III . Чинники впливу на розвиток уроку як форми організації навчального процесу

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Урок — це динамічна варіативна форма організації навчальних занять на основі взаємодії учителя та учнів, при якій зберігаються часові рамки, постійний склад учнів і певна дидактична організація, яка включає зміст, форми, методи та засоби навчання, які систематично

застосовуються для вирішення завдань навчання, виховання та розвитку учнів у процесі навчання.

На урок, як складову навчально-виховного процесу, впливають такі чинники:

• соціокультурні та економічні умови розвитку суспільства;

• державне замовлення школі на підготовку майбутніх громадян, здатних задовольнити актуальні потреби суспільства;

• державні стандарти та програми з їхніми цілями та предметним змістом;

• сучасні педагогічні концепції та технології з їхніми цілями, принципами, організацією навчання;

• особистість учителя (його стиль спілкування з учнями, рівень фахової підготовки, ступінь володіння методичними прийомами та вмінням враховувати психологічні особливості кожного учня тощо).

Основні ознаки уроку як форми організації навчальної діяльності:

1. Постійний склад учнів.

2. Регламентованість часом та включення до розкладу.

3. Систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок, досвіду творчої діяльності та соціальних відносин забезпечується через взаємодію вчителя та учнів.

4. Використання різноманітних форм організації навчально-виховного процесу (фронтальних, парних, групових, індивідуальних) і методів навчання (традиційних, активних, інтерактивних).

5. Наявність систематичного контролю навчальних досягнень учнів.

Вимоги до уроку

На сьогодні у класно-урочній формі організації навчання виділяють певні недоліки, а саме:

• побудова уроку за схемою «опитування — пояснення — закріплення» не забезпечує умов реалізації принципу розвивального навчання, оскільки орієнтує учнів на засвоєння знань, а не на самостійну пізнавальну діяльність;

• урок спрямований на формування в учнів наукових знань без урахування закономірностей розвитку розумової діяльності;

• переважає цільова установка, яка спрямована на діяльність учителя;

• складність здійснення індивідуального підходу до учнів, орієнтація вчителя на учня середнього рівня можливостей.

Таким чином виникає потреба в модернізації класно-урочної системи через:

• зміну характеру взаємодії учасників навчального процесу, що передбачає виконання вчителем функцій фасилітатора (від англ. гасіїііаіе — полегшувати, сприяти);

• запровадження інтерактивних методів навчання, в основу яких покладено спілкування як двосторонній процес, у якому учень-учитель або учень-учень обмінюються думками, інформацією, що надає учням можливість для формування основних пізнавальних умінь, навичок і зразків поведінки в суспільстві;

• запровадження особистісно орієнтованих технологій навчання, цілі якого полягають у визначенні життєвого досвіду кожного учня, рівня інтелекту, пізнавальних здібностей, у формуванні позитивної мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потреби в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

• спрямованості освітнього процесу на формування і розвиток ключових і предметних компетентностей особистості;

• спрямованості навчальної діяльності на соціалізацію особистості, яка є процесом становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості та поведінки, що регулюють її взаємини з суспільством.

• запровадження у навчальному процесі інформаційно-комуніка ційних технологій;

• запровадження комплексу процедур спостереження, поточного оцінювання та на їхній основі коригування освітнього процесу.

_____ Сучасний урок : традиційні та інноваційні підходи________

VI. Вимоги до уроку.

Під час конструювання, організації та проведення уроку необхідно дотримуватись певних вимог. У педагогічній науці можна знайти різні підходи до визначення їхнього складу. У систематизованому вигляді вимоги до уроку сформульовані у працях В. Оніщука, який виділяє такі їхні групи:

1. Виховні вимоги, які передбачають реалізацію виховних функцій навчання (єдність морального, етичного, трудового виховання, формування світогляду політичної культури школяра, формування ініціативи, відповідальності, сумлінності, працелюбства тощо).

2. Дидактичні вимоги, які полягають у реалізації принципів навчання, чіткому визначенні мети, завдань навчання, організації роботи та забезпеченні зворотного зв'язку.

3. Психологічні вимоги. Учитель повинен ураховувати психологічні особливості учнів, їхні реальні навчальні можливості, стимулювати позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності, формувати позитивну мотивацію.

4. Валеологічні вимоги, які спрямовані на забезпечення на уроці умов, що не шкодять здоров'ю учнів. Вони пов'язані не тільки з дотриманням режиму провітрювання, норм освітлення, розміру та розміщенню парт, а й створенням позитивного мікроклімату в класі, здійсненням профілактики гіподинамії, розумової перевтоми учнів тощо.

5. Дотримання правил безпеки роботи та охорони праці учнями і вчителем є необхідним елементом процесу навчання. їхній перелік передбачений вимогами до оформлення та обладнання навчальних кабінетів. Виконання вимог щодо поведінки учнів та вчителя у навчальних кабінетах регламентується відповідними інструкціями з безпеки праці, про ознайомлення з якими вони засвідчують у відповідних журналах та на відповідних сторінках класних журналів.

6. Організаційні вимоги полягають у використанні різних форм
залучення учнів до виконання запланованих видів навчальної діяль
ності, стимулюванні та оцінюванні їхньої роботи, прогнозуванні ре
зультатів.

VII . Цілепокладання та цілереалізація уроку (схема 6, табл. 1).
Функціонування будь-якої системи, у тому числі уроку, завжди

пов'язане з процесом цілепокладання та цілереалізації.

Цілепокладання — це процес формування мети на основі врахування особливостей виконавців діяльності, у ході якого передбачається досягнення певних результатів.

₂ « 9

Вимоги до уроку__________________________

______ Сучасний урок : традиційні та інноваційні підходи___________

Мета уроку — основа ефективної діяльності вчителя та учнів, що визначає характер їхньої взаємодії. Вона реалізується у спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу.

У дидактиці зміст цілепокладання знайшов відображення у триєдиній меті уроку, яка конкретизує можливості навчання, розвитку та виховання учнів під час опануваннями учнями навчального матеріалу.

Мета уроку не виникає стихійно, а узгоджується із цільовими установками, визначеними до курсу або розділу, стандартами освіти, ураховує особливості учнівського колективу та відображає можливості вчителя.

У меті уроку формулюється ключовий результат, до якого повинні прагнути учасники навчального процесу, і якщо вона визначена нечітко чи вчитель погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення, ефективності уроку важко досягти.

Суттєвими ознаками цілі є:

• модель бажаного результату;

• прагнення його досягти.

Способи визначення цілей навчання (за М. Кларіним):

• через зміст предмета (вивчити певне явище тощо);

• через діяльність учителя (ознайомити учнів із..., продемонструвати прийоми тощо);

• через внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистіс-ного й інших видів розвитку учнів (формувати вміння, навички..., розвивати мислення... тощо);

• через діяльність учнів (дослідити певне явище, розв'язати задачі тощо).

Цілереалізація — це процес, під час якого ціль із внутрішньої мети переходить у наслідок — результат діяльності.

VIII . Типологія уроків.

Уроки, що є складними педагогічними утвореннями, як і всі складні явища, можуть бути поділені на типи за різними ознаками. Урок здавна був об'єктом класифікації, але до цього часу ця складна проблема не вирішена і в педагогіці єдина типологія уроків відсутня.

Аналізуючи зазначені класифікації, можна визначити, що їх побудовано на основі логіки засвоєння знань (див. табл. 2 на с. 12).

Однак необхідно зазначити, що в дидактиці, крім класифікації уроків за цілями, існують інші підходи щодо класифікації. Це:

• за способом проведення (урок-лекція, урок-бесіда, урок-прак-
тичне заняття тощо);

Вимоги до уроку

Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи

Таблиця 2

№	Автор	Класифікація	Джерело
1	Ю. Б. Зотов	1. Комбінований урок. 2. Урок засвоєння нових знань. 3. Урок закріплення нових знань, їхня систематизація, фор мування вмінь, навичок. 4. Урок контролю та оціню вання знань учнів	Зотов Ю. Б. Органи-зация современного урока: Кн. для учителя / Под ред. П. И. Пид-касистого. — М.: Про-свещение, 1984. — 144 с.
2	В. А. Оніщук	1. Урок засвоєння нового ма теріалу. 2. Урок засвоєння навичок і умінь. 3. Урок використання знань, умінь, навичок. 4. Урок узагальнення та систе матизації. 5. Урок контролю, корекції знань, умінь, навичок. 6. Комбінований урок	Онищук В. А. Типьі, структура и методика урока в школе. — К.: Радянська школа, 1976.—183 с.
3	М. І. Махму- тов	1. Урок вивчення нового ма теріалу. 2. Урок удосконалення знань, умінь, навичок. 3. Комбінований урок. 4. Урок контролю та корекції знань, умінь, навичок	Махмутов М. И. Сов-ременньїй урок. — М: Педагогика, 1985. — 184 с.
4	І. Я. Лернер	1. Урок, у якому наявні всі етапи засвоєння знань (комбі нований). 2. Урок, у якому випущені один або декілька етапів засвоєння знань	Лернер И. Я. Процесе обучения и его законо-мерности. — М.: Зна-ние, 1980.— 96 с.
5	Ю. А. Конар- жевський	1. Комбінований урок. 2. Урок засвоєння нових знань. 3. Урок закріплення вивченого матеріалу. 4. Урок повторення. 5. Урок узагальнення та сис тематизації навчального ма теріалу. 6. Урок перевірки та оцінки знань	Конаржевс-кий Ю. А. Анализ урока. — М: Центр «Педагогический по-иск», 2000. — 336 с.

Закінчення табл. 2

№	Автор	Класифікація	Джерело
6	0. Я. Сав-ченко	1. Урок вивчення нового матеріалу. 2. Урок закріплення та застосування знань, умінь, навичок. 3. Урок повторення та узагальнення знань, умінь. 4. Урок перевірки та контролю результатів навчання. 5. Комбінований урок	Савченко 0. Я. Дидактика початкової школи — К.: Абрис, 1997. —416 с.

• за характером пізнавачьної діяльності (урок первинного закріплення знань, урок утворення нових понять тощо);

• за ступенем самостійності учнів (урок самостійної роботи, урок роботи педагога з групою тощо).

Прагнення вчителів досягти найкращих результатів у розв'язанні освітніх завдань спонукає їх до створення нестандартних уроків, структура яких не може бути підведена під алгоритм класичного уроку, а тому їх важко класифікувати. Вони складають окрему групу. До таких уроків можна віднести такі:

• інтегровані уроки;

• уроки-конференції;

• уроки-реквієми;

• уроки-диспути;

• уроки-дослідження;

• уроки-полеміки;

• уроки-конкурси учнівських проектів;

• уроки-подорожі;

• рольові та ділові ігри тощо.

Кожний нетрадиційний урок має свою композицію та свій сценарій. Побудова нестандартного уроку — справа непроста, це під силу вчителю, який досконало володіє традиційними дидактичними методами та прийомами навчання, відзначається творчим підходом до організації навчальної діяльності.

IX . Структура уроку (за Ю. А. Конаржевським).

Комбінований урок:

1. Організаційний етап.

Вимоги до уроку

Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи

2. Етап перевірки домашнього завдання.

3. Етап всебічної перевірки знань.

4. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

5. Етап засвоєння нових знань.

6. Етап закріплення нових знань.

7. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок засвоєння нового матеріалу:

1. Організаційний етап.