Азотемічна форма (або стадія хронічної ниркової недостатності).
ХРОНІЧНА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ (ХНН)
ХНН — неминучий вихід більшості невиліковних хронічних захворювань нирок. ХНН виникає внаслідок поступової загибелі нефронів при будь-якому прогресуючому захворюванні нирок, пов'язаному із порушенням їх гомеостатичних функцій (білкового, вуглеводного і ліпідного обміну), розвитком азотемії, порушенням кислотно-лужної і водно-електролітної рівноваги, розвитком анемії, остеопатій, артеріальної гіпертнзії й інших проявів. Єдиним морфологічним еквівалентом ХНН є нефросклероз.
Важливою особливістю ХНН є те, що аж до розвитку уремії у хворих зберігається достатній діурез або навіть поліурія. При ХНН виділяється сеча з монотонно низькою відносною густиною, подібною до плазми крові (близько 1010-1011). Олігоанурія розвивається лише в термінальній стадії ХНН, коли гине більше 90% діючих нефронів.
Основними причинами ХНН є гломерулонефрити (приблизно 70% випадків), пієлонефрити (майже 25% випадків) й інші захворювання нирок (5%).
З 2005 р. в Україні (після затвердження ІІ з‘їздом нефрологів України) для позначення хронічної ниркової патології застосовується термін «хронічна хвороба нирок» (ХХН), який поєднує хронічні ураження нирок будь-якої етіології (гломерулонефрит, пієлонефрит, амілоїдоз нирок, сечокам‘яну хворобу тощо). В основу класифікації ХХН покладено зміни швидкості клубочкової фільтрації, яка відображає головну функцію нирок та вміст у крові креатиніну. Найпростішим методов визначення швидкості клуб очкової фільтрації вважається розрахунок за формулою Cockroft-Gault:
(140 – вік у роках) х маса тіла (кг)
ШКФ (мл/хвил) = ----------------------------------------------
Х креатинін крові (ммоль/л)
Класифікація стадій ХХН і ступенів ХНН
Стадія ХХН | Ступінь ХНН | ШКФ мл/хвил/1,73 м2 | Рівень креатиніну крові, ммоль/л |
I | ≥ 90 | < 0,123 | |
II | I | 60–89 | 0,123–0,176 |
III | II | 30–59 | 0,177–0,352 |
IV | III | 15–29 | 0,353–0,528 |
V | IV | < 15 | > 0,528 |
Крім хронічної, розрізняють гостру ниркову недостатність, тобто синдром, що розвивається в результаті швидкого порушення функції нирок, у першу чергу екскреторної, і характеризується затримкою у крові продуктів, що у нормі виводяться з організму із сечею. Як правило, виявляється стандартним поєднанням наступних симптомів: олігоанурією, гіперазотемією, порушеннями кислотно-лужної рівноваги і водно-електролітного балансу. Основні причини гострої нироковї недостатності поділяються на преренальні, постренальні і реальні. Преренальна і постренальна форми в процесі свого розвитку обов’язково трансформуються в ренальну форму ниркової недостатності. Найбільш проста і доступна класифікація причин гострої ниркової недостатності запропонована Е.М.Тареєвим.
ОСНОВНІ ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ГНН
Шокова нирка (травматичний шок, кровотеча, важка операційна травма, ушкодження або розпад тканини печінки.-підшлункової залози, інфаркт міокарда й інші судинні катастрофи, опіки, масивний гемоліз, септичні аборти, стеноз воротаря і т.і.).
Токсична нирка (отруєння нефротропними отрутами — ртуть, пропіленгліколь, бертолетова сіль, сульфаніламіди, антибіотики, рентгенконтрастні засоби, органічні розчинники).
3. Гостра інфекційна (інфекційно-токсична) нирка (лептоспіроз,-анаеробна інфекція).
Судинна обструкція (ниркові васкулити, злоякісна АГ, тотальний некроз коркового шару нирок у вагітних, пієлонефрит із некротичним папілітом).
5. Гостра обструкція сечових шляхів (закупорка сечоводу каменем, пухлиною, гостра затримка сечі при аденомі простат лини сечового міхура).
Клінічний перебіг ГНН підрозділяється на 4 періоди:
1) період дії етіологічного чинника;
2) період олігурії-анурії, при якому добовий діурез складає менше 300 мл (тривалість– до 3-х тижнів);
3) період відновлення діурезу з фазою початкового діурезу (коли кількість сечі перевищує 300 мл на добу) і з фазою поліурії (кількість сечі 2-3 л і більше на добу);
Період видужання, що починається з моменту нормалізації азотемії.
Про ступінь гіперазотемії судять за рівнем креатиніну і сечовини в плазмі крові. Більш достовірним є дослідження рівня креатиніну, що не залежить від харчування хворого і рівня білкового катаболізму й у нормі складає 0,072-0,123 ммоль/л.
У підтвердженні захворювань нирок як запального, так і імунного похоження великого значення надається загальноклінічному аналізу сечі та аналізам сечі за Нечипоренком та Зимницьким. Окрім цих досліджень має значення дослідження функції нирок при ультразвуковому та біохімічному вивченні змін.
Вказівки до практичної роботи студентів на занятті
Дата: 2016-10-02, просмотров: 221.