Професійна реабілітація та працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, які не досягли пенсійного віку

 

Положення осіб з обмеженими можливостями на ринку праці    Особи з інвалідністю є найбільш уразливими внаслідок обмеження життєдіяльності, яка викликана порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності їх соціального захисту.

Статистичні дані свідчать про високий рівень інвалідізації населення країни та необхідність розробки і реалізації певних заходів, спрямованих на включення осіб з інвалідністю у сферу трудових відносин для підвищення рівня та якості їх життя. Для того щоб людина з обмеженими можливостями ефективно функціонувала у суспільстві та почувалась забезпеченою, незалежною та корисною суспільству та родині, їй необхідно працювати.

Соціальними наслідками безробіття осіб з обмеженими можливостями є малозабезпеченість, соціально-психологічна депривація, низька комунікабельність, побутова ізоляція тощо. Проте слід зазначити, що бар’єр між особою інваліда і продуктивною працею може обумовлюватися і відсутністю трудової мотивації з його боку. Особливою проблемою є наявність споживацької позиції у осіб з обмеженими можливостями та сподівання на допомогу з боку держави. Жалість до себе, недоброзичливе відношення до оточуючих, прагнення звинуватити когось у своєму дефекті, прагнення ізоляції або вибір асоціальної поведінки (жебрацтво, алкоголізм) − все це ускладнює соціальні контакти в процесі взаємодії інваліда з оточенням та не сприяє його інтеграції у суспільство.

У той же час практика використання праці осіб з інвалідністю у розвинутих країнах світу, за умови надання їм можливості виконувати роботу, яка відповідає їх кваліфікації, інтересам та здібностям, показала, що люди з інвалідністю можуть бути цінними працівниками, успішними бізнесменами, що спростовує помилкове уявлення про їх нездатність до праці. У розвинутих країнах світу існує тенденція до суспільного визнання цієї групи людей як осіб з «безмежними можливостями», творчих та талановитих. Цьому сприяють і систематичні організації параолімпійських ігор, різноманітні творчі фестивалі тощо [10].

Тому в країнах світу усе більше закріплюється усвідомлення того, що люди з інвалідністю являють собою великий потенціал, який у більшій мірі не використовується, що вони можуть робити суттєвий внесок у розвиток національної економіки, що їх працевлаштування дозволяє зменшити видатки на виплату допомоги з інвалідності та скоротити бідність, оскільки між інвалідністю та бідністю існує тісний зв’язок.

Фундаментальні ідеї політики стосовно інвалідів, основні засади та соціальні стандарти у сфері трудової зайнятості інвалідів і сприяння їх професійній реабілітації викладено в ряді міжнародних документів, прийнятих Організацією Об’єднаних Націй та Міжнародною організацією праці, таких як: Декларація про права інвалідів, Всесвітня програма дій стосовно інвалідів, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів» та Конвенція про права інвалідів. Проголошено, що всі інваліди без винятку та дискримінації за будь-якою ознакою мають ті самі основні права, що й їхні співвітчизники такого ж віку. Передбачено рівні стартові можливості для всіх осіб незалежно від їх психофізичного розвитку, стану здоров’я, віку, статі, соціально-економічного статусу і визначено цільові сфери, серед яких – доступність до матеріального оточення, інформації та комунікацій, освіта, зайнятість, соціальне забезпечення, свобода особистості.

Основні цілі Міжнародної організації праці стосовно зайнятості людей з інвалідністю [10]:

· особи з інвалідністю повинні мати можливість брати активну участь у економічному житті суспільства;

· особи з інвалідністю не мають бути відірвані від суспільства через обмеженість своїх можливостей;

· особам з інвалідністю мають бути створені умови для працевлаштування на відкритому ринку праці.

Згідно з Конвенцією про права інвалідів ООН, особи з інвалідністю мають право на працю нарівні з іншими [11]. Воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку інвалід вільно вибрав чи на яку він вільно погодився, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для інвалідів [11, ст. 27].

Держава повинна забезпечити реалізацію права на працю, зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих, зокрема, на таке [11, ст. 27]:

· заборону дискримінації за ознакою інвалідності з усіх питань, які стосуються усіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

· захист прав інвалідів нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань та задоволення скарг;

· забезпечення того, щоб інваліди могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

· надання інвалідам можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

· розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування інвалідів та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

· розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

· наймання інвалідів у державному секторі;

· стимулювання наймання інвалідів у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть містити програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

· забезпечення інвалідам розумного пристосування робочого місця;

· заохочення набуття інвалідами досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

· заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу інвалідів.

Працевлаштування осіб з обмеженими можливостями за сприянням служби зайнятості    Службою зайнятості накопичено значний досвід роботи з безробітним населенням, зокрема щодо професійної орієнтації та професійного навчання [3].

З набранням чинності змін до деяких законів України відносно реалізації інвалідами права на трудову діяльність, починаючи з березня 2006 року інвалідам, зареєстрованим у Державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, надається статус безробітного. Отже, особи з обмеженими можливостями, які не досягли пенсійного віку, не працюють, але бажають працювати, мають право бути зареєстрованими у Державній службі зайнятості як безробітні. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів [12].

МСЕК та ЛКК здійснюють докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю, в якому обов’язково зазначаються протипоказання за станом здоров’я інваліда до певних видів професійної діяльності, зазначені умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники) тощо [3].

Особи з інвалідністю мають право на отримання соціальних послуг та матеріального забезпечення. Зокрема право на призначення допомоги по безробіттю мають лише інваліди, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше ніж 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески.

Право на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, на працевлаштування з урахуванням надання дотації роботодавцю з коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на участь в оплачуваних громадських роботах мають лише ті інваліди, які визнані в установленому порядку безробітними і мають право на призначення допомоги по безробіттю [3].

Спектр надання службою зайнятості соціальних послуг інвалідам, зареєстрованим як безробітні, охоплює організацію їхнього професійного навчання і підвищення кваліфікації, зокрема в умовах виробництва, безпосередньо на робочому місці, а також управління програмою професійно-трудової реабілітації і виконання координуючої функції стосовно використання ресурсів спільноти для забезпечення її ефективної реалізації. Чітке визначення функцій служби зайнятості щодо надання інвалідам соціальних послуг з професійного навчання є основою для пошуку і залучення потрібних ресурсів забезпечення організації відповідної роботи та її результативності.

Потреба в направленні службою зайнятості на професійне навчання осіб з обмеженими можливостями виникає в таких випадках: неможливість підібрати роботу через відсутність у інваліда необхідної кваліфікації; необхідність змінити кваліфікацію у зв’язку з відсутністю роботи, яка б відповідала навичкам інваліда; втрата здатності виконувати роботу за попередньою професією; відсутність професії. У центрі зайнятості інвалід може отримати відповідні рекомендації щодо професійного навчання: типу навчального закладу; певної професії або спеціальності; оцінку можливості інваліда працювати за набутою професією, наявності спеціальних вимог щодо організації навчального процесу інваліда [13; 14; 15].

 

Література

1. Жінки на ринку праці України [Електронний ресурс]/ Портал жіночого комітету ПІТ. ua . – Режим доступу: http://female.pit.org.ua/News/6265.aspx

2. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]/ Офіційний сайт Державної служби статистики. − Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Державна служба зайнятості України [Електронний ресурс]/ Офіційний сайт Державної служби зайнятості України. − Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/

4. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: станом на 01.10.2011 р. [Електронний ресурс]/ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. − Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу:      http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1058-15

5. Моніторинг законодавства. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.finrep.kiev.ua/download/lmonitoring_pensref_pi_10oct2011_ua.pdf

6. Про пенсійне забезпечення : станом на 08.07.2011 р. [Електронний ресурс]/ Про пенсійне забезпечення. − Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1788-12

7. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні : станом на 01.10.2011 р. [Електронний ресурс]/ Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні. Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3721-12

8. Про зайнятість населення: станом на 08.12.2009 р. [Електронний ресурс]/ Про зайнятість населення. − Офіційний сайт Державної служби зайнятості. – Режим доступу: www.dcz.gov.ua/doccatalog/document?id=26456

9. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: станом на 21.04.2011 р. [Електронний ресурс]/ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. − Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1533-14

10. Праця та зайнятість осіб з інвалідністю в Україні. Національна доповідь. Міністерство праці та соціальної політики України. – Київ, 2009. – 196 с.

11. Конвенцієя про права інвалідів ООН : станом на 16.12.2009 р. [Електронний ресурс] . − Режим доступ у :  http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_g71

12. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : станом на 01.01.2011 р. [Електронний ресурс]/ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=875-1

13. Купалова Г. Зайнятість та професійна реабілітація осіб з обмеженими можливостями: проблеми і шляхи вирішення / Г. Купалова, О. Лесько // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 5. – С. 3–11.

14. Скульська В.Є. Професійна орієнтація та професійне навчання безробітних (організаційно-правовий та психолого-педагогічний аспекти) / [В.Є. Скульська, Ю.М. Маршавін, М.А. Міропольська та ін.] ; за заг. ред. В.Є. Скульської. – К. : ІПК ДСЗУ, 2007. – 346 с.

15. Галиць Г. Методологія системного підходу щодо реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями / Г. Галиць, Ю. Куліков // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 1. – С. 29–34.

16. Коваль В. І. Управління охороною праці в промисловості / В.І. Коваль, В.А. Скороходов. – К. : Професіонал, 2005. – 448 с.

17. Іпатов А.В. Модель державної системи професійної реабілітації інвалідів в Україні : метод. рекомендації / А.В. Іпатов, О.В. Сергієні, В.П. Топка. – К. : Укр. Держ. НДІ МСПІ, 2002

Література

 

Основна

1.Закон України "Про зайнятість населення" N665/97 - ВР від 21 листопада 1997 р.

2.Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р.

3.Положення про державну службу зайнятості (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. №47).

4.Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, а також умови надання матеріальної допомоги в період професіональної підготовки та перепідготовки (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р №578).

5.Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" // Урядовий кур’єр. 1998 -7 травня.

6.Про затвердження Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається / Наказ Мін-ва Освіти України, Мін-ва праці України, Мін-ва у справа молоді і спорту України N859/30/1526 від 02.06.95. // Інформаційний збірник Мін-ва освіти України. - К.: Освіта. 1995. - №15. С. 2-7

7.Про затвердження Типового положення про Молодіжний центр праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001р. №40 // Урядовий кур'єр.-2001. -14 лютого (Інформаційний додаток) - с. 4-14.

8.Буяльська Е. Пріоритети в сфері зайнятості молоді //Соціальний захист. - 2001. - №5. – С. 24-32.

9.Вовканич С. Соціально-психологічні аспекти мотивації зайнятості // Вісник НАН України. - 2002 - №2. – С.41-47.

10.Єдина технологія обслуговування незайнятого населення в Центрах зайнятості України. - К: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 2000. - 300 с.

11.Звєрєва І.Д. Соціальна підтримка безробітної молоді // Практична психологія і соціальна робота. -1998 - №8. - 0.26-28.

12.Колешня Л Проблеми працевлаштування випускників вищих навчальних закладів і шляхи їх вирішення // Україна: аспекти праці. - 2001. - №3. - С.11-19.

13.Кузнець 0. Безробіття в умовах реформування економіки України // Нац. Ун-т К - Могилянська академія: наукові записки. Т.18. – К., 2001.

14.Надтока О.О. Проблеми зайнятості та ринку праці в Україні та в Дніпропетровській області // Грані. - 2001. - №3. - С.106-110.

15.Петюх Б.М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посібник - К.: МАУП, 1997. - 120 с.

16.Покрищук В. Структурні особливості безробіття в Україні // Зайнятість та ринок праці. – К., 2002. Вип.. 16.

17.Правільєв О.В. Проблеми зайнятості населення та основні напрямки їх вирішення // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №7. - С.56-59

18.Про допомогу безробітним // Праця і зарплата. - 2001. - №3. - С.6-10.

19.Сакада М. Регуляція процесів зайнятості та безробіття в Україні // Соломонів ун-т. Вісник – К., 1999. Вип.2.

20.Ушенко Н.Б Комплексна оцінка стану зайнятості населення // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №7. - С. 60-64

21.Федотова В.А. Основні стрижні соціальної політики щодо безробітних // Соціальний захист. - 2001. - №4. - С.35-37.

22Юрчак Н. - Регіональний аспект зайнятості та безробіття в Україні // Україна: аспекти праці - 2000. - №1.

23. Галицький В.М. Поведінкові стратегії на ринку праці України/ Галицький В.М., Привалов Ю.О., Чепурко Г.І.; за ред. Саєнко Ю. – К.:Фоліант, 2005. – 227 с.

Додаткова

1. Абашина О.В. Специфічні характеристики молоді як суб’єкта ринку праці [Електронний ресурс]/ О.В. Абашина. – Наукові конференції.-Режим доступу: http://intkonf.org/kand-ekon-nauk-abashina-ov-spetsifichni-harakteristiki-molodi-yak-subekta-rinku-pratsi/

2. Баришнікова О.Є. Динаміка надання соціальних послуг Державною службою зайнятості України/ О.Є. Баришнікова // Ринок праці та зайнятість населення. – 2011. - № 1(26). – С.41- 46.

3. Бондарчук К. Стан та напрями вдосконалення профорієнтаційного обслуговування громадян в Державній службі зайнятості // Україна: аспекти праці. – 2004-№1. - С.12-20.

4. .Говорушко Т. Безробіття як індикатор макроекономічної нестабільності // Економіст. - 2000. - №10.

5. Грушецька Л. Минуле служби зайнятості // Соціальний захист. - 2001. -№4. - С.33-35.

6. Єршов Є.О., Петров О.М. Соціологічний портрет регіонального безробіття // Соціальний захист. - 2001. -№5. - С.27-33.

7. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» // Відомості Верховної Ради України -1991. - №21. - С.252.

8. .Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів №159 // Людина і праця. - 2003. - №4. - С.55-60.

9. Концепція державної системи професійної орієнтації населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1994 р №48 р. – К., 1994. – 11 с.

10. Копытов А.Д. Проблемы занятости молодежи: региональный подход // Педагогика. – 1999. - №1.- С.24-31.

11. Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 рр. // Людина і праця. 2001. - №6 -С.37-41.

12. .Орел М. Працевлаштування робить реверанс //Україна молода. - 2001. - №39. - С.6.

13. Павловська Н.П. Приховане безробіття і оплата праці //Зайнятість та ринок праці. - К., 2002. Вип. 16. - С. 81.

14. Перепелиця МЛ Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). - К.: Укр. ін-т соціальних досліджень, 2001. – 242 с.

15. Петрова І. Приховане безробіття - сумна реальність ринку праці // національна безпека і оборона – 2001. - №2.

16. Попик Я. Професійна підготовка та працевлаштування молодих інвалідів // Соціальна політика і соціальна робота. – 1999. - №2. – С.49-55.

17. Протокол намірів про співробітництво у сфері реабілітації та зайнятості інвалідів між Міністерством праці та соціальної політики і Міжнародним Бюро праці. // Соціальний захист. – 2001. - №2. - С.9-11.

18. Пухлий В. За десять лет в роли безработных побывали 6000000 украинцев // Сегодня. - 2001. -17 июля. – С.7

19. Ринок праці і демографічна ситуація //Праця і зарплата. - 2001. - №16. – С. 22-23

20. Савченко В. та ін. Національна програма професійної реабілітації та зайнятості інвалідів в Україні // Соціальний захист – 2000 – №11. С – 55-62.

21. Турецкая Г.В. Деловая активность женщин и семья // СОЦИС. - 2001. - №2. – С. 67-73.

22. Головенько В.А. Молоде покоління України в алгоритмі суспільних процесів / В.А. Головенько // Український соціум. – 2006. – № 2. – С.20 - 34.

23. Завіновська Г.Т. Економіка праці/ Г.Т. Завіновська. – К.:КНЕУ, 2003. – 300 с.

 

Дата: 2018-12-21, просмотров: 135.