Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Наявність поліпозу носа, вазомоторного риніту, ознак респіраторної, харчової або медикаментозної алергії.
4. Зворотні обструктивні порушення функції зовнішнього дихання (більше ніж на 25% від вихідних після застосування адреноміметиків).
Еозинофілія крові.
Наявність у харкотинні еозинофілів, спіралей Куршмана та кристалів Шарко-Лейдена.
Одним з найбільш тяжких і небезпечних для життя проявів бронхіальноі астми є астматичний стан.
Під астматичним станом розуміють інтенсивний довготривалий напад ядухи, резистентний до звичайних засобів лікування, який супроводжуеться значними порушеннями газового складу крові.
Клінічна картина астматичного стану характеризуеться трьома синдромами.
Респіраторний синдром: інтенсивна (30-60 подихів за хвилину) задишка, участь в акті дихання всієї дихальної мускулатури, виражений ціаноз, послаблення дихальних шумів.
Циркуляторний синдром: тахікардія, підвищення артеріального тиску, ознаки недостатності правого шлуночка, порушення провідності та збудливості м’язу сердця.
Нейропсихічний синдром: збудження, потім гальмування, яке може прогресувати до розвитку коми, судом і ін.
В розвитку нападу ядухи прийнято розрізняти три періоди: 1-ий – період предвісників нападу – проявляється за декілька хвилин чи годин, а іноді днів, вазомоторними реакціями зі сторони слизової оболонки носа, виділенням слизу, свербінням очей, нападоподібним кашлем, задишкою. Можуть бути головний біль, нудота, зміна настрою, втома та ін. 2-ий – період ядухи – має експіраторний характер і супроводжуеться почуттям здавлення, яке не дозволяє вільно дихати. Вдох стає коротким, видих повільний, супроводжуеться голосними, тривалими свистячими хрипами. Положення хворого вимушене (ортопное). Лице набрякле, бліде з синюватим відтінком, вкрите потом, має вираз занепокоєння і страху. Грудна клітка в положенні максимального вдоху, в акті дихання приймають участь м’язи плечового поясу, спини, черевної стінки. Шийні вени розширені. Над легенями тимпанічний характер перкуторного тону. Нижня межа легень опущена, рухливість легеневих країв різко обмежена. Відносна серцева тупість дещо збільшена в розмірах, абсолютна зменшена чи не визначається. Над легенями на фоні ослабленного дихання під час вдоха і особливо видиха чутні сухі свистячі хрипи. Пульс почащений, слабкого наповнення. Артеріальний тиск: систолічний – зниженний, діастолічний – підвищенний. На ЭКГ часто збільшуеться зубець Р в ІІ і ІІІ відведеннях, підвищується і зубець Т у всіх відведеннях, електрична вісь сердця відкллоняеться вправо. У деяких хворих відмічається депресія S-T, що пов’язано з гіпоксіею міокарда. У крові з’являються еозінофілія, лімфоцитоз. 3-ій період – зворотного розвитку нападу – може закінчитися швидко, в інших випадках зворотний розвиток нападу може тривати декілька годин і, навіть, діб.
Данні об’єктивного дослідження хворих в безнападний період залежать від захворювань, які супроводжують бронхіальу асму: хронічного бронхіту, пневмонії, емфіземи легень та ін.
6. Симптоми і синдроми при пневмонії та плевриті. Синдроми ущільнення легеневої тканини та накопичення рідини у плевральній порожнині. Синдром дихальної недостатності при патології бронхо–легеневої системи.
| Термін | Визначення |
| 1. Пневмонія | – гостре, поліетіологічне, вогнищеве, інфекційно-запальне(переважно бактеріальної природи) захворювання легень із залученням в патологічний процес респіраторних відділів (респіраторні бронхіоли і альвеоли) і обов”язковою наявністю внутрішньоальвеолярної запальної ексудації. |
| 2. Плеврит | - запалення плевральних листків з утворенням на їх поверхні фібрину (сухий) або накопичення в плевральній порожнині ексудату різного характеру (ексудативний) |
| 3. Рак легень | - це злоякісна пухлина епітеліального походження, яка розвивається з епітелію бронхів чи епітелію слизових залоз |
| 4. Дихальна недостатність | – це стан, при якому не забезпечується належний газовий склад крові або який забезпечується за рахунок нефізіологічної роботи апарату зовнішнього дихання, що знижує функціональні можливості організму. |
. Зміст теми:
На занятті вивчаються питання симптоматології запалення легень, пневмосклерозу, раку легень.
Пневмонія – одне з найбільш поширених респіраторних захворювань, її розповсюдженість в Україні складає більше 400 випадків на 100 тис. населення, в Росії – приблизно 348 випадків, в США щорічно реєструється біля 4 млн. Захворювань на пневмонію. За останні роки суттєво змінилась точка зору щодо пневмонії, особливо її класифікації та підходів до лікування.
Пневмонія – це поліетіологічне вогнищеве інфекційно–запальне захворювання легень з втягненням у патологічний процес респіраторних відділів та обов‘язковою наявністю внутрішньоальвеолярної запальної ексудації. Саме таке визначення пневмонії, яке найбільш точно характеризує її морфологію було затверджене на ІІ Національному Конгресі фтизіатрів та пульмонологів України (1999 рік).
Поняття „гостра пневмонія” аналогічне, оскільки пневмонія сама по-собі є гострим інфекційним процесом. Крім того, на теперішній час не рекомендовано вживати термін „хронічна пневмонія”.
З урахуванням особливостей інфікування всі пневмонії поділяються на:
– Позагоспітальні
– Госпітальні (або нозокоміальні)
– Аспіраційні
– Пневмонії в осіб з важкими дефектами імунітету.
Вивчаючи анамнез хворих на запалення легень, треба звернути увагу на характерні скарги (кашель, виділення харкотиння, задишку, біль у грудній клітині, підвищення температури, загальне нездужання); встановити походження захворювання органів дихання.
Кашель спочатку сухий, болісний. З появою харкотиння він пом’якшується. Харкотиння в перші дні хвороби слизове з прожилками крові чи рівномірно забарвлене зміненими еритроцитами (має іржавий відтінок). Через декілька днів харкотиння стає слизово-гнійним.
Біль у грудній клітині при пневмонії локалізована, посилюється при пальпації міжреберних проміжків, глибокому диханні. Паріетальний біль зумовлений міжреберною міалгією чи невралгією. Плевральний біль пов’язаний із супутнім запаленням плеври. При втягненні у запальний процес діафрагмальної плеври біль локалізується у животі, що може симулювати картину гострого живота чи патології органів черевної порожнини. Паренхіматозний біль постійний, спостерігається при розвитку масивного вогнища ущільнення в легенях .
Виділяють пневмонії бактеріальні (пневмококові, стафілококові, стрептококові, викликані протеєм, синєгнойною чи кишковою паличкою); вірусні (грипозні, аденовірусні, парагрипозні, викликані сінцитіально-респіраторним вірусом), мікоплазмові чи рикетсиозні, обумовленні хімічними, фізичними чинниками .
Дата: 2016-10-02, просмотров: 244.