Соціальний захист жінок у сфері зайнятості

 

України закріплює рівність прав чоловіка та жінки і встановлює систему гарантій, що забезпечує таку рівність:

· надання жінкам рівних із чоловіками можливостей участі у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальні заходи щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановлення пенсійних пільг;

·  створення умов, які дають можливість жінкам поєднувати працю з материнством; правовий захист, матеріальна і моральна підтримка материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Проте законодавство створює лише певні правові передумови для рівноправ’я. За визначенням міжнародних експертів і вітчизняних науковців, в Україні існує яскраво виражена гендерна нерівність як у доступі до економічних ресурсів, так і в їх використанні.

Трудове законодавство України проголошує формальну рівність, забороняє дискримінацію на ринку праці, але на практиці жінки мають менше можливостей кар’єрного зростання, меншу заробітну платню, працюють переважно в низькооплачуваній сфері. Про певну нерівноправність свідчить і незначне залучення жінок з вищою освітою та лідерськими якостями на керівні посади. У приватному бізнесі гендерний баланс зберігається більш-менш стало: 50,4% жінок – 49,6% чоловіків. Серед державних службовців жінки становлять 68%, проте дуже незначний процент жінок займають керівні посади.

 

Надання соціальних послуг з працевлаштування безробітним жінкам   Жінки з різним досвідом роботи, рівнем освіти та різними життєвими ситуаціями мають одержувати послуги центрів зайнятості, які оптимально відповідають їх індивідуальним потребам.

Тому для жінок, які шукають роботу, доцільно пропонувати інформацію:

· про вакансії;

  • про можливість професійного навчання та підвищення кваліфікації;
  • про перспективні напрями підприємницької діяльності в регіоні;
  • про діяльність жіночих та молодіжних клубів, громадських організацій;
  • про законодавчу підтримку гендерної рівності.

Крім того, виділяють категорії жінок, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, це:

  • жінки, які мають дітей до 6 років;
  • одинокі матері, які мають дітей до 14 років;
  • одинокі матері, які мають дітей-інвалідів;
  • жінки передпенсійного віку;
  • жінки-інваліди.

Для окремих категорій жінок, які потребують соціального захисту, необхідно надавати наступну інформацію:

1. Для безробітних одиноких та багатодітних матерів:

  • про права та соціальний захист одиноких та багатодітних матерів;
  • про вакансії із гнучким графіком роботи, з неповним робочим днем, з роботою вдома;
  • про можливість відкриття власної справи;
  • про тимчасові роботи;
  • про дитячі виховні заклади (адреси, умови), пропозиції послуг няньок тощо.

2. Для жінок передпенсійного віку, які шукають роботу:

  • про можливості професійного перенавчання та підвищення кваліфікації, у тому числі за спеціальностями, які сприятимуть індивідуальній зайнятості;
  • про можливість працевлаштування на робочі місця, які не потребують спеціальної підготовки.

3. Для жінок, які повертаються на роботу після тривалої перерви:

  • про можливості самовизначення у світі професій, тестування за допомогою досвідчених фахівців центру зайнятості;
  • про можливості профнавчання та підвищення кваліфікації;
  • про тимчасові роботи;
  • про вакансії, які не потребують спеціальної підготовки;
  • про правовий захист і бронювання робочих місць.

4. Для жінок, які бажають розпочати власну справу, займатися підприємницькою діяльністю:

  • перелік законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність;
  • перелік перспективних напрямів підприємницької діяльності в регіоні;
  • перелік та зразки необхідних документів для відкриття власної справи;
  • про можливість отримання необхідних знань на спеціальних курсах.

5. Для жінок-інвалідів, матерів дітей-інвалідів:

  • про Фонд інвалідів;
  • про установи соціального захисту;
  • про права та соціальний захист цих категорій клієнтів;
  • про вакансії із гнучким графіком, з неповним робочим днем, із роботою вдома;
  • про можливість відкриття власної справи;
  • про тимчасові роботи;
  • про дитячі виховні заклади (адреси, умови), пропозиції послуг няньок;
  • про можливість працевлаштування на робочі місця, які не потребують спеціальної підготовки;
  • про правовий захист і бронювання робочих місць;
  • про медичні установи;
  • про громадські роботи.

6. Для звільнених військовослужбовців-жінок:

  • про можливості самовизначення та профконсультування;
  • про вакансії, які не потребують спеціальної підготовки;
  • про можливість професійного навчання та підвищення кваліфікації;
  • про організацію стажування безпосередньо на виробництві;
  • про підприємницьку діяльність;
  • про жіночі громадські об’єднання.

Центри зайнятості надають наступні соціальні послуги безробітним жінкам:

· пошук підходящої роботи і сприяння у працевлаштуванні;

  • надання інформаційних, консультаційних та профорієнтаційних послуг, пов’язаних із працевлаштуванням;
  • у разі необхідності − навчання новим професіям, перепідготовку та підвищення кваліфікації відповідно до потреб ринку праці;
  • направлення на тимчасові оплачувані громадські роботи;
  • сприяння у започаткуванні власної справи шляхом виплати допомоги по безробіттю одноразово;
  • працевлаштування на заброньовані робочі місця жінок, які мають дітей віком до 6-ти років, та одиноких матерів, які мають дітей віком до 14-ти років або дітей-інвалідів.

Центри зайнятості сприяють адаптації жінок до ринкових умов шляхом організації професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, надають реальну можливість жінкам отримати професію або підвищити кваліфікацію з метою подальшого працевлаштування. Особливого значення набуває проведення соціально-психологічної роботи з даною категорією клієнтів, спрямованої на активізацію жінок, орієнтацію на успішне майбутнє як особисте, так і професійне.

 

Дата: 2018-12-21, просмотров: 125.