Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Виявлення обструкціі бронхів – завдання, насамперед, функціональної діагностики. З клінічних проявів слід звернути увагу на жорстке везикулярне дихання з подовженим видихом і сухі свистячі хрипи високого тембру особливо на видиху, які є ознакою залучення в патологічний процес дрібних бронхів. У хворих із проксимальним бронхітом при аускультації виявляється жорстке дихання і сухі хрипи низького тембру, які краще вислуховуються на вдосі.
Огляд, пальпація, перкусія грудної клітки, рентгенологічне дослідження легень будь-яких характерних змін не виявляють.
З боку крові – помірний лейкоцитоз, прискорене ШОЕ.
Основні клінічні синдроми гострого бронхіту:
Мукоциліарноі недостатності
Обструкціі бронхіального дерева
Інтоксикаціі
Клінічні особливості бронхітів виявляються рівнем ураження бронхів, станом бронхіальної прохідності (обструктивні, необструктивні), активністю запального процесу.
Перебіг гострого бронхіту зазвичай легкий чи середньої важкості з поступовим (за 7-10 днів) порідшанням, затуханням і повним закінченням кашлю, виділення харкотиння на фоні нормалізації температури і загального самопочуття.
За етіологією гострі бронхіти можуть поділятися на інфекційні та змішані, а також нез’ясованого генезу. В свою чергу інфекційні поділяються на вірусні, бактеріальні, мікоплазмові. Неінфекційні гострі бронхіти можуть виникнути під дією фізичних та хімічних агентів. Змішані мають змішано-інфекційну природу.
За характером запалення виділяють катаральну, набрякову і гнійну (іноді гнійно-некротичну) форми гострого бронхіту, а за перебігом – гостру фазу хвороби (тривалістю не більше 2-3 тижнів) і гострий бронхіт з затяжним перебігом (до 1 місяця і більше).
При з’ясуванні клінічного варіанту бронхіту можна користуватися класифікацією:
Простий неускладнений бронхіт, що перебігає із виділенням слизового харкотиння чи без харкотиння і без вентиляційних порушень.
Гнійний бронхіт, що перебігає з виділенням гнійного харкотиння.
Обструктивний бронхіт з виділенням слизового харкотиння і стійкими обструктивними порушеннями вентиляції.
Особливі форми бронхіту: геморагічна, фібринозна.
Хронічний бронхіт – це патологічний процес, який характеризується надмірним утворенням слизу бронхіальними залозами, що призводить до появи продуктивного кашлю принаймні 3 місяці на рік протягом останніх 2-х років, при виключенні інших причин продуктивного кашлю (бронхоектази, абсцес, туберкульоз, рак і т.і.). У сучасному розумінні – це ендобронхіт, який проявляється тривалою гіперсекрецією.
Фактори ризику розвитку хронічного бронхіту:
Куріння.
Атмосферні забруднення.
Інфекційні агенти.
Професійні фактори.
Спадкова схильність.
Серед хронічних бронхітів велика кількість змішаних. В їх розвитку має значення дія різного пилу, токсичних газів та інших несприятливих факторів зовнішнього середовища, які діють в різні періоди життя, нерідко у взаємодії з тією чи іншою інфекцією.
Клінічна класифікація хронічного бронхіту
, простий
- гнійний
- обструктивний
- гнійно-обструктивний
Перебіг хвороби: - латентний
- з рідкими загостреннями
- з частими загостреннями
- безперервно-рецидивуючий перебіг
Фаза процесу: - загострення
- ремісія
Ускладнення: - емфізема легень
- кровохаркання
- дихальна недостатність
- вторинна легенева гіпертезія
Хронічний бронхіт, як і гострий, може бути проксимальним (при ураженні крупних бронхів) та дистальним чи обструктивним (якщо запальний процес супроводжується порушенням бронхіальної провідності з бронхоспазмом, набряком слизової оболонки, гіперсекрецією чи іншими змінами бронхіального дерева).
Для хронічного бронхіту характерні:
Дифузний (хоча й нерівномірний) характер ураження бронхіального дерева
Прогресуючий перебіг захворювання з періодами загострень і ремісій
Домінування серед клінічних симптомів кашлю, виділення харкотиння, задишки.
У хворих хронічним бронхітом зміна функції дихання вказує на вентиляційну (легеневу) недостатність. При тяжкому перебігу захворювання можуть бути ознаки інших синдромів (підвищеної повітряності легеневої тканини, хронічного легеневого серця, вторинних бронхоектазій і т.і.).
Суттєво розширює уявлення про хронічний бронхіт бронхоскопічне дослідження. В залежності від стану слизової оболонки і характеру секрету виділяють катаральний, гнійний, атрофічний, фібрінозно-виразковий, гранулюючий та геморагічні види ендобронхіту. Слід підкреслити, що бронхоскопія не є обов’язковим методом дослідження при бронхітах, але вона має велике значення в диференційній діагностиці з іншими бронхолегеневими захворюваннями.
У тих випадках, коли у хворого немає ознак порушення бронхіальної прохідності (відсутні скарги на задишку, не виявлено об‘єктивних ознак бронхіальної обструкції і стійких спірометричних розладів, зокрема, зниження ОФВ1) діагностують хронічний не обструктивний бронхіт. Як правило, хронічний не обструктивний бронхіт розцінюють як передстадію хронічного обструктивного бронхіту.
Оцінку ступеню тяжкості перебігу хронічного обструктивного бронхіту оцінюють, насамперед, за значеннями ОФВ1 та інших показників спірограми:
| Ознака | Стадія захворювання | ||
| І | ІІ | ІІІ | |
| Тяжкість перебігу | Легкий | Помірний | Тяжкий |
| ОФВ1 (% до належної величини) | 70-80 % | 69-50 % | < 50 % |
| Задишка | Помірна | Тяжка | Дуже тяжка |
| Гіперкапнія | Немає | Немає | Є |
| Порушення життєдіяльності | Мінімальні | Виражені | Глибокі |
Дата: 2016-10-02, просмотров: 242.