності:

а) на уроці виконується правило поступового ускладнення навчаль­ного матеріалу;

120

__________ Психолого - педагогічний аналіз уроку______________

б) на навчальному занятті використовуються ті методи навчання,
які відповідають даному віку дітей і їхньому розвитку;

в) при першому ознайомленні з новим матеріалом вивчається
головне, а надалі вводяться нові факти, розширюються й поглиблю­
ються знання.

6. Принцип систематичності й послідовності:

а) структура уроку добре продумана вчителем; не залишається без
уваги жодне питання;

б) забезпечується наступність навчання;

в) реалізується логіка формування теоретичних знань: об'єкт ви­
вчення — теорія — інструментарій — наслідки — межі застосування
знань.

7. Принцип завершеності навчання:

а) застосовувані методи навчання відповідають його змісту;

б) перехід від першого рівня засвоєння знань до другого і третього
здійснюється з обов'язковою фіксацією факту засвоєння;

в) застосовуються аналогії, порівняння, зіставлення, протистав­
лення.

8. Принцип розвитку навчальної діяльності:

а) ступінь усвідомлення учнем пізнавального завдання, актуалізації
мотивів його рішення;

б) ступінь сприйняття й розуміння нової інформації;

в) входження учня в «зону найближчого розвитку» і перенесення
освоєних способів діяльності в нові умови.

9. Принцип виховного впливу уроку:

а) позитивний вплив професійних, особистісних якостей учителя;

б) вимоги педагога не викликають негативної реакції в учнів, про­
тягом уроку домінують і розвиваються позитивні почуття й емоції;

в) на всіх етапах уроку ефективно організована навчально-пізна­
вальна діяльність учнів.

Облік психологічних аспектів навчання 1. Організація уваги учнів:

а) учитель здатний мобілізувати увагу учнів різними способами:

• через пряму вимогу;

• пов'язуючи досліджуваний матеріал із життям школярів;

• за допомогою використання цікавої інформації і проблемних си­туацій;

121

.... ЧІП ... І ... ІІІШІІІІІІІІР ^^

А н а ліз т а самоаналіз уроку

б) викладач уміє підтримати й розвити увагу через чітку організа­цію уроку, його темп, динаміку, розмаїтість видів роботи, самостійну розумову діяльність учнів і їхнє заохочення.

2. Використання різних видів нам 'яті:

а) на уроці створюються умови для успішного запам'ятовування
й попередження забування навчального матеріалу: вивчення матеріалу
з різних точок зору, його значеннєве й логічне угрупування;

б) використовуються на уроці ситуацій, під час яких «включаються»
різні види пам'яті (моторна, образна, словесно-логічна, емоційна).

3. Розвиток мислення:

а) ставляться навчальні завдання, що вимагають осмислення, по­
яснення, доказів;

б) учитель домагається від учня оволодіння прийомами самоконт­
ролю й самоаналізу помилок.

Доцільність застосованих методів навчання /. Пояснювально-ілюстративні методи навчання:

а) застосування пояснювально-ілюстративних методів при пояс­
ненні нового й об'ємного матеріалу в ході розповіді вчителя, його
бесіди із класом, читання учнями підручника або додаткової літера­
тури, показу відеофільму;

б) резюмування й короткий виклад педагогом закінченого фрагмента
навчального матеріалу, узагальнення висновків по темі бесіди;

в) пред'явлення учнем готового плану викладу нового матеріалу,
переформулювання питань, що полегшують розуміння їхнього змісту,
інструктаж з виконання навчальних дій.

2. Репродуктивні методи:

а) застосування для відтворення знань за зразком, правилами, з опо­
рою на схему або алгоритм;

б) відтворення вже вивченого матеріалу, для заповнення схем і таб­
лиць, розкодування алгоритму, опису об'єкта;

в) наведення учнями власних прикладів, що підтверджують пра­
вило, властивість, закон.

3. Частково-пошукові й дослідницькі методи навчання:

а) для організації творчої діяльності учнів застосовувалися: вису­вання й аргументація гіпотез, пошук «прихованих» ланок міркування, вибір правильного шляху рішення, пошук помилок у нібито правиль­них міркуваннях;

____________ Психолого - педагогічний аналіз уроку______________

б) організація спостережень для постановки дослідницької проб­
леми самими учнями, для виокремлення сутності явища;

в) самостійне рішення нестандартних завдань і завдань підвищеної
складності, складання учнями аналогічних завдань.

АНАЛІЗУЄМО УРОК

Самоаналіз уроку

1. Місце даного уроку в темі.

2. Виховні функції уроку.

3. Навчальні можливості й рівень підготовленості учнів.

4. Відповідність методів викладання цілям уроку.

5. Зворотний зв'язок між учнями й учителем, активність учнів.

6. Використання групових, колективних та інших форм навчання.

7. Диференційований підхід у навчанні.

8. Дотримання дозування часу на уроці.

9. Рівень подачі домашнього завдання.

 

10. Психологічний і емоційний клімат протягом уроку.

11. Оцінка результатів навчання й підведення підсумків.

Аналіз уроку

 

№ з/п

Хід уроку

Зауваження

 

 

+ - 1 Тема. Тип. Структура уроку     2 Готовність учителя й учнів до уроку, запізнення на урок     3 Методи й прийоми опитування, пояснення й закріп­лення нового матеріалу, домашнє завдання     4 Активність учнів на уроці, їхня зайнятість, якість знань     5 Дисципліна на уроці     6 Використання наочних і технічних засобів навчання на уроці     7 Уміння вчителя бачити весь клас. Зовнішній вигляд, пе­дагогічний такт, емоційність і культура мови     8 Підведення підсумків уроку     9 Загальні висновки    

Розділ 3. Аналіз та самоаналіз уроку

В. Лаврук. Варіант аналізу уроку.................................................... 109

Як аналізувати урок.............................................................................. 115

Л. Квашко. Психолого-педагогічний аналіз уроку...................... 120

Аналізуємо урок.................................................................................... 126

1

розділ

ВИМОГИ ДО УРОКУ

СУЧАСНИЙ УРОК :

ТРАДИЦІЙНІ

ТА ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ

Л. ПОКРОЄВА, кандидат педагогічних наук, доцент, ректор ХОНМІБО, м. Харків 3. РЯБОВА, проректор з науково-методичної роботи ХОНМІБО

0. БАЙНАЗАРОВА, завідувач Центру моніторингу якості освіти

1. КАПУ СТІН, методист Центру моніторингу якості освіти

С. СТАВИЦЬКИИ, методист Центру моніторингу якості освіти

Основною формою організації навчально-виховного процесу в су­часному загальноосвітньому навчальному закладі є класно-урочна сис­ тема. Одиницею даної системи виступає урок. За статистикою, уроку відводиться 98 % усього навчального часу.

Урок — більш або менш закінчений відрізок або «клітинка» педа­гогічного процесу. У ньому, як сонце у краплині води, відображаються всі його сторони. Якщо не вся, то значна частина педагогіки концент­рується на уроці.

Урок як форма організації навчального процесу у школі виник давно, але з того часу він постійно змінюється, набуває нових форм та змісту.

Як домогтися високої якості навчання на кожному уроці? Це пи­тання хвилює сьогодні кожного вчителя. Відповідь: традиційні форми і методи потрібно використовувати разом з інноваційними підходами.

Сучасний урок — це, перш за все, урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становленим особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за ви тії ченими метою та завданнями.

При цьому суто інформаційне навчання треба поступово переводи '* на мотиваційне, коли на першому плані — свідома пізнавальна дім* цість учнів, а вчитель, спостерігаючи, тільки допомагає дітям у *••• ній конкретній навчальній ситуації використовувати свої мож;ин*» »•

______ Сучасний урок : традиційні та інноваційні підходи___________

та розвивати свої здібності, отримуючи впевненість у своїх діях. Тільки учень, який чітко уявляє, що він хоче від навчання, буде свідомо на­вчатися й активно засвоювати зміст освіти.

Нижче подано методичні матеріали щодо організації та проведення сучасного уроку. У схемах та таблицях розкриті основні підходи та ви­моги до сучасного уроку, його типи, структура, методологія.

І. Місце організаційних форм у процесі навчання (за В. І. Лозо­вою, Г. В. Троцько) (схема 1).

Схема 1

II. Суттєві ознаки організаційних форм (за В. І. Лозовою,

Г. В. Троцько).

Форма (від лат. ґоппа) — 1) зовнішній контур; 2) спосіб існування та вираження змісту; 3) устрій, структура, побудова.

Суттєвими ознаками поняття «організаційна форма» є (схема 2):

• характер спілкування;

• розподіл навчально-організаційних функцій;

• добір і послідовність ланок навчальної роботи;

• режим — часовий і просторовий.

Схема 2

 

Форми навчання визначаються як цілеспрямована організація спіл­кування в процесі взаємодії учителя й учнів, що характеризується роз­поділом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом — часовим і просторовим.

 

4

5

Вимоги до уроку

Сучасний урок : традиційні та інноваційні підходи

 

З історії світової освітньої практики відомі різноманітні форми ор­ганізації навчання. їхнє виникнення, розвиток, зміни завжди були де­терміновані соціальними потребами та інтересами держави.

Найдавнішою формою було індивідуальне навчання, яке потім поєд­нувалось із індивідуально-груповим. Індивідуально-групові форми по­чали запроваджуватися в освітній практиці в XVI ст.

З виникненням певних потреб в освіті, обумовлених прогресивним соціально-економічним розвитком, ця сфера стає все більш масовою, у зв'язку з чим виникла класно-урочна система навчання. Ця система зберігається і сьогодні як основна форма організації навчання.

Вибір форм навчання залежить від мети уроку, змісту навчального матеріалу, технологій та методів навчання, які допоможуть досягти кращих результатів.