України закріплює рівність прав чоловіка та жінки і встановлює систему гарантій, що забезпечує таку рівність:

· надання жінкам рівних із чоловіками можливостей участі у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальні заходи щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановлення пенсійних пільг;

·  створення умов, які дають можливість жінкам поєднувати працю з материнством; правовий захист, матеріальна і моральна підтримка материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Проте законодавство створює лише певні правові передумови для рівноправ’я. За визначенням міжнародних експертів і вітчизняних науковців, в Україні існує яскраво виражена гендерна нерівність як у доступі до економічних ресурсів, так і в їх використанні.

Трудове законодавство України проголошує формальну рівність, забороняє дискримінацію на ринку праці, але на практиці жінки мають менше можливостей кар’єрного зростання, меншу заробітну платню, працюють переважно в низькооплачуваній сфері. Про певну нерівноправність свідчить і незначне залучення жінок з вищою освітою та лідерськими якостями на керівні посади. У приватному бізнесі гендерний баланс зберігається більш-менш стало: 50,4% жінок – 49,6% чоловіків. Серед державних службовців жінки становлять 68%, проте дуже незначний процент жінок займають керівні посади.

· про вакансії;

• про можливість професійного навчання та підвищення кваліфікації;
• про перспективні напрями підприємницької діяльності в регіоні;
• про діяльність жіночих та молодіжних клубів, громадських організацій;
• про законодавчу підтримку гендерної рівності.

Крім того, виділяють категорії жінок, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, це:

• жінки, які мають дітей до 6 років;
• одинокі матері, які мають дітей до 14 років;
• одинокі матері, які мають дітей-інвалідів;
• жінки передпенсійного віку;
• жінки-інваліди.

Для окремих категорій жінок, які потребують соціального захисту, необхідно надавати наступну інформацію:

1. Для безробітних одиноких та багатодітних матерів:

• про права та соціальний захист одиноких та багатодітних матерів;
• про вакансії із гнучким графіком роботи, з неповним робочим днем, з роботою вдома;
• про можливість відкриття власної справи;
• про тимчасові роботи;
• про дитячі виховні заклади (адреси, умови), пропозиції послуг няньок тощо.

2. Для жінок передпенсійного віку, які шукають роботу:

• про можливості професійного перенавчання та підвищення кваліфікації, у тому числі за спеціальностями, які сприятимуть індивідуальній зайнятості;
• про можливість працевлаштування на робочі місця, які не потребують спеціальної підготовки.

3. Для жінок, які повертаються на роботу після тривалої перерви:

• про можливості самовизначення у світі професій, тестування за допомогою досвідчених фахівців центру зайнятості;
• про можливості профнавчання та підвищення кваліфікації;
• про тимчасові роботи;
• про вакансії, які не потребують спеціальної підготовки;
• про правовий захист і бронювання робочих місць.

4. Для жінок, які бажають розпочати власну справу, займатися підприємницькою діяльністю:

• перелік законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність;
• перелік перспективних напрямів підприємницької діяльності в регіоні;
• перелік та зразки необхідних документів для відкриття власної справи;
• про можливість отримання необхідних знань на спеціальних курсах.

5. Для жінок-інвалідів, матерів дітей-інвалідів:

• про Фонд інвалідів;
• про установи соціального захисту;
• про права та соціальний захист цих категорій клієнтів;
• про вакансії із гнучким графіком, з неповним робочим днем, із роботою вдома;
• про можливість відкриття власної справи;
• про тимчасові роботи;
• про дитячі виховні заклади (адреси, умови), пропозиції послуг няньок;
• про можливість працевлаштування на робочі місця, які не потребують спеціальної підготовки;
• про правовий захист і бронювання робочих місць;
• про медичні установи;
• про громадські роботи.

6. Для звільнених військовослужбовців-жінок:

• про можливості самовизначення та профконсультування;
• про вакансії, які не потребують спеціальної підготовки;
• про можливість професійного навчання та підвищення кваліфікації;
• про організацію стажування безпосередньо на виробництві;
• про підприємницьку діяльність;
• про жіночі громадські об’єднання.

Центри зайнятості надають наступні соціальні послуги безробітним жінкам:

· пошук підходящої роботи і сприяння у працевлаштуванні;

• надання інформаційних, консультаційних та профорієнтаційних послуг, пов’язаних із працевлаштуванням;
• у разі необхідності − навчання новим професіям, перепідготовку та підвищення кваліфікації відповідно до потреб ринку праці;
• направлення на тимчасові оплачувані громадські роботи;
• сприяння у започаткуванні власної справи шляхом виплати допомоги по безробіттю одноразово;
• працевлаштування на заброньовані робочі місця жінок, які мають дітей віком до 6-ти років, та одиноких матерів, які мають дітей віком до 14-ти років або дітей-інвалідів.

Центри зайнятості сприяють адаптації жінок до ринкових умов шляхом організації професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, надають реальну можливість жінкам отримати професію або підвищити кваліфікацію з метою подальшого працевлаштування. Особливого значення набуває проведення соціально-психологічної роботи з даною категорією клієнтів, спрямованої на активізацію жінок, орієнтацію на успішне майбутнє як особисте, так і професійне.